Постанова № 46793439, 07.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 р. № 820/5620/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання Кабанові Д.С.

за участі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Красноградської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноградської районної державної адміністрації, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Красноградської районної державної адміністрації №34-К від 07.05.2015 року про оголошення дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення правил професійної етики ОСОБА_1; стягнути з Красноградської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона працює на посаді завідувача сектору молоді та спорту Красноградської районної державної адміністрації з 12.07.2013 року і по даний час. Розпорядженням Першого заступника голови районної державної адміністрації ОСОБА_4 № 34-К від 07.05.2015 року позивач була притягнута до дисциплінарної відповідальності за порушення правил професійної етики. Позивач вважає вказане розпорядження № 34-К від 07.05.2015 року незаконним та таким, що винесене з особистих мотивів першого заступника Голови Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, оскільки не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, не порушувала трудової дисципліни та належним чином і в повному об'ємі виконувала всі посадові обов'язки, визначені Посадовою інструкцією. Таким чином, на думку позивача, її вини для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани не має, а тому дане розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. 05.05.2015 року першим заступником голови Красноградської районної державної адміністрації з метою організації заходів, які заплановані в травні 2015 року, запрошена завідувач сектору молоді та спорту Красноградської райдержадміністрації ОСОБА_1 Під час розмови ОСОБА_1 в порушення ст. 5 Закону України "Про державну службу", розпорядження голови районної державної адміністрації від 15.01.2013 року № 17 "Про затвердження правил етичної поведінки державного службовця районної державної адміністрації" не дотримувалась культури спілкування. ОСОБА_1 було запропоновано надати письмове пояснення щодо недотримання культури спілкування під час розмови, але від надання пояснень позивач відмовилась про що складено відповідний акт. Отже, на думку відповідача, спірне розпорядження є законним, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач та представник позивача в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Матералами справи підтверджено, що Розпорядженням Першого заступника голови районної державної адміністрації ОСОБА_4 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1О." № 34-К від 07.05.2015 року, позивачу було оголошено догану за порушення правил професійної етики (а.с. 10).

Підставою винесення зазначеного розпорядження № 34-К від 07.05.2015 року стало те, що 05.05.2015 року першим заступником голови Красноградської районної державної адміністрації з метою організації заходів, які заплановані в травні 2015 року, запрошена завідувач сектору молоді та спорту Красноградської райдержадміністрації ОСОБА_1 Під час розмови ОСОБА_1 в порушення ст. 5 Закону України "Про державну службу", розпорядження голови районної державної адміністрації від 15.01.2013 року № 17 "Про затвердження правил етичної поведінки державного службовця районної державної адміністрації" не дотримувалась культури спілкування. Під час зазначеної розмови був присутній радник першого заступника голови Красноградської райдержадміністрації ОСОБА_5, яким надано письмове пояснення з питання поведінки завідувача сектору молоді та спорту Красноградської райдержадміністрації ОСОБА_1 Позивачу було запропоновано надати письмове пояснення щодо недотримання культури спілкування під час розмови, але від надання пояснень ОСОБА_1 відмовилась про що складено відповідний акт.

Суд, перевіряючи правомірність винесення рішення про накладення на позивача дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, встановив наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба України - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань та функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Основні обов'язки державного службовця передбачені статтею 10 зазначеного Закону, а саме: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Згідно статті 5 Закону України "Про державну службу" державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Статтею 14 Закону України "Про державну службу" визначено, дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Так, заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов'язки, зазначено у статті 147 КЗпП України. Зокрема, за порушення трудової дисципліни до працівника може застосовуватися лише один із таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Суд звертає увагу на те, що право вибору стягнення за порушення трудової дисципліни належить роботодавцеві й не обов'язково у послідовності, зазначеній у статті 147 КЗпП України.

Водночас, застосування догани вимагає від роботодавця чіткого дотримання загального порядку застосування дисциплінарних стягнень, встановленого законодавством.

Так, статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, як-от: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

У відповідності до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 950 стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування, зокрема, у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування.

Тобто, з метою дослідження всіх істотних обставин справи, зокрема, ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставин, за яких вчинено проступок, і попередню роботу позивача, відповідач мав право провести службове розслідування.

Таким чином, наслідком забезпечення реалізації прав державного службовця на зняття безпідставних звинувачень або підозри є рішення керівника про призначення службового розслідування. Однак, Красноградська РДА вимоги закону при застосуванні дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани позивачу не дотримала, службове розслідування не призначалось.

Оскільки стягнення є однією з форм дисциплінарної відповідальності та має певні юридичні наслідки, а саме: протягом строку дії догани як дисциплінарного стягнення заходи заохочення відповідно до частини третьої статті 151 КЗпП України до працівника не застосовуються; в разі оголошення працівникові догани відповідними положеннями про преміювання може передбачатися позбавлення такого працівника премій, інших заохочувальних виплат або зниження їх розміру; наявність у працівника не знятої догани враховується при визначенні його рівня кваліфікації та продуктивності праці в разі надання переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; догана є передумовою звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, то обов'язковою умовою повинно буди фіксація самого факту вини вчиненого працівником порушення трудової дисципліни.

Разом з цим необхідною умовою для накладення стягнення є така ознака порушення трудової дисципліни як вина працівника, наявність якої має бути обов'язково доведена.

Натомість оскаржуване Розпорядження № 34-к від 07.05.2015 р. "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1О." не містить ні фактичних, а ні юридичних мотивів волевиявлення, а також не розкриває у чому саме полягає порушення правил професійної етики і якими фактичними даними це підтверджується, в якості обґрунтування мотивів волевиявлення містить лише посилання на статтю 147 КЗпП України, статті 6, 16, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 5, 14 Закону України "Про державну службу", розпорядження голови районної державної адміністрації від 15.01.2013 року № 17 "Про затвердження правил етичної поведінки державного службовця районної державної адміністрації", акт відмови від написання пояснення та у свою чергу не розкриває суті вчиненого порушення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (ч.1 ст.147 КЗпП України). Притягуючи працівника до дисциплінарної відповідальності, роботодавець повинен дотримуватися порядку застосування дисциплінарного стягнення, акт вчинення дисциплінарного проступку має бути належним чином зафіксований.

Таким чином при прийнятті рішення не були встановлені всі істотні обставини справи, а саме наявність конкретних порушень допущених ОСОБА_1, не визначено ступінь тяжкості вчинених проступків і заподіяну ними шкоду, не надано оцінки попередній роботі позивача.

Будь-яких фактів та доказів неналежного виконання позивачем службових обов'язків оскаржуване розпорядження не містить. Також, в ньому не конкретизовано про які випадки порушення правил професійної етики йде мова.

Крім цього, суд не вбачає наслідків нібито скоєних порушень.

Також, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи взагалі не надано доказів щодо проведення аналізу або перевірки щодо результатів діяльності позивачки, що в подальшому обумовило прийняття оскаржуваного розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано та з неповним з'ясуванням всіх обставин притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості своїх заперечень щодо позовних вимог, також не надано доказів невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, встановлених у Положенні про сектор молоді та спорту районної державної адміністрації, затвердженим розпорядженням голови Красноградської районної державної адміністрації від 10.07.2013 року № 298 (а.с. 38-51).

Відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття спірного розпорядження, а тому суд вважає його таким, що винесений необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Красноградської районної державної адміністрації №34-К від 07.05.2015 року про оголошення дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Красноградської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 3000 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до підпункту 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, виходячи з наведених норм матеріального права, суд вважає, що обставинами справи не підтверджено та позивачем не надано належних обґрунтувань, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності ((пункт 13 в редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (Абзац 2 пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5).

Враховуючи те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а судом таких фактів при розгляді справи по суті встановлено не було, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. в якості компенсації завданої їй моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 до Красноградської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження, стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Красноградської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Розпорядження Красноградської районної державної адміністрації № 34-К від 07.05.2015 року про оголошення дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 13.07.2015 року.