Постанова № 46793441, 09.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 липня 2015 р. № 820/3618/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій Г.А.,

за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК-ЕЛЕКТРОМОНТЖСЕРВІС» до Західної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПК-ЕЛЕКТРОМОНТЖСЕРВІС звернулось до суду із позовом до Західної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 30.12.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентом ТОВ «Атріум-Буд» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, з огляду на наявність податкової інформації, отриманої від інших податкових, якими, начебто, встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ ПК-ЕЛЕКТРОМОНТЖСЕРВІС» з вищезазначеним контрагентом. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що дії податкового органу вчинені в межах правового поля, а встановлені, за наслідком перевірки, порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийнятеі на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є законними. Зокрема вказує, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки перевіряючих про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ та податку на прибуток з витрат від здійснення правочинів з ТОВ «Атріум-буд», реальність господарських відносин з яким не підтверджена під час перевірок вказаного контрагенту іншими податковими інспекціями. У зв`язку з вищевикладеними обставинами, позов не підлягає задоволенню.

Представники сторін у судовому засіданні 09.07.2015 року підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 28.11.2014 року № 200 у період з 02.12.2014 року по 08.12.2014 року співробітниками Західної ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ ПК-ЕЛЕКТРОМОНТЖСЕРВІС з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинамт з ТОВ «Атріум-Буд» за період з 01.01.2011 року по 01.10.2014 року.

За результатами перевірки був складений Акт від 17.11.2014 року № 4470/20-33-22-03-07/34329557, яким встановлені наступні порушення:

- п.44.1 ст.44, пп.14.1.36 п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, що призвело до заниження суми ПДВ у розмірі 28817грн.;

- п. 44.1 ст.44, пп. 14.1.127, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.138.1, 138.2, 138.8 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1144082грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, контролюючим органом було винесено податкові повідомлення - рішення від 30.12.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями рішеннями звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність перевірки під час розгляду даної справи висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з пояснень позивача, ТОВ «ПК-Енергомонтажсервіс» на підставі усних домовленостей у спрощений спосіб придбано у ТОВ «Атріум-Буд» товари за видатковими накладними № 31-10/5 від 31.10.2012 року (а.с. 212 т. 1) та № 31-10/6 від 31.10.2012 року (а.с. 216 т. 1), щодо яких заздалегідь ТОВ «Атріум-Буд» направило рахунки № 66/10 від 26.10.2012 року (ас. 211 т. 1) та № 67/10 від 29.10.2012 року (ас. 215 т.1).

Товар було оплачено згідно платіжних доручень від 29.10.2012 року (а.с. 214 т. 1) та № 1478 від 29.10.2012 року (т.1 а.с 218). За результатами операцій було отримано податкові накладні (а.с. 213, 217 т. 1).

Як було встановлено з пояснень позивача, транспортування здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_3 за ТТН № 912313 від 31.10.2012 року (а.с. 208 т.1)

Вказаний перевізник (ФОП ОСОБА_4Р.) замовлений позивачем за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 4-2 від 04.01.2012 року (а.с. 220 т. 1), реальність виконання якого, на думку позивача, підтверджується, калькуляцією вартості наданих транспортних послуг за жовтень 2012 року ( т.1 а.с. 221), платіжними дорученнями (а.с. 222-226 т. 1).

Поставлені матеріали були використані для виготовлення позивачем продукції фільтрів іонообмінних РИФ-5 та РИФ-10, на підтвердження чого до матеріалів справи надані технологія зборки зі схемою (а.с. 209-210 т. 1) та калькуляції вартості виробництва продукції (ах. 227, 228).

Надаючи правовий аналіз реальності виконання вищезазначених спірних правовідносин, суд вважає за доцільне зазнчити, що матеріали справи не містять, а позивачем в обґрунтування своєї правової позиції по справі взагалі не надано необхідної первинної документації, зокрема, штату працюючих осіб, зважаючи на те, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; доказів наявності основних фондів (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортних засобів, кваліфікованого персоналу та іншої необхідної техніки та обладнання для проведення виробництва клапанів, каналів-регуляторів та вентиляторів.

Окрім того,суд звертає увагу, що главою 64 Цивільного кодексу України, передбачені істотні умови для договору перевезення.

Так, у відповідності до приписів ст. 918 Цивільного кодексу України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Однак, в матеріалах справи відсутні, а позивачем в обгрунтування своєї правової позиції не надано до суду ані доказів дотримання позивачем вказаних істотних умов договору перевезення, ані доручення № 858, 859 від 29.10.2012 року та № 63/2 від 27.06.2013 року, які зазначені в ТТН № 912313 від 31.10.2012 року та від 27.06.2013 року відповідно, як супровідні документи, а також жодних податкових накладних, які були б виписані в результаті договірних взаємовідносин за договором перевезення з ФОП ОСОБА_4 № 4-2 від 04.01.2012 року та відповідних доказів на підтвердження проведення вказаним перевізником навантажувально-розвантажувальних робіт щодо придбаних ТМЦ, як того вимагають умови вищезазначеного правочину.

Також, суд вважає за необхідне відзначити, що в платіжних дорученнях, які були виписані позивачем на ім`я ФОП ОСОБА_4 (т.1 а.с. 222-226) в графі призначення платежу зазначено:" Плата за транспортні послуги згідно актів № 04/9 від 30.09.2012 року, № 5/10 від 31.10.2012 року, № 06/11 від 30.11.2012 року", проте вказані акти позивачем до матеріалів справи не залучено.

Додатково суд зазначає, що надана позивачем, в якості належного доказу виконання умов договору перевезення № 4-12 від 04.01.2012 року, калькуляція вартості наданих транспортних послуг за жовтень 2012 року підтверджує лише факт узгодження договірної вартості наданих послуг перевізником, однак не може бути беззаперечним доказом надання ФОП ОСОБА_4 (перевізником) та отримання позивачем вказаних послуг з перевезення від вказаного платника податків.

Як вбачається з пояснень позивача (т.2 а.с. 153-154), в подальшому, готові фільтри були змонтовані ТОВ «ПК-Енергомонтажсервіс» при виконанні робіт за субпідрядним договором з ТОВ «Строй-СТ» № 21/11 від 15.07.2011 року (т.1 а.с. 173-175), реальність якого, на думку позивача, підтверджується локальним кошторисом № 02-01-24 , № 02-01-13 (т.1 а.с. 176-182, 206), договірною ціною (т.1 а.с. 183), відомістю ресурсів (т.1 а.с. 184-186, 191-199), локальним кошторисом № 02-01-33, № 02-01-22(т.1 а.с. 187-190, 200-205), та обєктним кошторисом (т.1 а.с. 207), довідкою про вартість виконаних робіт за жовтень 2012 року (т.2 а.с. 1), актом прийому виконаних робіт (т.2 а.с. 2-13), банківськими виписками (а.с. 229-246 т. 1) та податковими накладними (а.с. 247-249 т. 1).

Також, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ПК-Енергомонтажсервіс» на підставі усних домовленостей у спрощений спосіб придбало у ТОВ «Атріум-Буд» товари, достатнім доказом реальності виконання договірних зобовязань позивач вважає видаткову накладну № 27-06/3 від 27.06.2013 року (а.с. 27 т. 2), рахунок-фактуру № 021/06 від 19.06.2013 року, платіжне доручення № 1083 від 19.06.2013 року та податкову накладну 3 14 від 19.06.2013 року (т.2 а.с. 25-29).

Транспортування придбаного товару здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_4, що, на думку позивача, підтверджується ТТН від 27.06.2013 року.

Належним доказом на підтвердження повноваження перевізника позивач вважає договір № 4-13 від 04.01.2013 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом(т.2 а.с. 15), протокол узгодження тарифів на надання автотранспортних послуг , акт прийому-здачі авто послуг № 6/06 від 30.06.2013 року, калькуляцію вартості наданих транспортних послуг, платіжне доручення (т.2 а.с. 16-19).

Як вбачається з пояснень позивача, необхідність закупівлі ТМЦ зумовлена необхідністю виконання договірних зобовязань ТОВ «ПК-Енергомонтажсервіс» (як підрядника) перед СТ «ЖБК «Авантаж» (як замовником) відповідно до договору підряду № 10/06-2 від 10.06.2013 року.

Так, у відповідності до приписів п.1.1. договору, підрядник зобовязується виконати будівельно - монтажні роботи на обєкті по вул. Культури, м. Харків.

Здача прийом виконаних робіт по договору здійснюється шляхом підписання сторонами і закріплення печатками актів прийому-дачі робіт (Кб-2в) та довідкою вартості виконаних робіт (Кб-3). (п. 3.5 Договору).

Належним доказом виконання вищезазначених умов договору позивач вважає довідку про вартість виконаних будівельних робіт (т.2 а.с. 116), акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2013 року (т.2 а.с. 47-52), податкові накладні (т.2 а.с. 39-43), виписки з банка (т.2 а.с. 30-38).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що ТОВ «ПК-Енергомонтажсервіс» у результаті домовленостей з ТОВ «Атріум-Буд» було придбано товар, який в подальшому, як пояснив позивач (т.2 а.с 154), був необхідний підприємству для виготовлення клапанів, каналів-регуляторів та вентиляторів з метою виконання договірних зобовязань перед СТ «ЖБК «Авантаж» (договір підряду № 10/06-2 від 10.06.2013 року.) Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що предмет вищезазначеного правочину № 10/06-2 від 10.06.2013 року містить вказівки на виконання ТОВ «ПК-Енергомонтажсервіс» виключно будівель-монтажних робіт та, водночас, не містить будь-яких посилань на необхідність вироблення позивачем, задля реалізації вищезазначеного договору, клапанів, каналів-регуляторів та вентиляторів.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що вказані обставини унеможливлюють встановлення беззаперечної доцільності придбання ТМЦ у ТОВ «Атріум-Буд», з яких в подальшому, згідно пояснень позивача, було виготовлено деталі для проведення будівельно-монтажних робіт за договором підряду.

Суд звертає також увагу, що як вбачається з пояснень позивача (т.2 а.с. 154), ТОВ «ПК-Енергомонтажсервіс» були придбані товари у контрагента «Атріум-Буд» в порядку позадоговірної поставки, однак податкова накладна № 14 від 19.06.2013 року (т.2 а.с. 26), виписана на підставі договору поставки від 19.06.2013 року № 021/06, який в матеріалах справи відсутній.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що роботи по даному договору підряду № 10/06-2 від 10.06.2013 року виконуються підрядником у відповідності до проектно-кошторисної документації, переданої замовником. Підрядник підтверджує, що на момент підписання даного договору, володіє всіма дозволами, ліцензіями, необхідними для виконання робіт (п.п. 1.2, 1.5 договору). Однак, матеріали справи не містять, а позивачем в обґрунтування своєї правової позиції по справі не надано до суду, ані доказів передання замовником підряднику проектно-кошторисної документації, ані доказів наявності дозволів, ліцензій, необхідними для виконання робіт, з огляду на специфічний характер таких підрядних робіт.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між між ТОВ ТОВ «ПК-Енергомонтажсервіс» (Замовник) та ТОВ «Строй-СТ» (Підрядник) укладено договір підряду № 0111/12 від 01.11.2012 року.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, підрядник зобовязується виконати монтажні роботи з матеріалів замовника у відповідності до специфікації, яка є невідємною частиною договору на обєкті « Жилий комплект з обєктами ТСБ призначення по вул. Котлова, 76-Б м. Харків», а замовник зобовязується надати підряднику фронт робіт, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Згідно п.п.3.3.1, 3.3.4 Договору, замовник зобовязаний надати підряднику фронт робіт, спільно з підрядником провести комплексне випробовування обєкта.

Реальність виконання вищезазначеного договору позивач підтверджує специфікацією (т.2 зворотній бік а.с. 122), актом виконаних робіт за березень 2013 року(т.2 а.с. 123), актом прийому-передачі матеріалів (т.2 а.с. 124), податковими накладними та платіжними дорученнями (т.2 а.с. 125-127).

З пояснень позивача встановлено, що вказані роботи, як субпідрядні, були включені до загального обсягу генпідрядних робіт, виконаних позивачем в рамках договору підряду № 2707/12 від 27.07.2012 року (а.с. 108 т. 2), що, на думку платника податків, підтверджується специфікацією (т.2 а.с. 112-133), податковими накладними (т.2 а.с. 114-115), банківськими виписками (т.2 а.с. 118-120), актом приймання робіт КБ-2в (а.с. т. 2) та довідкою про вартість робіт КБ-3 (а.с. 106 т. 2).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які винили між позивачем та його контрагентом ТОВ «Антріум-Буд» на підставі договору підряду № 06/12 від 24.06.2012 року (а.с. 62 т. 1), суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, підрядник (ТОВ «Атріум-Буд» ) зобовязується виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи у відповідності до кошторисної документації, яка є невідємною частиною цього договору на обєкті «Індивідуальний тепловий пункт житлового будинку по пр. Косіора, 69 Е», а замовник (ТОВ ПК-Енергомонтажсервіс») зобовязується надати підряднику фронт робіт, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Загальна вартість робіт визначається на основі кошторисної документації і договірної ціни та становить 41121, 00грн. Оплата проводиться на підставі актів прийому виконаних робіт (п.п. 2.1-2.2 Договору).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано договірну ціну № 1 (т.1 а.с. 64), відомість ресурсів (т.1 а.с. 65-69), локальний кошторис № 02-001-001 (т.1 а.с. 70), №02-001-002 (т.1 а.с. 78), довідку про вартість виконаних будівельних робіт 9Кб3) за липень 2012 року (т.1 а.с. 110), акт виконаних будівельних робіт (т.1 а.с. 111-118), акт цльового використання матеріалів ( т.1 а.с. 129-131), акт прийому-передачі матеріалів (т.1 а.с. 132-134), платіжні доручення та податкову накладну (т.1 а.с. 135-138).

Як було встановлено з письмових пояснень позивача (т.2 а.с. 153), необхідність укладення вищезазначеного договору № 06/12 від 24.06.2012 року зумовлена необхідністю виконання позивачем обсягу генпідрядних робіт, виконаних ТОВ «ПК-Енергомонтажсервіс» (підрядником) в рамках договору підряду № 0315/12 від 15.03.2012 року (а.с. 139 т. 1). Роботи по вказаному договору № 0315/12 від 15.03.2012 були прийняті замовником ( СТ «Житлово-будівничий кооператив «Авантаж») за актами приймання робіт КБ-2в (т.1 а.с. 102-104, 95-97, 108) та довідками про вартість робіт КБ-3 (а.с. 101, 107, 94, 107), договірною ціною (т.1 а.с. 144, 164), графіком виконання робіт (т.1 а.с. 158),а також податковим накладними (т.1 а.с. 82-87). Оплата робіт підтверджується банківськими виписками (а.с. 79, 80, 87-93 т. 1).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли на підставі вищезазначених договорів підряду № 0111/12 від 01.11.2012 року та № 06/12 від 24.06.2012 року, суд звертає увагу, що позивачем не надано до суду жодних відомостей про наявність у сторін по вищезазначеними правочинами проектної документації, а предмет даних договорів носить загальний характер.

Окрім того, позивачем до суду не надано доказів того, якими конкретно транспортними засобами здійснювалось переміщення матеріалів та засобів для виконання робіт, а також навантаження та розвантаження ТМЦ для проведення підрядних робіт, та підтвердження наявності у підприємств таких засобів взагалі, чи доказів наявності достатніх трудових ресурсів для здійснення визначених договорами робіт, наявність виробничих та інших приміщень.

Відповідно до приписів ст. 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію. За змістом ст. 879 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Кошторис це документ, в якому зазначається постатейний перелік витрат на виконання робіт і який є додатком до договору підряду, його невід'ємною частиною. Він дозволяє встановити не тільки розмір ціни, а і чітко визначити її складові елементи. Скласти його може як замовник так, і підрядник. Для договорів підряду в будівельному середовищі кошторис складається в обов'язковому порядку.

Таким чином, посилання на проектно-кошторисну документацію, як підставу для виконання робіт, і наявність такої документації при виконанні робіт є обов'язковим.

Щодо наданих локальних кошторисів суд вважає за потрібне відзначити наступне.

Первинними кошторисами в інвесторської кошторисній документації є локальні кошториси. Основою для їх складення є обсяг робіт, визначені в складі проекту (робочого проекту).

Розподіл робіт за локальними кошторисами повинен забезпечувати можливість визначення кошторисної вартості пускових комплексів, технологічних вузлів і етапів робіт, виділених у проекті організації будівництва, і кошторисної вартості робіт і витрат по реконструкції діючих цехів і об'єктів, що передбачається в проектній документації на розширення діючих підприємств. Для врахування витрат на технологічне устаткування вбудованих приміщень, господарський інвентар і пристосування приміщень для експлуатаційних потреб підприємств складається окремий кошторис .

Як слідує з матеріалів справи, позивачем не надано доказів передачі робочого проекту за договорами підряду, отже за відсутності основи для складання кошторису, не можна визначити обсяг робіт та матеріалів, які враховувались при його складанні. Окрім того, до вказаних кошторисів не включено витрати на експлуатацію пускових комплексів, технологічних вузлів та обладнання.

Також суд зазначає, що представником позивача надано до матеріалів справи локальні кошториси які не відповідають типовій формі №4, зокрема на локальних кошторисах № 02-01-24 , № 02-01-13 (т.1 а.с. 176-182, 206), № 02-01-33, № 02-01-22(т.1 а.с. 187-190, 200-205), № 02-001-001 (т.1 а.с. 70-77) та обєктому кошторисі (т.1 а.с. 207) відсутні печатки підприємств та підписи перевіряючого.

Суд вважає за необхідне зауважити, що по об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду. Тобто будівельні організації можуть застосовувати ці типові форми, якщо це обумовлено в договорі підряду, або документи довільної форми, розроблені самостійно, зазначивши в них обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 р. за № 168/704). Відповідно до ст. 9 цього Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено примірні форми первинних документів з обліку в будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Поряд з цим, Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 27.02.2009 року № 39 затверджено Методичні рекомендації з проведення державною контрольно-ревізійною службою ревізій використання коштів на будівництво, якими передбачено, що типові форми N КБ-2в поширюються на будівельні підприємства і підрозділи усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту, інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності. Акт приймання виконаних робіт складається на основі журналу обліку виконаних робіт (форма N КБ-6) і надається субпідрядником - генпідряднику, генпідрядником - замовнику. Типова форма N КБ-3 поширюється на підрядні роботи, що виконуються за рахунок усіх джерел фінансування.

У разі складання підприємством замість акта ф. N КБ-2в іншого документа, що підтверджує виконання робіт з поточного ремонту, вартість цих робіт визначається на підставі даних бухгалтерського обліку (вартість будівельних матеріалів, фактично нарахована заробітна плата незалежно від системи оплати праці, вартість використаного автотранспорту та будівельної техніки).

Водночас, суд вважає з потрібне зазначити, що акт приймання виконаних підрядних робіт", форма N КБ-2в- документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат" (форма N КБ-3). Акт складається підрядником (субпідрядником для генпідрядника) та представляється замовнику (забудовнику). При виконанні ремонтно-будівельних робіт розрахунки за виконані роботи можуть проводитись на підставі Акта, про що обумовлюється в контракті (договорі) на виконання робіт. При цьому Акт подається банку, що фінансує проведення ремонту. В адресній частині Акта "Ідентифікаційний код" та "код за ДКУД" заповнює звітуюча організація - виконавець робіт (підрядник, субпідрядник). Решта рядків адресної частини заповнюється у відповідності до контракту (договору) на виконання робіт. При цьому рядки "Найменування об'єкта" та "Локальний кошторис N ..." повинні відповідати затвердженій в установленому порядку проектно-кошторисній документації, на яку є позитивні висновки державних експертиз, що визначені чинним законодавством. ( ОСОБА_2 Державного комітету статистики України Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.03.1998 року № 7/98 " Щодо заповнення форми N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" )

Таким чином, будівельні організації можуть застосовувати ці типові форми, якщо це обумовлено в договорі підряду, або документи довільної форми, розроблені самостійно, зазначивши в них обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р. (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 р. за № 168/704). Відповідно ст. 9 цього Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, як вбачається з матеріалів справи вказані акти Форми № КБ-2в були заповнені з порушенням законодавчо встановлених приписів, зокрема, в актах виконаних робіт (т.1 а.с. 102-104, 95-97, 108) відсутня дата прийняття робіт, а в актах (т.2 а.с. 2-13, 47-52) відсутні як дата підписання, так і відтиски печатки підприємств та реквізити підписантів.

Також, згідно наданих позивачем актів виконаних робіт неможливо встановити фактичні трудові ресурси необхідні для виконання робіт, кількість транспортного та виробничого обладнання, палива, запчастин.

Таким чином, у зв`язку з тим, що акти виконаних робіт не відповідають ні за змістом, ні за формою приписам вищевказаних документів, суд приходить до висновку, що зазначені первинні документи складені з порушенням вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а тому не можуть визнаватися достатнім та допустимим доказом реальності здійснених господарських операцій.

Поряд з цим, суд вважає за потрібне зауважити, що акти виконаних робіт не можуть бути беззаперечними доказами реального виконання правочину між сторонами, оскільки саме по собі складання актів прийняття виконаних будівельних робіт без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для формування валових витрат та отримання права на податковий кредит.

Також, суд вважає за доцільне відзначити, що на відомості ресурсів (т.1 а.с. 184-186, 191-199) відсутня печатка підприємства, на актах форми Кб 3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт) за жовтень 2012 року (т.2 а.с. 1) відсутня дата підписання субпідрядником, в актах форми КБ3 (а.с. 101, 107, 94, 107) відсутня дата підписання вказаної форми замовником, а на договірній ціні (т.1 а.с. 144, 164) не зазначено ані дати підписання, ані відповідного номера.

Отже, зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічних ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Представником позивача надано до суду відомості ресурсів до договірних вартостей та розрахунки загальновиробничих витрат в складі договірної ціни з яких взагалі не вбачається до яких саме договірних вартостей та взагалі відповідно чого складені ці відомості ресурсів та розрахунки загальновиробничих витрат в складі договірної ціни.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження факту передання фронту робіт, проведення необхідного інструктажу працівників по техніці безпеки та доказів проведення спільно з підрядником комплексного випробовування обєкта.

Також, суд звертає увагу, що частину первинної документації (т.1 а.с. 98-100, 105, 109, 119-128, 145-153, 165-172) суду не вбачається за можливе ідентифікувати та зясувати на підтвердження яких саме договірних зобовязань були залучені вказані документи, з огляду на відсутність будь-яких реквізитів сторін, відтисків печаток підприємств, дати підписання та підписів уповноважених осіб (т.1 а.с. 152-153, 128).

Окремо суд вважає за потрібне відзначити, що позивачем також не надана технічна документація (технічне завдання), допуски, дозвільні документи на працівників-виконавців робіт, а також на підтвердження реальності виконання угоди доказів проведення погоджувальної роботи з контрагентом та здійснення інструктажу з техніки безпеки з працівниками, яким доручено проведення робіт та будь-яких інших належних та допустимих доказів та пояснень з приводу використання досліджуємих господарських операцій у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття господарська операція - (бухгалтерський чи економічний ефект).

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційної форми і форми власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати податкову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. З цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, ще використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Частина 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, Позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Згідно п. 198.3, ст. 198, Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, суд не знаходить підстав для висновку про те, що правочини, які були укладені позивачем з ТОВ «Атріум-буд» здійснені у межах звичайної господарської діяльності, спрямовані на досягнення реальної мети і об'єктивно були потрібні позивачу для організації господарської діяльності з метою одержання прибутку. Відтак, спірні правочини не можуть бути визнані судом законною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

Проте слід відмітити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій (постанова Верховного суду України від 04.09.07 р. № 07/97).

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наведені обставини свідчать про те, що висновки податкового органу про неможливість формувати позивачем податковий кредит по ПДВ за період, що перевірявся, у зв'язку з відсутністю доказів фактичного виконання (реалізації) наданих послуг, на підставі яких винесене оскаржувані податкові повідомлення рішення, є правомірними.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі законодавства.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову виконав покладений на нього ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок та довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК-ЕЛЕКТРОМОНТЖСЕРВІС» до Західної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 14.07.2015 року.

Суддя Горшкова О.О.