Рішення № 4676624, 24.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.02.09 р. Справа № 8/12пн

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,м.Донецьк,

код НОМЕР_1

до відповідача: Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”,

м.Донецьк, ЄДРПОУ 03336670

про визнання права власності та спонукання виконати дії

Суддя Ємельянов А.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2- по дов.

Від відповідача: Ковальова Н.С. - по дов.

В засіданні суду брали участь

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 17.02.2009р. по 24.02.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк про:

- визнання за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 права власності на будівлю будівельного цеху Д-1, загальною площею 486,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов`язання відповідача зареєструвати за Фізичною особою - ОСОБА_1право власності на будівлю будівельного цеху Д-1, загальною площею 486,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права власності на спірне майно внаслідок укладання та повного виконання договору купівлі-продажу від 21.11.2005р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №01/513 від 16.02.2009р. повідомив суд про ті обставини, що з його боку законні права та інтереси позивача в частині визнання права власності ніяким чином не порушуються. Одночасно, відповідач стверджує про наявність заборони відчуження спірного нерухомого майна та, як наслідок, відсутність у Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” законих підстав проводити реєстрацію прав стосовно даного об`єкту нерухомості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно п.1, ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України та ч.1 п.3 ст.174 Господарського кодексу України підставами виникнення зобов'язань, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

21.11.2005р. між Акціонерним товариством відкритого типу „Донецькметалургремонт” та ОСОБА_1був підписаний договір купівлі-продажу №3.

За умовами зазначеного вище договору, Акціонерне товариство відкритого типу „Донецькметалургремонт” прийняло на себе зобов'язання передати у власність покупця будівлю будівельного цеху (Д-1) загальною площею 486,3 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 зобов'язався прийняти вказане майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов цього договору.

Таким чином, за висновками суду, внаслідок підписання договору купівлі - продажу у Акціонерного товариства відкритого типу „Донецькметалургремонт” та позивача виникли відповідні цивільні права та обов'язки.

Зокрема, у позивача виникли обов`язки у відповідності до п.2.1 договору купівлі-продажу, за три дня до нотаріального посвідчення цього договору, але не пізніше 7 календарних днів з дати підписання цього договору внести в кассу підприємства або на його банківський рахунок сумму 4 980 грн.

Одночасно, укладання договору купівлі - продажу стало підставою для виникнення у Акціонерного товариства відкритого типу „Донецькметалургремонт” обов`язку щодо передачі у власність ОСОБА_1 спірного об`єкту нерухомості.

Як встановлено судом, факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань перед Акціонерним товариством відкритого типу „Донецькметалургремонт” в частині сплати вартості придбаного майна повністю підтверджено наданою до матеріалів справи квитанцією №21.

Тобто, враховуючи фактичне перерахування ОСОБА_1грошових коштів за спірний об'єкт нерухомості у розмірі та в порядку, передбаченому умовами укладеного договору купівлі-продажу від 21.11.2005р., суд дійшов висновку, що свої зобов'язання зі сплати вартості придбаного майна позивач виконав в повному обсязі.

Як вказувалось вище, за умовами договору купівлі-продажу №3 від 21.11.2005р. Акціонерне товариство відкритого типу „Донецькметалургремонт” прийняло на себе зобов'язання передати у власність ОСОБА_1 будівлю будівельного цеху (Д-1) загальною площею 486,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Виходячи зі змісту акту приймання-передачі від 21.11.2005р. Акціонерне товариство відкритого типу „Донецькметалургремонт” в особі ліквідатора Шпінера І.Б. передало, а покупець прийняв у власність відповідно до вищевказаного договору купівлі - продажу нерухоме майно.

Таким чином, зобов'язання продавця щодо передачі спірного майна позивачу також виконані повністю 21.11.2005р.

Згідно із ст 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

За приписами ч.1 ст.45 Закону України «Про третейські суди» після дослідження усіх обставин справи третейським суддею приймається рішення.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню. Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Як встановлено судом, рішенням третейського суду від 22.02.2006р., з урахуванням ухвали від 28.02.2006р., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю, а саме: визнано договір купівлі-продажу №3 від 21.11.2005р., укладений між Акціонерним товариством відкритого типу „Донецькметалургремонт” та ОСОБА_1, дійсним; визнано за ОСОБА_1право власності на нежитлову будівлю будівельного цеху Д-1, загальною площею 486,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 5 980 грн.

Ухвалою Ворошиловського районного суду м.Донецька від 21.10.2008р. по справі №6-430/08 видано виконавчий документ за рішенням третейського суду від 22.02.2006р. у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості.

Таким чином, рішенням третейського суду встановлено факт дійсності договору купівлі - продажу від 21.11.2005р. та визнано право власності за ОСОБА_1на придбане нерухоме майно за вищенаведеним договором.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

 Відповідно до ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги факт повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором від 21.11.2005р., а також встановлені в рішенні третейського суду факти дійсності зазначеного договору, суд дійшов висновку, що з моменту підписання акту прийому - передачі до позивача перейшло право власності на будівлю будівельного цеху Д-1, загальною площею 486,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є підставою для задоволення вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання права власності на вищевказану будівлю.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію права власності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на спірне майно також підлягають задоволенню з огляду на таке:

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Крім цього, порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. (далі по тексту "Положення").

Відповідно до п.1, п.п.1.3 Положення до прийняття Верховною радою України та набрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

За змістом ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” право власності на нерухоме майно, що знаходиться на території України, підлягає обов'язковій державній реєстрації.

За приписом ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” заявлені речові права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Статтею 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачено, що підставою для державної реєстрації прав, які посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Рішення судів, згідно з п.10 Переліку до Положення про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

За таких обставин, враховуючи, що при розгляді справи судом встановлено наявність у позивача права власності на спірний об'єкт, приймаючи до уваги повноваження бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, позов в частині вимог про спонукання відповідача зареєструвати право власності на спірне майно підлягає задоволенню.

Посилання відповідача, як на підставу для відмови у проведенні державної реєстрації, на наявність обмеження у вигляді заборони усім особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, реалізацію, передачу майна, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.І.Ткаченка,122-А, за висновками суду є необґрунтованими, з огляду на наступне:

Згідно із ст.2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Як вказувалось вище, договір купівлі-продажу №3 між Акціонерним товариством відкритого типу „Донецькметалургремонт” та ОСОБА_1був підписаний 21.11.2005р.

За змістом витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №18057719 від 11.04.2008р., 29.11.2005р. зареєстровано заборону на нерухоме майно, зокрема, будівлю будцеху літ.Д-1, яка розташована за адресою:АДРЕСА_1. Одночасно, 19.02.2007р. зареєстровано арешт на вищевказане нерухоме майно.

Як встановлено судом, заборона на спірне нерухоме майно зареєстрована після підписання договору купівлі - продажу №3 від 21.11.2005р., за умовами якого до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 перейшло право власності на спірний об`єкт нерухомості.

За таких обставин, враховуючи, що судом встановлений факт переходу права власності до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, приймаючи до уваги дату підписання договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості, суд дійшов висновку, що будівля будівельного цеху Д-1, загальною площею 486,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є власністю позивача. Таким чином, записи до реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, стосовно якого позивачем заявлені позовні вимоги про визнання права власності, внесені після переходу права власності від Акціонерного товариства відкритого типу „Донецькметалургремонт” до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, тому не можуть розповсюджуватись на майно позивача.

Крім того, як вбачається з витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником майна, що є предметом заборони, вказано Приватне підприємство „Юз-Вест”, що також виключає можливість застосування заборони до майна, яке належить позивачу за договором купівлі-продажу №3 від 21.11.2005р.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги позивача в частині зобов'язаня Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк провести державну реєстрацію спірного нерухомого майна, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

При визначенні підвідомчості господарському суду позовних вимог в цій частині, суд виходив з того, що проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно нерозривно пов'язане з правом власності, а відмова у вчиненні вказаних дій порушує права позивача як власника спірного об'єкту нерухомості.

За висновками суду, під час відмови позивачу в реєстрації права власності, відповідач діяв відповідно до вимог Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно та інших нормативно - правових актів, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, судом встановлено, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправомірних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, тому судові витрати у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк задовольнити повністю.

Визнати за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1право власності на будівлю будівельного цеху Д-1, загальною площею 486,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк провести державну реєстрацію права власності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на будівлю будівельного цеху Д-1, загальною площею 486,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

За згодою сторін у судовому засіданні 24.02.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 27.02.2009р.

Суддя Ємельянов А.С.