Ухвала суду № 46798958, 08.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження № 22-ц/796/6347/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Шаховніна М.О.

справа №758/13920/13-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Колегія Суддів з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого-судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

при секретарі Задорожному А.Г.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Присяжнюк А.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником за довіреністю ОСОБА_4, на рішення Подільського районного суду м.Києва від 10 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про визнання пункту договору недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним п.3.6 Кредитного договору №38.3/АА-00002.08.2, укладеного з ПАТ «Родовід Банк».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17 березня 2008 року між ним та відповідачем укладено вищезазначений кредитний договір, п.3.6 якого передбачено, що позичальник зобов»язується за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, сплачувати банку за кожен день прострочення пеню у розмірі 1,6 процента від суми простроченої заборгованості.

Вважає, що зазначена умова договору є несправедливою, оскільки станом на 07 серпня 2013 року йому нарахована пеня у розмірі 1 008 016,07 грн., що у порівнянні із сумою заборгованості за відсотками 4016,72 доларів США не ґрунтується на положеннях п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 10 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує доводами позовної заяви, зазначаючи, що розмір пені поряд із порядком її нарахування, є зависоким та створює значне фінансове навантаження на нього як на споживача.

Вважає, що судом безпідставно застосовано строки позовної давності, оскільки вимогу про сплату пені позивач отримав лише у 2013 році.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, посилаючись на обставини, в ній викладені. Просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Судом першої інстанції установлено, що 17 березня 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №38.3/АА-00002.08.27, відповідно до умов якого позичальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 23844,82 долари США, терміном по 17 березня 2015 року, із процентною ставкою 12,5% річних.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що позичальник зобов»язується за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, сплачувати банку за кожен день прострочення пеню у розмірі 1,6 процента від суми простроченої заборгованості.

З матеріалів справи убачається, що з вимогами до суду про захист порушеного права позивач звернувся в жовтні 2013 року.

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 23 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 18 березня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2014 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 18 березня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень зазначено залишення поза увагою судів положень закону щодо наслідків спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог при новому розгляді, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, та уважав підставою для відмови у задоволенні позову є сплив строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що про порушення свого права позивачу стало відомо лише в серпні 2013 року відхиляються колегією суддів, оскільки договір укладено 17 березня 2008 року та своїм підписом ОСОБА_3 підтвердив про ознайомлення та згоду з усіма його умовами. При цьому, предметом оскарження є саме певна умова укладеного договору, а не сам факт обрахування пені, здійснений в 2013 році.

Відтак, судом першої інстанції вірно відхилено заяву позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності, оскільки визначені ним підстави не є поважними, та ухвалено рішення з додержанням вимог матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником за довіреністю ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Подільського районного суду м.Києва від 10 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В.Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов