Постанова № 46868342, 25.06.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року (14:48) м. Київ810/2441/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Куделі Д.С., представника позивача ОСОБА_1 та представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Бориспільського міськрайонного центру зайнятості до Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 46547,24 грн.,

Суть спору:

Бориспільський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Зал офіційних делегацій про стягнення коштів у розмірі 46547,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на положення частини 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», просить стягнути з відповідача суму коштів у загальному розмірі 46547,24 грн., отриманих громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, як допомогу по безробіттю, зважаючи на те, що вказані особи були поновлені на роботі в ДП «Зал офіційних делегацій» за рішеннями суду.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що посилання позивача на частину 4 статті 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», як на підставу для стягнення отриманої громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 допомоги по безробіттю, є безпідставним, оскільки вказаних осіб було поновлено на посаді не за рішенням суду, а у звязку з примиренням сторін, а ухвали суду про затвердження мирової угоди не можуть вважатися рішенням про поновлення працівників на роботі.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували в повному обсязі, просили позов в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 працювали на Державному Підприємстві «Зал офіційних делегацій» та були звільненні з роботи з у порядку, визначеному пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, а саме: у звязку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

15 січня 2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до Бориспільського МРЦЗ із заявою про надання статусу безробітного (а.с. 18; 23).

Наказом Бориспільського МРЦЗ від 15 січня 2015 року №НТ150115 ОСОБА_5, ОСОБА_6 надано статус безробітного та на підставі наказу від 22 січня 2015 року №НТ150122 призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю (а.с. 19; 24).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 1 квітня 2015 року у справі №359/148/15-ц визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ДП «Зал офіційних делегацій», відповідно до якої ДП «Зал офіційних делегацій» зобовязувалось здійснити всі необхідні дії для поновлення ОСОБА_5, ОСОБА_6 на посаді робітника відділу господарського забезпечення ДП «Зал офіційних делегацій. У свою чергу,

ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовились від позовної вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (а.с. 14).

Наказами ДП «Зал офіційних делегацій» від 1 квітня 2015 року №132/к та №134/к на підставі укладеної мирової угоди від 23.03.2015, ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01.04.2015, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 поновлено на роботі з 17 грудня 2014 року та з 7 грудня 2014 року відповідно (а.с. 15; 20).

У звязку з поновленням ОСОБА_5, ОСОБА_6 на роботі, наказом Білоцерківського МРЦЗ від 1 квітня 2015 року №НТ150401 (а.с. 19) та від 2 квітня 2015 року №НТ150402 (а.с. 24) вказаним особам припинено виплату по безробіттю.

Судом також встановлено, що 17 лютого 2015 року до Бориспільського МРЦЗ звернулись ОСОБА_4, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9 із заявами про надання статусу безробітного (а.с. 12; 29; 35; 41).

Наказом Бориспільського МРЦЗ від 17 лютого року №НТ150217 ОСОБА_4 ОСОБА_7К, ОСОБА_8, ОСОБА_9 надано статус безробітного та на підставі наказу від 24 лютого 2015 року №НТ150224 призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю (а.с. 13; 30; 36; 42).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 26 березня 2015 року у справі №359/1934/15-ц визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 та ДП «Зал офіційних делегацій», відповідно до якої ДП «Зал офіційних делегацій» зобовязувалось здійснити всі необхідні дії для поновлення ОСОБА_4 на посаді прибиральниці ДП «Зал офіційних делегацій. У свою чергу, ОСОБА_4 відмовилась від позовної вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (а.с. 8).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 2 квітня 2015 року у справі №359/1931/15-ц визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_7 та ДП «Зал офіційних делегацій», відповідно до якої ДП «Зал офіційних делегацій» зобовязувалось здійснити всі необхідні дії для поновлення ОСОБА_7 на посаді агента ДП «Зал офіційних делегацій. У свою чергу, ОСОБА_7 відмовилась від позовної вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (а.с. 25).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 10 квітня 2015 року у справі №359/1919/15-ц визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_8 та ДП «Зал офіційних делегацій», відповідно до якої ДП «Зал офіційних делегацій» зобовязувалось здійснити всі необхідні дії для поновлення ОСОБА_8 на посаді агента ДП «Зал офіційних делегацій. У свою чергу, ОСОБА_8 відмовилась від позовної вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (а.с. 31).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 10 квітня 2015 року у справі №359/1926/15-ц визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_9 та ДП «Зал офіційних делегацій», відповідно до якої ДП «Зал офіційних делегацій» зобовязувалось здійснити всі необхідні дії для поновлення ОСОБА_9 на посаді диспетчера відділу з організації обслуговування авіаперевезень ДП «Зал офіційних делегацій. У свою чергу, ОСОБА_9 відмовилась від позовної вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (а.с. 37).

Наказами ДП «Зал офіційних делегацій» від 27 березня 2015 року №124/к (а.с. 9), від 2 квітня 2015 року №140/к (а.с. 26), 10 квітня 2015 року №153/к (а.с. 32), 10 квітня 2015 року №154/к (а.с. 38) ОСОБА_4 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 поновлено на роботі з 24 січня 2015 року.

У звязку з поновленням ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8В, ОСОБА_9 на роботі, наказами Білоцерківського МРЦЗ від 30 березня 2015 року №150330 (а.с. 13), від 3 квітня 2015 року №НТ150403 (а.с 30), від 15 квітня 2015 року №НТ150415 (а.с. 36), від 16 квітня 2015 року №150416 (а.с. 42) вказаним особам припинено виплату по безробіттю.

12 березня 2015 року до Бориспільського МРЦЗ звернулась ОСОБА_10 із заявою про надання статусу безробітного (а.с. 47).

Наказом Бориспільського МРЦЗ від 12 березня року №НТ150312 ОСОБА_10, надано статус безробітного та на підставі наказу від 19 березня 2015 року №НТ150319 призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю (а.с. 48).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 13 березня 2015 року у справі №359/2227/15-ц визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_10 та ДП «Зал офіційних делегацій», відповідно до якої ДП «Зал офіційних делегацій» зобовязувалось здійснити всі необхідні дії для поновлення ОСОБА_10 на посаді агента ДП «Зал офіційних делегацій. У свою чергу, ОСОБА_10 відмовилась від позовної вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (а.с. 43).

Наказом ДП «Зал офіційних делегацій» від 28 квітня 2015 року №163/к ОСОБА_10 поновлено на роботі з 12 лютого 2015 року (а.с. 44).

У звязку з поновленням ОСОБА_8 на роботі, наказом Білоцерківського МРЦЗ від 30 квітня 2015 року №НТ150430 припинено виплату по безробіттю (а.с. 48).

У звязку з поновленням працівників на роботі, Бориспільський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з роботодавця сум забезпечення, виплаченого особам за період надання їм статусу безробітних, з приводу чого суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-ІІІ від 02.03.2000 (далі - Закон №1533-ІІІ) та Законом України «Про зайнятість населення» №5067-VІ від 05.07.2012 (далі - Закон №5067-VІ).

Так, Законом №5067-VІ визначено правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №5067-VІ безробітний це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

За змістом частини 1 статті 43 Закону №5067-VІ статусу безробітного може набути, у тому числі, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Права зареєстрованих безробітних закріплені приписами статті 44 Закону №5067-VІ та полягають у:

1) безоплатному одержанні від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції:

послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру;

консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії);

інформації про свої права та обов'язки як безробітного;

відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі;

2) матеріальному забезпеченні на випадок безробіття та соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону;

3) збереженні права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах;

4) оскарженні, у тому числі до суду, дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №1533-ІІІ право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Згідно із пунктом 8 статті 1 Закону №1533-ІІІ страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин згідно із пунктом 9 статті 1 Закону №1533-ІІІ є, зокрема, припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України.

Підстави та порядок надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначено розділом V Закону №1533-ІІІ.

Частиною 1 статті 22 Закону №1533-ІІІ встановлено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 3 цієї ж статті допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Натомість поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, відповідно до частини 1 статті 31 Закону №1533-ІІІ, є підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю.

При цьому в силу положень частини 4 статті 35 Закону №1533-ІІІ, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, утримується із роботодавця.

Зазначеному обовязку кореспондує визначене абзацом 7 частини 1 статті 35 Закону №1533-ІІІ право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, право на допомогу по безробіттю мають особи, які визнані в установленому законодавством порядку безробітними, зокрема, внаслідок їх звільнення, та при цьому у разі поновлення цих осіб на роботі за рішенням суду, роботодавець зобов'язаний сплатити всю суму виплаченого забезпечення центру зайнятості, в якому був зареєстрований безробітний.

Наведене обумовлюється тим, що у випадку безпідставного звільнення працівника сума виплаченої допомоги по безробіттю має бути відшкодована державі саме винною у звільненні особою, тобто роботодавцем.

Суд підкреслює, що достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Судом встановлено, що в період з дати призначення допомоги по безробіттю до моменту поновлення на роботі, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 отримали матеріального забезпечення на випадок безробіття на загальну суму 46547,24 грн., що підтверджується довідками, наявним у матеріалах справи, у тому числі:

ОСОБА_5 за період з 15 січня по 1 квітня 2015 року 9289,85 грн. (а.с. 16);

ОСОБА_6 за період з 15 січня по 2 квітня 2015 року 8956,57 грн. (а.с 21)

ОСОБА_4 за період з 24 лютого по 27 березня 2015 року 3180,16 грн.(а.с. 10);

ОСОБА_7К за період з 24 лютого по 3 квітня 2015 року 5909,27 грн.(а.с. 27);

ОСОБА_8 за період з 24 лютого по 15 квітня 2015 року 6067,18 грн. (а.с. 33);

ОСОБА_9 за період з 24 лютого по 16 квітня 2015 року 7240,14 грн. (а.с. 39);

ОСОБА_10 за період з 12 березня по 30 квітня 2015 року 5904,07 грн. (а.с. 45).

Відповідно до пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за № 232/16248, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

За змістом пункту 8 цього ж Порядку у разі відмови роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, Бориспільським МРЦЗ були сформовані та направлені на адресу відповідача претензії з вимогами відшкодувати суму виплаченого грошового забезпечення громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на загальну суму 46547,24 грн.

Станом на момент розгляду справи доказів сплати суми матеріального забезпечення, виплаченого Бориспільським МРЦЗ у розмірі 46547,24 грн., відповідач суду не надав.

Таким чином, зважаючи на поновлення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на роботі за рішенням суду, суд приходить до висновку, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг останнім на загальну суму 46547,24 грн. підлягає утриманню з відповідача.

При цьому суд відхиляє доводи представників відповідача з приводу того, що рішення про поновлення на роботі вказаних осіб судом не приймалось, оскільки ухвала про визнання мирової угоди є формою судового рішення, а тому не звільняє відповідача від обовязків, передбачених частиною 4 статті 35 Закону №1533-ІІІ.

Так, відповідно до частини 1 статті 208 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення викладаються у таких формах: ухвали; рішення; постанови.

Відповідно до приписів статті 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд зазначає, що мирова угода є договором, який укладається для врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Затвердження судом мирової угоди як форма вирішення спору є спрощеною процесуальною процедурою, в якій не передбачено обов'язку доказування та оцінки доказів. Саме спрощеною процесуальною процедурою і пояснюється відсутність в ухвалі суду тих складових, на які посилається відповідач в своїх запереченнях, зокрема, відсутність присуджених за угодою коштів, відсутність застереження про негайне виконання тощо.

При цьому суд звертає увагу на те, що відсутність присуджених коштів обумовлюється тим, що позивачі у справі відмовилися від майнових вимог та саме ця відмова стала поступкою та передумовою для визнання відповідачем вимог про поновлення звільнених працівників на роботі.

Суд зазначає, що без укладання мирової угоди та її затвердження ухвалою суду жоден звільнений працівник не був поновлений на роботі. При цьому саме ухвала суду про затвердження мирової угоди зазначена в якості підстави для поновлення працівників на роботі.

Отже, поновлюючи працівників на роботі, відповідач фактично погодився з вимогами працівників про їх незаконне звільнення, у звязку з чим витрачені державою суми коштів у вигляді сплаченої допомоги по безробіттю мають бути стягненні з особи, винної за незаконне звільнення працівників, тобто роботодавця - Державного підприємства «Зал офіційних делегацій».

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Питання розподілу судових витрат в порядку статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

В судовому засіданні 25 червня 2015 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а постанова в повному обсязі складена та підписана 30 червня 2015 року.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» (ідентифікаційний номер 26191463, місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт) на користь Бориспільського міськрайонного центру зайнятості (ідентифікаційний номер 26191463, місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт) кошти у розмірі 46547,24 грн. (сорок шість тисяч пятсот сорок сім гривень 24 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.