Постанова № 46869995, 15.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2015 року 13:45 № 826/4310/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства «Укрстальконструкція»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Укрстальконструкція» (надалі – позивач або ПрАТ «Укрстальконструкція») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2014 року № 141726552207 і № 141826552207.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.10.2014 року № 910/26-55-22-07/01412868, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Укрстальконструкція» з питань заниження податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, документально і нормативно не підтверджуються. На переконання останнього, податкові накладні, виписані контрагентом-постачальником ТОВ «Затишне» на загальну суму ПДВ 602 695,91 грн. та на підставі договору поставки від 04.07.2012 року № 23/12-06, містили всі обов’язкові реквізити, визначені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в тому числі номенклатуру товарів визначену як «матеріальні ресурси»), а показники, наявні в таких податкових накладних, цілком відповідали даним первинних документів (видаткових накладних, додатків до договору – специфікацій). Що ж до висновків перевіряючих про неправомірне завищення ПрАТ «Укрстальконструкція» показника валових витрат за 4-ий квартал 2012 року на суму коштів 466 321 грн., представником позивача зазначено, що дані висновки сформовані без дослідження відповідних первинних документів, а тому не можуть вважатися обґрунтованими.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 29.04.2015 року.

29.04.2015 року у призначене судове засідання з’явилися представники сторін.

Представник позивача у даному судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, в яких зазначено про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 15.10.2014 року № 141726552207 і № 141826552207, оскільки останні були прийнятті на підставі акта перевірки від 03.10.2014 року № 910/26-55-22-07/01412868, де зафіксовані висновки про порушення ПрАТ «Укрстальконструкція» вимог норм п. 138.1 і п. 138.2, п. 138.5 і пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 і пп. «е»п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сум податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період

Суд у судовому засіданні 29.04.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в справі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «Укрстальконструкція» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складений акт від 13.06.2014 року № 515/26-55-22-07/01412868 (надалі – Акт перевірки № 515/26-55-22-07/01412868).

За висновками цього акта № 515/26-55-22-07/01412868 за результатами проведення документальної перевірки перевіряючими встановлені порушення товариством норм п. 138.1, п. 138.2, п. 138.5 і пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: завищення задекларованого платником податку показника у рядку 06. Декларації «Інші витрати» на суму 466 321 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік на 97 928 грн. За текстом акта перевірки дане правопорушення виявлено за наслідками співставлення даних бухгалтерського обліку відображеного за дебетом рахунку 92 «Адміністративні витрати» і кредиту 79 «Фінансові результати» з розміром задекларованих адміністративних витрат. Також, даним актом № 515/26-55-22-07/01412868 зафіксовано вчинення ПрАТ «Укрстальконструкція» порушення норм п. 198.6 ст. 198 і пп. «е» п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 602 697 грн. Даний епізод правопорушення працівники ДПІ пов’язують з обставинами неправомірного формування позивачем податкового кредиту за звітні періоди жовтень 2012 року, січень, лютий, квітень і липень 2013 року внаслідок включення до його складу сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом-постачальником ТОВ «Затишне» з порушенням законодавчо встановленого порядку їх оформлення, а саме: у наданих до перевірки податкових накладних на загальну суму ПДВ 602 695,91 грн. (перелік яких наведений на стор. 14 цього акта перевірки) в графі «Номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено лише «матеріальні ресурси» без відображення асортименту продукції, її кількості та ціни за кожен вид продукції, що, натомість, наведені у специфікаціях до договору поставки від 04.07.2012 року № 23/12-06. За висновками перевіряючих такі податкові накладні, в яких не розписані номенклатура товарів і вказані загальна ціна за загальну кількість товарів, складені з порушенням встановленого порядку, що, в силу норм пп. «е» п. 201.1 ст. 201 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не дає ПрАТ «Укрстальконструкція» права на формування податкового кредиту по таким податковим накладним.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі акта перевірки № 515/26-55-22-07/01412868 прийняла податкові повідомлення-рішення (форми «Р») від 02.07.2014 року за № 91926552207 і № 92026552207, якими визначило ПрАТ «Укрстальконструкція» до сплати суми грошових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 753 372 грн. та з податку на прибуток з у розмірі 122 410 грн.

