Ухвала суду № 46797871, 23.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 р. Справа № 150348/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Глушка І.В., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзахід цинк» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Укрзахід цинк» звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.03.2011 року № 0010901601, яким йому збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 75250,00 грн. (60200,00 грн. за основним платежем та 15050,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що відповідач не встановив товарних залишків ТзОВ «Укрзахід цинк» на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, не дослідив чи нарахований податковий кредит по цих товарних залишках у минулих чи поточному податкових періодах, тобто не виконав умови збільшення податкових зобов'язань на умовний продаж товарно-матеріальних цінностей згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», тому визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість є неправомірним, в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим і підлягає скасуванню. Також суд зазначив, що відповідач не позбавлений права вжити заходів, пов'язаних із визначенням підприємству податкових зобов'язань відповідно до вимог податкового законодавств, а суд при вирішенні спору не може перебирати на себе повноваження податкового органу.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при прийнятті рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість податковий орган керувався даними ЄДРПОУ, що і стали підставою для анулювання реєстрації відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до даної норми позивач був зобов'язаний здійснити умовний продаж за звичайними цінами товарних залишків, які знаходились на обліку на день анулювання реєстрації та щодо яких був нарахований податковий кредит у минулих чи поточному податкових періодах, та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за грудень 2010 року. Однак у встановлений законом строк підприємство не подало декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року. За результатами перевірки було встановлено, що станом на 31.12.2010 року на обліку у позивача були наявні залишки на суму 301000,00 грн., в зв'язку з чим йому донараховано податок на додану вартість на умовний їх продаж за звичайними цінами та збільшено суму податкових зобов'язань з цього податку на 60200,00 грн. і нараховано штрафну санкцію у розмірі 25% від суми зобов'язання - 15050,00 грн. При цьому, дані щодо товарних залишків ТзОВ «Укрзахід цинк» було визначено на підставі поданої позивачем декларації з податку на прибуток за 2010 рік і додатково у позивача не витребовувались.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як встановив суд, ТзОВ «Укрзахід цинк» 06.11.2008 року було зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Луцької міської ради, з 07.11.2008 року перебувало на обліку платників податків та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Рішенням Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 22.12.2010 року № 854 було анульовано з 22.12.2010 року реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Укрзахід цинк» в зв'язку із наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису № 6 від 21.12.2010 року про відсутність юридичної особи ТзОВ «Укрзахід цинк» за адресою реєстрації.

Дане рішення позивач отримав 27.12.2010 року і у встановленому законодавством порядку не оскаржив, тобто воно є чинним.

Також з 23.12.2010 року ТзОВ «Укрзахід цинк» виключене з Реєстру платників податку на додану вартість.

18.02.2011 року відповідач надіслав позивачу виклик про необхідність прибути 04.03.2011 року у зв'язку з неподанням податкової декларації з податку на оддану вартість за грудень 2010 року, який позивач отримав 28.02.2011 року.

04.03.2011 року працівник Луцької об'єднаної державної податкової інспекції склав акт про порушення податкового законодавства № 1069/15-2/36181332, в якому вказано, що ТзОВ «Укрзахід цинк» всупереч вимогам ст. 49, пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54, п. 120.1 ст. 120, п. 203.1 ст. 203 не подало декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року з граничним терміном подання до 20.01.2011 року.

Також 04.03.2011 року працівник Луцької об'єднаної державної податкової інспекції провів документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ «Укрзахід цинк», за результатами якої складено акт № 1070/15-2/36181332, в якому зазначено, що декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року не подана, а також, що згідно з даними декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік (додаток К1/1) на кінець звітного періоду станом на 31.12.2010 року у ТзОВ «Укрзахід цинк» рахувались залишки товарно-матеріальних цінностей на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - 22.12.2010 року в сумі 310000,00 грн., тому відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01.01.2011 року) необхідно донарахувати податок на додану вартість в сумі 60200 грн. на умовний продаж товарно-матеріальних цінностей, які знаходились в залишку на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за звичайними цінами та відповідно збільшити суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбулося анулювання реєстрації.

На підставі акта перевірки від 04.03.2011 року № 1070/15-2/36181332 Луцька об'єднана державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011 року № 0010901601, яким ТзОВ «Укрзахід цинк» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 75250,00 грн., з них 60200,00 грн. за основним платежем та 15050,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Пунктом 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість) було передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Податковий орган зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «в»-«е» цього пункту.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Таким чином, відповідно до змісту наведеної норми з моменту прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до ТзОВ «Укрзахід цинк» застосовуються наслідки, визначені цим пунктом.

При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» було чітко визначено умови здійснення умовного продажу активів та збільшення у зв'язку з цим податкових зобов'язань, а саме: умовний продаж здійснюється щодо тих товарних залишків, які були в обліку платника на день анулювання реєстрації; при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість умовний продаж визнається лише по тих товарних залишках чи основних фондах, за якими податковий кредит був сформований у минулих чи поточному податкових періодах; умовний продаж таких товарів здійснюється за звичайними цінами; згідно з п. 1.18 ст. 1 цього Закону термін «звичайна ціна» використовується за правилами, встановленими пунктом 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (з 01 січня 2011 року відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України).

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, об'єктом оподаткування при анулюванні реєстрації є товарні залишки, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах.

Тобто якщо за товарними залишками податковий кредит не формувався, то у платника податку відсутній обов'язок визначати умовний продаж і відповідно збільшувати податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

При цьому для здійснення умовного продажу товарно-матеріальних цінностей платник податків або податковий орган (у разі, якщо платник податків не здійснив умовний продаж самостійно) зобов'язаний встановити чи товари та основні фонди перебувають на обліку, а також чи вони були придбані із нарахуванням чи без нарахування податкового кредиту.

При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, у зв'язку з анулюванням реєстрації позивача як платника податку на додану вартість з 22.12.2010 року податковий період для позивача згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» тривав з 01 до 22 грудня 2010 року, тобто від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду до дня такого анулювання, тому умовний продаж необхідно проводити лише до тих товарних залишків, які були наявні станом на 22.12.2010 року, а податкові зобов'язання відобразити в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Оскільки позивач всупереч вимогам податного законодавства станом на 20.01.2011 року не подав податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року і не вирішував питання про умовний продаж товарних залишків, що перебували в обліку на день анулювання реєстрації, у податкового органу були правові підстав здійснити умовний продаж товарних залишків позивача і нарахувати йому податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, при реалізації своїх повноважень відповідач був зобов'язаний належним чином перевірити і встановити зазначені вище умови для збільшення податкового зобов'язання, але не зробив цього.

Так, як вбачається з акту перевірки від 04.03.2011 року № 1070/15-2/36181332, вартість товарних залишків ТзОВ «Укрзахід цинк» в сумі 301000,00 грн. Луцька об'єднана державна податкова інспекція визначила лише на підставі додатку К1/1 декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 2010 рік.

Однак дана декларація подається наростаючим підсумком, а річна декларація містить відомості станом на 31.12.2010 року, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вона не може бути належною інформацією про товарні залишки підприємства станом саме на 22.12.2010 року.

Крім того, як вбачається з наданих позивачем копій оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281 «Товари на складі» за четвертий квартал 2010 року, у нього станом на 31.12.2010 року наявні залишки на суму 51666,67 грн., які відображено в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань від 20.04.2011 року у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок. Декларація з податку на прибуток за перший квартал 2011 року від 29.04.2011 року також ґрунтується на даних уточнюючого розрахунку. При цьому, вказані декларації були прийняті податковим органом, а також відповідач не надав будь-яких доказів того, що відомості, зазначені в уточнюючому розрахунку, є недостовірними чи неправильними.

Також відповідно до даних поданої позивачем 18.05.2011 року декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, в цьому періоді підприємство придбало товарів на загальну суму 33333,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 6667,00 грн., а реалізовувало на 34517,00 грн., податок на додану вартість 6903,00 грн. При цьому, згідно з даними цієї декларації у минулому податковому періоді відсутнє від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, що свідчити про те, що податковий кредит щодо товарних залишків, наявних на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, не нараховувався у тих розмірах, в яких був визначений відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податок на додану вартість в розмірі 60200,00 грн. з умовного продажу товарних залишків у сумі 301000,00 грн. визначений відповідачем з порушенням вимог п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

А відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий же обов'язок органів державної податкової служби та їх посадових осіб визначено ст. 21 Податкового кодексу України.

Однак всупереч вимогам наведених норм Луцька об'єднана державна податкова інспекція при здійсненні контролюючих функцій не у повній мірі використала повноваження, визначені Податковим кодексом України, а саме не встановила належним чином товарних залишків позивача на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, не дослідила чи нарахований податковий кредит по цих залишках у минулих чи поточному податкових періодах, тобто не виконала всіх передбачених законодавством умов збільшення податкових зобов'язань на умовний продаж товарно-матеріальних цінностей, тому визначення позивачу спірного податкового зобов'язання є необґрунтованим, в зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у справі № 2а-2611/11/0370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзахід цинк» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді І.В. Глушко

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 29.06.2015 року