Ухвала суду № 46797863, 13.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/2141/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

13 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС у Івано - Франківській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС у Івано - Франківській області про визнання протиправними та скасування рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу від 04.02.2015 №1, інкасованих доручень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС у Івано - Франківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати з дати прийняття рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу від 04.02.2015 №1, інкасовані доручення від 06.02.2015 №13, №14, 15, що оформлені на підставі рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу від 04.02.2015 №1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Укрнафта» було подано до податкового органу податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, якими самостійно задекларовано грошові зобов'язання за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2014 року, які у встановлені законодавством строки позивачем не сплачені, у зв'язку із чим у останнього виник податковий борг.

04 лютого 2015 року Державною податковою інспекцією у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано - Франківській області відповідно до пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України винесено рішення №1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платників податків, яким вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів.

На підставі вказаного рішення відповідачем оформлено та направлено обслуговуючому банку позивача інкасові доручення від 06.02.2015 №13, №14, №15.

Вважаючи зазначені вище рішення та інкасові доручення відповідача такими, що порушують законні права та інтереси позивача, останній звернувся за їх захистом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Приписами пунктів 95.1 - 95.4 статті 95 вказаного Кодексу передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, тимчасово, до 01.07.2015, встановлено особливості застосування деяких норм цього Кодексу та передбачено додатковий механізм погашення податкового боргу платників податків.

Так, відповідно до пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, до 1 липня 2015 року, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках:

- рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

- рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведеної норми слідує, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:

1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;

2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;

3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Отже, зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

При цьому, буквальний зміст пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вказує на необхідність відсутності зобов'язань саме держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, а не конкретного контролюючого органу та за необмеженим колом грошових зобов'язань, тому, наявність зобов'язань держави в особі будь-якого контролюючого органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.

Так, позивачем надано копії актів Токмацької ОДПІ ГУ ДФС Чернігівської області від 03.02.2015 №10657-20, Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС Запорізької області від 05.02.2015 №391-20 проведення звіряння розрахунків за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, тобто інших податкових органів, згідно яких у позивача обліковується переплата.

Зважаючи на те, що у позивача станом на дату прийняття оскаржуваного рішення про стягнення коштів була наявна переплата зі сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, тобто існувало зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача були відсутні підстави для застосування приписів пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України з метою стягнення коштів.

Крім того, положеннями законодавства не визначена форма рішення контролюючого органу про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у порядку передбаченому пунктом 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Згідно з інформаційним повідомленням на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України (http://sta-sumy.gov.ua/diyalnist-/regulyatorna-politika-/regulyatorna-politika/2015-rik/63550.html) форма рішення контролюючого органу про стягнення коштів у рахунок погашення боргу платника податків у банках перебуває тільки на стадії розгляду, свідченням чого є проект постанови Кабінету Міністрів України від 2015 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1244».

Відповідачем також не доведено відсутність зобов'язань держави щодо повернення ПАТ «Укрнафта» помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, що є обов'язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення від 04.02.2015 №1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, отже є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі рішення про стягнення коштів, з метою стягнення податкового боргу, відповідач оформив та направив обслуговуючим банкам ПАТ «Укрнафта» інкасові доручення від 06.02.2015 №№13, 14, 15, загальна сума яких становить 58282329,14 грн.

Правила грошового обігу, використання платіжних інструментів встановлюються нормативно - правовими актами Національного банку України, які, відповідно до положень статей 3, 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є обов'язковими для всіх банків.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна (пункт 4), а також здійснює банківське регулювання (пункт 8); регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками (пункт 6).

Згідно з пунктом 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976 ) (далі - Інструкція №22), інкасовим дорученням (розпорядженням) визначається розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Відповідно до пунктів 12.1, 12.2, 12.4 Інструкції №22 органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до статті 41 Податкового кодексу України та статті 17 Бюджетного кодексу України є органи державної податкової служби. Стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 12.1 цієї глави, з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання на підставі рішення суду. Стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції. У реквізиті «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення. Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.

Отже, приписами Інструкції №22 передбачено порядок оформлення органом стягнення інкасових доручень (розпоряджень) для списання коштів на підставі саме рішення суду та не визначено механізму списання обслуговуючим платника податку банку коштів з його рахунку на підставі інкасового доручення (розпорядження), яке оформлене на підставі рішення керівника контролюючого органу, що має місце за даних обставин спору.

Про відсутність в Інструкції механізму списання банком коштів за інкасовим дорученням (розпорядженням) на стягнення податкового боргу, яке оформлене контролюючим органом на підставі рішення керівника такого органу, зазначається також в абзаці 4 листа Національного банку України «Роз'яснення щодо виконання інкасового доручення (розпорядження)» від 27.01.2015 №25-110/4833, роздруківка якого міститься в матеріалах справи.

З наведеного слідує, що інкасові доручення від 06.02.2015 №№13, 14, 15 оформлені відповідачем з порушенням встановлених вимог та на підставі протиправного рішення про стягнення коштів, а тому не вважаються платіжним інструментом, на підставі якого може бути проведена операція по рахунках ПАТ «Укрнафта».

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС у Івано - Франківській області залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 15.07.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.