Надалі, за наслідками розгляду Головним управлінням Міндоходів у м. Києві в порядку ст. 56 Податкового кодексу України первинної скарги ПрАТ «Укрстальконструкція» на вказані податкові повідомлення-рішення від 02.07.2014 року було прийнято рішення від 05.09.2014 року № 8368/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги, яким такі податкові повідомлення-рішення від 02.07.2014 року № 91926552207 і № 92026552207 скасовані та зобов’язано ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві провести документальну позапланову перевірку ПрАТ «Укрстальконструкція» з питань, порушених у скарзі директора цього підприємства.

Як наслідок, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Укрстальконструкція», згідно завдання ГУ Міндоходів у м. Києві № 14000/7/26-15-10-06-12 від 05.09.2014 року «рішення про результати розгляду первинної скарги», з питань, що стали предметом оскарження, а саме: заниження податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, що відображено в акті документальної планової виїзної перевірки № 515/26-55-22-07/01412868 від 13.06.2014 року. Результати проведення такої документальної позапланової виїзної перевірки оформлені актом від 03.10.2014 року № 910/26-55-22-07/01412868 (надалі – акт перевірки № 910/26-55-22-07/01412868).

У тексті цього акта перевірки № 910/26-55-22-07/01412868, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться аналогічні висновки контролюючого органу про заниження позивачем, в порушення норм п. 198.6 ст. 198, пп. «е» п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету, на загальну суму 602 697 грн. (в тому числі за звітний період жовтень 2012 року на 245 410 грн., за січень 2013 року на 90 052 грн., за лютий 2013 року на 119 400 грн., за квітень 2013 року на 17 351 грн. та за липень 2013 року на 130 484 грн.), та заниження податку на прибуток за 2012 рік на суму коштів 97 928 грн., в порушення норм п. 138.1, п. 138.2, п. 138.5 і пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Епізоди даних податкових правопорушень описані в тексті акта перевірки наступним чином:

- перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначені об’єкта оподаткування встановлено їх завищення на 466 321 грн., а саме: завищення показника в рядку 06 Декларації «Інші витрати» на зазначену суму коштів.

До перевірки надані первинні документи та дані бухгалтерського обліку адміністративних витрат, за результатами співставлення даних задекларованих адміністративних витрат (за 3-ій квартал 2012 року – 7 213 234 грн., за 2012 рік – 10 113 703 грн., розрахункова різниця за 4-ий квартал 2012 року становить 2 900 469 грн.) та даних бухгалтерського обліку відображеного за Дт 79 і Кт 92 (за 3-ій квартал 2012 року та 2012 рік показники відсутні) виявлено відхилення в сумі 466 321 грн.

При цьому, оскільки у поданій платником податку декларації з податку на прибуток за 2012 рік додаток ВП не заповнювався та за висновками попередньої планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ПрАТ «Укрстальконструкція» за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року (результати якої оформлені іншим актом від 10.12.2012 року № 1156/22-9/01412868) не встановлено випадків завищення або заниження підприємством показника валових витрат, перевіряючий прийшов до висновку про завищення ПрАТ «Укрстальконструкція» розміру задекларованих валових витрат за 4-ий квартал 2012 року на суму 466 321 грн.;

- проведеною перевіркою встановлено завищення показників відображених у рядку 10.1 декларацій з податку на додану вартість за перевіряємий період на 606 167 грн., в тому числі за жовтень 2012 року на 245 410 грн., за січень 2013 року – 90 052 грн., за лютий 2013 року – 119 400 грн., за квітень 2013 року – 20 821 грн., за липень 2013 року – 130 484 грн.

За результатами дослідження наданих до перевірки договору поставки від 04.07.2012 року № 23/12-06, укладеного між ПрАТ «Укрстальконструкція» (Покупцем) і ТОВ «Затишне» (Продавцем) щодо поставки металопродукції, специфікацій до зазначеного договору, видаткових накладних на загальну суму 3 616 175,47 грн. (в т.ч. ПДВ – 602 695,91 грн.), даних бухгалтерського обліку (Дт 281 Кт 631, Дт 631 Кт 311, Дт 631 Кт 361), документів по проведенню розрахунків за придбані товари (банківські виписки на загальну суму оплати 2 0127 70,17 грн., актів взаємозаліку зустрічних однорідних вимог), та податкових накладних на загальну суму ПДВ 602 695,91 грн. (перелік яких наведений в таблиці 7 на стор. 11 акта перевірки) перевіряючим виявлено наступне: в наданих перевіряємим підприємством податкових накладних в графі «Номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено «матеріальні ресурси» без відображення асортименту продукції, її кількості та ціни за кожний вид продукції, що наведені в специфікаціях до договору № 23/12-06 від 04.07.2012 року. В Єдиному реєстрі податкових накладних такі податкові накладні, виписані ТОВ «Затишне», зареєстровані постачальником з номенклатурою товарів «матеріальні ресурси», тобто без розшифровки в розрізі видів продукції, яка поставлялась.

При цьому, визначення поняття «матеріальні ресурси» наведено в Загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 pоку № 668 (зі змінами та доповненнями) та викладено таким чином: матеріальні ресурси – це сировина, будівельні та пально-мастильні матеріали, енергія всіх видів, конструкції, вироби, устаткування.

Аналізуючи зміст норм п. 201.1 ст. 201 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, положення п. 6.3 і 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, контролюючий орган дійшов до висновку, що надані позивачем податкові накладні, в силу відсутності в них розписаної номенклатури товарів та наявності лише загальної ціни та кількість товарів (а не окремо по кожному виду продукції), є такими, що складені з порушенням встановленого порядку, а тому відповідно не дають право на формування податкового кредиту.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі акта перевірки від 03.10.2014 року № 910/26-55-22-07/01412868 прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р») від 15.10.2014 року:

- за № 141726552207, яким визначило ПрАТ «Укрстальконструкція» до сплати суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 753 372 грн., в т.ч. 602 697 грн. за основним платежем, 150 675 грн. – штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- за № 141826552207, яким визначило ПрАТ «Укрстальконструкція» до сплати суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 122 410 грн., в т.ч. 97 928 грн. за основним платежем, 24 482 грн. – штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень від 15.10.2014 року, позивачем були отримані рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.12.2014 року № 2733/10/26-15-10-05-15 та Державної фіскальної служби України від 18.02.2015 року № 3202/6/99-99-10-01-04-25, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача, у відповідності до змісту яких податкові повідомлення-рішення від 15.10.2014 року № 141726552207 і № 141826552207 залишені без змін.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі – ПК України).

Щодо правомірності висновків відповідача про завишення позивачем показника валових витрат («інші витрати») за 2012 рік на суму 466 321 грн.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат, зокрема, включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством (в тому числі витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу, та інші витрати загальногосподарського призначення).

Зокрема, п. 142.1 ст. 142 та п. 134.1 ст. 143 ПК України визначають, що до складу витрат платника податку включаються: витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірах і порядку, встановлених законом.

У відповідності до п. 138.5 ст. 138 ПК України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Одночасно, положеннями п. 5 і 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 (що зареєстрований в Міністерств юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248) передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

При цьому, за приписами норми п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також, в силу норми пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

З тексту акта перевірки № 910/26-55-22-07/01412868 та наявної в матеріалах справи копії податкової декларації ПрАТ «Укрстальконструкція» з податку на прибуток підприємства за 2012 рік (звітна нова, датована 11.02.2013 року) вбачається, що за результатами господарської діяльності в 2012 році позивач задекларував показник витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування (ряд. 04 Декларації) в сумі 260 578 284 грн., в тому числі в ряд. 06. «Адміністративні витрати» суму витрат у розмірі 10 113 703 грн.

Під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Укрстальконструкція» перевіряючий звірив дані бухгалтерського обліку за 3-ий та 4-ий квартали 2012 року, відображеного за кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку 79 «Фінансові результати» і 92 «Адміністративні витрати» із задекларованим платником податку показником адміністративних витрат в ряд. 06.1 Декларації за 2012 рік. За наслідками звірення таких даних в акті перевірки було зафіксовано відхилення на суму 466 321 грн. за період 4-ий квартал 2012 року (тобто, різниця суми коштів, що не відповідає даним відображеним в бухгалтерському обліку – даним кореспонденції рахунків 79 Дт і 92 Кт).

Відповідно до письмових пояснень позивача від 15.05.2015 року № 01-093, сума понесених товариством витрат у розмірі 533 474,43 грн., що була відображена в податкову обліку на кінець 2012 року та не відображена в бухгалтерському обліку в 4-му кварталі 2012 року (дані рахунку 92 «Адміністративні витрати»), складається з витрат на нарахування та оплату відпусток працівникам підприємства (в загальній сумі 399 385,09 грн.) та витрат на єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахований у зв’язку з виплатами компенсацій за невикористану щорічну відпустку, (в загальній сумі 134 089,34 грн.).

За даними бухгалтерського обліку за 2012 рік (тобто, за даними звіту про фінансові результати підприємства за 2012 рік, що складається у відповідності до вимог ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87, та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87), ПрАТ «Укрстальконструкція» було задекларовано адміністративні витрати у розмірі 10 426 тис. грн. (що складаються в тому числі із суми нарахувань до резервного фонду відпусток робітників підприємства), а в податковому обліку – 10 113 тис. грн. Наявність різниці між розміром витрат, що відображені бухгалтерському та податковому обліках пояснюється визначеними правилами обліку витрат на створення резерву відпусток на підприємстві та використання такого резерву (нарахування виплат з нього).

Так, у відповідності до положень п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 року № 601, і п. 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року № 20, на підприємство покладений обов’язок по створенню резерву витрат на оплату чергових відпусток її найманих працівників (при цьому до цього ж резерву включаються: суми виплат за невідпрацьований час працівників, суми, покликані фінансувати витрати на сплату єдиного соціального внеску із суми відпусткових майбутніх звітних періодів).

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186), для узагальнення інформації про рух коштів, які резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів та включення їх до витрат поточного періоду, призначено рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». Облік руху і залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам ведеться на субрахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток». За кредитом субрахунку 471 відображається нарахування резерву відпусток, а за дебетом — його використання (тобто оплата фактично наданих працівникам відпусток протягом року, а також витрат на сплату ЄСВ з суми таких відпусткових).

Крім того, відповідно до положень цієї Інструкції, на рахунку 92 «Адміністративні витрати» відображаються загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. За дебетом рахунку 92 «Адміністративні витрати» відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 «Фінансові результати». До загальногосподарських витрат, зокрема, належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів). Аналітичний облік ведеться за статтями витрат. А рахунок 79 «Фінансові результати» призначено для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати діяльності підприємства. За кредитом рахунку 79 «Фінансові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Відповідно до п. 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, у бухгалтерському обліку витрати на оплату відпусток, компенсаційні виплати за невикористану відпустку включаються до складу елементу «Витрати на оплату праці».

Витрати на створення резерву на оплату відпусток відображаються у формі № 2 «Звіт про фінансові результати» у складі витрат операційної діяльності, в залежності від категорії працівників, щодо яких створюється такий резерв (адміністративні витрати, витрати на збут або інші операційні витрати). А при безпосередньому нарахуванні відпускних працівникам сума відпускних вже не включається до операційних витрат звітного періоду, а нараховується за рахунок коштів сформованого резерву.

При цьому, згідно з п. 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», суми створених забезпечень визнаються витратами того періоду, в якому створено забезпечення.

При цьому, з урахуванням вищенаведених норм ПК України, даний Кодекс на відміну від положень (стандартів) бухгалтерського обліку, не містить норм, які дозволяли б відображати створений (нарахований) резерв відпусток у складі витрат. Водночас, відпускні, нараховані за рахунок резерву, відносяться до витрат підприємства, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування з податку на прибуток, згідно з п. 142.1. ПК України, як витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із платником податку.

Дослідивши зміст обох актів документальних перевірок позивача, суд встановив відсутність в них відомостей про здійснення перевіряючими аналізу даних рахунку бухгалтерського обліку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» та, зокрема, даних субрахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток», дослідження та перевірку безпосередньо первинних документів (наприклад, розрахунково-платіжних відомостей, тощо), організаційно-розпорядчих та інших документів, що були підставами для формування показника ряд. 070 «Адміністративні витрати» звіту ПрАТ «Укрстальконструкція» про фінансові результати за 2012 рік та відповідно даних ряд. 06.1 Декларації за 2012 рік.

Хоча, в силу приписів норми п. 83.1 ст. 83 ПК України, підставами для висновків під час проведення перевірок для посадових осіб контролюючих органів є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Також, у відповідності до вимог, визначених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772) до порядку оформлення актів документальних перевірок з питань дотримання податкового законодавства, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п. 4 розд. І такого Порядку).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. (п. 6 розд. І цього Порядку).

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті (п. 5.2 розд. ІІ Порядку).

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що акт перевірки від 03.10.2014 року № 910/26-55-22-07/01412868 не містять належним чином оформлених опису про факт виявленого правопорушення та посилань на конкретні первинні та інші документи обліку результатів діяльності платника податку, де зафіксований зазначений факт.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення (визначення даного терміну наведене у пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу) приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З контексту наведених норм та положень п. 3 розд. І Порядку слідує, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов’язання (в т.ч. фінансової санкції). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 року у справі № 21-237а13.

При цьому, з огляду на приписи норм ч. 1 ст. 69, ч. 1 і 4 ст. 70, ч. 2 і 4 ст. 71 КАС України, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень податкового органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 року у справі № К/9991/26224/12.

У зв’язку з цим суд приходить до висновку про не здійснення перевіряючими детального аналізу первинних та інших документів, наданих позивачем до перевірки, та про не вжиття достатніх заходів по витребуванню всіх необхідних для проведення перевірки документів, а тому суд критично ставиться до обставин та висновків, що зафіксовані в акті від 03.10.2014 року № 910/26-55-22-07/0141286,8 в частині епізоду про завищення підприємством за 2012 рік показника валових витрат на суму 466 321 грн. та, відповідно, до визначення позивачу до сплати податку на прибуток приватних підприємств в сумі 97 928 грн.

Щодо правомірності висновків відповідача про відсутність у позивача правових підстав для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (всього на суму 602 695,91 грн.) на підставі податкових накладних, що виписані ТОВ «Затишне» з порушенням порядку їх оформлення, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупцем) та ТОВ «Затишне» був укладений письмовий договір поставки продукції від 04.07.2012 року за № 23/12-06. Предметом поставки є такий товар як «металопродукція». За умовами п. 1.2 цього Договору ціна, кількість і номенклатура товару, що поставляється за даним Договором, зазначаються у специфікаціях, які являються невід’ємною частиною цього Договору.

Відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи специфікацій № 3 від 09.08.2012 року, Постачальник поставляє, а Покупець приймає матеріальні ресурси в обсязі 209,426 тон вартістю 1 472 459,49 грн. (в тому числі 7 030,93 грн. за 1 тону), № 4 від 24.09.2012 року - матеріальні ресурси в обсязі 75,248 тон вартістю 540 310,68 грн. (в тому числі 7 180,40 грн. за 1 тону), № 5 від 12.11.2012 року - матеріальні ресурси в обсязі 66,803 тон вартістю 458 968,65 грн. (в тому числі 6 870,48 грн. за 1 тону), № 6 від 12.11.2012 року - матеріальні ресурси в обсязі 39,339 тон вартістю 257 430,75 грн. (в тому числі 5 453,255 грн. за 1 тону), № 7 від 08.04.2013 року - матеріальні ресурси в обсязі 18,928 тон вартістю 104 104 грн. (в тому числі 5 500 грн. за 1 тону), № 8 від 22.07.2013 року - матеріальні ресурси загальною вартістю 782 901,98 грн. (в т.ч. в обсязі 77,917 тон вартістю 405 168,40 грн., в обсязі 36,700 тон вартістю 289 930 грн., в обсязі 15,513 тон вартістю 87 803,58 грн.).

Разом з тим, в доданих до цих специфікацій відомостях відвантажувальних елементів, датованих 09.08.2012 роком, 24.09.2012 роком, 12.11.2012 роком, 08.04.2013 роком, 22.07.2013 роком, наведені відомості про номенклатуру товарів із зазначенням найменування конкретної металопродукції та відповідно марки сталі і ваги кожної конкретної металопродукції (наприклад: «материальные ресурсы, в т.ч.: балка 45 (марка стали - ст3nс5, вес, т – 17,020), балка 30 (марка стали - ст3nс5, вес, т – 0,884), лист 20 (марка стали – 09Г2С-12, вес, т – 48,830), лист 20 (марка стали - ст3nс5, вес, т – 71,651), лист 20 (марка стали - ст3nс5, вес, т – 7,974), лист 18 (марка стали - ст3nс5, вес, т – 1,364), лист 16 (марка стали - ст3nс5, вес, т – 55,620), лист 14 (марка стали - ст3nс5, вес, т – 2,704), лист 12 (марка стали - ст3nс5, вес, т – 1,047), лист 8 (марка стали - ст3nс5, вес, т – 2,332)).

При цьому, визначення терміну «матеріальні ресурси» міститься у п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» від 01.08.2005 року № 668, відповідно до якого під вказаним поняттям мається на увазі сировина, будівельні та пально-мастильні матеріали, енергія всіх видів, конструкції, вироби, устаткування (тобто збірне поняття).

За результатами поставки товарів за договором поставки від 04.07.2012 року № 23/12-06 ТОВ «Затишне» виписало на користь ПрАТ «Укрстальконструкція» податкові накладені № 3 від 13.08.2012 року, № 8 від 03.10.2012 року, № 19 від 16.11.2012 року, № 23 від 19.11.2012 року, № 26 від 20.11.2012 року, № 5 від 08.04.2013 року (з урахуванням проведеного коригування згідно розрахунку № 1 від 10.04.2013 року коригування кількісних і вартісних показників до зазначеної податкової накладної), № 7 від 22.07.2013 року.

За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки в акті № 910/26-55-22-07/01412868 були сформовані висновки про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 602 697 грн. (в т.ч. за звітні періоди жовтень 2012 року, січень, лютий, квітень і липень 2013 року) та визначена до сплати сума грошового зобов’язання з названого податку у розмірі 753 372 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 15.10.2014 року № 141726552207.

Підставою для такого донарахування ПрАТ «Укрстальконструкцій» вказаної суми грошового зобов’язання стало виявлення контролюючим органом під час перевірки названого підприємства відсутності у податкових накладних, виписаних ТОВ «Затишне», розписаної номенклатури товарів, відомостей про кількість та ціну за кожен вид товару (продукції).

У відповідності до пп. «а» і «б» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);.

Згідно п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, в силу норм п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В свою чергу, нормами п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу визначено, що Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної (зазначена правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.04.2013 року № К/9991/66911/12).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: на момент оформлення спірних у даній справі податкових накладних Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 та втратив чинність 01.03.2014 року.

Так, зокрема, п. 12 цього Порядку встановлено, що до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме:

12.1 у графу 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу;

12.2 у графу 3 - номенклатура товарів/послуг продавця. При цьому у разі перевищення кількості найменувань поставлених товарів/послуг над кількістю рядків, відведених для їх розміщення у бланку податкової накладної, такий бланк доповнюється необхідною кількістю рядків;

12.3 у графу 4 - код товару згідно з УКТ ЗЕД.

12.4 у графу 5 - одиниця виміру товарів/послуг - грн, шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо;

12.5 у графу 6 - кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг. У разі якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 6 указується: «послуга/проценти тощо»;

12.6 у графу 7 - ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування податку на додану вартість;

12.7 у графу 8 - база оподаткування товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою - 20 відсотків (з 01.01.2014 - 17 відсотків);

12.8 у графу 9 - база оподаткування при здійсненні операцій на митній території України з постачання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (згідно з Кодексом);

12.9 у графу 10 - база оподаткування при здійсненні експортних операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (підпункт 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу);

12.10 у графу 11 - база оподаткування товарів/послуг, які звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V та підрозділу 2 розділу XX Кодексу;

12.11 у графу 12 - загальна сума коштів, що підлягає сплаті.

Положеннями п. 6.3 Порядку визначено, що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

З контексту наведених вище норм права вбачається, що порушенням порядку заповнення податкової накладної вважатиметься перш за все відсутність у податковій накладній хоча б одного показника, який є обов'язковим реквізитом податкової накладної (перераховані у підпунктах «а» — «і» пункту 201.1 статті 201 розділу V Кодексу), а також невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки (ціна, вартість, номенклатура, кількість товару тощо). Дані висновки відповідають правовій позиції, викладеній в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.03.2014 року № К/800/65315/13, та офіційній правовій позиції контролюючого органу, що наведена в чинній Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, що затверджена наказом Державної податкової служби України 16 лютого 2012 року № 127.

Проаналізувавши зміст податкових накладних на загальну суму ПДВ 602 695,91 грн., копії яких наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про невідповідність показників зазначених у таких податкових накладних (номенклатура, кількість, ціна постачання, обсяг постачання) умовам поставки (предмет поставки – металопродукція за визначеним у специфікаціях асортиментом), а тому, як наслідок, суд погоджується з висновком акта перевірки від 03.10.2014 року № 910/26-55-22-07/01412868 про відсутність у позивача правових підстав для віднесення до складу податкового кредиту за перевіряємий період суму податку на додану вартість у розмірі 602 697 грн. за рахунок податкових накладних, що виписані ТОВ «Затишне» (за наведеним вище по тексту судового рішення переліком).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Приписами ч. 1 ст. 98 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Так, розмір та порядок сплати судового збору врегульовані Законом України «Про судовий збір», пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 якого зазначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлений судовий збір в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 вказаного Закону, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Водночас, як вбачаться з матеріалів справи, позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру, у відповідності до розміру яких 100% судового збору складає 4 872,00 грн., в свою чергу, при зверненні з даним позовом до суду позивачем сплачено 487,20 грн. судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог за результатами розгляду даної справи, а саме: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2015 року № 141826552207, яким визначено ПрАТ «Укрстальконструкція» до сплати суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 122 410 грн., що складає 13,98% від розміру заявлених позовних вимог, а тому поверненню з Державного бюджету на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 68,11 грн. (487,20 грн.*13,98%).

При цьому, 86,02% (частина розміру позовних вимог, в якій суд дійшов висновку про відмову в їхньому задоволенні) від загального розміру судового збору, який підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету, - 4 872,00 грн. - складає 3703,69 грн. (за вирахуванням вже сплаченого позивачем розміру судового збору при зверненні з вказаним позовом до суду).

Отже, враховуючи розмірі судового збору, який підлягає поверненню позивачу (68,11 грн.), та розмір судового збору, який підлягає стягненню з позивача (3703,69 грн.), суд дійшов висновку про стягнення з позивача судового збору у розмірі 3635,58 грн. (3703,69 грн. - 68,11 грн.).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Укрстальконструкція» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.10.2015 року № 141826552207.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укрстальконструкція» (ідентифікаційний код: 01412868, адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 11-В) судовий збір у розмірі 3635,58 грн. (трьох тисяч шестисот тридцяти п’яти грн. 58 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів – УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача – (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача – ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача – 820019, код класифікації доходів бюджету – 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок