Ухвала суду № 46799457, 28.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2010 р. м. Київ К-23625/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 10.05.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2007 року по справі №5/749-13/114А за позовом ТОВ «Рампа»до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Львівської області від 10.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2007 року, позовні вимоги ТОВ «Рампа»до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 13.12.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2008 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову в позові посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення -без змін з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З матеріалів справи вбачається, що працівником ДПІ у Галицькому районі м. Львова, на підставі направлення №1091 від 27.06.2006 року, здійсненна виїзна позапланова перевірка ТОВ «Рампа»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2004 року, за результатами якої складено акт №465/23-024/20781726/1091 від 07.07.2006 року.

Зокрема, в зазначеному акті податковий орган з посиланням на п.1.8 ст.1, пп.7.7.1 та пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшив від'ємне значення суми по ПДВ за липень 2004 року у розмірі 2 834,00 грн., оскільки вказана сума була передоплатою відповідно до картки особового рахунку платника з ПДВ по декларації за липень 2004 року.

На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002582321/0 від 20.07.2006 року.

За результатами адміністративного оскарження, ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийняті податкові повідомлення-рішення №0002582321/3 від 29.12.2006 року та № 0000102321/3 від 15.01.2007 року відповідно до рішення ДПА у Львівській області №21872/10/25-005/1308 від 29.12.2006 року, яким зменшено бюджетне відшкодування по ПДВ за липень 2004 року в сумі 1 911,80 грн. та застосовано до позивача штрафні фінансові санкції у розмірі 955,50 грн.

Також, матеріали справи свідчать, що 02.07.2001 року виконавчим комітетом Львівської міської ради видано ТОВ «Рампа»свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №380752, крім цього підприємство має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №17848572 від 28.02.2003 року.

Судами попередніх інстанції встановлено, що 05.05.2004 року між ТОВ «Рампа»(Замовник) та ПП «Святослав Люкс»(Підрядчик) була укладена угода №0505/01, предметом підряду є замощення території подвір'я ТОВ «Рампа». На підставі вказаної угоди між Замовником та Підрядчиком був укладений акт прийому-передачі виконаних робіт б/н від 30.06.2004 року та останнім виписана податкова накладна №320 від 30.06.2004 року на суму 28 474,80 грн., в тому числі ПДВ 4 745,80 грн.

Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.1.7 ст.1 цього Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону встановлює, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПП «Святослав Люкс»зареєстрований як платник податку на додану вартість.

На підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права доказів суди визнали, що надані позивачем первинні документи на підтвердження правомірного формування податкового кредиту є такими, що відповідають наведеним вище нормам законодавства.

Згідно з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на зазначене, судами зроблено вірний та обґрунтований висновок, що позивачем правомірно було віднесено суму у розмірі 4 745,80 грн. до податкового кредиту, оскільки право на податковий кредит по спірній господарській операцій виникло по другій подій та правильно визначено суму від'ємного значення в розмірі 5 000,00 грн.

Отже, такі висновки судів відповідають встановленим по справі обставинам, вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Частина 1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, постанову Господарського суду Львівської області від 10.05.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2007 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна Судді:/підписи/________Л.І. Бившева ________М.І Костенко ________Н.Є. Маринчак ________Є.А. Усенко