Ухвала суду № 46781855, 09.07.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/7721/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Фоменко І. М.Номер провадження 22-ц/788/1357/15 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 39

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Собини О. І. , Околота Г. М.

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 квітня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Друга Сумська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності, -

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 квітня 2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19 жовтня 2013 року державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори Чернетченко Т.М. на ОСОБА_3 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 рідного брата ОСОБА_7, що складається з квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Скасовано ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 вересня 2014 року про забезпечення позову про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 763 грн. 38 коп.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 червня 2015 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення.

Вказане заочне рішення суду від 17 квітня 2015 відповідач оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги відповідач стверджує, що видане на її ім'я свідоцтво про право на спадщину за законом є по суті правочином, тому підстави для визнання його недійсним передбачені ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України, а звідси, недійсність свідоцтва може бути визнана в момент його видачі.

Однак, на думку відповідача, обставин щодо цього не встановлено, на що суд не звернув увагу, тому, як вважає відповідач, оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом було видано на законних підставах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_8 про задоволення апеляційної скарги, пояснення позивача ОСОБА_4 і його представника ОСОБА_9 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, який був батьком ОСОБА_4 та рідним братом ОСОБА_3 (а.с.6, 7, 37, 38, 39, 40, 41).

За життя йому на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 (а.с.9).

Після смерті ОСОБА_7 до Другої Сумської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулись позивач ОСОБА_4, подавши таку 12 січня 2013 року, а також 22 березня 2013 року подала відповідну заяву і відповідачка ОСОБА_3 (а.с.30-31, 36).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 29 серпня 2013 року, усунуто ОСОБА_4 від права на спадкування після смерті батька ОСОБА_7 та визнано за ОСОБА_3 право на спадкування після смерті рідного брата ОСОБА_7 (а.с.10-11, 12-13).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2013 року було відкрито касаційне провадження у справі щодо усунення ОСОБА_4 від спадкування і зупинено виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 липня 2013 року до закінчення касаційного провадження у тій справі (а.с.14).

А вже іншою ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року були скасовані рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 липня 2013 року та ухвала Апеляційного суду Сумської області від 29 серпня 2013 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.15-16).

За результатами нового розгляду рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 квітня 2014 року було надано спадкоємцю другої черги - ОСОБА_3 право на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (а.с.17-18). Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 26 травня 2014 року апеляційне провадження по скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення місцевого суду від 17 квітня 2014 року було закрито у зв'язку з їх відмовою від апеляційних скарг (а.с.19-20).

19 жовтня 2013 року, тобто під час того, як виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 липня 2013 року було зупинено судом касаційної інстанції, державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори Чернетченко Т.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, в якому посвідчено, що спадкоємицею спадкового майна, яке складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1, є рідна сестра померлого ОСОБА_3 (а.с.53 на звороті, 54).

Задовольняючи позов в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний правовстановлюючий документ порушує права іншого спадкоємця. Також суд вказав, що свідоцтво про право на спадщину за законом було видано ОСОБА_3 під час зупинення виконання рішення місцевого суду про усунення позивача ОСОБА_4 від права на спадкування за вказівкою суду касаційної інстанції, тобто була порушена процедура його видачі.

Що стосується визнання за ОСОБА_4 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 на 1/2 частину спірної квартири, то суд першої інстанції послався на те, що позивач прийняв спадщину після смерті батька, подавши своєчасно до нотаріальної контори відповідну заяву, але не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом через відсутність у нього правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно.

Крім того, враховуючи, що іншим спадкоємцем спірного майна є відповідач ОСОБА_3, тому суд, виходячи з рівності часток у спадщині кожного із спадкоємців за законом, визнав за позивачем право власності на 1/2 частину у тому нерухомому майні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як передбачено ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як зазначено в ч.ч.1, 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця, про що вказано в ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України.

В той же час, вимогами ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270, ч.1 ст.1272 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У ч.1 ст.1267 ЦК України йдеться про те, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як передбачено ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується належними і допустимими доказами, оскаржуваним свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2013 року, яке було видано тільки щодо спадкоємиці ОСОБА_3, порушені права іншого спадкоємця ОСОБА_4, що в подальшому знайшло своє підтвердження відповідними судовими рішеннями. Також вказане свідоцтво було видано на відповідачку 19 жовтня 2013 року, коли вчинення такої дії було зупинено судовим органом.

Отже, встановивши вказані порушення вимог закону, місцевий суд обґрунтовано, з дотриманням норм законодавства визнав недійсним оскаржуване свідоцтво про право на спадщину за законом, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про протилежне висновків місцевого суду не спростовують.

Зокрема, ототожнювання відповідачкою в апеляційній скарзі поняття свідоцтва про право на спадщину, що є правовстановлюючим документом, з поняттям «правочину», яким відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, є помилковим, тому доводи про дотримання вимог закону в момент отримання цього свідоцтва, тобто, що було чинним рішення суду про усунення ОСОБА_4 від спадкування, як укладеного правочину, не заслуговують на увагу колегії суддів.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 на 1/2 частину спірної квартири, то воно також, на думку колегії суддів, є законним і обґрунтованим, так як відповідає встановленим обставинам та нормам права, а зворотнього відповідач не довела.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду щодо вирішення позову також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив заочне рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 квітня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -