Ухвала суду № 46803331, 08.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/800/39853/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2013

у справі № 805/4906/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 № 0000381517/8465/10/15-17-3, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 668 274,06 грн. (у тому числі 445 516,04 грн. за основним платежем та 222 758,02 грн. за штрафними санкціями).

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що подання платником уточнюючого розрахунку про збільшення податкового кредиту минулого звітного періоду було помилково розцінено податковим органом як порушення податкової дисципліни.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неправильне тлумачення судами положень пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), в силу якого право платника на податковий кредит виникає у періоді включення платником такої накладної до реєстру отриманих податкових накладних.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, оформленої актом від 07.03.2013 № 163/15-17-3-00131268.

Перевіркою було виявлено факт подання Товариством 08.02.2013 уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року, згідно з яким платник включив до податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 445 516,04 грн. на підставі податкових накладних від 03.12.2012 № 31217 та від 25.12.2012 № 36, які не включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних к грудні 2012 року.

За висновком відповідача, право на податковий кредит виникає у платника не раніше того звітного періоду, в якому покупець відобразив отримані від постачальника податкові накладні в реєстрі в порядку пункту 201.6 статті 201 ПК.

У статті 198 ПК встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; встановлено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Зокрема, згідно із пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій цього пункту).

Згідно з пунктом 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Норми статті 201 ПК, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у пункті 201.1 статті 201 ПК зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Абзацом восьмим пункту 201.10 статті 201 ПК покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) і зобов'язано покупця включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Отже, жодний з наведених законодавчих приписів не дає підстави для висновку про відсутність у платника права на податковий кредит за відсутності включення податкової накладної до реєстру отриманих податкових накладних, що ведеться покупцем.

Зміст аналізованих податкових норм свідчить на користь того, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Тобто визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладними і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством; наведені умови, як встановлено судами попередніх інстанцій, були дотримані платником.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, Товариство, виявивши факт невіднесення у грудні 2012 року до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, включеними постачальниками до Реєстру у цьому ж звітному періоді, цілком правомірно скористалося правом на збільшення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2012 шляхом уточнення показників податкової звітності за цей період.

На підставі цього суди цілком об'єктивно зазначили про відсутність у Інспекції підстав для оспорюваного донарахування та правомірно задовольнили позов.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових актів у справі відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2013 у справі № 805/4906/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько