Ухвала суду № 46803597, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/25100/14

К/800/27924/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційних скарг Головного управління Міндоходів в Чернігівській області та Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до відповідача-1 Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

відповідача-2 Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення,-

В С Т А Н О В И В :

10.01.2014р. до суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки від 19.11.2013р. та рішення про результати розгляду скарги Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 20.12.2013р. звернувся приватний підприємець ОСОБА_3 Свої вимоги позивач мотивувала тим, що Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі ДПІ) винесено вимогу про сплату нею недоїмки в сумі 7152,27 грн. Посилаючись на ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» як на підставу звільнення від сплати єдиного внеску, позивач просила задовольнити позов.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Головне управління і ДПІ звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просили їх скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю. При цьому скаржники зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування вимоги та рішення.

У своїх запереченнях позивач зазначила, що рішення судів є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг та заперечень на них, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, є платником єдиного податку та перебуває на обліку в Управлінні як особа, що отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначену на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

19.11.2013р. позивачу пред'явлено вимогу про сплату боргу № Ф-789, а саме, недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 7152,27 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вимога від 19.11.2013р. є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до ч.4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у п.4 ч.1 статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2014р. у справі №21-57а14, який зазначив :

«Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи?підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).

Таким чином, за змістом цієї норми фізичні особи?підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) застосовуються, зокрема в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникало у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому, статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, на підставі пункту «а» частини першої якої, як установили суди, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - із зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.»

Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості позовних вимог і доводи касаційної скарги правильність цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційні скарги Головного управління Міндоходів в Чернігівській області та Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз