Постанова № 46764855, 09.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2015 р. Справа№ 910/4140/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Ульянова О.О. - за дов.

від відповідача: Дяченко Т.В. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Вімм-Білль-Данн Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015

у справі № 910/4140/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства «Вімм-Білль-Данн Україна»

до Державного підприємства з питань провадження з відходами як вторинною сировиною «Укрресурси» Кабінету Міністрів України

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Вімм-Білль-Данн Україна» (далі, позивач або ПАТ «ВБД Україна») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства з питань провадження з відходами як вторинною сировиною «Укрресурси» Кабінету Міністрів України (далі, відповідач) про розірвання Договору № 11/1006-ВВ від 12.10.2010 «Про надання послуг збирання, заготівлі та утилізації використаних тари та пакувальних матеріалів».

Позовні вимоги мотивовані тим, що підстави та умови, на яких було укладено Договір № 11/1006-ВВ від 12.10.2010, відпали з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 470 від 17.09.2014 «Про внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 915».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/4140/15-г у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/4140/15-г та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та при невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню.

Як зазначає позивач у апеляційній скарзі, спірний договір укладався сторонами на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини».

Основний вид здійснення підприємницької діяльності позивача, як зазначає останній, це перероблення молока, виробництво масла та сиру.

Постановою Кабінету Міністрів України № 470 від 17.09.2014 внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 915 і зазначено, що дія постанови № 915 не поширюється на тару і пакувальні матеріали молока сирого, молочної сировини, молочних продуктів.

З моменту прийняття вказаних змін, як зазначає апелянт, немає об'єктивних обставин, які б зобов'язували позивача на виконання постанови КМУ № 915 від 26.07.2001 мати договірні відносини з відповідачем з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари та пакувальних матеріалів.

Спірний договір, на думку позивача, має бути розірваний у зв'язку з істотною зміною обставин - звільнення виробників молока сирого, молочної сировини, молочних продуктів від виконання вимог постанови КМУ № 915 від 26.07.2001. Однак, відповідач ухиляється від його розірвання.

На думку скаржника, судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що позивач здійснює не тільки діяльність з виробництва молочних продуктів, але й фруктових та овочевих соків, дитячого харчування, оскільки основним видом його діяльності є саме перероблення молока, виробництво масла та сиру, що підтверджується даними, які подаються в органи статистики в формі звітів про виробництво та реалізацію промислової продукції (товарів, послуг) за видами.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Вімм-Білль-Данн Україна» у справі № 910/4140/15-г було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.06.2015.

25.06.2015 відповідач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні 25.06.2015 після заслуховування пояснень представників сторін судом була оголошена перерва до 07.07.2015.

У судовому засіданні 07.07.2015 оголошено перерву до 09.07.2015.

08.07.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи копій відомостей ПАТ «ВБД Україна» про облік тари і пакувальних матеріалів, використаних для пакування та транспортування продукції (за березень-квітень, червень та серпень 2014 року), атестату ПАТ «ВБД Україна» № 017 виробництва молока, молочної сировини і молочних продуктів, комерційних пропозицій від ТОВ «Бровари-Вторма» та ТзОВ «Вторма-Юг».

Вказані документи були оглянуті колегією суддів та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судових засіданнях підтримував доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях просив у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини» між Державним підприємством з питань провадження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» Кабінету Міністрів України та ПАТ «ВБД Україна» 12.10.2010 було укладено Договір №11/1006-ВВ «Про надання послуг збирання, заготівлі та утилізації використаних тари та пакувальних матеріалів» (далі, Договір).

Предметом Договору є надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації виготовленої тари і пакувальних матеріалів виробленої продукції в тарі і упаковці на умовах і за тарифами, зазначеними в Договорі, у відповідності до Постанови КМУ від 26.07.2001 № 915. Надання послуг здійснюється враховуючи дані (кількість, види), зазначені замовником у Відомості «Про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів використаних для пакування та транспортування продукції (пункти 1.1. - 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 915 від 26.07.2001 в редакції, що діяла на момент укладання Договору, дія цієї постанови не поширювалась на тару і пакувальні матеріали експортної продукції, хліба, хлібобулочних виробів та молока, продукції гуманітарної і технічної допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 470 «Про внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 915» були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 915 КМУ від 26.07.2001, доповнивши його після слова «молока» словами «сирого, молочної сировини, молочних продуктів».

Таким чином, враховуючи вказані зміни, дія Постанови КМУ № 915 від 26.07.2001 не поширюється на тару і пакувальні матеріали експортної продукції, хліба, хлібобулочних виробів та молока сирого, молочної сировини, молочних продуктів, продукції гуманітарної і технічної допомоги.

Постанова КМУ № 470 від 17.09.2014 набрала законної сили з 02.10.2014, а Договір укладався з відповідачем саме на виконання вимог Постанови КМУ № 915 від 26.07.2001, про зазначено в преамбулі та пункті 1.1 Договору.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскільки позивач є виробником молочних продуктів, то з моменту прийняття вказаних змін у законодавстві у позивача, на його думку, відпали підстави, які б зобов'язували його виконувати Постанову КМУ № 915 від 26.07.2001 та мати договірні відносини з відповідачем щодо організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари та пакувальних матеріалів.

У зв'язку з зазначеним, листом № 426 від 27.10.2014 позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору та проектом додаткової угоди про розірвання Договору.

Спірний договір, на думку позивача, має бути розірваний у зв'язку з істотною зміною обставин - звільнення виробників молока сирого, молочної сировини, молочних продуктів від виконання вимог постанови КМУ № 915 від 26.07.2001.

У відповідь відповідач направив позивачу лист № 1210/07 віл 04.11.2014, у якому відмовився розірвати спірний Договір.

Вважаючи таку відмову безпідставною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Постановою КМУ № 470 від 02.10.2014 доповнено і визначено вичерпний перелік, щодо якої саме тари і пакувальних матеріалів починаючи з 17.09.2014 не поширюється дія Постанови КМУ № 915 від 26.07.2001.

Як уже зазначалося вище, дія Постанови КМУ № 915 від 26.07.2001 (із урахуванням внесених змін) не поширюється, зокрема, на тару і пакувальні матеріали молока сирого, молочної сировини, молочних продуктів.

Позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі посилається на те, що він є виключно виробником молочних продуктів, а тому у нього відпали обставини, на яких він уклав спірний Договір з відповідачем.

Вказані доводи позивача не приймаються колегією суддів до уваги та спростовуються наступним.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі, ЄДРПОУ) шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.(частина 1 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

В Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, щодо видів її діяльності (пункт 10 частини 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Згідно статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у формі: відкритого доступу через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, до актуальних на момент запиту та на визначену дату відомостей Єдиного державного реєстру шляхом їх пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування; витягу; довідки; виписки.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, позивачем до позовної заяви доданий витяг з ЄДРПОУ, згідно якого окрім перероблення молока, виробництва масла та сиру, позивач здійснює такий вид діяльності, як виробництво фруктових і овочевих соків (КВЕД 10.32), дитячого харчування та дієтичних харчових продуктів (КВЕД 10.86) (том 1, а.с. 29-33).

Аналогічна інформація міститься у наданій позивачем 31.03.2015 до суду першої інстанції довідці з ЄДРПОУ АА № 559417 (том 1, а.с. 48).

Таким чином, враховуючи вказаний перелік видів діяльності позивача, якими він може займатись, останній не звільняється від зобов'язань, визначених Постановою КМУ № 915 від 26.07.2001.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1.2. Договору надання послуг здійснюється враховуючи дані (кількість, види), зазначені Замовником (позивачем) у відомості «Про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів використаних для пакування та транспортування продукції» (далі, Відомість), який є невід'ємною частиною спірного договору.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що ціна договору складається із сум, зазначених у Відомостях, наданих Замовником, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Тобто, проаналізувавши умови Договору, очевидним є те, що останній не містить конкретизації щодо виду тари і упаковки з під певної продукції, на яку поширюються зобов'язання відповідача перед позивачем.

Більше того, виконавець надає, а замовник сплачує за послуги відносно тієї тари і упаковки, яку Замовник самостійно вказує у Відомості.

Таким чином, беручи до уваги те, що Договором не конкретизовано, на переробку якої саме тари його було укладено, а також те, що доказами, наявними в матеріалах справи, доводиться той факт, що позивач є виробником не лише молочних продуктів, а й продуктів дитячого харчування, соків та дієтичного харчування, на які не розповсюджуються постанови КМУ № 915 від 26.07.2001 та № 470 від 17.09.2014, колегія суддів вважає посилання позивача на істотну зміну обставин, як на підставу для розірвання Договору, у зв'язку з прийняттям Постанови КМУ № 470 від 17.09.2014, необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Вімм-Білль-Данн Україна» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Вімм-Білль-Данн Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/4140/15-г залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/4140/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/4140/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко