Ухвала суду № 46803543, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/34139/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський Автоцентр» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Державної екологічної інспекції у місті Києві

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський Автоцентр»

про тимчасову заборону (зупинення) діяльності, -

В С Т А Н О В И В :

16.09.2013р. до суду з позовом про тимчасову заборону (зупинення) діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський Автоцентр» (далі Товариство) звернулась Державна екологічна інспекція у місті Києві. Свої вимоги позивач мотивував тим, що за результатами повторної перевірки відповідача встановлено невиконання попереднього припису. Вважаючи протиправними дії щодо невиконання приписів, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014р., позов задоволено : тимчасово заборонено (зупинено) діяльність Товариства.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Інспекція провела перевірку дотримання Товариством вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якої видала припис №04/431п від 10.06.2013р. з вимогами про усунення недоліків та порушень виявлених під час перевірки. В серпні 2013р. позивачем була проведена перевірка, за результатами якої складено акт №04/1240 і приписом від 30.08.2013р. запропоновано Товариству, серед іншого, отримати дозвіл на розміщення відходів та лімітів на утворення та розміщення відходів та отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Статтею 32 Закону України «Про відходи» обумовлено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Статтею 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

З огляду на зміст вищенаведених Законів суди обґрунтовано зазначили, що Товариство здійснювало свою господарську діяльність із порушенням вимог природоохоронного законодавства, оскільки не отримало у передбаченому законом порядку дозволу на розміщення та ліміту утворення та розміщення відходів та дозвіл на викиди забруднюючих речовин.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Враховуючи викладене судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про обґрунтованість заявленого позову і доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 2201,223,224,230,231,254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський Автоцентр» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз