Рішення № 46834320, 14.07.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1689/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Ярова Л. С.

Доповідач Кіселик С. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

14.07.2015 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого : судді Кіселика С.А.

суддів : Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.

за участю секретаря судового засідання Кравченко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту , -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», (далі - Банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту. Позивач зазначав, що 28.03.2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014-09.5-82410. Відповідач отримав кредит в розмірі 8 000, 00 доларів США до 27.03.2016 року під 13,25 % річних. 15.05.2009 року до Кредитного договору укладено Додаткову угоду № 2, якою сторони дійшли згоди щодо надання позичальнику кредитних канікул, у зв'язку з чим графік погашення було викладено у новій редакції у додатку до угоди. Виконання зобов'язання забезпечено порукою : договір поруки № 014-09.05-82410 від 28.03.2008 року укладений з ОСОБА_4. Відповідачі взяли відповідальність солідарно по борговим зобов'язанням, що виникають з кредитного договору. З укладенням кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки частинами: шляхом здійснення щомісячних ануїтетних платежів, а у разі прострочення грошового зобов'язання - сплатити пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Крім того, відповідач зобов'язався достроково погасити кредит на вимогу позивача. Відповідач припинив виконувати свої грошові зобов'язання - не вносить обов'язкові щомісячні платежі направленні на погашення кредиту. Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 014-09.5-82410 від 28.03.2008 року визначену станом на 19.02.2015 року у сумі 5 275,17 доларів США/екв. 144 318,06 гривень, що складається з : 2 711,55 доларів США/екв. 74 182,56 гривень - заборгованість за кредитом; 341,89 доларів США/екв. 9353,42 гривень-заборгованість за відсотками; 2 221,73 доларів США/екв. 60 782,07 гривень - пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду Банк просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

В скарзі апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника Банку, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши в межах ст. 303 ЦПК України матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Згідно вимог п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що порушення відповідачами умов кредитного договору є незначним, прострочена заборгованість за весь період дії договору складає 919, 72 долари США щомісячних платежів та 320.23 долари США відсотків за користування кредитними коштами, а також на те, що відповідачем незважаючи на загальний розмір сукупного місячного доходу відповідачів, який є значно меншим за обов'язковий місячний платіж за кредитним договором, все таки проводиться часткове погашення кредиту.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Вирішуючи спір суд встановив, що сторони перебувають у договірних правовідносинах, що підтверджується фактом укладення кредитного договору № 014-09.5-82410 від 28.03.2008 року, додатковою угодою до нього, договором поруки від 28.03.2008 року (а.с.22 - 31, 36 - 37, 42 - 44). Згідно позовних вимог та довідки (а.с. 1 - 4, 6 - 9 ) заборгованість, станом на 19 лютого 2015 року, становить: 2711,55 доларів США -заборгованість по кредиту, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 919,72 доларів США; 341,89 доларів США - заборгованість за процентами; пеня за простроченим кредитом та процентами становить 2221,73 доларів США. В зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором Банк направив відповідачам вимогу про погашення заборгованості від 25.02.2015 року, які відповідачі отримали 05.03.2015 року (а.с. 99, 100). Положеннями статті 9 Кредитного договору передбачено, що порушення Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

За умовами кредитного договору позичальник зобов'язалася повертати кредитні кошти, разом із процентами, що становлять 13,25% річних, щомісячно в сумі 135,58 доларів США (п.2.3) та повернути кредитні кошти до 27.03.2016 року. Додатковою угодою № 2 від 15.05.2009 року сторони дійшли згоди щодо встановлення кредитних канікул з встановленням позичальнику, в період з 28.05.2009 року по 28.07.2009 року, місячного ануїтетного платежу в розмірі 85.00 доларів США.

В якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем - ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 28.03.2008 року. Відповідно до умов договорів поруки поручитель зобов'язався у разі невиконання або порушення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором погасити заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, комісійну винагороду, неустойку (штраф, пеня), а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови передбачені кредитним договором.

Банк свої зобов'язання виконав і надав ОСОБА_3 кредитні кошти у відповідності до договору. Даний факт позичальник не заперечує. В свою чергу ОСОБА_3 взяті на себе перед Банком зобов'язання не виконує і з квітня 2014 року припинив вносити суми у рахунок погашення кредиту. В зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором банк направив відповідачам вимоги про погашення заборгованості від 25.02.2015 року, які відповідачами були отримані Однак заборгованість не погашена.

Відповідно до наданого розрахунку, станом на 19 лютого 2015 року заборгованість становить: 2711,55 доларів США - заборгованість по кредиту в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 919,72 доларів США; 341,89 доларів США - заборгованість за процентами; пеня за простроченим кредитом та процентами - 2221,73 доларів США, яку Банк просить стягнути.

Згідно частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1 ст. 553 ЦК України).

Частиною 1 та 2 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Підстави припинення поруки визначені у статті 559 ЦК України, де зазначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Аналізуючи обставини встановлені по справі та враховуючи вищезазначені норми матеріального права, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки ОСОБА_3, з квітня 2014 року, припинено сплату визначених графіком щомісячних платежів, в погашення заборгованості за кредитом, то у Банка, у відповідності до положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України та пункту 9.1 та 9.2 умов Кредитного договору, виникло право вимоги дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, яким банк і скористався.

Крім того, колегія суддів звертає свою увагу на той факт, що додатковою угодою між позичальником та банком була досягнута домовленість щодо надання боржнику кредитних канікул, при цьому загальна сума кредиту та період його повернення не змінювався. А отже, обсяг відповідальності поручителя не збільшився, а тому порука не є припиненою.

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу щодо наявних перешкод у виконанні зобов'язання повернення кредиту.

Таким чином, вимога Банку щодо стягнення заборгованості із боржника та поручителя, солідарно, є законною.

Визначаючи суму заборгованості, яка підлягає стягненню із відповідачів, колегія суддів погоджується із розрахунками наданими Банком, щодо суми заборгованості визначеної у іноземній валюті. Однак враховуючи, що Банком сума еквіваленту заборгованості у національній валюті - гривні, визначена за курсом Національного Банку України станом на 19.02.2015 року, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності перерахунку суми заборгованості у національній валюті, за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення.

Станом на 14 липня 2015 року офіційний курс національної грошової одиниці - гривні до долару США, за даними НБУ становив 21.963 грн. за один долар США.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_3 перед банком становить: 2711,55 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти гривні становить 59553,77 грн.-заборгованість по кредиту; 341,89 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти гривні становить 7508,93 грн. - заборгованість за процентами та пеня в сумі 2221, 73 долари США, що в еквіваленті до національної грошової одиниці становить 48795 грн. 86 коп.

Пунктом 7.10 кредитного договору визначено, що комісії, пені та штрафи за цим договором розраховуються у валюті кредиту, а сплачуються позичальником у національній валюті.

Таким чином, стягнення із відповідачів на користь позивача пені має відбуватись у національній валюті, тобто гривні.

В той же час, беручи до уваги матеріальний стан відповідачів, які є пенсіонерами, іншого доходу не мають, стрімке підвищення курсу долару США до національної валюти, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню до 25000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 307, ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2015 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, солідарно, на користь Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014-09.5-82410 від 28.03.2008 року, а саме: 2711,55 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти гривні становить 59553,77 грн. - заборгованість по кредиту; 341,89 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти гривні становить 7508,93 грн. - заборгованість за процентами та пеню за простроченим кредитом та процентами в сумі 25000 грн.

Стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, солідарно, на користь Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір по 460 грн. 29 коп., з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді: