Вирок № 46855717, 18.06.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4138/15-к

1-кп/127/591/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015 місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Курбатової І.Л.,

при секретарі Мартинюк Т.П.,

за участю: прокурора Шеремети Ю.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 11.09.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014020010006592 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, пенсіонерки, одруженої, проживаючої за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимої,-

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, маючи корисливий мотив, з метою отримання пільгової пенсії, заздалегідь знаючи, що вона не має право на її отримання, 08.08.2000 року надала УПФ України в Замостянському районі м. Вінниці підроблені документи, що містили неправдиві відомості, а саме трудову книжку, довідку уточнюючу особливий характер роботи та довідку про заробітню плату. Так, ОСОБА_1 достовірно знаючи, що вона в період часу з 19.11.1973 року по 14.02.1994 року працювала на Вінницькому заводі «Маяк» та не має права на отримання пільгової пенсії, бажаючи її отримати, подала трудову книжку з записами, що не відповідають дійсності про те, що вона в період з 20.11.1973 року по 28.09.1996 року працювала на підприємстві «Артіль старателів «Приполярьє», довідку уточнюючу особливий характер роботи №126 від 29.09.1996 року з неправдивими відомостями про те, що вона працювала на підприємстві «Артіль старателів «Приполярьє» з 10.03.1975 року по 23.09.1996 року, що складає 21 рік 6 місяців 18 днів, у виробництві з добування дорогоцінних і кольорових металів підземним способом та довідку про заробітню плату №125 від 29.09.1996 року з зазначенням періоду праці з 20.11.1973 року по 28.09.1996 року.

Таким чином, ОСОБА_1, переслідуючи корисливий мотив, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на шахрайське заволодіння коштами, ввела в оману співробітників УПФ України в м. Вінниці, надавши вищевказані завідомо підроблені документи. На підставі поданих документів управлінням з 08.06.2000 року ОСОБА_1 було призначено пенсію на пільгових умовах, зі зменшенням пенсійного віку на 10 років на підставі ч.2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином, в період з 09.06.2000 року по 31.08.2014 року ОСОБА_1 заволоділа коштами УПФ України в м. Вінниці в сумі 215 354,24 грн., завдавши своїми умисними діями УПФ України в м. Вінниці матеріальну шкоду в великому розмірі.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину у вчинені злочину визнала повністю та суду повідомила, що вона працювала на ВАТ «Маяк» з 1973 року по 1994 рік. В 1994 році вона з чоловіком поїхала в м. Івдень Свердловської області де працювала. В 1996 році в неї померла тітка в м. Вінниці, а тому вона повернулась в м. Вінницю та більше в м. Івдень Свердловської області не їздила. Керівник артелі був добрим знайомим її сім'ї, а тому пізніше направив їй всі необхідні документи, які вона в 2000 році подала в Управління Пенсійного фонду на оформлення пільгової пенсії. В м. Івдень вона працювала після 1994 року, а документах було зазначено, що більше 21 року, починаючи з 1973 року. Вказані відомості не відповідають дійсності. На підставі вказаних документів їй призначили пільгову пенсію, яку вона отримувала протягом 14 років. Документи до Управління пенсійного фонду подавала особисто. Цивільний позов визнала в повному обсязі та повідомила, що на даний час з її пенсії відраховують частину боргу.

З досліджених в судовому засіданні доказів наданих стороною обвинувачення, а саме висновку експерта № 408-П від 24.12.2014 року, вбачається, що відбиток печатки «Артель старателей «Приполярье»», який міститься у наданому на дослідження документі: «Справка уточняющая особый характер работы труда необходимые для назначения льготной пенсии» от 29.09.1996 №126, видана на ім'я ОСОБА_5 предприятием Артель старателей «Приполярье», нанесений за допомогою кліше, що виготовлений з дотриманням фабричних технологій. Відбитки печатки та кутового штампу «Артель старателей «Приполярье»», які містяться у наданому на дослідження документі: «Справка о заработной плате ОСОБА_5» от 29 сентября 1996 №125, выдана предприятием Артіль старателей «Приполярье», нанесені за допомогою кліше, що виготовлений з дотриманням фабричних технологій. Відбитки печатки «Артель старателей «Приполярье»» в документах: «Справка уточняющая особый характер работы труда необходимые для назначения льготной пенсии» от 29.09.1996 №126, выдана на имя ОСОБА_5 предприятием Артель старателей «Приполярье»; «Справка о заработной плате ОСОБА_5» от 29 сентября 1996 №125, выдана предприятием Артель старателей «Приполярье».

Відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20.11.2014 року вилучену пенсійну справу № 134999 на ім'я ОСОБА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

З оглянутого речового доказу (пенсійної справи на ім'я обвинуваченої) вбачається, що 08.08.2000 року з заявою про призначення пенсії звернулась особисто ОСОБА_1, що підтверджується оригіналом вказаної заяви.

До вказаної заяви ОСОБА_1 долучено копію трудової книжки, уточнюючу довіку та довідку про заробітну плату.

З довідки уточнюючої особливий характер роботи, необхідний для призначення пільгової пенсії №126 від 29.09.1996 року, що міститься в пенсійній справі та подана ОСОБА_1 до пенсійного фонду, вбачається, що вона містить відомості про те, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день з 10.03.1975 року наказ №84 від 10.03.1975 р. по 28.09.1996 року наказ № 283 від 28.09.96 р., що складає 21 рік 6 місяців 18 днів у виробництві з добування дорогоцінних і кольорових металів підземним способом, електриком з обслуговування технологічного устаткування, що передбачено списком першим, розділом - І, пунктом Г 1010100 г - 23485, 25404, що підтверджується

З довідки №125 від 29.09.1996 року, що міститься в пенсійній справі та подана ОСОБА_1 до пенсійного фонду, вбачається, що вона містить відомості про те, що обвинувачена проходила службу в артелі старателів «Приполярьє» в м.Івдень Свердловської області в період з 20.11.1973 р. по 28.09.1996 р. з середньомісячною заробітною платою 442 руб 33 коп. та щомісячно проводились відрахування в пенсійний фонд.

З відповіді на запит Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці № 71/76 від 24.07.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 працювала на Вінницькому заводі радіотехнічної апаратури (нині ПАТ «Маяк») з 19.11.1973 р. по 14.02.1994 року.

Згідно постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 17.10.2014 року вилучені під час проведення обшуку трудову книжку на ім'я ОСОБА_1, дублікат трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.

Суд, з'ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин справи, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позиції та роз'яснивши, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.

Сукупність вищенаведених доказів свідчить, що винуватість АДРЕСА_1 у вчиненні злочинів доведена стороною обвинувачення належними та допустимими доказами у справі. Так, суд приймає до уваги як достатній доказ винуватості обвинуваченої її показання в судовому засіданні, оскільки вони є добровільними, узгоджуються з письмовими доказами у справі та підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 злочинів.

Так, ОСОБА_1 добровільно повідомила суду всі обставини вчинення злочинів та зазначила, що починаючи з 1973 року по 1994 рік працювала в м. Вінниці, та в цей період не працювала в атрелі старателів в м. Івдень. Разом з тим, в 2000 році, вона користуючись приятельськими відносинами з керівником вказаної артелі отримала поштою документи, які містили відомості про те, що вона у цей період протягом 21 року 6 місяців 18 днів працювала у виробництві з добування дорогоцінних і кольорових металів підземним способом, електриком з обслуговування технологічного устаткування. Також ОСОБА_1 вказала, що достовірно знала, що відомості у документах не відповідають дійсності, проте бажаючи отримати пільгову пенсію особисто їх подала до пенсійного фонду та починаючи з 2000 року отримувала пільгову пенсію.

Суд приймає до уваги, що вказані показання обвинуваченої узгоджуються з сукупністю інших доказів у справі, якими підтверджено, що ОСОБА_1 з 19.11.1973 р. по 14.02.1994 року працювала у м. Вінниці на Вінницькому заводі радіотехнічної апаратури (довідка № 71/76 від 24.07.2014 року) та особисте звернення ОСОБА_1 до пенсійного фонду, надання нею документів, що містять неправдиві відомості, про що свідчать оглянуті речові докази.

З пенсійної справи також вбачається, що на підставі поданих ОСОБА_1 неправдивих документів, з 08.06.2000 року обвинуваченій призначено пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 10 років на підставі ч.2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та з вказаного періоду по 31.08.2014 року ОСОБА_1 сплачено 215 354,24 грн.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 використовуючи підроблені документи, ввела в оману працівників пенсійного фонду та заволоділа чужим майном. Сукупність доказів досліджених судом доводить винуватість обвинуваченої, є достатньою для висновків суду про наявність в діях ОСОБА_1 складів злочинів та надання правової кваліфікації дій обвинуваченої.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченої, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 190 КК України, як вчинення шахрайства, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене у великих розмірах; за ч.4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документу.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_1 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винної, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно довідки ВОНД «Соціотерапія» №65-м від 14.01.2015 року ОСОБА_1 на диспансерному наркологічному обліку в зазначеній установі не перебуває.

Відповідно до довідки КЗ «ВОПНЛ ім. Ющенка» № 20-157 від 21.01.2015 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 10.08.2005 року по 01.09.2015 року з діагнозом: «Змішаний тривожно-депресивний стан».

З висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи вбачається, що ОСОБА_1 на час скоєння правопорушення на хронічне душевне захворювання не страждала, перебувала поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності; ОСОБА_1 на час скоєння злочину могла усвідомлювати свої дії та керувати ними; на теперішній час ОСОБА_1 на хронічне душевне захворювання не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності; в теперішній час ОСОБА_1 може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

З вимоги ІЦ УМВС України у Вінницькій області від 13.01.2015 року вбачається, що обвинувачена ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась.

З характеристики за місцем проживання обвинуваченої вбачається, що ОСОБА_1 проживає разом з чоловіком та за час проживання скарг від сусідів та мешканців будинку не надходило. Зі слів сусідів характеризується позитивно.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_1 раніше не судима, вчинила сукупність злочинів, а саме злочин невеликої тяжкості та тяжкий корисливий злочин, вину у вчиненні злочинів визнала, за місцем проживання характеризується позитивно, шкоду завдану злочином не відшкодувала.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченої, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення нею нових злочинів буде покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу, а за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі.

Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_1 використано завідомо підроблені документи шляхом подання їх до пенсійного фонду 08.08.2000 року, що підтверджується заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії з додатками. Таким чином, вказаний злочин обвинуваченою вчинено більш ніж 14 років тому.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, з особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Аналогічний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності встановлений ст. 48 КК України ( в редакції 1960), що діяв на час вчинення ОСОБА_1 зазначеного злочину.

Зважаючи на вказане, санкцію ч. 4 ст. 358 КК України та приписи ч. 5 ст. 74 КК України, згідно яких особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України, суд приймає рішення про звільнення ОСОБА_1 від покарання призначеного за ч. 4 ст. 358 КК України.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 раніше не судима, вину у вчиненні злочинів визнала, щиро розкаялась та вважає за можливе застосувати положення ст. 75,76 КК України, звільнивши обвинувачену від відбування покарання з іспитовим строком.

При вирішенні цивільного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про відшкодування шкоди завданої злочином в сумі 213642,74 гривень, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

З позову Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці вбачається, що сума в 213642,74 гривень складається з переплаченої пенсії ОСОБА_1, яка була нарахована на підставі наданих обвинуваченою недостовірних документів.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що цивільний позов слід задоволити, виходячи з того, що злочинними діями обвинуваченої потерпілому завдана шкода у вказаному розмірі.

Крім того, з обвинуваченої слід стягнути судові витрати у справі, які згідно із довідкою про витрати на проведення експертизи становлять 1229,80 гривень та вирішити питання про речові докази відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 49, 74, 190, 358, Прикінцевими та Перехідними Положеннями КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати винуватою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 510 гривень. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1 від покарання, призначеного за ч. 4 ст. 358 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст. 190 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком два роки.

На підставі п. 2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов потерпілого Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про відшкодування шкоди завданої злочином задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці 213642,74 гривень матеріальної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 1229,80 грн.

Речовий доказ у справі, а саме пенсійну справу № 134999 на ім'я ОСОБА_1 - повернути Управлінню Пенсійного фонду України в м. Вінниці.

Речовий доказ у справі, а саме трудову книжку на ім'я ОСОБА_1 залишити зберігати при матеріалах справи.

Речовий доказ у справі, а саме дублікат трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 - повернути ОСОБА_1.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: