Ухвала суду № 46803372, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/9991/8945/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року

у справі № 2а-5517/11/2670

за позовом Приватного підприємства «ВЕСТА-СЕРВІС»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «ВЕСТА-СЕРВІС» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2011 року №0001222307.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року позов був задоволений повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001222307 від 10 березня 2011 року, прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «ВЕСТА-СЕРВІС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПП «ВЕСТА-СЕРВІС», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «ВЕСТА-СЕРВІС» з питань достовірності задекларованих показників у декларації з податку на додану вартість за період жовтень 2010 року, за результатами якої складений акт № 304/23-07/35134978 від 14 лютого 2011 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем були завищені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1083334,00 грн.: вимоги підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 1386440,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 303106,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивач (продавець, новий іпотекодержатель) неправомірно сформував податкові зобов'язання та податковий кредит по господарських операціях з продажу ТОВ «Йотум Україна» (покупцю) нежилого приміщення за рахунок ВАТ «Готель Славутич» (іпотекодавця) згідно договору купівлі-продажу від 06 жовтня 2010 року, оскільки у ПП «ВЕСТА-СЕРВІС» не відбувається набуття права власності на предмет іпотеки ,а виникає лише право продавати предмет іпотеки від свого імені, а отже і відсутній об'єкт оподаткування, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 1083334,00 грн., а також до завищення податкового кредиту жовтня 2010 року на вказану суму, оскільки на виконання вказаного договору купівлі-продажу ВАТ «Готель Славутич виписало на користь ПП «ВЕСТА-СЕРВІС» податкову накладу на суму податку на додану вартість 1083334,00 грн.; позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту жовтня 2010 податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС» (згідно договору про надання маркетингових послуг від 01 жовтня 2010 року № 9-01/10/10), ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС» (згідно договору про надання консультацій з правових питань від 01 жовтня 2010 року № 01/10/2010) та ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ» (згідного договору про надання консультаційно-інформаційних послуг від 01 жовтня 2010 року № 25-10/2010), оскільки згідно баз даних АІС «Реєстр платників податків», АРМ «Облік податків та платежів», «ПДС» ДПА України, «АІС ОР» ДПА у м. Києві, АС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»: декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року вказаних суб'єктів господарювання мають статус «недійсна»; станом на звітну дату обліковується розбіжність між показниками податкового кредиту позивача та показниками податкових зобов'язань вказаних контрагентів; основний вид діяльність зазначених контрагентів не відповідає видами робіт (послуг), наданих ними ПП «ВЕСТА-СЕРВІС». Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що договори, укладені позивачем з ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС» та ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ», порушують публічний порядок та є нікчемними в силу положень статті 228 Цивільного кодексу України.

10 березня 2011 року на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001222307, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу 2 пункту 123 статті 123 Податкового кодексу України визначила ПП «ВЕСТА-СЕРВІС» суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у сумі 378883 грн., в тому числі: 303106,00 грн. - за основним платежем, 75777,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ПП «ВЕСТА-СЕРВІС» правомірно включило до складу податкового кредиту жовтня 2010 року вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагентів, які є належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з огляду на реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС» та ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ», що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які податковим органом під час перевірки взагалі не досліджувались.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС» (згідно договору про надання маркетингових послуг від 01 жовтня 2010 року № 9-01/10/10), ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС» (згідно договору про надання консультацій з правових питань від 01 жовтня 2010 року № 01/10/2010) та ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ» (згідного договору про надання консультаційно-інформаційних послуг від 01 жовтня 2010 року № 25-10/2010), підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: банківськими виписками, податковими накладними, актами прийому-передачі наданих послуг, звітами про надання консультаційних послуг (арк. справи 85-86, 90-93, 97-98, 102-105, 169-205).

Окрім того, матеріали справи містять витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС» (Серія АЖ № 673904 від 16 січня 2012 року), ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС» (Серія АЖ № 673901 від 16 січня 2012 року) та ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ» (Серія АЖ № 673907 від 16 січня 2012 року), у яких зазначено повний перелік видів діяльності, які здійснюють зазначені товариства (арк. справи 138-140, 142-144, 146-149), при цьому, одним з видів діяльності вказаних товариств є консультування з питань комерційної діяльності та управління (74.14.0) (арк. справи 138-150).

Отже, позивачем були виконані всі необхідні умови, передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС», ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ».

Крім іншого, як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що контрагенти позивача, а саме - ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС», ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ», не задекларували свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість, податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року вказаних суб'єктів господарювання визнані недійсними.

При цьому, первинні бухгалтерські документи позивача, які підтверджують його право на податковий кредит податковим органом взагалі не перевірялись, а підставою для вказаних вище висновків слугували дані бази даних АІС «Реєстр платників податків», АРМ «Облік податків та платежів», «ПДС» ДПА України, «АІС ОР» ДПА у м. Києві, АС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», про що вказано у пунктах 2.10, 3.2 акту перевірки.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна