Ухвала суду № 46803342, 09.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року м. Київ К/800/16607/14

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів: Олексієнка М.М. (доповідач), Бутенка В.І., Штульман І.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Козелецького районного центру зайнятості (далі - Центр зайнятості) про скасування наказу за касаційною скаргою позивача на судові рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив скасувати наказ Центру зайнятості від 4 листопада 2013 року № НТ 131104 в частині скорочення йому виплат допомоги по безробіттю на 15 календарних днів та зобов'язати поновити зазначену виплату з 13 січня 2014 року.

Посилався на незаконність оскаржуваного рішення, оскільки жодних письмових рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню йому не надавалося і свого підпису про їх отримання він не ставив. Крім того, відвідування семінарів відноситься до юридичних суб'єктивних прав та не є обов'язком.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що судами неповно звстановлені обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Наказом від 4 листопада 2013 року № НТ 131104, який є предметом оскарження, йому скорочено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з недотриманням рекомендацій по сприянню працевлаштування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з правомірності оскаржуваного рішення, оскільки позивач не з'являвся без поважних причин до Центру зайнятості для відвідування семінару з техніки пошуку роботи.

Висновок судів відповідає дійсним обставинам справи та є законним і обґрунтованим.

Права та обов'язки зареєстрованих безробітних визначенні Законом України від 05 липня 2012року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI).

Згідно частини другої статті 44 цього Закону зареєстровані безробітні зобов'язані дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема, брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення.

Виходячи зі змісту вказаної норми, особа, яка зареєстрована як безробітний, зобов'язана відвідувати семінари, які організовуються територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, з метою самовизначення особи, вибору або зміни нею виду трудової діяльності, професії, кваліфікації тощо.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, ОСОБА_3 ознайомлено про необхідність прийняття участі при проведенні семінару під його особистий підпис, про що свідчить додаток № 1 до Персональної картки щодо відвідування особою територіального органу та отримання послуг. Проте на зазначені заходи він не з'являвся, поважність причин не довів, тому суди прийшли до обґрунтованого висновку про безпідставність позову.

Посилання позивача, що профорієнтаційна послуга з метою обрання або заміни виду діяльності відноситься до прав безробітного, а не обов'язку, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки на час перебування особи в статусі безробітного та отримання допомоги, відвідування рекомендованих семінарів є обов'язком безробітного, а не його правом.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати рішення такими, що ухвалені з порушенням нормам матеріального чи процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

І.В. Штульман