Вирок № 4685814, 27.02.2008, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2008 р.

Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого Шеніна П.О.

судді Ткаченка В.Л.

народних засідателів: Фоміної І.І., Білоус Л.Ю. та Олексієнка В.М.

секретарів: Каверіної В.В., Петрушина М.О.

з участю прокурора Воронухи Д.С.

адвокатів: ОСОБА_3., ОСОБА_4.

потерпілого ОСОБА_5.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі

кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Стрижівка Коростишівського р-ну Житомирської області і зареєстрованого в цьому АДРЕСА_1, фактично проживаючого по АДРЕСА_2 того ж села, не працюючого з вересня 2005 року, одруженого, має дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, судимого:

-Коростишівським районним судом Житомирської обл. 19.06.2001 року за ст.ст. 140 ч.2,45 КК України в редакції 1960 року на 1 рік позбавлення волі умовно з іспитовим строком 1 рік (т.1, а.с.95; т.2, а.с. 101-102); -22 квітня 2002 року тим же судом за ст.ст. 185 ч.3, 71 КК України в редакції 2001 року на 3 роки 3 місяці позбавлення волі; звільненого з місць ув'язнення 13.02.2004 року за постановою Ковельського міського суду Волинської області від 5.02.2004 р. на підставі ст.107 КК України умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 11 днів (т.1,а.с.36-37, 95, 103), освіта середня,

Справа № 1-5

та

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с.Маяк Камишловського району Свердловської області, РФ, громадянина України, освіта неповна середня, офіційно непрацюючого, зі слів працював у приватного підприємця у с.Стрижівка, неодруженого, зареєстрованого у АДРЕСА_3, відповідно до вимог ст.89 КК України несудимого (т.1,а.с.72, 101-102; т.2, а.с.23),-за ст.ст. 187 ч.2, 15 ч.2 і 115 ч.2 п.п.6 і 12 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

7 вересня 2006 року близько 1ої год. 30 хв. підсудні ОСОБА_1. та

ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, в районі села

Колодязьки Коростишівського району вчинили розбійний напад на водія

автомобіля "таксі" ОСОБА_5. з метою заволодіння його майном, за

попередньою змовою і поєднаний з насильством, небезпечним для життя та

здоров'я потерпілого. Крім того, вчинили замах на умисне вбивство останнього

за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів. Цей злочин до

кінця не довели з причин, які не залежали від волі підсудних.

Зазначені злочинні дії були скоєні за наступних обставин.

8 ніч з 6 на 7 вересня 2006 року в с.Стрижівка Коростишівського р-ну

Житомирської обл. після спільного вживання спиртних напоїв, поблизу буд.№5

по вул.Леніна підсудний ОСОБА_1. запропонував підсудному

ОСОБА_2. вчинити розбійний напад на водія автомобіля "таксі", вбити

того та заволодіти його грошима.

Після одержання згоди ОСОБА_2 підсудні розподілили між собою злочинні ролі і вирішили застосувати для здійснення задуманого кухонний ніж, який був у останнього.

Діючи узгоджено, підсудні підійшли до прохідної приватного підприємства "Спецтехсервіс" с.Стрижівка. ОСОБА_1 попросив охоронника викликати йому автомобіль "таксі". Остання, не усвідомлюючи злочинних намірів підсудних, зробила це.

Після приїзду автомобіля "таксі" ВАЗ-2101 НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5. (власника), за розподілом ролей ОСОБА_2 сів на сидіння позаду водія, а ОСОБА_1 - біля водія. Під час посадки в "таксі" підсудні надали ОСОБА_5 недостовірну інформацію про те, що вони мають кошти на оплату поїздки та їм начебто необхідно дістатися до фірми "УПТК".

Після з'їзду машини з автошляху "Коростишів-Житомир" на ґрунтову дорогу біля с.Колодязьки Коростишівського р-ну та зменшення швидкості автомобіля, не доїжджаючи 200 м до східної околиці села, близько 1 год. 30 хв. 7.09.06 р. підсудні, діючи узгоджено, напали на ОСОБА_5.

З метою вбивства останнього за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів, з наміром заволодіння коштами, ОСОБА_2 застосував щодо потерпілого насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я останнього. Зі значною силою він наніс ОСОБА_5 лезом кухонного ножа удар в область розташування життєво важливих органів - шию. Проте, ніж попав у "блискавку" кофти потерпілого і тільки порізав його шию та обличчя. ОСОБА_5 схопив лезо ножа та переламав його. Не припиняючи своїх дій і виконуючи вищевказаний спільний злочинний намір, ОСОБА_2 обхопив шию потерпілого і зі значною силою здушив її. Діючи узгоджено з ОСОБА_2, з метою подолання опору потерпілого, ОСОБА_1 схопив останнього за праву руку і зі значною силою утримував її.

Таким чином, підсудні вчинили всі дії, які вважали необхідним для доведення до кінця розбою та умисного вбивства ОСОБА_5 з корисливих мотивів та групою осіб за попередньою змовою. Однак умисне вбивство не було закінчено з причин, які не залежали від волі підсудних, оскільки ОСОБА_5 здійснив злочинцям активний фізичний опір, завдяки якому вирвався від них, вискочив з автомобіля. З метою самозахисту потерпілий схопив дерев'яну палицю і наніс нею удар ОСОБА_1. Після цього підсудні втекли з місця скоєння злочинів.

Внаслідок застосованого під час узгоджених умисних злочинних дій насильства підсудні спричинили ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді поверхневих різаних ран обличчя і шиї.

В судовому засіданні підсудні вину в інкримінованому їм визнали частково. Зокрема, обидва заперечили обвинувачення за ст.ст. 15 ч.2 і 115 ч.2 п.п.6 і 12 КК України. ОСОБА_1 визнав вину за ч.2 ст.186 КК України і не визнав цивільний позов ОСОБА_5. ОСОБА_2, у власну чергу, визнав вину за ч.2 ст.187 КК України і цивільний позов частково, в обсязі 10 тис. грн.

Щодо подій по справі показали наступне.

Вони знайомі з дитинства, є односельцями та сусідами. Пограбувати будь-якого таксиста і заволодіти його грошима домовлялись 5-6 вересня 2006 року, у стані сп'яніння. Як ствердив ОСОБА_1, ініціатором злочину був ОСОБА_2, якому були потрібні гроші для виготовлення паспорту. Він погодився з ОСОБА_2.

Останній, у власну чергу, розповів, що ввечері 6.09.06 p., коли після спільного вживання алкогольних напоїв гроші закінчилися, саме ОСОБА_1 запропонував обікрасти свого дядька, який мешкає в АДРЕСА_4. Щоб проникнути у його літню кухню, треба було зняти штапики зі скла вікна. Для цього ОСОБА_2 у себе вдома узяв ніж з лезом 7-8 см. Цей ніж бачив ОСОБА_1 і тримав у руках. Потім підсудні, за словами ОСОБА_2, відмовились від вчинення вказаної крадіжки і саме ОСОБА_1 запропонував пограбувати таксиста.

Далі підсудні, за їх показами, спрямували до підприємства "Спецтехсервіс". Приблизно о Гй год. 7.09.06 р. за допомогою жінки-охоронника викликали "таксі". Підсудні визнали, що домовились діяти таким чином: ОСОБА_1 викликає автомобіль, по приїзду сідає біля водія і перешкоджає йому використати кнопку тривоги, утримуючи його руки. ОСОБА_2 додав, що він особисто мав сісти позаду водія, приставити до його шиї ніж і злякати того.

ОСОБА_1 пояснив, що при нападі ОСОБА_2 мав лише утримувати таксиста, а він особисто повинен був забрати гроші. ОСОБА_1 заперечує наявність у них ножа і домовленість про умисне його використання під час пограбування водія. Вважає, що ОСОБА_2 застосував ніж з власної ініціативи і мусить особисто відповідати за це.

Далі, за поясненнями підсудних, на їх виклик приїхав автомобіль "таксі" з раніше незнайомим потерпілим, якого вони попросили відвезти їх до фірми "УПТК". Водій погодився і вони поїхали по дорозі Коростишів-Житомир. Після поворота праворуч, з'їзду автомобіля на ґрунтову дорогу в напрямку с.Колодязьки і зменшення швидкості, вони напали на потерпілого.

За показами ОСОБА_1, ОСОБА_2 несподівано вдарив водія ножем у груди. ОСОБА_1 намагався утримати співучасника, однак помилково схопив за руку потерпілого. Машина в цей час зупинилася. ОСОБА_2 захопив останнього за шию, а той, за показами ОСОБА_1, почав сповзати із сидіння, вчинив їм опір і залишив автомобіль. При цьому вдарив його, підсудного, палицею по руці.

ОСОБА_2 сумісний напад описує таким чином. За розподілом ролей, він із кишені кофти дістав вищезгаданий ніж, протягнув руку з ним вперед і намагався торкнутися ножем до шиї водія. Той загальмував і підсудний нахилився вперед, а потім назад. Потерпілий схопив його праву руку з ножем і зламав його. Тоді, за словами ОСОБА_2, він намагався правою рукою захопити шию водія. Той чинив опір і віджимав руку. Підсудний почув, як відчинились двері і таксист вискочив з машини.

Далі за показами підсудних, вони втекли і повернулися додому. Зранку зустрілися, вживали спиртні напої і в розмові між собою дійшли висновку, що "таксисти їх знайдуть". Бачили машину "таксі" в с.Стрижівка і зрозуміли, що їх шукають.

ОСОБА_1 додав, що о 18 год. 30 хв. 8.09.2006 р. у вказаному селі його затримали таксисти, застосовували до нього силу, а вночі відвезли його в Коростишівський райвідділ міліції.

Як показав ОСОБА_2, зранку 15.09.2006 року таксисти затримали його в м.Житомирі, завезли в ліс в Коростишівському районі, також били. Ввечері здали в райвідділ міліції.

Підсудні зазначають, що внаслідок застосування сили з боку таксистів при затриманні могли обмовити себе і визнавати ніби-то намір вбити потерпілого під час нападу на нього.

Насправді, ніякої домовленості на позбавлення його життя вони не мали, як і на заволодіння його автомобілем.

На думку підсудних, свідки - таксисти в цій частині дають неправдиві покази.

Підсудний ОСОБА_1 також додав, що ОСОБА_2 обмовлює його в частині спроби обікрасти свого дядька 6.09.06 року, сумісного використання ножа при вчиненні вищевказаних дій, так і під час нападу на ОСОБА_5.

Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, дійшов переконливого висновку про те, що винність підсудних в інкримінованих їм злочинах, з урахуванням зміни обвинувачення 21.01.2008 року, матеріалами справи доведена. Покази ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щодо обставин подій не повністю відповідають дійсним обставинам справи і надані з метою уникнути відповідальності за замах на вбивство та зменшити її за вчинене.

Зокрема, суд вважає, що підсудні були повністю викриті показами потерпілого ОСОБА_5., який залишився живий після вчиненого на нього нападу і давав неодноразові пояснення під час досудового і судового слідства. За ними, він працював таксистом в службі "таксі 3-33-33" в м.Коростишеві, як і в ніч з 6 на 7 вересня 2006 року. Після 1ої години ночі йому надійшов виклик диспетчера поїхати до шахтоуправління с.Стрижівка Коростишівського р-ну та забрати пасажирів. На власному автомобілі ВАЗ-2101 НОМЕР_1, облаштованому як "таксі", він поїхав за вказаною адресою. Побачив двох хлопців у стані сп'яніння. Один з них сів на переднє сидіння, а інший - на заднє. Це були, як йому зараз відомо, відповідно ОСОБА_1 з ОСОБА_2. Перший з них, тобто ОСОБА_1, сказав, що їм треба їхати на фірму "УПТК", обіцяв розрахуватись, показував гроші, просив зробити голосніше музику.

(З цих пояснень потерпілого видно, що ОСОБА_1, всупереч його твердженням про другорядну роль, вів себе активно).

Обидва підсудних запевнили ОСОБА_5, що обов'язково дадуть йому гроші за поїздку або знайдуть їх на фірмі "УПТК".

За словами потерпілого, він сказав ОСОБА_2, що він його знає і знайде, якщо він його обдурить.

Підсудні показували йому дорогу. За їх вказівкою він з'їхав з Житомирської траси праворуч перед селом Колодязьки, зменшив швидкість на ґрунтовій дорозі. Далі їхали мовчки. Несподівано ОСОБА_2 вдарив його ножем і він відчув удар в груди, у верхню частину, біля шиї та ключиці. Потерпілий загальмував по інерції і схопив лівою рукою за лезо ножа. Це лезо, як виявилось пізніше, попало йому в замочок на блискавці кофти і хрестик. Правою рукою ОСОБА_5 схопив ОСОБА_2 за руку. Останній порізав йому шию та обличчя ножем. Під час боротьби з ОСОБА_2 потерпілий, за його словами, зламав лезо ножа. Тоді ОСОБА_2 схопив його за шию і почав душити, а ОСОБА_1 відтягував руку ОСОБА_5 вбік для зменьшення його опору. Однак потерпілий продовжував чинити нападникам опір і це врятувало його життя. Потерпілий сповз з сидіння, відкрив двері і випав на вулицю.

Схопив дерев'яну палицю, яка лежала біля сидіння і наніс нею удар ОСОБА_1 по руці. Після чого нападники втекли.

За переконанням ОСОБА_5, підсудні діяли по заздалегідь розробленому плану, оскільки під час руху не розмовляли і напали мовчки, діяли за розподілом ролей: один бив ножем, потім душив його, а інший заважав чинити опір і використати кнопку виклику на підмогу. Підсудні намагались саме вбити його з метою заволодіння коштовностями і машиною. Ножем його ОСОБА_2 не лякав, а наніс сильний удар, від якого приблизно місяць він відчував біль. На думку ОСОБА_5, його життя врятували випадкові обставини: лезо ножа під час удару влучило в грудну кістку, хрестик та блискавку (замочок). Крім того, він чинив активний опір нападникам. Поранення на його шиї та обличчі (тобто життєво важливих органах) створилися внаслідок безпосередньої дії леза ножа, яке він пізніше знайшов в автомобілі.

Потерпілий далі розповів, що після втечі підсудних він викликав на підмогу і розповів таксистам про вчинений на нього напад. Нападників розшукували і побачили увечері 7.09.06 р. в с.Стрижівка, зловили ОСОБА_1, а ОСОБА_2 втік. ОСОБА_1, за поясненнями ОСОБА_5, особисто розповів про вчинений ними напад на нього, потерпілого, з метою його вбивства та заволодіння автомобілем і майном. Десь о 24ій годині того ж дня таксисти завезли ОСОБА_1 в міліцію.

Приблизно через тиждень таксисти в м.Житомирі затримали і ОСОБА_2, який аналогічно розповів їм мету нападу на водія "таксі" 7.09.06 року: вбити таксиста і заволодіти його коштовностями та машиною. За поясненнями ОСОБА_5, ОСОБА_2 казав, що підсудні розраховували заволодіти 400 гривнями і поїхати в м.Одесу.

На думку потерпілого, підсудні вигадали версію жорстокого їх побиття таксистами, внаслідок чого вони зізнались у наміру вбити водія "таксі". Вважає, що ці покази є брехнею з метою уникнути відповідальності за вчинене. Він, ОСОБА_5, особисто ніякого насильства при затриманні підсудних не застосовував і цього не бачив з боку інших. Як і співучасника, підсудного ОСОБА_2 таксисти також здали у міліцію.

Покази потерпілого ОСОБА_5 щодо обставин подій 7.09.06 року суд вважає правдивими, логічними, послідовними і достовірними, вони поєднуються з іншими об'єктивними доказами по справі, які дослідив суд.

Згідно протоколу огляду, місце події - безлюдна ділянка місцевості у лісополосі біля с.Колодязьки Коростишівського р-ну, розташована на ґрунтовій дорозі, яка веде до виїзду на трасу Коростишів-Житомир (т.2,а.с.112-113).

Під час огляду безпосереднього місця нападу (салону автомобіля "таксі" ОСОБА_5.) останній надав лезо від ножа, за допомогою якого підсудні вчинили злочини (т. 1 ,а.с.4).

За висновком експерта-криміналіста, зазначене лезо є лезом ножа, виготовлене заводським способом, до холодної зброї - не відноситься (т1,а.с.179-181).

Дерев'яна палиця, за допомогою якої ОСОБА_5 захищався від нападу, дійсно була вилучена і оглянута (т.1,а.с. 184-186).

Під час відтворення обставин подій потерпілий показав і розповів про механізм вчинення на нього нападу з боку підсудних (т.1 ,а.с.162-165).

Згідно акту судово-медичного освідування ОСОБА_5. від 8.09.2006 р. та висновку судово-медичної експертизи, в лівій скроневій ділянці його виявлено поверхневу лінейну рану. Аналогічні рани розташовані в ділянці підборіддя зліва Г-подібної форми, в ділянці яремної вирізки дугоподібної форми, по боковій поверхні шиї справа (тобто всього їх - чотири). Вони утворилися від дії ріжучого предмету і можливо - від леза ножа, в термін і за обставин, що вказує постраждалий. Зазначені тілесні ушкодження є легкими без короткочасного розладу здоров'я. Травмуючий вплив здійснений з силою, достатньою для спричинення цих ушкоджень. Утворення їх в результаті нанесення ударів неозброєною рукою, ногою, тощо, експерт вважав неможливим. Перелічені тілесні ушкодження самі по собі, за висновком експерта, не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх заподіяння (т.1,а.с.77-78;т.2, а.с.47).

Таким чином, суд вважає, що правдивість показів ОСОБА_5 щодо обставин вчиненого на нього підсудними нападу стверджена вищезазначеними висновком і актом. Ніяких розбіжностей між цими доказами немає і, навпаки, ці докази поєднуються.

Зокрема, у ввідній частині акту освідування від 8.09.06 р. зазначені обставини подій зі слів потерпілого: "перевозив близько 2 години 7.09.06 р. двох незнайомих, один з яких ножем наніс удари в обличчя та по грудній клітці, потім руками душили за шию. Скарги на біль в ділянках ушкоджень" (т.2,а.с.47).

Судово-медичний експерт не відніс зазначені 4 різані рани на обличчі та шиї ОСОБА_5 з врахуванням їх поверхневого характеру до небезпечних для життя чи здоров'я в момент їх заподіяння (п.п.1 та 4 висновку в т.1 на а.с.78). Однак суд враховує саме місця нанесення ударів ножем, тобто прикладання сили озброєною рукою - як місця розташування життєво важливих органів людини.

З іншого боку, обгрунтованими і переконливими суд вважає твердження потерпілого про те, що його життя та настання смерті чи інших подібних наслідків врятував його активний опір нападникам, коли він схопив лезо ножа, не давав наносити їм удари, а в подальшому зламав це лезо.

Потерпілий в суді також спростував висунуту підсудним ОСОБА_1 версію про те, що останній намагався зупинити дії ОСОБА_2 після нанесення ним удару ножем ОСОБА_5, хотів схопити за руку співучасника, а випадково схопив потерпілого.

Останній категорично наполягає на тому, що ОСОБА_1 не перешкоджав діям ОСОБА_2, а навпаки сприяв їм, за власною ініціативою не залишив салон автомобіля, відтягнув руку ОСОБА_5, якою той захищався від дій ОСОБА_2. Потерпілий додав, що якщо б не його опір, то він міг

 задихнутися від затиснення рукою останнього підсудного.

Покази потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю підтвердили свідки - таксисти.

Зокрема, свідки ОСОБА_7,ОСОБА_8., ОСОБА_9 і ОСОБА_10 показали, що працювали у службі "таксі 3-33-33" в м.Коростишеві, власником якої є дружина першого. Останні троє свідків працювали в ніч з 6 на 7.09.06 року і почули по рації сигнал тривоги від ОСОБА_5. Поїхали на допомогу і зустріли його у с.Стрижівка Коростишівського р-ну. Потерпілий розповів їм про вчинений на нього напад двома хлопцями, яких він віз на фірму "УПТК". ОСОБА_5 розказав, що його спробували зарізати та душити вказані особи, один з яких сів на переднє сидіння, а другий - на заднє і під час руху вдарив ножем у груди. Потерпілий схопив лезо ножа та зламав його, йому вдалося вискочити з машини і дерев'яною палицею вдарити одного з нападників. Останні втекли.

Як показали в суді зазначені свідки, вони дійсно бачили поранення на шиї потерпілого.

ОСОБА_9 додав, що бачив поранення у верхній частині грудної клітки ОСОБА_5.

За словами свідка ОСОБА_7., йому події по справі стали відомі зранку 7.09.2006 р. Потерпілий розповів йому про удар ножем у груди, який влучив чи у блискавку кофти, чи у хрестик. ОСОБА_7 ствердив, що особисто бачив пошкоджений хрестик ОСОБА_5 від удару ножем.

На думку свідків, з поведінки останнього вони зробили висновок, що при нападі загроза життю потерпілого була реальною і його намагались вбити. В салоні його автомобіля знайшли лезо ножа.

Далі вказані свідки показали, що поїхали разом з ОСОБА_5 шукати злочинців у с.Стрижівка. Останній побачив їх увечері 7.09.2006 р. на вул.К.Маркса. Одного вони зловили і ним опинився ОСОБА_1. Другий (ОСОБА_2) втік. Спочатку ОСОБА_1 все "валив" на останнього і казав, що навіть не знав, куди вони їдуть на "таксі", їхав за компанію, тощо. Коли ОСОБА_1 побачив ОСОБА_5, то зізнався і розповів, що вони з ОСОБА_2 задумали вбити таксиста та з його іномаркою втекти на Одесу.

Ініціатором злочину затриманий називав ОСОБА_2, якому, ніби-то, були потрібні гроші на паспорт. Останній бив ножем потерпілого, а він, ОСОБА_1, лише допомагав його душити.

За показами зазначених свідків, фізичну силу до ОСОБА_1 вони не застосовували, а здали увечері вночі 7-8.09.2006 року того в Коростишівський райвідділ міліції.

Далі продовжили пошуки ОСОБА_2 і приблизно через тиждень затримали його на ринку в м.Житомирі, повезли в м.Коростишів. Зібрались інші таксисти. На їх питання ОСОБА_2 розповів про попередню домовленість з ОСОБА_1 вбити таксиста, забрати гроші (оскільки ОСОБА_2 було потрібно 400 грн. на паспорт) і машину, здати її на розборку, після чого втекти на південь, в Одесу.

ОСОБА_7 додав, що зі слів ОСОБА_2 під час нападу у них був ніж, якого вони, ніби-то, взяли у сусіда.

Новак уточнив, що зрозумів про невдалий напад, оскільки потерпілий зламав ніж і натиснув кнопку тривоги.

З показань вищевказаних свідків, про аналогічне ОСОБА_2 добровільно розповів таксистам і в урочищі біля м.Коростешева, куди усі вони їздили.

Свідок ОСОБА_8 також підтвердив покази ОСОБА_5 і свідка ОСОБА_7. про влучення удару ножем у груди та хрестик потерпілого, бачив його і порізи на грудній клітці.

Зазначені свідки заперечують застосування ними протизаконного насильства до ОСОБА_2.

Органи досудового слідства дали відповідну оцінку показам підсудних про те, що нібито вони визнали вину по справі, в тому числі і в наміру вбивства таксиста з корисливих мотивів, лише під фізичним впливом коростишівських таксистів, які над ним незаконно знущались.

На а.с.138-139 в т.2 є постанова прокурора района про відмову в порушенні кримінальної справи проти ОСОБА_8, ОСОБА_7. та інших за ст.ст. 122,296 КК України за відсутністю в їх діях складу злочинів. Ця постанова є чинною.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив свої покази на досудовому слідстві (а.с.ЗО т.2) і в першому суді (т.4,а.с.45, зв.- 48), аналогічно як ОСОБА_10 на досудовому слідстві (т.1,а.с.174), Новак в т.1, а.с. 157 і ОСОБА_8 в т.1, а.с. 154- про те, що не тільки ОСОБА_2, а і ОСОБА_1 особисто визнавав спільну домовленість на вбивство таксиста з корисливих намірів.

З показів свідка ОСОБА_11 в т.1 на а.с.233-234, які дослідив суд, видно, що вона є власником служби "таксі" 3-33-33" в м.Коростишеві. Вранці 7.09.06 р. їй стало відомо про напад на таксиста ОСОБА_5 в районі с.Стрижівка.

Згідно копії журналу виклику "таксі", о 1 год. 22 хвилини 7.09.2006 року під № 325 надійшов виклик про поїздку 33го автомобіля "таксі" до шахтоуправління с.Стрижівка Коростишівського р-ну (т.1, а.с.239).

Також у встановленому порядку суд дослідив покази свідка ОСОБА_12 на досудовому слідстві в т.1, а.с. 121-124 про те, що вона в ніч з 6 на 7 вересня 2006 року працювала охоронцем на території колишнього шахтоуправління (зараз -ПП "Спецтехсервіс"). Після 1ої години ночі підійшов чоловік і попросив викликати "таксі". Вона зателефонувала на службу "таксі 3-33-33". Диспетчер обіцяла його надіслати, а чоловік пішов його чекати. Автомобіль приїхав хвилин через 10. Через годину "таксі" приїхало знову і водій сказав, що таксиста хотіли зарізати. В іншого таксиста була порізана шия і на лобі була кров.

На досудовому слідстві і в суді підсудний ОСОБА_1 заперечував не тільки замах на вбивство ОСОБА_5, но і сумісний із ОСОБА_2 розбійний напад на нього, заявив про необізнаність в наявності у співучасника ножа.

ОСОБА_1 відмовлявся і від факту сумісної спроби підсудних обікрасти дядька першого (ОСОБА_13.) з метою здобуття грошей перед подіями по справі.

Однак в цій частині ОСОБА_1. був викритий ОСОБА_2, який стверджував, що під час спроби вищевказаної крадіжки вази перший стояв на його плечах і ножем намагався зняти штапик з вікна та відчинити його.

Покази ОСОБА_2 повністю підтверджені матеріалами справи. Згідно протоколу огляду місця події - домоволодіння ОСОБА_13., з тильної сторони кухні на висоті 3 м знаходяться 2 вікна. Оглядом останніх встановлено, що на лівому вікні нижній штапик, який утримує скло вікна, має в правій стороні слід - відкол. Штапик піднято на висоту 1 см від низу рами (т.2,а.с.28-29).

Свідок ОСОБА_13. також показав, що вдома в с.Стрижівка виготовляє вази з каміння, вони були в нього у літній кухні станом на 7.09.06 р.

Свідок бачив сліди підняття штапику на рамі вікна і вірить показам не ОСОБА_1 (племінника), якого характеризує як схильного до крадіжок і зловживаючого алкоголем, а саме ОСОБА_2.

Таким чином, наявність по справі об'єктивних доказів - показів вищевказаного свідка і протоколу огляду його літньої кухні, рами вікна з піднятим штапиком і слідами відколу на ньому - дають суду об'єктивні підстави зробити висновок: під час подій 6-7.09.06 року згаданий вище ніж у підсудних був, їм вони спільно користувались, в тому числі ОСОБА_1.; за домовленістю застосували його під час розбійного нападу на ОСОБА_5, ініціатором якого був саме ОСОБА_1. Останній намагається довести під час нападу на потерпілого свою другорядну роль, однак він повністю викритий не тільки співучасником ОСОБА_2, якому суд вірить, а також потерпілим і вищепроаналізованими доказами.

Допитані судом свідки ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_1, ОСОБА_17, ОСОБА_18. і ОСОБА_19. є рідними та близькими особами щодо підсудних. Зі слів односельців, а також таксистів, їм стало відомо, що в ніч з 6 на 7 вересня 2006 року підсудні викликали "таксі", поїхали до с.Колодязьки Коростишівського р-ну, напали на водія і хотіли його зарізати. Після подій по справі таксисти їздили по с.Стрижівка і шукали підсудних, в тому числі у родини. Потім їх затримали.

За показами свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_1., протягом 6 вересня 2006 року вони бачили підсудних у с.Стрижівка в стані алкогольного сп'яніння. Ці свідки, а також ОСОБА_18. і ОСОБА_19 зазначили, що пісдудні в ніч з 6 на 7.09.2006 р. вдома не ночували.

Окрім того, останній свідок і ОСОБА_14 визнавали, що лезо від ножа, за допомогою якого було вчинено напад, належить їх сім'ї.

Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_16., ОСОБА_17. і ОСОБА_19. також розповіли в суді, що 7.09.06 року бачили ОСОБА_1 в с.Стрижівка, якого затримали за скоєний злочин таксисти та за його допомогою намагались розшукати співучасника ОСОБА_2

При дослідженні доказів по справі суд дає відповідну оцінку і первісним показам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 безпосередньо після затримання на досудовому слідстві.

Так, останній в т.1 на а.с.9 пояснював, що під час поїздки на "таксі" ОСОБА_2, діючи за попередньою домовленістю, з метою знешкодженя протидії з боку водія, намагався нанести йому удар заздалегідь узятим ножем в груди.

Він, ОСОБА_1, хотів тримати руки таксиста і, таким чином, допомогти співучаснику.

Ці початкові покази ОСОБА_1 хоча і не повністю відповідають дійсності, однак підтверджують факт попередньої змови підсудних щодо озброєного нападу на таксиста.

При допиті в якості підозрюваного ОСОБА_1 також визнав, що схопив руку таксиста і тримав, щоб той не вирвався (т. 1 ,а.с.42).

Аналогічне ОСОБА_1. розповів і під час очної ставки з потерпілим (т.1,а.с.32-33), а також в якості обвинуваченого 20.09.06 р. (т.1,а.с.91).

В подальшому, з метою уникнути кримінальної відповідальності, вказаний підсудний відмовився від цих початкових показів. У відрізнянні від ОСОБА_2, ОСОБА_1 взагалі визнає лише спробу сумісного пограбування ОСОБА_5. Однак суд вважає, що ці покази не відповідають дійсності, оскільки їх мета - перекласти на співучасника вину за вчинене по справі.

Пояснення ОСОБА_2 під час досудового слідства були більш правдивими, щирими та відвертими.

Безпосередньо після затримання, 15.09.06 p., він визнав, що за ініціативою ОСОБА_1 вони домовились напасти на таксиста. ОСОБА_2 мав сісти позаду водія і ножем нанести йому удар, а ОСОБА_1 -біля водія і повинен був збити його руки з руля, щоб той не встиг натиснути на кнопку тривоги. Це мало відбутися тоді, коли таксист поверне на ґрунтову дорогу і зменшить швидкість. Коли це відбулося, він наніс водію удар ножем у верхню частину грудної клітки. Відчув, що ніж зламався і тоді спробував правою рукою зробити захват водія за шию та прижати до сидіння. ОСОБА_1 в той час допомагав тримати водія, щоб той не вирвався. Однак таксист віджав його (ОСОБА_2) руку і вискочив (т.1,а.с.61-63).

Під час очної ставки з ОСОБА_1 16.09.06 року, ОСОБА_2 підтвердив вищевказані обставини, як по суті і перший підсудний, хоча той заперечував існування попередньої домовленості на розбій і власну ініціативу у скоєнні злочину (т.1,а.с.64-67).

Добровільність і правильність своїх попередніх показів ОСОБА_2 підтвердив під час допиту прокурором Коростишівського р-ну 18.09.06 p., зазначивши, що працівники міліції незаконних методів до нього не застосовували (т.1,а.с.74).

В подальшому ОСОБА_2 уточнив свої покази і в якості обвинуваченого показав, що вони з ОСОБА_1 6.09.06 року домовились не тільки пограбувати таксиста, а і вбити його та забрати гроші. Розробили план нападу, про який він розповідав раніше. З цією метою він наніс ОСОБА_5 удар ножем у грудну клітку, однак останній чинив опір, зламав ніж і зміг врятуватись (т.1,а.с.84).

Саме ці первісні покази підсудних на досудовому слідстві суд знаходить найбільш всього відповідаючими дійсності, оскільки вони логічно поєднуються з показами ОСОБА_5, даними його судово-медичного освідування і поясненнями вищезазначених свідків - таксистів про безпосереднє визнання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 після затримання вини у вчиненні розбійного нападу на потерпілого і замаху на його життя з корисливих мотивів.

Пізніше ОСОБА_2 змінив покази і визнав вчинення за домовленістю з ОСОБА_1 і з розподілом ролей лише розбійного нападу на таксиста. Він заперечував нанесення ОСОБА_5 удару ножем і зазначив, що мав лише приставити останньому ніж до горла і вимагати гроші (т.1,а.с.206-213).

В кінці досудового слідства підсудні відмовились від своїх початкових визнань по справі і заявили, що обмовили себе, оскільки побоювались застосування сили з боку таксистів, їх погроз і помсти.

Суд знаходить ці пояснення надуманими і неправдивими, оскільки ОСОБА_1 з 8.09.2006 p., а ОСОБА_2 - з 15.09.06 р. було затримано і ніякого впливу з того часу свідки - таксисти на них здійснити не могли.

Як зазначено вище, прокурор Коростишівського району перевірив заяви обвинувачених щодо застосування до них незаконних впливу та методів на досудовому слідстві і виніс постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях певних осіб складу злочину (т.2,а.с.137-139 і 141-142).

В судовому засіданні прокурор змінив і уточнив обвинувачення підсудним, виключив з нього, зокрема, ст.289 ч.3 КК України. Потерпілий з цим погодився.

Суд, ретельно дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що з врахуванням зміни обвинувачення воно знайшло підтвердження в судовому засіданні.

Тому дії підсудних суд кваліфікує:

· за ч.2 ст. 187 КК України як умисний напад на потерпілого ОСОБА_5 з метою заволодіння його майном (тобто чужим), поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб (це насильство характеризувалось здушенням шиї і застосуванням ножа, пораненням особливо важливих органів);

за ч.2 ст.15 і ч.2 п.п.6 і 12 ст.115 КК України як замах на умисне вбивство ОСОБА_5., тобто вчинення умисних дій, спрямованих на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів в той час, коли підсудними були виконані всі

- дії, які вони вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин (вбивство) не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі.

Міру покарання за заподіяне суд обирає підсудним з врахуванням вимог ст.65 КК України, усіх даних про їх сім'ю та особу, обставин справи, ступеню тяжкості вчинених злочинів та їх наслідків - у вигляді позбавлення волі на тривалий строк.

З врахуванням позиції, яку підсудні займали по справі в кінці досудового слідства та, зокрема, в судовому засіданні щодо відношення до заподіяного і часткового визнання вини, обставин, що пом'якшують їх покарання, суд не знаходить.

Обставинами, що обтяжують їх покарання, суд вважає вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння та щодо ОСОБА_1 - рецидив злочинів.

За матеріалами справи, підсудні характеризуються негативно, офіційно не працювали, раніше притягувались до кримінальної відповідальності, однак правильних висновків не зробили і знову скоїли тяжкий та особливо тяжкий злочини.

Тому суд не знаходить підстав для застосування до підсудних ст.69 КК України.

При призначенні покарання суд також враховує роль кожного підсудного у здійсненні злочинних намірів та ініціативу ОСОБА_1 в цьому, що доведено у судовому засіданні.

Також суд приймає до уваги, що в цілому по справі покази ОСОБА_2 були більш щирими та відвертими, аніж у його співучасника. Вину обидва, як зазначено вище, вони частково визнали.

Крім того суд враховує, що з причин, які не залежали від волі підсудних, майном ОСОБА_5 їм заволодіти не вдалось і він, одержавши вищезазначені тілесні ушкодження, залишився живий.

Тому суд призначає підсудним покарання ближче до мінімального розміру санкції, передбаченої ч.2 ст.115 КК України.

Цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди потерпілий ОСОБА_5 не заявляв. Він просить стягнути з підсудних лише моральну шкоду в сумі 50 тис. грн. (т.3, а.с.52) і мотивує позов тим, що під час нападу і замаху на своє життя одержав психологічний стрес. В нього виникли психотравматичні фактори, які стали джерелом негативних емоцій і переживань. Це призвело до погіршення його стану здоров'я і зміни роботи.

Крім того, він був вимушений неодноразово з'являтись на допити в органи досудового слідства і судові засідання, в тому числі на очні ставки із злочинцями, що негативно впливало на нього.

З наведених причин, він після скоєння щодо нього злочинів звертався до лікаря (т.3,а.с. 106).

На думку суду, діями підсудних ОСОБА_5 дійсно було завдано моральної шкоди, яка полягає в перенесених моральних стражданнях і переживання та у частковому порушення нормальних життєвих зв'язків.

З урахуванням обсягу фізичних, душевних і психічних страждань, який зазнав ОСОБА_5 від злочинів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної (немайнової) шкоди в сумі 35 тис. грн., яка підлягає стягненню з підсудних у солідарному порядку.

Після набрання вироком законної сили речові докази: дерев'яну палицю, чоловічі сорочку та кофту, належні ОСОБА_5 - слід вернути йому ж ; лезо ножа слід знищити на підставі ст.81 КПК України.

Судові витрати на проведення експертних досліджень в сумі 87 грн. 98 коп. (т.1, а.с. 182 і 187) відповідно до вимог ст. 93 КПК України необхідно стягнути з підсудних в дольовому порядку, тобто по 43 грн. 99 коп.

При обчисленні строку відбування покарання підсудним слід виходити з вимог ст. 338 КПК України.

Однак початок строку відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати не з 11.09.06 р. (а.с. 19 і 21 т.1, протоколи затримання і арешту на 3 дні), а саме з 1 год. 10 хв. 8 вересня 2006 року, оскільки в цей час підсуний був затриманий таксистами і доставлений в Коростишівський РВ УМВС за підозрою у вчиненні злочинів по справі (а.с.20 т.1).

ОСОБА_2 цей строк необхідно рахувати з 15.09.2006 року.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, апеляційний суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.15 і ст.115 ч.2 п.п.6 і 12 КК України.

Призначити підсудним покарання у вигляді позбавлення волі:

· ОСОБА_1 за ч.2 ст.187 КК України - 7 років 6 місяців, з конфіскацією 1/3 частини майна, яке є його власністю;

· за ч.2 ст.15 та ст.115 ч.2 п.п.6 і 12 КК України - 11 років, з конфіскацією ½ частини аналогічного майна.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 11 (одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією на користь держави ½ частини майна, яке є його власністю;

· ОСОБА_2 за ч.2 ст.187 КК України - 7 років, з конфіскацією 1/3 частини майна, яке є його власністю;

· за ч.2 ст.15 і ст.115 ч.2 п.п.6 і 12 КК України - 10 років, з конфіскацією ½ частини майна, яке є його власністю.

На підставі ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити - 10 (десять) років позбавлення волі з конфіскацією ½ частини майна, яке є його власністю.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2. тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання обчислювати ОСОБА_1 з 1 год. 10 хв. 8 вересня 2006 року, ОСОБА_2. - з 15 вересня 2006 року.

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили, а саме -дерев'яну палицю, чоловічі сорочку та кофту (т.1,а.с.100) - повернути потерпілому ОСОБА_5; лезо кухонного ножа (т.1,а.с.15) - знищити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5. задовольнити частково і стягнути із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь у відшкодування моральної (немайнової) шкоди на підставі ст.ст. 1167,1190 і 1193 ЦК України 35000 грн. (тридцять п'ять тис. грн.) в солідарному порядку.

Також стягнути із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати на користь науково-досліднього експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській обл. (Код 25574601, Банк: УДК в Житомирській обл., МФО 811039, розрахунковий рахунок 35229005000096) з поміткою "За відшкодування витратних матеріалів при виконанні експертизи" -по 43 грн. 99 коп. з кожного за проведення експертиз (т.1,а.с.182, 187).

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесено касаційне подання до Верховного Суду України шляхом подачі касаційний скарг чи подання, через апеляційний суд Житомирської області протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту отримання ними копій цього вироку.