Постанова № 46792375, 09.07.2015, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/487/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Секірської А.Г.,

при секретарі Лященку А.Ю.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, довіреність від 02.01.2015 № 863-8;

представника відповідача ОСОБА_2 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - ОСОБА_3, довіреність від 17.03.2015 № 703/7/28-05-10-013;

представник відповідача ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України у Луганській області не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз до ОСОБА_2 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету,

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз до ОСОБА_2 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року, в розмірі 629 132,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що як платник податку на додану вартість ПАТ «Луганськтепловоз» надав податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 та січень 2013 року з урахуванням уточнюючих розрахунків. В період з 21.03.2013 по 03.04.2013 відповідачем № 1 проводилася документальна позапланова виїзна перевірка з питань достовірності та законності нарахування заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2012 року та січень 2013 року, за результатами якої складено ОСОБА_1 № 81/14/05763797 від 10.04.2013, відповідно до висновків якого підприємством нібито допущено порушення п.198.3 п.198.6 ст.198; п.200.1 та 200.3 абз. а) п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що втілилося у винесенні податкового повідомлення рішення від 26.04.2013 № НОМЕР_1 форми «В1» на суму 629 132,00 грн.

Встановлені актом порушення полягали в тому, що позивач включив у податковий кредит податкові накладні виписані з порушенням і відповідно до Порядку заповнення й подання податкової звітності по податку на додану вартість, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, відобразив їх у Додатку № 8 до податкових декларацій за грудень 2012 року та за січень 2013 року, а також разом з заявами (скаргами) при здачі податкових декларацій надав копії первинних документів, на підставі яких виписані податкові накладні з порушеннями: за грудень 2012 року на суму 66467,00 грн., та за січень 2013 року податкову накладну № 95 від 15.11.2012 на загальну суму 2786785,35 грн., сума ПДВ 557 357,07 грн., що отримана від ДП Завод «Електроважмаш». Зазначена податкова накладна не була зареєстрована продавцем у Єдиному реєстрі податкових накладних, у звязку з чим була включена позивачем до заяви № 866-31 від 21.01.2012 про відмову постачальника надати податкову накладну та додатку № 8 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року, разом із копіями первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту, а саме: податковою накладною та платіжним дорученням № 18298 від 15.11.2012.

Податкове повідомлення рішення від 26.04.2013 № НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року на 629 132,00 грн. скасовано постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.12.2013, рішення суду набрало законної сили 30.01.2014 (ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 812/4304/13-а).

Таким чином, судами встановлено правомірність включення до складу податкового кредиту грудня 2012 року та січня 2013 року та бюджетного відшкодування ПДВ, сплаченого у складі вартості за придбані товари та послуги у розмірі 629 132,00 грн., та факт скасування податкового повідомлення рішення від 26.04.2013 № НОМЕР_1, позивач вважає, що сума 629 132,00 грн. підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.

Пять робочих днів, відведених ч.2 п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України податковій службі на надання висновку до органів казначейства, що настали за днем набрання законної сили ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014, становлять 31.01, 03.02-06.02.2014 включно (01.02.2014 та 02.02.2014 неробочі дні). Пять операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби для видання платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку становлять 07.02-13.02.2014 включно (08.02.та 09.02.2014 неробочі дні).

Проте 13.02.2014 грошові кошти в розмірі 629 132,00 грн. на рахунок ПАТ «Луганськтепловоз» не надійшли. Таким чином, право платника податку вважається порушеним, починаючи з 14.02.2014 (після закінчення вищезазначених десяти робочих днів), і саме з цієї дати виникає право на звернення до суду за захистом порушеного права.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі Відповідач № 1) в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення від 09.07.2015, в яких послався, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, крім того, остаточного рішення по справі № 812/4304/13-а не прийнято, розгляд справи триває в суді касаційної інстанції. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі за необґрунтованістю.

Представник ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі відповідач № 2) у судове засідання не прибув, надав письмові заперечення проти позову від 22.06.2015 (а.с.30), просив розглянути справу без його участі та відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що з часу набрання чинності Податковим кодексом України органи казначейства повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів, позивач повинен у позовній заяві просити не стягнути з Державного бюджету суму податку на додану вартість, а зобовязати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Податковим органом висновок до казначейства про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року в сумі 629 132,00 грн. не надавався, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача № 1, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (тут і надалі посилання на норми Податкового кодексу України наводяться в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:

- бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (підпункт 14.1.18);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункту 14.1.181).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, повязані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4);

- платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7);

- до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України (пункт 200.8);

- протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10);

- за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11);

- контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.12);

- на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (пункт 200.13);

- якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пункт 200.14);

- у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.15);

- джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (пункт 200.17);

- суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (пункт 200.23).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі Позивач) (згідно статуту є правонаступником всіх прав та обовязків відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», яке відповідно до вимог Законів України «Про холдингові компанії» та «Про акціонерні товариства» змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз») є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 червня 2003 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 749508 (а.с.9-12).

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 057637912013, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01 червня 2011 року № 100337613 (а.с.13).

На виконання вимог пункту 49.18 статті 49, пункту 54.1 статті 54, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, позивачем подано до ОСОБА_2 державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби:

- податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року від 21 січня 2013 року з обовязковими додатками (а.с.44-54). Відповідно до рядку 19 вказаної податкової декларації позивачем визначено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 20937357 грн., яке відповідно до рядків 20 і 20.2 зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (а.с.46) та уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с.47-49), відповідно до рядку 19 якого відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду складає 20926264 грн., у рядку 23.1 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 25272495 грн. (а.с.49);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року від 20 лютого 2013 року з обовязковими додатками (а.с.55-73). Відповідно до рядків 23 і 23.1 вказаної податкової декларації позивачем визначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 16530895 грн. (а.с.57);

До податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 позивачем додано заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с. 52, 63).

Судом при розгляді справи № 812/4304/13-а встановлено, що у період з 21 березня 2013 року по 03 квітня 2013 року посадовими особами ОСОБА_2 державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка достовірності та законності нарахування публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2012 року та за січень 2013 року, результати якої оформлено актом від 10 квітня 2013 року за № 81/14-0/05763797.

Згідно висновків акта від 10 квітня 2013 року № 81/14-0/05763797 перевіркою встановлено, що на порушення п.198.3 та п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ПАТ «Луганськтепловоз» завищено суму податкового кредиту за грудень 2012 року на загальну суму ПДВ 562 665 грн.; на порушення п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 562 665 грн.; на порушення абз. а) п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями ПАТ «Луганськтепловоз» завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку на рахунок платника у банку на суму 629 132 грн., в т.ч.: грудень 2012 року 66467 грн., січень 2013 року 562665 грн. (а.с.17).

На підставі акта від 10 квітня 2013 року за № 81/14-0/05763797 відповідачем згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення рішення від 26 квітня 2013 року № НОМЕР_1 про зменшення публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 66467,00 грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року та у розмірі 562665,00 грн. по декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року (а.с.14).

Позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 66 467,00 грн. за наступними податковими накладними:

-від 10.10.2012 № 30 загальна сума без ПДВ 505,80 грн., ПДВ 84,30 грн., отримана від ТОВ «Донпром» (ІПН 31542205643) (а.с.118);

-від 10.10.202 № 30 загальна сума без ПДВ 2467,96 грн., ПДВ 411,33 грн., отримана від ТОВ «Донпром» (ІПН 31542205643) (а.с.117);

-від 10.10.2012 № 29 загальна сума без ПДВ 65208,73 грн., ПДВ 10868,12 грн., отримана від ТОВ «Донпром» (ІПН 31542205643) (а.с.116);

-від 10.10.2012 № 32 загальна сума без ПДВ 17400,00 грн., ПДВ -2900,00 грн., отримана від ТОВ «Донпром» (ІПН 31542205643) (а.с.119);

-від 18.10.2012 № 30 загальна сума без ПДВ 12481,20 грн., ПДВ 2080,20 грн., отримана від ТОВ «Луганськелектро» (ІПН 321126658) (а.с.158);

-від 06.07.2012 № 42 загальна сума без ПДВ 82,40 грн., ПДВ 13,73 грн., отримана від Центральна аптека № 377 (ІПН 302309112016) (а.с. 166);

-від 28.09.2012 № 1 загальна сума без ПДВ (-) 29 грн., ПДВ (-) 4,83 грн., отримана від ТОВ «Донбас-Евротранс» (ІПН 365623312363);

-від 28.09.2012 № 9 загальна сума без ПДВ 235029,00 грн., ПДВ 39171,50 грн., отримана від ТОВ «Донбас-Евротранс» (ІПН 365623312363) (а.с. 110);

-від 26.10.2012 № 41 загальна сума без ПДВ 16204,53 грн., ПДВ 2700,00 грн., отримана від ТОВ «Стіл-імпекс» (ІПН 338570004675) (а.с.145);

-від 26.10.2012 № 42 загальна сума без ПДВ 49286,61 грн., ПДВ 8214,44 грн., отримана від ТОВ «Стіл-імпекс» (ІПН 338570004675) (а.с.146);

-від 26.10.2012 № 49 загальна сума без ПДВ 166,40 грн., ПДВ 27,73 грн., отримана від ТОВ «Стіл-імпекс» (ІПН 338570004675) (а.с.147).

У звязку з певними недоліками у заповненні податкових накладних позивачем подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток 8 до податкової декларації за грудень 2012 року). Фактична сплата сум податку на додану вартість, визначених у податкових накладних, які включені до складу податкового кредиту, підтверджена платіжними дорученнями від 28.09.2012 № 10191 (а.с. 108), від 10.10.2012 № 4513 (а.с.120), від 29.10.2012 № 4614, від 26.10.2012 № 17371 (а.с.148), від 06.07.2012 № 14902 (а.с. 167).

Факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Донпром», ТОВ «Луганськелектро», Центральною аптекою № 377, ТОВ «Донбас-Евротранс», ТОВ «Стіл-імпекс» підтверджується договором від 14.12.2011 № 803-233/11 (а.с.113-115), рахунками від 24.09.2012 (а.с. 131), від 01.10.2012 № 491 (а.с. 124), від 01.10.2012 № 492 (а.с.127), від 24.09.2012 № 477 (а.с.130), прибутковими ордерами від 24.10.2012 № 3690 (а.с. 122), від 24.10.2012 № 3691 (а.с.125), від 16.10.2012 № 3658 (а.с. 128), від 16.10.2012 № 3657 (а.с.131), від 23.10.2012 № 3679 (а.с.133), від 26.10.2012 №3689 (а.с.135), накладними від 23.10.2012 № 578 (а.с.123), від 23.10.2012 № 579 (а.с.126), від 15.10.2012 № 552 (а.с.129), від 15.10.2012 № 553 (а.с.13), від 22.10.2012 № 570 (а.с.134), від 23.10.2012 № 576 (а.с.136), договором від 04.09.2009 № 803-203/09 (а.с.137-144), рахунками-фактурами від 15.10.2012 № 151012/1 (а.с.149), від 26.06.2012 № 260612/3 (а.с.150), від 26.06.2012 № 260612/3 (а.с.151), від 10.10.2012 № 1010/301 (а.с.165); прибутковими ордерами від 08.11.2012 № 85165 (а.с.152), від 13.12.2012 № 5309 (а.с.154), від 09.12.2012 № 5380 (а.с.156), від 22.10.2012 № 2846 (а.с.159), від 12.10.2012 № 2845 (а.с.161), від 23.10.2012 № 2849 (а.с.163), від 12.07.2012 № 370 (а.с.170), видатковими накладними від 07.11.2012 № 071112/3 (а.с.153), від 12.12.2012 № 121212/3 (а.с.155), від 28.12.2012 № 281212/1 (а.с.157), від 18.10.2012 № РН-0000438 (а.с.160), від 18.10.2012 № РН-0000437 (а.с.162), від 23.10.2012 № РН-0000444 (а.с.164), від 10.07.2012 № ЛАА00031 (а.с.169), рахунком на оплату від 19.06.2012 № 183 (а.с. 168).

В рамках здійснення господарсько правових відносин між позивачем та ДП Завод «Електротяжмаш» за договором від 20.04.2011 № 48/11 (а.с.76-77) позивач отримав податкову накладну від 15.11.2012 № 95 на суму 3344142,44 грн., у тому числі ПДВ в сумі 557357,07 грн. (а.с.74). Оплата позивачем отриманої від ДП Завод «Електротяжмаш» продукції підтверджена платіжним дорученням від 15.11.2012 № 18292. Зазначена податкова накладна не була зареєстрована продавцем у Єдиному реєстрі податкових накладних, у звязку з чим була включена позивачем до заяви № 866-31 від 21.01.2012 про відмову постачальника надати податкову накладну та додатку № 8 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року, первинними документами, що підтверджують право формування податкового кредиту, є: податкова накладна та платіжне доручення від 15.11.2012 № 18298 (а.с.75), рахунок від 16.10.2012 № 346 (а.с.78), прибутковий ордер від 16.11.2012 № 7934 (а.с.79), накладна на відпуск продукції від 15.11.2012 № 764 (а.с.80), заявка від 14.11.2012 № 1448 (а.с.81), прибутковий ордер від 16.11.2012 (а.с.84), накладна від 15.11.2012 № 765 (а.с.85), заявка від 14.11.2012 № 1449 (а.с.86), прибутковий ордер від 19.11.2012 № 7940 (а.с.89), накладна від 16.11.2012 № 766 (а.с.90), прибутковий ордер від 20.11.2012 № 7955 (а.с.93), накладна від 19.11.2012 № 772 (а.с.94), заявки до договорів транспортного експедирування та актами здачі приймання робіт (надання послуг).

В рамках здійснення господарсько правових відносин між позивачем та ТОВ «Анкомтех Сервис» за договором від 14.11.2012 № 803-302/12 (а.с.97-100) позивач отримав податкову накладну від 03.12.2012 № 301 на суму 31851,28 грн., у тому числі ПДВ в сумі 5308,55 грн. (а.с. 101-102). Оплата позивачем отриманої від ТОВ «Анкомтех Сервис» продукції підтверджена платіжним дорученням від 20.12.2012 № 5093 (а.с. 103).

Фактичне здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Анкомтех Сервис» за договором від 14.11.2012 № 803-302/12 підтверджується рахунком на оплату від 03.12.2012 № 301 (а.с. 104), прибутковим ордером від 06.12.2012 № 3069 (а.с. 105), накладною від 03.12.2012 № 301 (а.с. 106), подорожнім листом від 05.12.2012 № 00599590 (а.с. 107).

Податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року № НОМЕР_1 оскаржено позивачем у судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року у справі № 812/4304/13-а, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року залишена без змін (а.с.21-24), адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до ОСОБА_2 державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від від 26 квітня 2013 року № НОМЕР_1 задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення ОСОБА_2 державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 26 квітня 2013 року № НОМЕР_1, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.15-20).

Згідно даних компютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу імперативних приписів частини 1 статті 72 та частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді даної адміністративної справи обставини щодо правомірності визначення публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у загальному розмірі 629 132,00 грн., у тому числі за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 66467 грн. та за декларацією з податку на додану вартість за січень 2013 року у розмірі 562 665 грн., не доказуються.

В порушення приписів пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України відповідач протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі № 812/4304/13-а, не подала ОСОБА_4 управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року, в загальному розмірі 629 132,00 грн., а тому позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року, в загальному розмірі 629 132,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2009 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у звязку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства «Авангард» до державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, яка є правонаступником Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, ОСОБА_4 управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобовязання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у звязку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вищевикладене спростовує доводи заперечень ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України у Луганській області про те, що позивач повинен у своїй позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, а зобовязати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2013 року № 267) (далі Порядок № 845), визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

У відповідності із пунктом 2 Порядку № 845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно із підпунктом 6 пункту 16 Порядку № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, відповідно до пункту 23 Порядку № 845, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби. Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку. У разі коли на дату надходження або у процесі виконання виконавчого документа розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів такий розмір із стягувачем, про що повідомляє орган Казначейства за встановленою формою. Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства. Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету у розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Вищевикладене спростовує доводи заперечень ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України у Луганській області про те, що з часу набрання чинності Податковим кодексом України органи державної казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Згідно із статтею 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

У звязку з викладеним Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області правомірно залучено до участі у справі в якості другого відповідача.

При розгляді даної адміністративної справи суд вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Такі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування податку на додану вартість на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 1 статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат.

Враховуючи вищезазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», а також те, що позивачем при зверненні до суду з позовом майнового характеру було сплачено 100 відсотків розміру ставки судового збору в сумі 4 872,00 грн., з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру в сумі 4 872,00 грн.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09 липня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 14 липня 2015 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз до ОСОБА_2 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (р/р № 26001010428069 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року в розмірі 629 132,00 грн. (шістсот двадцять девять тисяч сто тридцять дві гривні 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 872,00 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 00 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 14 липня 2015 року.

Суддя ОСОБА_5