Ухвала суду № 46797416, 09.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2015 року

справа № 808/1028/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингкомпані" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Інжинірингкомпані” до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області , у якому, з урахуванням уточнень, просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 30015021503, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 20557,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 5144,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2014 року ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя на підставі пп.20.1.2, 20.1.6 п.20.1 ст. 20, пп.73.3 (3), 73.3 (4) 73.5 ст. 73 та п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, листом №вих.8026/15-3 запропоновано ТОВ “Інжинірингкомпані” надати протягом 10 робочих днів інформацію з документальним підтвердженням щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю “Джеміус”, а саме: підтверджуючі документи (завірені копії податкових накладних, чеки та інш.), які дають право на формування податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року.

06 жовтня 2014 ТОВ “Інжинірингкомпані” надано відповідь за вих.№06.10 із завіреними копіями документів, які підтверджують господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю “Джеміус”, а саме: податковою накладною №314 від 26.08.2014; видатковою накладною №РН-0000720 від 26.08.2014.

20 жовтня 2014 року ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ “Інжинірингкомпані” за серпень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог:

- п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 , п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року на 20576,67 грн., а саме наявність у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних розбіжностей відповідно до податкової накладної №312 від 26.08.2014 по контрагенту ТОВ “Джеміус”.

Відповідачем складено акт від 20.10.2014 №271/15-3/38520719, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 №0015021503, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 20577,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 5144,00 грн.

11 листопада 2014 року ТОВ “Інжинірингкомпані” було подано скаргу №2/11.14 на вказане податкове повідомлення-рішення до Головного управління Державної Фіскальної служби у Запорізькій області, яка рішенням від 19 грудня 2014 року №512/7/08-01-100413 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 №0015021503 -без змін.

31 грудня 2014 року позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби (ДФС) України на вказане податкове повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги ДФС України прийняте рішення від 23 січня 2015 року №1413/6/99-99-10-01-01-25 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до приписів пп."а" п.198.1, п.198.2 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення, в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України, товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або, виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого/нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими передбаченими документами.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю/отримувачу на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положення п.201.4, ч.1 п.201.6, п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видана платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в передбаченому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції у серпні 2014 року ТОВ “Інжинірингкомпані” на підставі договору купівлі-продажу від 18 серпня 2014 року №56.Б придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю “Джеміус” акумуляторну систему для автомобіля LEXUS RX 400, який перебуває в оренді у позивача та використовується в господарській діяльності.

Вказана господарська операція підтверджена наявними в матеріалах справи: податковою накладною №314 від 26.08.2014 та видатковою накладною №РН-0000720 від 26.08.2014.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Джеміус” зазначило в реєстрі та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №314 від 26.08.2014, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Інжинірингкомпані” вказало в реєстрі отриманих податкових накладних №312 від 26.08.2014.

Як було встановлено у судовому засіданні першої інстанції, позивачем допущено технічну помилку в номері податкової накладної, при цьому правильною слід вважати номер податкової накладної №314 від 26.08.2014.

Тобто, видана Товариству з обмеженою відповідальністю “Інжинірингкомпані”, як покупцю та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що у свою чергу не заперечується і відповідачем, податкова накладна №314 від 26.08.2014. До того ж, податкові зобов’язання продавця та податковий кредит покупця за вказаною податковою накладною співпадають, податкова накладна була вчасно виписана та зареєстрована ТОВ “Джеміус” в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В подальшому, 26 грудня 2014 року позивачем було зроблено виправлення в Реєстрі отриманих податкових накладних та усунені розбіжності між ТОВ “Інжинірингкомпані” та ТОВ “Джеміус”.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що податкова накладна №314 від 26.08.2014 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, відсутня будь-яка правова підстава вважати, що позивачем порушені вимоги п.201.10 ст. 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що податковий орган зобов'язаний був перевірити надані Товариством реєстри виданих та отриманих податкових накладних, повідомити Товариство про розбіжність сум, зазначених в його реєстрі з сумою, що зазначена в реєстрі контрагента - продавця. При цьому, позивач протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій.

Отже, відповідачем всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції-,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 р. – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук