Ухвала суду № 46803330, 09.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

09 липня 2015 року м. Київ К/800/60588/14

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Бутенка В.І., Штульман І.В.,

при секретарі судового засідання: Крапивці Л.А.,

з участю прокурора Чубенка В.В.,

розглянувши в касаційному порядку у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (далі - Прокурор) до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції (далі - ВДВС) про визнання дій протиправними та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу за касаційною скаргою позивача на судові рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року Прокурор звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив визнати протиправними дії державного виконавця ВДВС, допущені при винесенні постанови від 26 березня 2014 року про поверненні виконавчого документа стягувану та скасувати зазначене рішення.

Посилався на протиправність дій відповідача, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення та передчасність самої постанови.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі у зв'язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У касаційній скарзі позивача, з посиланням на порушення норм процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що Прокурор у виконавчому провадженні не є і не може бути стороною або її представником, а лише набуває статусу учасника виконавчого провадження.

В судовому засіданні Прокурор вимоги, викладені в касаційній скарзі, підтримав.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, пов'язані з виконанням рішення по цивільній справі.

Такий висновок не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби визначається статтею 181 КАС України.

Відповідно до частини першої цієї норми учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За правилами частини четвертої статті 82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Виходячи з положень зазначених норм, та роз'яснень, викладених в пункті 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 12 вересня 2014 року Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13 грудня 2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» (далі - постанова Пленуму ВАС України № 3), суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону № 606-ХІV, крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Перелік учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до виконавчих дій, визначений статтею 7 Закону № 606-ХІV. За приписами цієї норми учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Прокурор бере участь у виконавчому провадженні у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою.

При цьому, за роз'ясненням, викладеним в абзаці третьому пункту 11 постанови Пленуму ВАС України №3, прокурор має право звернутися з позовом у вказаних справах як учасник виконавчого провадження, статус якого він набуває при відкритті виконавчого провадження за його заявою у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 19 Закону № 606-ХІV).

Як свідчать зібрані у справі докази, Прокурор звернуся до суду з позовом на незаконність постанови державного виконавця ВДВС від 26.03.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу, виданого на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 серпня 2009 року у справі за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Житомирської міської ради до фізичної особи про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі за пунктом 1 частини першої статті 109 КАС України, оскільки Прокурор в даному випадку відноситься до учасників виконавчого провадження, а отже має право звернутися до суду з позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушені права, свободи чи інтереси.

Посилання суду на положення статті 383 Цивільного процесуального кодексу України (редакції Закону України від 04.11.2010 р. N 2677-VI) є помилковими, тому шо за правилами цієї норми лише сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Враховуючи наведене, судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з підстав передбачених пунктом першим частини першої статті 227 КАС України (порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі) з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора м. Житомира задовольнити.

Скасувати судові рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

І.В. Штульман