Вирок № 46783377, 14.07.2015, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 710/899/13-к

провадження № 1/691/3/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого-судді Савенко О.М.

при секретарях судових засідань Римар Т.Є., Волошиній І.Л.,

Шевченко Т.М., Нездолій І.О.,

Йосипенко І.М.

з участю прокурорів Новікова Ю.А.,Матюшенко О.С.,

Пилипчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Городище кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, громадянки України, українки, з вищою освітою, не працюючої, не одруженої, раніше не судимої, -

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, -

встановив :

Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_7, працюючи згідно наказу начальника Головного Управління юстиції в Черкаській області №854/к від 04 вересня 2009 року, на посаді старшого державного виконавця Смілянського міського відділу Державної Виконавчої Служби Смілянського міськрайонного Управління юстиції Черкаської області, будучи наділеною повноваженнями представляти інтереси відділу в інших органах з питань, що належать до його компетенції: одержувати в установленому порядку від органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян інформацію, необхідну для виконання своїх завдань та функцій; вносити на розгляд керівництва пропозиції щодо вдосконалення роботи свого відділу: брати участь у нарадах, семінарах та інших заходах з питань, що належать до компетенції відділу; користуватися іншими правами, що визначені законодавством з питань проходження державної служби та організації роботи органів державної виконавчої служби, являючись службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, явно виходячи за межі наданих їй повноважень, з метою одержання хабара, з використанням своїх владних повноважень і службового становища, у період часу з вересня 2011 року по 04 листопада 2011 року вимагала від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 1500 доларів США за прискорення проведення виконавчих дій та сприяння у наданні можливості викупу на прилюдних торгах його арештованого нерухомого майна по виконавчому провадженню №549, яке перебувало у неї на виконанні, та в подальшому, 04 листопада 2011 року близько 8 години 30 хвилин, поблизу будинку № 3 по вул. Тельмана в м. Сміла Черкаської області одержала від ОСОБА_9 в якості хабара грошові кошти в сумі 11 900 гривень за вирішення вищевказаних питань, що у 24 рази перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Із обвинувального висновку в кримінальній справі, вбачається, що таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинила злочин, передбачений ч.3 ст.368 КК України - одержання хабара, тобто одержання службовою особою, в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням хабара, у значному розмірі.

Кримінальна справа направлена із вказаною правовою кваліфікацією до Шполянського районного суду Черкаської області. 26 грудня 2012 року було постановлено вирок Шполянським районним судом Черкаської області за ч.3 ст.368 КК України, який ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 26 березня 2013 року скасовано через відсутність аналізу доказів у сукупності з усіма обставинами справи і направлено справу на новий судовий розгляд. 21 листопада 2013 року Шполянським районним судом Черкаської області постановлено вдруге вирок, за змістом якого ОСОБА_7 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3ст.368 КК України і призначено покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки та з конфіскацією 1/2 частини майна, позбавлено рангу державного службовця. 04 лютого 2014 року ухвалою апеляційного суду Черкаської області вирок знову скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд в Городищенський районний суд Черкаської області. В ухвалі суду вказано на ретельне дослідження обставин справи щодо намірів отримання грошових коштів ОСОБА_7 та в залежності від встановленого дати правильну юридичну кваліфікацію.

Будучи допитаною у судовому засіданні, підсудна ОСОБА_7 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України не визнала та пояснила що з 04 серпня 2009 року, працює старшим державним виконавцем Смілянського міського відділу Державної Виконавчої Служби Смілянського міськрайонного Управління юстиції Черкаської області. В період з вересня 2011 року по 4 листопада 2011 року здійснювала виконавчі дії по виконавчому провадженню №549 щодо майна боржника ОСОБА_9, а саме: житлового будинку АДРЕСА_2, який належав дружині ОСОБА_11 і перебував в заставі кредитора банку «Надра». Під час проведення виконавчих дій дотримувалась вимог Закону України «Про виконавче провадження» та своїх посадових обов'язків. Від ОСОБА_9 жодного разу ніяких коштів в якості хабара не вимагала і не отримувала. Помилково вважаючи, що вона наділена повноваженнями впливати на експертів, які визначають вартість майна та посадових осіб торгівельних організацій, які здійснюють продаж арештованого майна на аукціонах, ОСОБА_9 звернувся до неї з проханням, за винагороду, домовитися з експертом про заниження вартості будинку АДРЕСА_2, а з представником торгівельної організації ТОВ «Юнор» - про продажу цього будинку комусь з родичів ОСОБА_9 або його знайомим. При цому ОСОБА_9 мав намір в кінцевому випадку продати цей будинок за дійсну ринкову ціну і погасити вирученими від продажу грошима борг перед кредитором. 04 листопада 2011 року близько 8 години ранку, їй на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_9 і повідомив, що хоче з нею зустрітись. Відповіла, що може зустрітися близько 8 години 30 хвилин, коли буде виходити на роботу. ОСОБА_9 пообіцяв, що під'їде до неї додому. Вийшовши з під'їзду будинку побачила його автомобіль, підійшла до нього та сіла в салон. ОСОБА_9 пояснив, що від'їжджає з міста і при цьому передав їй кошти в сумі 12 тисяч гривень та попросив щоб вона сплатила їх у банк на депозитний рахунок Смілянського міського відділу ДВС в якості часткового погашення заборгованості по виконавчому провадженню. Своє прохання пояснив тим, що банки починають роботу з 9 години, а йому терміново потрібно їхати у своїх справах. Погодившись взяла кошти та пообіцяла внести їх на депозитний рахунок, маючи на меті їх привласнити шляхом обману, остільки знала, що ніяк не може виконати його прохання та вплинути. Гроші поклала у сумку і попрощавшись, вийшла з автомобіля та направилась на роботу, проте відразу була затримана співробітниками Управління Служби Безпеки України в Черкаській області. Вона мала на меті заактувати отримані від ОСОБА_9 гроші і надалі перерахувати їх у певній кількості на рахунок кредитора в рахунок боргу. Дійсно пообіцяла ОСОБА_9, з метою виманити у нього гроші, що домовиться з експертом і торгівельною організацією про заниження ціни на будинок і реалізацію його комусь з родичів чи знайомому ОСОБА_9. При цьому, добре знала, що не може і не вправі, як державний виконавець, вплинути якимось чином на експерта та посадових осіб ТОВ «Юнор», і вирішила для себе шляхом обману заволодіти коштами ОСОБА_9 та присвоїти їх, і саме тому, 29 жовтня 2011 року в м.Сміла Черкаської області вона повідомила ОСОБА_9, що домовилася з експертом про оціночну вартість будинку в розмірі 56 000 грн. і реалізацію його ТОВ «Юнор». Для того, щоб прискорити виконання цих дій ОСОБА_9 повинен їй передати 1500 доларів США.

Потерпілий ОСОБА_9 пояснив суду, що 04 листопада 2011 року в м.Сміла Черкаської області передав ОСОБА_7 11900 грн., за те, що вона пообіцяла йому домовитися з експертом і торгівельною організацією продати комусь із родичів чи його знайомих по заниженій ціні будинок АДРЕСА_2, який належить його дружині і знаходиться в заставі банку «Надра», боржником якого є він.

Досудовим слідством в доведеність вини підсудної ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України надано наступні докази:

- постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження (том 1 а.с.1);

- заяву ОСОБА_9 від 03 листопада 2011 року (том 1 а.с.8);

- акт огляду грошових коштів від 03 листопада 2011 року (том 1 а.с.11);

- акт вручення грошових коштів від 03 листопада 2011 року з фотокопіями купюр (том 1 а.с.12-44);

- роздруківку розмови, здійсненої цифровим диктофоном «Олімпіус» між потерпілим ОСОБА_9 та підсудною ОСОБА_7 від10 жовтня 2011 року (том 1 а.с.45-48);

- протокол огляду місця події з застосуванням відеозапису від 04 листопада 2011 року (том 1 а.с.49-53);

- протокол перегляду відеозапису від 04 листопада 2011 року (том 1 а.с.54);

- протокол затримання особи, підозрюваної у злочині від 04 листопада 2011 року (том 1 а.с.55-57);

- протокол особистого обшуку затриманого або взятого під варту від 04 листопада 2011 року (том 1 а.с. 61);

- протокол особистого обшуку затриманого або взятого під варту та огляду речей, що знаходяться при ньому (том 1 а.с.62);

- протокол огляду грошових купюр, відеокасети із записом протоколу огляду місця події від 04 листопада 2011 року, міні відеокасети із записом огляду місця події та речей ОСОБА_7 від 10 листопада 2011 року (том 1 а.с.149-150);

- протокол виїмки диктофону «Олімпіус» WS-300 №200134483 від 08 листопада 2011 року (том 1 а.с.158);

-протокол огляду цифрового диктофону «Олімпіус» WS-300 №200134483 та відтворення фонограми (том 1 а.с.159-162);

- протокол виїмки шести матеріалів виконавчого проваджень №549,№584,№548 та №547 про стягнення з ОСОБА_9 і ОСОБА_11 боргу на користь КБ «Надра» (том 1 а.с.166-168);

- протокол огляду виконавчих проваджень №549, №584, №548 та №547 про стягнення з ОСОБА_9 і ОСОБА_11 боргу на користь КБ «Надра» (том 1 а.с.169-245);

- висновок експертизи спеціальних хімічних речовин з фототаблицями від 21 грудня 2011 року №2/242(том 1 а.с.252-257);

- постанову про уточнення суми хабара від 17 лютого 2012 року (том 1 а.с.272);

-протокол за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу, який тимчасово обмежує права людини за справою №14/1061 (том 1 а.с.278-279);

- протокол огляду магнітного носія - диску DVD+R, на якому барвником виконаний запис №1996, 08.11.11 р., ЦТ, цілком таємно» (том 1 а.с.280);

- постанову про визнання речовим доказом магнітного носія - диск DVD+R за інвентарним №1996(том 1 а.с.281);

- постанову про призначення комісійної судово-медичної експертизи від 02 грудня 2011 року (том 1 а.с.288);

- постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 20 лютого 2012 року відносно ОСОБА_9 за ч.4 ст.369 КК України (Том 1 а.с.317).

Остільки підсудна ОСОБА_7 в судовому засіданні заявила про невизнання своєї вини у вчиненні злочину, то судом було ретельно досліджено докази, які мають значення для з"ясування змісту і спрямованості умислу винної в межах пред"явленого обвинувачення. Статтею 67 КПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді справи, в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили. Крім того, на виконання вимог ст. 257 КПК України, суд першої інстанції при розгляді справи безпосередньо дослідив докази у справі, шляхом допиту підсудної, потерпілого, представника потерпілого, свідків, заслуховування понятих, які залучалися до слідчих дій, перегляду відеозапису з огляду місця події, прослуховування фонограм розмов з інформацією зафіксованої на технічних носіях інформації, дослідження речових та письмових доказів, оголошення протоколів та інших документів. Слід врахувати, що всі процесуальні дії з підсудною були проведені з участю захисника. Аналіз обставин, на які вказував захист та свідки по справі про не відповідність дій ОСОБА_7 фактичним обставинам справи і зазначені висновки апеляційного суду Черкаської області в ухвалі від 04 лютого 2014 року, та заперечення потерпілого і його представника щодо відсутності підстав для притягнення підсудної до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.368 КК України, дають суду підстави, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, прийти до висновку, що пред'явлене обвинувачення ОСОБА_7 не знайшло свого підтвердження здобутими та дослідженими у ході розгляду справи доказами, а тому є недоведеним, відповідно і не можуть бути кваліфіковані її дії за ч.3 ст.368 КК України, як одержання хабара, остілька правова природа вчиненого злочину, суб»єктивна та об»єктивна сторона вчинених дій, вказують на кваліфікацію дій за іншою статтею КК України, в силу наступного.

Органом досудового слідства дії підсудної ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.3 ст.368 КК України, остільки вона, працюючи на посаді старшого державного виконавця Смілянського міського відділу Державної Виконавчої Служби Смілянського міськрайонного Управління юстиції Черкаської області з метою одержання хабара з використанням своїх владних повноважень і службового становища, в період часу з вересня 2011 року по 4 листопада 2011 року вимагала від ОСОБА_9 1500 доларів США за зниження оціночної вартості будинку АДРЕСА_2 та проведенні прилюдних торгів з його реалізації у спосіб, за яким виключно ОСОБА_9 або визначена ним особа набули б право власності на це майно. З метою викриття злочинних дій ОСОБА_7, потерпілий ОСОБА_9 03 листопада 2011 року звернувся із заявою про злочин і 04 листопада 2011 року під контролем працівників СБУ в Черкаській області в м.Сміла Черкаської області, близько 09 години біля будинку №3 по вул.Тельмана передав ОСОБА_7 11 900 грн., що в 24 рази перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Спростовуючи обвинувачення в цій частині суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, мають тлумачитися на її користь.

Згідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на Державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно ст. 6 ЗУ "Про державну виконавчу службу" встановлено, що працівники органів державної виконавчої служби за своїм правовим статусом є державними службовцями. Це означає, що на них поширюється в повному обсязі дія законодавства України про державну службу з урахуванням особ¬ливостей, передбачених вказаним законом. Статус і загальні засади діяльності державних службовців визначаються Законом України «Про державну службу».

Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, серед інших прав, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та іншими законами, в тому числі: одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності-суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст.368 КК України одержання хабара передбачає отримання службовою особою винагороди в інтересах хабародавця з використанням своїх повноважень. Згідно висновків Верховного Суду України від 01.11.2013 року, які є обов»язковими для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України, викладених в рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень за 1 півріччя 2013 року - відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорячих чи адміністративно-господарських обов'язків або таких, яких вона не уповноважена була вчинити, але для вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів на підставі свого службового становища.

Підсудна ОСОБА_7, як встановлено та перевірено в судовому засіданні, відповідно до Посадової інструкції старшого державного виконавця, не могла вчиняти дії щодо визначення оцінки майна та торгівельної організації, яка здійснює прилюдні торги цього майна та відповідно до своїх владних повноважень не могла вплинути на оцінщика майна і керівника торгівельної організації, так як ці особи не знаходяться в будь-якій підпорядкованості до неї і в своїй діяльності повністю незалежні, як то визначено Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (том 1 а.с.115-116). Оцінка майна, майнових прав - це процесс визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Ця обставина підтверджена показаннями свідків ОСОБА_12, начальника Смілянського міського відділу Державної Виконавчої Служби Смілянського міськрайонного Управління юстиції Черкаської області/ на час порушення кримінальної справи/ та ОСОБА_13 експерта -оцінювавача ПП «Ажіо» м.Черкаси, а також вилученими до досудовому слідстві нормативними актами, які регулюють діяльність державної виконавчої служби, в тому числі і посадовою інструкцією державного виконавця (том 1 а.с.172-245).

У відповідності із п.4 ст.368 КК України, суб'єктивна сторона одержання хабара характеризується лише прямим умислом і наявністю корисливого мотиву.Особливістю суб'єктивної сторони складу цього злочину є тісний зв'язок між умислом хабарника і умислом хабародавця. Змістом умислу першого повинно охоплюватися, крім іншого, усвідомлення того, що хабародавець розуміє сутність того, що відбувається, і усвідомлює факт незаконного одержання службовою особою винагороди. Якщо особа, надаючи службовій особі незаконну винагороду з тих чи інших причин не усвідомлює, що вона дає хабар (наприклад, у зв'язку з обманом чи зловживанням довірою), вона не може нести відповідальність за давання хабара, а службова особа - за одержання хабара. Дії останньої за наявності для того підстав можуть кваліфікуватися як зловживання владою чи службовим становищем, обман покупців чи замовників, шахрайство тощо.Дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи інші цінності начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір їх привласнити, слід кваліфікувати не за ст. 368 КК України, а за відповідними частинами ст. ст. 190 і 364 КК України, як шахрайство і зловживання владою чи службовим становищем, а за наявності для того підстав - і за відповідними частинами статей 27, 15 і 369 КК України (підбурювання до замаху на давання хабара). Із показів обвинуваченої та потерпілого не встановлено, що спростовано і дослідженими в судовому засіданні доказами, що ОСОБА_7 вимагала хабар і в чому він безпосередньо виражався, із прослуханих записів телефонних розмов чітко прослуховується, як потерпілий наполягає на конкретному виді домовленості, а підсудна не дає жодних відповідей, та ухиляється від поставлених по суті запитань (том 3 а.с.218-220). Та обставина, що підсудна запропонувала потерпілому провести експертну оцінку будинку повністю узгоджується із її професійними обов»язками, як державного виконавця. Доказів того, що оцінка мала бути проведена по заниженій вартості і для цього необхідно було надати кошти в сумі 1500 доларів США державним обвинуваченням, як і потерпілим, суду не надано. Із наданих суду на дослідження доказів не встановлено обставин, які б вказували про наявність вимоги, примусу давання хабара; відкритої погрози або створення таких умов, які б переконували ОСОБА_9 у наявності реальної небезпеки його інтересам; вчинення дій підсудною, які б погрожували потерпілому через відмову недати хабар.

Відповідно до ст. 368 КК України, об'єктивна сторона цього злочину являє собою прийняття службовою особою від іншої особи в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. Так, потерпілий ОСОБА_9 в показах наданих у судовому засіданні, зазначає, що підсудна працюючи державним виконавцем, співпрацювала з експертом ОСОБА_13, певний час мала з нею дружні відносини, які використовувала по своїй службі, зловживаючи ними і таким чином могла впливати на оцінку вказаного будинку через експерта (том3 а.с.89-92).Дані обставини, судом були ретельно перевірені і знайшли спростування у показах самої підсудної і свідченнях свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, які не заперечили свого знайомства, дружніх відносин в силу обставин пов»язаних із відповідними видами як професійної так і службової діяльності, заперечили їх використання в частині впливу один на одного при проведенні певного виду діяльності (том 3 а.с.112-115). Суд, звертає увагу, що інших доказів, які б спростовували обґрунтування показів потерпілого, не надано, знову ж таки як державним обвинуваченням, так і самим потерпілим. За таких обставин, суд, приходить до висновку, що покази потерпілого слід оцінювати, як припущення,та враховує, що свідок ОСОБА_13 в силу своєї професійної діяльності не є службовою особою, не перебувала в підпорядкуванні державного виконавця. Таким чином, в діях ОСОБА_7 відсутня об'єктивна сторона діяння, яка випливає з визначення поняття одержання хабара.

Під час судових засідань, суд, неодноразово звертав увагу на наміри підсудної щодо отримання грошових коштів від потерпілого, остільки ОСОБА_7 вказала, що не мала наміру передавати кошти експерту та представникам організіції торгів по реалізації арештованого майна і бажала їх привласнити, розуміючи, що не взмозі вплинути на цих осіб, бажаючи в такий спосіб задоволити свої потреби і розуміючи, що має складний характер, через який не має ні з ким дружніх стосунків, зазначивши при цьому, що визнає свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч.1ст.190 КК України. У матеріалах кримінальної справи відсутні докази, і не наведено та не зазначено, їх прокурором в судових засіданнях у частині того, який саме безпосередній вплив і на кого здійснювала чи мала здійснити ОСОБА_7 для безперешкодного виконання рішення суду, оформлення документів при оцінці майна, його реалізації на прилюдних торгах з використанням своїх владних повноважень і службового становища. Крім того, органом досудового розслідування не надано будь-яких доказів, які б стверджували про умисні та явні дії ОСОБА_7 на виконання ролі пособника при отриманні грошових коштів в сумі 1500 доларів США від ОСОБА_9. Відповідно до ч. 5 ст. 27 КПК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину. Так, відповідно до кваліфікуючих ознак ч. 5 ст. 27 КК України вбачається, що мета та обов'язок особи, яка скоює злочин, перебуваючи в ролі пособника є сприяння у скоєнні злочину. Крім того, пособник завжди діє умисно і при цьому знає про злочинні наміри виконавця і допомагає йому. Пособник, не спрямовує свої дії на збудження у співучасника бажання вчинити злочин. Таке бажання вже є, і пособник лише радить, вказує, як краще його здійснити, сприяючи цим самим вчиненню злочину. Тобто пособник, сам не бере участі у скоєнні злочину.Натомість, як вбачається з матеріалів кримінальної справи підсудна ОСОБА_7 безпосередньо приймає участь у скоєнні злочину, адже саме вона отримує грошові кошти від потерпілого ОСОБА_9 у сумі 1500 доларів США. Крім того, а ні в ході досудового, а ні в ході судового слідства, не доведений той факт, щодо дії ОСОБА_7 при отриманні грошових коштів від потерпілого ОСОБА_9 містили в собі ознаки пособництва, адже будь яких порад або вказівки підсудна як краще вчинити злочин нікому не давала, необхідну інформацію для вчинення злочину нікому не передавала, засоби чи знаряддя злочину не надавала, перешкоди для вчинення злочину не усувала. Не доведено також те, що ОСОБА_7 могла зазделегіть обіцяти переховувати предмети, здобуті злочинним шляхом, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

За змістом пред»явленого обвинувачення вказано на наявність кваліфікуючих ознак у діях ОСОБА_7, таких як, діючи умисно, з корисливих мотивів, явно виходячи за межі своїх повноважень, що наводить на висновок при правовій оцінці наданих доказів у їх сукупності, що її дії, з врахуванням і вищевикладеного, слід кваліфікувати за ч.1ст.190 КК України, як шахрайство в силу наступного правового аналізу. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи матеріальні цінності начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати не за ст. 368 КК України, а за відповідними частинами статей 190 і 364 КК України.

Відповідно до Кримінального Кодексу України, кваліфікуючими ознаками ч. 1 ст. 364 КК України є зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Аналізуючи досліджені під час судового розгляду докази, вбачається, що ОСОБА_7 не являлася посадовою особою, уповноваженою на здійснення та проведення оцінки майна, можливостей заниження оціночної вартості майна у виді будинку та проведенні прилюдних торгів з порушенням встановленого порядку їх проведення, доречі в результаті проведення яких ні ОСОБА_9 ні його знайомі його не придбали, не мала та в неї відсутній контроль за повнотою та правильністю проведення таких дій і відповідно будь-якими діями не сприяла та не могла сприяти ОСОБА_9 в оформлені вказаних документів. Дії ОСОБА_7 були направлені на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 шахрайським шляхом, адже вона не мала реальної можливості вирішити вищевказані питання, оскільки це не входило в її функціональні обов'язки, а вона лише мала на меті заволодіти отриманими від потерпілого грошовими коштами (том 3 а.с.162-165).

Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства, істотна матеріальна шкода станом на 04.11.2011 року мала в сто і більше разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян, натомість сума збитків, яка настала внаслідок незаконних дій ОСОБА_7 менша за суму, необхідну для кваліфікування дій особи за ч. 1 ст. 364 КК України і лише у 24 рази перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян .

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26.12.2003 року, якщо шкода полягає у заподіянні суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру, питання про її істотність вирішується з урахуванням конкретних обставин справи. Зокрема, істотною шкодою можуть визнаватися порушення охоронюваних Конституцією України чи іншими законами прав та свобод людини і громадянина (право на свободу й особисту недоторканність та недоторканність житла, виборчі, трудові, житлові права тощо), підрив авторитету та престижу органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, порушення громадської безпеки та громадського порядку, створення обстановки й умов, що утруднюють виконання підприємством, установою, організацією своїх функцій, приховування злочинів.

Аналізуючи викладене, а також той факт, що слідчим в ході проведення досудового розслідування кримінальної справи, а також державним обвинуваченням в ході судового розгляду, не встановлений та не наведений той факт, що незаконні дії підсудної призвели до суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру, суд вважає, дії ОСОБА_7 не підлягають кваліфікації за ст. 364 КК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 заволоділа чужим майном шляхом обману і, відповідно, перекваліфіковує дії підсудної з ч. 3 ст. 368 КК України на ч.1 ст. 190 КК України, як шахрайство.

Оцінюючи всю сукупність досліджених доказів, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст.190 КК України, тобто шахрайство.

З врахуванням того, що підсудна ОСОБА_7. свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.190 КК України, визнала повністю, суд вважає, що її вина підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, що є обов»язковим елементом справедливого судового розгляду згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, обвинувачення ОСОБА_7 за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, має бути викладено в наступній редакції: 04.11.2011 року близько 8 години 30 хвилин, поблизу будинку № 3 по вул. Тельмана в м. Сміла Черкаської області, старший державний виконавець Смілянського міського відділу Державної Виконавчої Служби Смілянського міськрайонного Управління юстиції Черкаської області ОСОБА_7, реалізуючи злочинний намір, одержала від ОСОБА_9 шляхом обману чуже майно, а саме грошові кошти в сумі 1500 доларів США, що складало на той момент згідно офіційного курсу Національного банку України 11900 гривень, за, мовляв, зниження оціночної вартості будинку АДРЕСА_2 та проведення прилюдних торгів з його реалізації у спосіб, за яким виключно ОСОБА_9 або визначена ним особа набули б право власності на це майно по виконавчому провадженню №549, яке перебувало у неї на виконанні, тобто за дії, які не входили до її функціональних обов'язків. Своїми незаконними діями ОСОБА_7, завдала останньому матеріальні збитки на вказану суму. Діями ОСОБА_7 вчинено злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, з кваліфікуючими ознаками - заволодіння чужим майном шляхом обману.

Прийшовши до висновку про неправильне застосування обвинуваченням закону, суд, вважає за необхідне співставити висновки обвинувачення з наявними у справі доказами, якими обґрунтовує вину підсудної:

- показами потерпілого ОСОБА_9 про те, що у травні 2007 року та у травні 2008 року придбав у кредит два вантажних транспортних засоби - сідлові тягачі марки «ДАФ» та «Фредлайнер». У зв»язку із заборгованістю з виплати кредиту на початку 2010 року на все рухоме майно Смілянським міським відділом Державної виконавчої служби накладений арешт. Через деякий час до нього додому приїхала старший державний виконавець Смілянського місцевого відділу ДВС ОСОБА_7 з представниками банку «Надра» та повідомили, що буде здійснений опис рухомого майна, яке належить йому, зокрема, вимагали показати транспортні засоби «ДАФ» та «Фредлайнер». Автомобіль марки «Фредлайнер» на той час знаходився у вантажному рейсі, а тому не був оглянутий. Через декілька днів зателефонував до ОСОБА_7 та повідомив, що транспортний засіб з рейсу повернувся та запитав про подальші свої дії, на що остання відповіла, що їм потрібно зустрітись. Під час зустрічі, яка відбулась на вулиці у центрі м. Сміла, ОСОБА_7 запропонувала можливий варіант виходу із вказаної ситуації, тобто щоб не забрали автомобіль «ДАФ». Пропонувала вирішити питання шляхом проведення експертної оцінки транспортного засобу та штучного її завищення, щоб не дати можливості викупити комусь із потенційних покупців. При цьому повідомила, що може вирішити всі питання, пов'язані з тим, щоб транспортний засіб марки «ДАФ» залишився у його власності, але за це повинен дати їй 3000 грн. Також при цьому зазначила, що потрібно тягнути час, а в подальшому все зробить сама, і сказала, що не треба перейматись яким чином це буде вирішуватись. Оскільки не було ніяких варіантів вибору, погодився і тоді ж одразу дав їй 1500 грн. Це було приблизно у травні - червні 2010 року. Решту коштів у сумі 1500 грн. віддав ОСОБА_7 приблизно наприкінці липня 2010 року, неподалік від приміщення Смілянського відділу ДВС. Яким чином вирішувала всі питання щодо автомобіля «ДАФ» не знає, але транспортний засіб перебував у його користуванні і з приводу нього ніхто не турбував. Наприкінці липня - у серпні 2010 року знову зателефонувала ОСОБА_7 та запропонувала зустрітись. Під час зустрічі, яка відбулась біля її роботи, написала на аркуші паперу суму в розмірі 8000 гривень і зазначила, що ці кошти він повинен дати для вирішення питань таким чином, щоб транспортний засіб марки «Фредлайнер» залишався у нього і він мав можливість його використовувати у своїй роботі для перевезення вантажів. Яким чином вона це збиралась робити не знає, але не маючи вибору вимушений був погодитись і домовився з ОСОБА_7 передати обумовлену нею суму частинами, напротязі двох місяців, оскільки не мав всієї суми. У подальшому, протягом серпня - вересня 2010 року передав ОСОБА_7 різними сумами кошти в загальній сумі 8 000 грн.. Гроші передавав біля її будинку, або поблизу приміщення Смілянського міського відділу Державної Виконавчої Служби. Восени 2010 року ОСОБА_7 знову зателефонувала і сказала що потрібно зустрітись. Під час зустрічі повідомила, що потрібно проводити експертну оцінку автомобіля марки «Фредлайнер», а також затягнути виконавчі дії, пов'язані із стягненням на будинок АДРЕСА_2 в м.Сміла Черкаської області, який перебував у заставі. Разом з цим повідомила, що це буде йому коштувати теж 8000 грн.. Погодився на пропозицію і, в подальшому, напротязі трьох місяців різними частинами віддав всю суму. Приблизно у лютому 2011 року, знову зателефонувала ОСОБА_7 та повідомила, що потрібно 1500 грн. для позитивного вирішення питання при проведенні експертної оцінки автомобіля «Фредлайнер». Вимушений був погодитись і наступного дня біля її будинку передав зазначену суму коштів. Десь наприкінці серпня 2011 року зателефонувала ОСОБА_7 та повідомила, що позитивно вирішити питання їй не вдасться, а також зазначила, що до нього приїде торгова організація, яка забере транспортні засоби. Згодом, знову зателефонувала та призначила зустріч. Під час зустрічі, яка відбулась поблизу її будинку, ОСОБА_7 повідомила, що по приватному будинку по АДРЕСА_2, який перебуває під арештом, в неї є можливість допомогти, а саме провести експертну оцінку по заниженій вартості і, в подальшому, сприяти у викупі з торгів. При цьому сказала, що це буде коштувати 1500 доларів США. Не маючи інших варіантів, вимушений був погодитись. Після розмови, наступного дня, надав ОСОБА_7, біля її будинку, частину обумовленої суми в розмірі 500 доларів США. У подальшому вона була відсутня на роботі і з нею не зустрічався. Наступна зустріч відбулась 10 жовтня 2011 року під час якої ОСОБА_7 зазначила, що за те, щоб прискорити хід виконання та викупити своє майно, потрібні будуть грошові кошти, проте які саме не вказала. Після цього 17, 18, 19 та 24 жовтня 2011 року ОСОБА_7 в телефонних розмовах та під час особистих зустрічей повідомила, що є новини та що домовляється з експертами, з ким саме йому не відомо, про висновок експертизи по будинку. 26 жовтня 2011 року зустрівся з ОСОБА_7, яка повідомила, що повторно домовляється з експертами та торгуючою організацією ТОВ «Юнор» про реалізацію майна та поцікавилась скільки на даний момент має грошових коштів. 29 жовтня 2011 року він знову зустрівся з ОСОБА_7, яка повідомила, що домовилась про оцінку його будинку на суму 56 000 грн. та що до кінця тижня надасть висновок експерта по будинку, на якому потрібно буде поставити підпис. Також повідомила, що реалізовувати майно буде ТОВ «Юнор», але для того щоб здійснити ці дії та прискорити хід виконання провадження має в понеділок надати 1500 доларів США, інакше нічого не буде. У понеділок зателефонував до ОСОБА_7, але вона не обізвалась, проте наступного дня повідомила, що до середи буде завантажена роботою. В середу знову, пославшись на свою завантаженість, повідомила, щоб зустрівся з нею у п'ятницю 04 листопада 2011 року. Всі розмови з ОСОБА_7 фіксував на власний цифровий диктофон. Перебуваючи у відчаї, та, розуміючи що ці вимагання грошей ніколи не закінчаться, з метою припинення протиправних дій ОСОБА_7, 03 листопада 2011 року звернувся із заявою до Управління Служби Безпеки України в Черкаській області. Того ж дня, надав письмове пояснення з приводу протиправних дій ОСОБА_7, після чого в його присутності і присутності понятих працівниками Управління Служби Безпеки України в Черкаській області, спеціальною хімічною речовиною були помічені грошові кошти та вручені для використання під час документування протиправних дій ОСОБА_7. Вранці 04 листопада 2011 року зателефонував до неї, на що відповіла приїхати о 08 годині 30 хвилин до її будинку в м. Сміла вул. Тельмана, №3 Черкаської області. Приблизно о 08 годині 30 хвилин ОСОБА_7 вийшла зі свого дому та сіла в його машину. Ще раз пояснила яким чином прискорить виконання експертної оцінки, проведення торгів і виконавчих дій по виконавчому провадженню, після чого взяла з бардачка машини грошові кошти у сумі 12 000 грн., тобто еквівалент обумовлених нею раніше 1500 доларів США. Потім сказала, що тепер все буде нормально і про подальші його дії повідомить по телефону та попрощавшись пішла;

- свідченнями свідка ОСОБА_13 про те, що з 2004 року і по теперішній час працює директором приватного підприємства «Ажіо» м.Черкаси, яке надає послуги з оцінки рухомого та нерухомого майна. У березні 2011 року, на підставі договору з надання послуг з оцінки майна , укладеного між ПП «Ажіо», Головним Управлінням юстиції в Черкаській області та Смілянським міськвідділом ДВС Смілянського міськрайонного Управління юстиції, підприємством була проведена оцінка транспортного засобу «Фредлайнер», належного ОСОБА_9. За результатами оцінки, нею було надано висновок від 14 березня 2011 року. З підсудною ОСОБА_7 знайома виключно по роботі, з якою співпрацювала не так часто, як з іншими державними виконавцями Смілянського міськвідділу ДВС. Під час оцінки транспортного засобу від ОСОБА_7 ніяких прохань з приводу надання висновку не надходило. Також, проводила огляд домоволодіння по АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_9, при якому була присутня ОСОБА_7 та чоловік і жінка, яких вона не знає. Чи був виготовлений відповідний висновок за результатами оцінки, не пам»ятає, але точно пам»ятає, що ОСОБА_7 не зверталася з проханням щодо заниження вартості будинку. З досвіду роботи знає, що можна занизити або підвищити, збільшити чи зменшити вартісну оцінку майна, але без таких способів, як змінювати фотографії, на що посилається потерпілий. Практикою в роботі підтверджено, що фотографії краще не показувати у висновку оцінки взагалі або ніколи їх не міняти, тому не могла сказати потерпілому, що замінить фотографії, це все припущення потерпілого. ОСОБА_7 була просто присутня, як державний виконавець, під час оцінки майна ОСОБА_9. В рахунок виконаної роботи ОСОБА_7 грошових коштів не обіцяла. Всі документи та договори підписувались з ОСОБА_12, як з начальником Смілянського міського відділу Державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області і взагалі, для неї не суттєво, хто саме з виконавців має бути присутнім під час оцінювання майна, оскільки з ними не співпрацює, а лише отримує постанови для виконання. Зі сторони державного виконавця для її роботи лише потрібні дані про майно, чи не належить воно іншим особам, показати об»єкт оцінювання та інші дані, які необхідні для виконання постанови державного виконаця;

- свідченнями свідка ОСОБА_14 про те, що він працює на Шевченківській дистанції колії №9 м.Сміла Черкаської області. У 2011 році до нього звернувся ОСОБА_9 та повідомив, що його машина перебуває в кредиті, а на даний час виставлена за борги на торг. Запропонував викупити машину. Так як хотів придбати транспортний засіб, то дав згоду. З ОСОБА_9 та державним виконавцем ОСОБА_7, його автомобілем поїхали в м.Черкаси. В м.Черкаси, ОСОБА_7 завела у фірму, яка розташована напроти Будинку торгівлі, проте це була не та фірма, що займалася торгами, але, як йому пояснили, мала безпосереднє відношення до фірми, на якій було виставлено транспортний засіб ОСОБА_9. ОСОБА_7 мала розмову з директором фірми про те, що він буде брати участь у торгах. Оскільки для участі у торгах потрібна була ще одна людина, поїхали до чоловіка, який мав бути підставним, який проживав в с.Геронімовка Черкаського району. На торги мали зайти удвох з підставним чоловіком, проте були не самі. ОСОБА_7 з ними не було. З»явився незнайомець, тобто третій чоловік, який виграв торги і купив транспортний засіб за 22 000 грн., хоча напередодні була розмова за 18000 грн.. Також відомо, що ОСОБА_9 потрібні були кошти, щоб сплатити кредит за будинок АДРЕСА_2, оскільки на будинок було накладено арешт. Надавав ОСОБА_9 кошти у борг в сумі 2000 грн., які, як пояснював останній, потрібні були державному виконавцю для вирішення питання з будинком. Особисто у його присутності, ОСОБА_7 від ОСОБА_9 коштів не отримувала;

- свідченнями свідка ОСОБА_12 про те, що він працює головним спеціалістом відділу з питань банкрутства Головного територіального Управління юстиції в Черкаській області. На період 2011 року працював на посаді начальника Смілянського міськвідділу ДВС Смілянського міськрайонного Управління юстиції Черкаської області. У листопаді 2011 року до нього в кабінет зайшли працівники СБУ і повідомили про отримання державним виконавцем хабара. По суті справи може пояснити слідуюче, що ОСОБА_9 мав кредиторську заборгованість перед банками, в зв»язку чим, на підставі рішень суду, було відкрито виконавчі провадження. Для погашення боргу, його майно було виставлено на аукціон. Щоб встановити вартісну оцінку майна, залучалися експерти, які мають право займатися даним видом діяльності. Експертів вибирали згідно списку, який був узгоджений Головним Управлінням юстиції в Черкаській області. Був лише один критерій - це робота по оцінці транспортних засобів чи будинків. У м.Сміла не має експертів по оцінці майна, тому найчастіше доводилося співпрацювати з ПП «Ажіо» м.Черкаси, оскільки їх працівниця проживала в м.Сміла і це було зручно в роботі для обох сторін. Вплинути на експерта ОСОБА_13 підсудна ОСОБА_7 не могла, тому що державний виконавець міг сам знизити вартість майна на 50%, але як правило до таких рішень підходило виважено і не практикували. Перевагу для проведення аукціону надавали тим організаціям, які отримували менший відсоток для отримання винагороди. Якщо відсоток був рівний, то визначали по алфавіту. Щодо ОСОБА_9, то по ньому відкривалося кілька виконавчих проваджень і ОСОБА_7, змушена була забезпечувати виконання рішення в примусовому порядку. Термін виконання вона не могла визначити. В її обов»язки полягав опис майна, а вже експерт давав оцінку і в договорі зазначався термін виконання за який повинні виконуватися дії. Згідно договору складався акт, а потім висновок. Робота за виконання оцінки майна оплачувалась з коштів від реалізації майна. Кошти, які дає боржник особисто для оцінки майна, по виконавчому провадженню не проходять, тобто гроші не фіксовані, але вони можуть проходити через рахунок установи, шляхом перерахування коштів на депозит. Потреби у їх перевірці на той час не було, тому не перевіряв, оскільки дане питання не було передбачене законодавством. Якщо боржник приносив гроші, то повинен бути складений акт або оформлялася квитанція. Вважає, що підсудна ОСОБА_7 була сильним в роботі державним виконавцем, навіть не зважаючи на недоліки в роботі, пов»язані із певними рисами характеру, притягненням до дисциплінарної відповідальності, не бажанням колег працювати з нею спільно в робочому кабінеті, які не пов»язані з порушенням даної кримінальної справи;

-даними постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого

провадження (том 1 а.с.1);

- даними заяви ОСОБА_9 від 03 листопада 2011 року (том 1 а.с.8);

- даними Акту огляду грошових коштів від 03 листопада 2011 року (том 1 а.с.11)

- даними Акту вручення грошових коштів від 03 листопада 2011 року з фотокопіями купюр (том 1 а.с.12-44);

- даними роздруківки розмови, здійсненої цифровим диктофоном «Олімпіус» між потерпілим ОСОБА_9 та підсудною ОСОБА_7 від10 жовтня 2011 року (том 1 а.с.45-48);

- даними протоколу огляду місця події з застосуванням відеозапису від 04 листопада 2011 року (том 1 а.с.49-53);

- даними протоколу перегляду відеозапису від 04 листопада 2011 року (том 1 а.с.54);

- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у злочині від 04 листопада 2011 року (том 1 а.с.55-57);

- даними протоколу особистого обшуку затриманого або взятого під варту від 04 листопада 2011 року (том 1 а.с. 61);

- даними протоколу особистого обшуку затриманого або взятого під варту та огляду речей, що знаходяться при ньому (том 1 а.с.62);

- даними протоколу огляду грошових купюр, відеокасети із записом протоколу огляду місця події 04 листопада 2011 року, міні відеокасети із записом огляду місця події та речей ОСОБА_7 від 10 листопада 2011 року (том 1 а.с.149-150);

- даними протоколу виїмки диктофону «Олімпіус» WS-300 №200134483 від 08 листопада 2011 року (том 1 а.с.158);

- даними протоколу огляду цифрового диктофону «Олімпіус» WS-300 №200134483 та відтворення фонограми (том 1 а.с.159-162);

- даними протоколу виїмки шести матеріалів виконавчих проваджень №549,№584,№548 та №547 про стягнення з ОСОБА_9 і ОСОБА_11 боргу на користь КБ «Надра» (том 1 а.с.166-168);

- даними протоколу огляду виконавчих проваджень №549, №584, №548 та №547 про стягнення з ОСОБА_9 і ОСОБА_11 боргу на користь КБ «Надра» ( Том 1 а.с.169-245);

- даними розрахунку №13092 від 21 грудня 2011 року за виконання судової експертизи спеціальних хімічних речовин (том 1 а.с.251);

- даними висновку експертизи спеціальних хімічних речовин з фототаблицями від 21 грудня 2011 року №2/242, згідно якого: на восьми купюрах номіналом 200 грн., вісімдесяти семи купюрах номіналом 100 грн. та тридцяти двох купюрах номіналом 50 грн. - виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має люмінесценцію жовтого кольору; на тампонах, якими проводили змиви з рук ОСОБА_7 виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має люмінесценцію жовтого кольору; спеціальна хімічна речовина, яка має люмінесценцію жовтого кольору, виявлена на восьми купюрах номіналом 200 (двісті) гривень у кількості 8 (восьми) штук, які мають наступні номера та серії: ЕБ9726538; ВХ8804059; ЄЖ0099605; ЄШ7804826; ВЧ5447862; ВЕ6753864; ЄШ5062859; АЕ993386; номінальною вартістю 100 (сто) гривень у кількості 87 вісімдесят сім штук, які мають наступні номера та серії: БП4373924; АЕ2970968; ВБ7643154; БС3591141; ВХ3466223; ЕЯ2765015; ЕЯ2765016; ВЖ2143451; ВА6913110; БН6317692; БТ3265905; ВИ5493616; ВВ3437913; ВЧ1844194; ВИ3423249; ВД5199611; ГЖ2972819; ГВ8002581;ЕФ5598304; ГФ8306927; ГЦ5934674; ГЦ3274360; АД3258776; АЖ7188209; ВШ1403589; ЕД3147078; ВШ2902046; ГК4951066 ГЗ5873456; БА3503089; ГФ1079282; ВЖ5829626; ЕБ8831383; ЕХ0344666; А37041174 ЕФ0503751; ГД7561735; ВА3688319; ГД5274467; ГГ0508781; ГИ1101361; АВ9388744; АЕ3577412; ЕЯ5255795; ГА8278885; ГГ9086170; ГЕ9446977; БА6051412; ГИ1908001; БТ2541884; ЕЧ4753359; ВЩ5089591; ВМ2656285; ВЩ5934853; ВЧ2924656; ВФ2254897; БУ7366625; ГЖ8074670; ЕЄ4613406; ЕБ7604488; ВИ7958834; ВЛ6876439; ГЕ5113247; ВЩ7844382; ГХ7964931; ВЛ3694646; АДЗ182077; ЗВ8774824; ЕФ3039811; ГЄ7282842; ВЧ7272114; ГБ2984326; ВА5355460; АД3126335; ВЄ3979522. ЕЮ6005194; ГЕ4450191; ГГ3253253; ЕИ5185677; ГБ0391817; ВА6496684; Г31402637; ВА4039591; ЕИ8365785; ЕЕ1603940; АД1297535; ЕХ3667829; номінальною вартістю 50 (п'ятдесят) гривень у кількості 32 (тридцяти двох) штук, які мають наступні номера та серії: ЗК9702204; ЕП2961675; ИЛ1765741; ИЛ3441370; АБ6388042; АБ0988645; АГ1610536; АВ2857157; АЙ5203163; АГ9027272; АН9955166; АН5144973; ВХ7731792; ВХ2788128; ГА3947531; ВЧ4577187; В37488381; ВФ3965129; АХ4928422; ВЄ6979540; ГВ7722366; ГВ8674331; ВЩ3866512; ГА5617623; Г33111102; ЕБ0025443; ГЕ1145807; ГЖ4434361; ЗГ1480520; ЕП8597520; ЕИ3970300; ЕИ5460784 (Том 1 а.с.252-257);

- даними акту про встановлення невідповідності наданих на експертизу матеріалів їх переліку у супровідних документах від 19 грудня 2011 року (том 1 а.с.258-259);

- даними розрахунку №57 від 04 січня 2012 року за виконання техніко-криміналістичної експертизи документів (том 1 а.с.265);

- даними висновку техніко-криміналістичної експертизи документів від 04 січня 2012 року №1/1175, згідно якого вісім купюр номіналом 200 гривень у кількості 8 штук, які мають наступні номера та серії: ЕБ9726538;ВХ8804059; ЄЖ0099605; ЄШ7804826; ВЧ5447862; ВЕ6753864; ЄШ5062859; АЕ993386; номінальною вартістю 100 гривень у кількості 87 штук, які мають наступні номера та серії:БП4373924; АЕ2970968; ВБ7643154;БС3591141;ВХ3466223; ЕЯ2765015; ЕЯ2765016; ВЖ2143451; ВА6913110; БН6317692; БТ3265905; ВИ5493616; ВВ3437913; ВЧ1844194; ВИ3423249; ВД5199611; ГЖ2972819; ГВ8002581; ЕФ5598304; ГФ8306927; ГЦ5934674; ГЦ3274360; АД3258776; АЖ7188209; ВШ1403589; ЕД3147078; ВШ2902046; ГК4951066; ГЗ5873456; БА3503089; ГФ1079282; ВЖ5829626; ЕБ8831383; ЕХ034466; А37041174; ЕФ0503751; ГД7561735; ВА3688319; ГД5274467; ГГ0508781; ГИ1101361; АВ9388744; АЕ3577412; ЕЯ5255795; ГА8278885; ГГ9086170; ГЕ9446977; БА6051412; ГИ1908001; БТ2541884; ЕЧ4753359; ВЩ5089591; ВМ2656285; ВЩ5934853; ВЧ2924656; ВФ2254897; БУ7366625; ГЖ8074670;ЕЄ4613406; ЕБ7604488; ВИ7958834; ВЛ6876439;ГЕ5113247; ВЩ7844382; ГХ7964931; ВЛ3694646; АДЗ182077; ЗВ8774824; ЕФ3039811; ГЄ7282842; ВЧ7272114; ГБ2984326; ВА5355460; АД3126335; ВЄ3979522; ЕЮ6005194; ГЕ4450191; ГГ3253253; ЕИ5185677; ГБ0391817; ВА6496684; Г31402637; ВА4039591; ЕИ8365785; ЕЕ1603940; АД1297535; ЕХ3667829; номінальною вартістю 50 гривень у кількості 32 (тридцяти двох) штук, які мають наступні номера та серії:ЗК9702204; ЕП2961675; ИЛ1765741; ИЛ3441370; АБ6388042; АБ0988645; АГ1610536; АВ2857157; АЙ5203163; АГ9027272; АН9955166; АН5144973; ВХ7731792; ВХ2788128; ГА3947531; ВЧ4577187; В37488381; ВФ3965129; АХ4928422; ВЄ6979540; ГВ7722366; ГВ8674331; ВЩ3866512; ГА5617623; Г33111102; ЕБ0025443; ГЕ1145807; ГЖ4434361; ЗГ1480520; ЕП8597520; ЕИ3970300; ЕИ5460784, виготовлені підприємством, яке здійснює виготовлення таких купюр для Національного Банку України ( том 1 а.с.266-268);

- даними акту про встановлення невідповідності наданих на експертизу матеріалів їх переліку у супровідних документах від 04 січня 2012 року (том 1 а.с.269-270);

- даними постанови про уточнення суми хабара від 17 лютого 2012 року (том 1 а.с.272);

- даними протоколу за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу, який тимчасово обмежує права людини за справою №14/1061 (том 1 а.с.278-279);

- даними протоколу огляду магнітного носія - диску DVD+R, на якому барвником виконаний запис №1996, 08.11.11 р., ЦТ, цілком таємно» (том 1 а.с.280);

- даними постанови про визнання речовим доказом магнітного носія - диск DVD+R за інвентарним №1996 та приєднання до кримінальної справи від 17 лютого 2012 року (том 1 а.с.281);

- даними постанови про відсторонення обвинуваченого від посади від 22 грудня 2011 року (Том 1а.с.308-309);

- даними постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20 лютого 2012 року відносно ОСОБА_9 за ч.4 ст.369 КК України (Том 1 а.с.317);

- даними перегляду відео зйомки огляду місця події із застосуванням відеозапису від 04.11.2011 року, зафіксованої на відеокасеті (том 1 а.с.49-53, том 3 а.с.230);

- даними прослуховування відтворення фонограми роздруківки розмови між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 від 10 жовтня 2011 року, зафіксованої на цифровому диктофоні «Олімпіус» WS-300 №200134483 (том 1 а.с.45-48, том 3 а.с.218-220).

Та дослідженими в судовому засіданні і визнаними у справі доказами:

- свідченнями свідка ОСОБА_15 про те, що 04 листопада 2011 його та ОСОБА_16 співробітники Управління Служби Безпеки України в Черкаській області запросили бути присутніми в якості понятих при проведенні заходів по фіксуванню протиправних дій особи, яка підозрюється у вимаганні хабара. Вони погодились і того ж дня близько 8 години 30 хвилин приймали участь при проведенні огляду місця події - на прибудинковій території, яка знаходиться за адресою: м. Сміла, вул. Тельмана, 3 Черкаської області. Під час огляду в присутньої жінки, яка представилась старшим державним виконавцем міського відділу Державної Виконавчої Служби Смілянського міськрайонного Управління юстиції Черкаської області ОСОБА_7, у її жіночій сумці було виявлено та вилучено гроші в сумі 12 000 гривень (том 1 а.с.72-74);

- свідченнями свідка ОСОБА_16 про те, що 04 листопада 2011 року він та ОСОБА_15 були запрошені працівниками СБУ України в Черкаській області в якості понятих. У їх присутності у ОСОБА_7, яка, як йому пояснили працює державним виконавцем міського відділу Державної Виконавчої Служби Смілянського міськрайонного Управління юстиції Черкаської області, було виявлено та вилучено з жіночої сумки грошові кошти в сумі 12 00 грн. (том 1 а.с.75-77);

Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами та перевірені у відповідності до вимог КПК України, а також оцінені судом згідно ст. 65, ст.67 КПК України, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7: склад кримінального злочину з кваліфікуючими ознаками, які вказують на кваліфікацію діяння за ч.1 ст.190 КК України.

При призначенні міри покарання підсудній ОСОБА_7, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.

Злочин вчинений підсудною ОСОБА_7 за ч. 1 ст.190 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" рекомендовано судам при розгляді кримінальних справ, досліджуючи дані про особу підсудного з"ясовувати вік, стан здоров"я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи, минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім"ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), матеріальний стан, а тому суд бере до уваги те, що підсудна має вік 44 роки (том 2 а.с.98), є інвалідом 2 групи (том 2 а.с.21); не одружена (том 1 а.с.127), на утриманні неповнолітніх дітей не має, та має матір ОСОБА_17 у віці 64 роки за якою здійснює догляд, за місцем роботи характеризується позитивно (том 1 а.с.107-108), але за неналежне виконання своїх обов»язків двічі була притягнена до дисциплінарної відповідальності, в зв»язку з чим було оголошено догани (том 1 а.с.105-106,а.с.109-111), за місцем проживання характеризується виключно позитивно (том1 а.с.138); згідно довідки Смілянської міської поліклініки Черкаської області від 28 лютого 2012 року №69 не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога (том 1 а.с.132); визнала свою вину; до кримінальної відповідальності притягується вперше (том 1 а.с.129-130).

Обставиною, яка пом"якшує покарання підсудної ОСОБА_7, є визнання вини.

Обставин, які обтяжують покарання підсудної ОСОБА_7, судом не встановлено.

В судових дебатах прокурор просив з позиції державного обвинувачення визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні злочину за ч.3ст.368 КК України і призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки та з конфіскацією 1/2 частини майна, позбавлення рангу державного службовця.

Потерпілий ОСОБА_9 та представник потерпілого ОСОБА_18 підтримали позицію прокурора.

Підсудна ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_19 просили перекваліфікувати дії у зв»язку з відмовою прокурора, незважаючи на заявлені клопотання в ході судового розгляду про надання часу для підготовки до зміни обвинувачення, із ч.3ст.386 КК України на ч.1ст.190 КК України і визнати її винною, врахувати, що відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості за яке передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі та звільнити її від кримінальної відповідальності, а провадження по справі закрити.

Суд, приходить до висновку, що покарання підсудній передбачене санкцією ч.1ст.190 КК України у виді обмеження волі, слід визнати саме таким, що є необхідним й достатнім та сприятиме попередженню вчинення нею нових злочинів, остільки формування звички законослухняної поведінки в інший спосіб у відношенні підсудної є неможливим та не доцільним і відповідатиме правилам поведінки в суспільстві.

Згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" від 23.12.2005 року №12, суди можуть звільнити особу від кримінального покарання відповідно до ч.ч.5, 6 ст.7 КПК України з передбачених у ст.ст.48,49 КК України підстав.

Допитавши підсудну, яка вину у вчиненні інкримінованого їй злочину за ч.1ст.190 КК України визнала, вислухавши думку прокурора, який вважає, що вина підсудної ОСОБА_7 доведена за ч.3ст.386 КК України, потерпілого та його представника, які підтримали думку прокурора, суд, вважає, що наявні законні підстави для звільнення підсудної від кримінальної відповідальності у зв"язку із закінченням строків давності та закриття провадження у справі, остільки відповідно до матеріалів справи, злочин за ч.1 ст.190 КК України був вчинений 04 листопада 2011 року, з того часу минуло більше як три роки і відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Підсудна не ухилялася від слідства і суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

У кримінальній справі потерпілим та його представником цивільний позов не заявлено, зазначено про стягнення з підсудної судових витрат понесених у зв»язку з представництвом інтересів у судовому засіданні згідно до договорів про надання правової допомоги від 01 липня 2013 року та 18 березня 2014 року (том 2 а.с.116, том 3 а.с.42-44), які суд вважає обгрунтованими та підтвердженими квитанціями №1-13 від 06.09.2013 року(том 2 а.с.161) на суму 2000 грн. та №14-14 від 24.11.2014року (том 3 а.с.119) на суму 1500 грн. .

Запобіжиий захід відносно підсудної ОСОБА_7, обраний на досудовому слідстві у виді підписки про невиїзд, слід скасувати.

При кримінальній справі маються речові докази долю яких відповідно до вимог ст.ст.81,82,83 КПК України, слід вирішити наступним чином: гроші в сумі 11 900 грн, які знаходяться на зберіганні у режимно-таємній частині прокуратури Черкаської області, підлягають поверненню за належністю Управлінню СБУ в Черкаській області; міні відеокасета "Панасонік міні DV DVM 60" інвентарний номер №1996, цифровий диктофон «Olympus» WS-300 №200134483, інформація на яких підтверджує обставини і факти, що мають значення для справи, доцільно залишити зберігати весь час при кримінальній справі (а.с.№341-342 том 1); два паперові конверти з тампонами із змивами з рук ОСОБА_7, паперовий конверт із зразком СХР, які передано для зберігання в камеру речових доказів Прокуратури Черкаської області і не представляють цінності, слід знищити (а.с.151 том 1); матеріали виконавчих проваджень №547,458,549,584, згідно постанови слідчого прокуратури Черкаської області від 22 листопада 2011 року, направлені до Смілянського міського відділу Державної Виконавчої Служби Смілянського міськрайонного Управління юстиції Черкаської області для відповідального зберігання, розуміти повернуті вже за належністю.

Судові витрати: 423 грн. 00 коп. у зв»язку з проведенням судової експертизи спеціальних хімічних речовин, згідно розрахунку №13092 від 21 грудня 2011 року (а.с.251 том 1) та 562 грн. 56 коп. за судово-технічну експертизу документів, згідно розрахунку №57 від 04 січня 2012 року (а.с.265 том 1), підлягають стягненню з підсудної на користь Держави.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, п.2 ч.1 ст.49 КК України, суд, -

засудив :

Визнати ОСОБА_7 винною в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України і призначити їй покарання по даній статті у виді 3 роки обмеження волі.

На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.190 КК України звільнити, в зв"язку із закінченням трьохрічного строку давності з часу вчинення злочину і провадження по справі закрити

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у виді підписки про невиїзд - скасувати, про що їй негайно оголосити.

Цивільний позов не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, судові витрати, у зв»язку з проведенням судової експертизи спеціальних хімічних речовин в сумі 423 (чотириста двадцять три) грн. 00 копійок та за судово-технічну експертизу документів в сумі 562 (п»ятсот шістдесят дві) грн. 56 коп., а всього 985 (дев»ятсот вісімдесят п»ять) грн 56 коп. на користь Держави, отримувач УК у м.Черкаси 24060300, код отримувача 38031150, розрахунковий рахунок 31116115700002, банк ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь потерпілого ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя АДРЕСА_3, судові витрати, пов»язані із наданням правової допомоги у розмірі 3 500 (три тисячі п»ятсот) гривень 00 коп..

Речові докази по справі:

- гроші в сумі 11 900 грн, а саме вісім купюр номіналом 200 гривень під номером: ЕБ9726538; ВХ8804059; ЄЖ0099605; ЄШ7804826; ВЧ5447862; ВЕ6753864; ЄШ5062859; АЕ993386; номінальною вартістю 100 гривень у кількості 87 штук під номером: БП4373924; АЕ2970968; ВБ7643154; БС3591141; ВХ3466223; ЕЯ2765015; ЕЯ2765016; ВЖ2143451; ВА6913110; БН6317692; БТ3265905; ВИ5493616; ВВ3437913; ВЧ1844194; ВИ3423249; ВД5199611; ГЖ2972819; ГВ8002581; ЕФ5598304; ГФ8306927; ГЦ5934674; ГЦ3274360; АД3258776; АЖ7188209; ВШ1403589; ЕД3147078; ВШ2902046; ГК4951066; ГЗ5873456; БА3503089; ГФ1079282; ВЖ5829626; ЕБ8831383; ЕХ034466; А37041174; ЕФ0503751; ГД7561735; ВА3688319; ГД5274467; ГГ0508781; ГИ1101361; АВ9388744; АЕ3577412; ЕЯ5255795; ГА8278885; ГГ9086170; ГЕ9446977; БА6051412; ГИ1908001; БТ2541884; ЕЧ4753359; ВЩ5089591; ВМ2656285; ВЩ5934853; ВЧ2924656; ВФ2254897; БУ7366625; ГЖ8074670; ЕЄ4613406; ЕБ7604488; ВИ7958834; ВЛ6876439; ГЕ5113247; ВЩ7844382; ГХ7964931; ВЛ3694646; АДЗ182077; ЗВ8774824; ЕФ3039811; ГЄ7282842; ВЧ7272114; ГБ2984326; ВА5355460; АД3126335; ВЄ3979522; ЕЮ6005194; ГЕ4450191; ГГ3253253; ЕИ5185677; ГБ0391817; ВА6496684; Г31402637; ВА4039591; ЕИ8365785; ЕЕ1603940; АД1297535; ЕХ3667829; номінальною вартістю 50 гривень у кількості 32 штук під номером: ЗК9702204; ЕП2961675; ИЛ1765741; ИЛ3441370; АБ6388042; АБ0988645; АГ1610536; АВ2857157; АЙ5203163; АГ9027272; АН9955166; АН5144973; ВХ7731792; ВХ2788128; ГА3947531; ВЧ4577187; В37488381; ВФ3965129; АХ4928422; ВЄ6979540; ГВ7722366; ГВ8674331; ВЩ3866512; ГА5617623; Г33111102; ЕБ0025443; ГЕ1145807; ГЖ4434361; ЗГ1480520; ЕП8597520;ЕИ3970300;ЕИ5460784, які знаходяться на зберіганні у режимно-таємній частині прокуратури Черкаської області - повернути за належністю Управлінню СБУ в Черкаській області;

- міні відеокасета "Панасонік міні DV DVM 60" інвентарний номер №1996, цифровий диктофон «Olympus» WS-300 №200134483 - залишити зберігати при кримінальній справі;

- два паперові конверти з тампонами із змивами з рук ОСОБА_7, паперовий конверт із зразком СХР, які зберігаються в камері речових доказів прокуратури Черкаської області - знищити;

- матеріали виконавчих проваджень №547,458,549,584 - повернуті за належністю Смілянському міському відділу Державної Виконавчої Служби Смілянського міськрайонного Управління юстиції Черкаської області в ході досудового розслідування за постановою слідчого прокуратури Черкаської області від 22 листопада 2011 року.

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Черкаської області через Городищенський районний суд шляхом подання апеляції протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя О. М. Савенко