Рішення № 46853004, 06.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015Справа №910/12648/14

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лаш Україна"

до 1) фізичної особи-підприємця Аль-Бехесі Ваіл Ісмаіл

2) фізичної особи-підприємця Комар Людмили Вікторівни

про відшкодування збитків 470 783,80 грн.

Представники сторін:

від позивача: Горшенін Л.Л. - представник за довіреністю № б/н від 11.06.2015 року;

від відповідача-1: Сітко А.І. - представник за довіреністю № 1366 від 18.08.2014 року;

від відповідача-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Лаш Україна" до фізичної особи-підприємця Аль-Бехесі Ваіл Ісмаіл, фізичної особи-підприємця Комар Людмили Вікторівни про відшкодування збитків 470 783,80 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з залиттям приміщення внаслідок гасіння пожежі, яка сталася 24.06.2011 року за адресою: м. Київ, вул. Басейна, буд. 15, кв. № 2 позивачу завдано збитків на суму 470 783,80 грн. У зв'язку з тим, що власником приміщення у якому сталася пожежа є відповідача-1, а наймачем відповідач-2, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів суму понесених ним збитків.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.12.2014 року провадження у справі №910/12648/15 в частині позовних вимог до фізичної особи-підприємця Аль-Бехесі Ваіл Ісмаіл припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині позову товариства з обмеженою відповідальністю "Лаш Україна" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лаш Україна" задоволено частково. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Аль-Бехесі Ваіл Ісмаіл залишено без задоволення. Рішення господарського суду м. Києва від 11.12.2014 року у справі №910/12648/14 скасовано частково і прийнято нове рішення. У задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2015 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лаш Україна" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 у справі №910/12648/14 - скасовано, а справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

Розпорядження керівника апарату господарського суду м. Києва №04-23/504 від 22.05.2015 року, відповідно до п. 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/12648/14.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу №910/12648/14 передано на новий розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2015 року прийнято справу № 910/12648/14 до свого провадження, призначено розгляд справи на 15.06.2015 року.

15.06.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав письмові пояснення у справі, заяву про збільшення розміру позовних вимог, клопотання про призначення судової експертизи, заяву про розподіл судових витрат.

У судове засідання 15.06.2015 року представник відповідача 2 не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.05.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32007795.

Представник позивача підтримав подане клопотання про призначення судової експертизи, просив суд задовольнити.

Представник відповідача не заперечував проти даного клопотання.

Представник відповідача 1 подав клопотання про призначення судової експертизи.

Представник позивача не заперечував проти клопотання відповідача 1.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2015 року розгляд справи відкладено на 06.07.2015 року.

В судове засідання 06.07.2015 року представник відповідача 2 не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.05.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32009801.

Представники позивача та відповідача 1 підтримали раніше подані клопотання про призначення експертизи.

Судом відмовлено в задоволенні клопотань позивача та відповідача 2 про призначення експертиз з зв'язку з їх необґрунтованістю.

Представник позивача підтримав раніше подану заяву про збільшення позовних вимог та доповнення підстави позову, відповідно до умов якої збільшено розмір індексу інфляції та трьох процентів річних.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Тому, подана позивачем заява про збільшення позовних вимог та доповнення підстави позову приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням поданої заяви.

Представник відповідача 1 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

24.06.2011 року у приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Басейна 15, кв. 2 сталася пожежа.

Відповідно до акту про пожежу від 24.06.2011 року ймовірною причиною пожежі є коротке замкнення електропроводів.

Згідно технічного висновку № 225 від 01.07.2011 року ДВЛ ГУ МНС України в м. Києві ймовірною причиною пожежі у квартирі № 2 по вул. Басейній, 15 в м. Києві є коротке замикання в електричній мережі.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 30.09.2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2253 власником квартири № 2 в будинку № 15 по вулиці Басейній в місті Києві є громадянин Аль-Бехесі Ваіл Ісмаіл.

13.06.2011 року між фізичною особою-підприємцем Аль-Бехесі Ваіл Ісмаіл (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Комар Людмилою Вікторівною (орендар) укладено договір оренди приміщення.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в платне користування на певний строк приміщення.

Згідно з п. 1.2 договору оренди характеристики приміщення:

- місцезнаходження приміщення:м. Київ, вул. Басейна, буд. 15, кв. 2;

- загальна площа приміщення: 53,4 кв. м;

- поверх: другий поверх;

- кількість кімнат, перелік підсобних приміщень; 3 кімнати, туалет, кухня.

Технічний стан приміщення, обладнання, яким облаштовано приміщення на момент передачі в оренду, відображаються в акті прийому-передачі приміщення (пункт 1.3 договору оренди).

Згідно акту прийому-передачі нерухомого майна до договору оренди від 13.06.2011 року орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове оплатне користування нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 15, кв. 2, що складається з 3 (трьох) кімнат загальною площею 53,4 кв. м.

Позивач зазначає, що внаслідок гасіння пожежі, яка сталася 24.06.2011 року у приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Басейна 15, кв. 2 йому завдано збитків.

Оскільки власником приміщення у якому сталася пожежа є відповідач-1, а орендарем відповідач-2, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму завданих йому збитків.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобов'язань.

Як встановлено вище, в результаті гасіння пожежі, що сталася 24.06.2011 року у приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Басейна 15, кв. 2 відбулося залиття приміщення, що розташоване по вул. Басейній, 15 у м. Києві, загальною площею 56,7 кв. м.,яке орендував позивач за підставі Договору № 1201-1 від 01.12.2009 року.

Відповідно до статті 780 ЦК України шкода, завдана третім особам у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності означають також проведення дослідження умов відповідальності наймача за завдану шкоду, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою та вини наймача. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

У зв'язку з не наданням позивачем належних доказів наявності всіх елементів складу правопорушення з боку відповідача-2, та у зв'язку з тим що завдана позивачу шкода, внаслідок гасіння пожежі не пов'язана з цільовим використанням відповідачем-2 орендованого приміщення, суд не вбачає підстав задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 суми матеріальної шкоди.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 30.09.2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2253 власником квартири № 2 в будинку № 15 по вулиці Басейній в місті Києві в якій сталася пожежа є громадянин Аль-Бехесі Ваіл Ісмаіл.

Згідно ч. 4 статті 319 ЦК України власність зобов'язує.

Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до норм чинного законодавства власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян (частина 5 статті319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 статті 780 ЦК України шкода, завдана у зв'язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.

Отже, закон допускає покладення на наймодавця відповідальності за шкоду, завдану у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, за наявності таких умов:

а) завдання шкоди відбулося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі (спеціальні правила експлуатації, особливості техніки безпеки, недоліки речі тощо);

б) про такі особливості та недоліки речі знав наймодавець, але він не попередив про це наймача (частина 2 статті 767 Цивільного кодексу України).

Про стан електричних мереж, дату проведення останнього ремонту цих мереж, термін їх експлуатації тощо повинен був знати орендодавець та вчасно повідомити про це орендаря.

Пунктом 4.2 договору оренди (укладеного між відповідачами) передбачено, що у сторони договору перевіряють технічну справність приміщення та фіксують у акті приймання-передачі.

Відповідно до Акту про пожежу від 24.06.2011 року причина пожежі - коротке замикання електропроводки. Відповідно до технічного висновку № 225 щодо ймовірної причини виникнення пожежі від 01.07.2011 року, причина пожежі - коротке замикання в електромережі.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

В постанові Верховного Суду України від 03.12.2014 року у справі №6-183цс14 визначено, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Відповідно до ст. 623 ЦК України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки): причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Відповідно до преамбули Закону України «Про пожежну безпеку» (чинного на момент пожежі) забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища.

Статтею 35 Закону України «Про пожежну безпеку» (чинного на момент пожежі) за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного пожежного нагляду, невиконання їх приписів винні в цьому посадові особи, інші працівники підприємств, установ, організацій та громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання приписів посадових осіб органів державного пожежного нагляду підприємства, установи та організації можуть притягатися у судовому порядку до сплати штрафу.

Максимальний розмір штрафу у випадках, передбачених частиною другою цієї статті, не може перевищувати двох відсотків місячного фонду заробітної плати підприємства, установи та організації.

Розміри і порядок накладення штрафів визначаються чинним законодавством України.

Тобто, за порушення настає адміністративна відповідальність при умові, що воно не привело до виникнення пожежі. У протиправному випадку винна особа підлягає карній відповідальності.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази притягнення відповідача 1 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за фактом порушення правил пожежної безпеки як станом на дату виникнення пожежі, так і після неї.

Крім того, в акті про пожежу від 24.06.2011 року не визначено відповідача 1 винним у її виникненні та не зазначено, що вона була заподіяна відповідачем 1.

Оскільки позивачем не доведено факт заподіяння шкоди відповідачем, а позивачем спростовано свою вину, тому відсутній склад цивільного правопорушення.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, як встановлено судом, позивач, всупереч наведених норм, не надав доказів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками та вини відповідача.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги те, що позивачем не доведено правомірності своє позиції, тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що позивачем заявлено вимоги про солідарне стягнення, що не підлягає застосування до даних правовідносин, оскільки відповідно до ч.1 статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Тобто, солідарні зобов'язання виникають тільки у випадках, встановлених договором або законом. Приватним випадком законного солідарного зобов'язання є ситуація, коли предмет зобов'язання є неподільним (наприклад, кільком співавторам замовляється створення єдиного твору).

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 16.07.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий