Рішення № 46760331, 14.07.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"14" липня 2015 р. Справа № 911/2204/15

за позовом приватного підприємства «Торговий дім «Поляков», м. Черкаси

до відповідача публічного акціонерного товариства «ЖЛК-Україна», смт. Терезине Білоцерківського району

про стягнення 3530,09 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Іванченко І.М., уповноважений, довіреність від 26.08.2014р. №77;

від відповідача: Кириченко Ю.В., уповноважена, довіреність від 28.05.2015р. № 229;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - приватне підприємство «Торговий дім «Поляков», м. Черкаси звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 13.05.2015р. № 89 до відповідача - публічного акціонерного товариства «ЖЛК Україна», смт. Терезине Білоцерківського району Київської області, в якому просив суд стягнути з відповідача 3530,09 грн. заборгованості за поставлений за договором поставки № 1717-бц від 20.06.2013р. товар, в тому числі 2941,74 грн. основного боргу; 588,35 грн. штраф, та покласти на відповідача судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.05.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/2204/15 та призначено справу до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 05.06.2015р. проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. Заперечення мотивовані тим, що основний борг відповідачем погашено платіжним дорученням від 13.05.2015р., а розрахунок штрафу позивачем здійснено невірно, оскільки штраф 20% від простроченої суми договором передбачено за прострочення більше ніж на 45 календарних днів, а фактично прострочення відбулося на менший проміжок часу.

В судовому засіданні 09.06.2015р. суд в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України оголосив перерву в судовому засіданні, зобов'язав позивача подати обґрунтований розрахунок позовних вимог та запропонував сторонам вжити заходів до врегулювання спору.

10.06.2015р. до суду від позивача надійшла заява від 03.06.2015р. № 270 в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача штраф в сумі 588,35 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Зазначені права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Розглянувши подану заяву від 03.06.2015р. № 270, суд прийняв її до розгляду, у зв'язку з чим справа розглядається в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача 588,35 грн. штрафу та судових витрат.

В судовому засіданні 16.06.2015р. розпочато розгляд справи по суті, оголошено перерву до 07.07.2015р. до 11 год. 00 хв., про що представникам сторін було повідомлено під розпис. Позивача зобов'язано подати суду копії первинних документів, за якими здійснювалась поставка товару за договором № 1717-бц (видаткові накладні) та за якими здійснювалась оплата товару відповідачем (банківські виписки або довідка банківської установи). Також сторін повторно зобов'язано виконати вимоги пункту 6 ухвали від 26.05.2015р. та скласти та подати суду акт звірки розрахунків.

В судове засідання 07.07.2015р. з'явились повноважні представники позивача та відповідача, які подали суду витребувані документи, зокрема підписаний обома сторонами Акт звірки розрахунків за станом на 31.05.2015р. В судовому засіданні 07.07.2015р. судом повторно оголошено перерву до 14.07.2015р. до у зв'язку з необхідністю перевірки розрахунку позовних вимог, про що представники сторін були повідомлені особисто під розпис.

Розглянувши позов приватного підприємства «Торговий дім «Поляков», м. Черкаси (далі по тексту - ПП «ТД «Поляков») до відповідача - публічного акціонерного товариства «ЖЛК-Україна», смт. Терезине Білоцерківського району Київської області (далі по тексту ПАТ «ЖЛК-Україна»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

20.06.2013р. між ПАТ «ЖЛК-Україна» (покупець) та ПП «ТД «Поляков» (постачальник) було укладено Договір поставки №1717-бц (далі - Договір), згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується її прийняти та оплатити. Відповідно до умов Договору:

- Сума товару, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 Договору);

- Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару окремо шляхом перерахування 100% вартості на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару (пункт 4.2 Договору);

- Сторони домовились проводити звірку розрахунків і підписувати Акти звірок один раз на місяць. Дані, підтверджені в актах звірки, є підставою для остаточних розрахунків (пункт 3.7 Договору);

- При порушенні покупцем умов пункту 4.2 Договору на строк 30 днів на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% від простроченої суми (пункт 5.3 Договору). При порушенні покупцем умов пункту 4.2 Договору на строк 45 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20% від простроченої суми. (пункт 5.4 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 4941.74 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних, актом звірки взаємних розрахунків за станом на 31.05.2015р. та сторонами не заперечується. Відповідно до частини першої ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідачем здійснено оплату поставленого товару всього на суму 4941,74 грн. (платіжними дорученнями від 05.05.2015р. на суму 2000,00 грн., від 13.05.2015р. на суму 2941,74 грн.), що підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками, копіями платіжних доручень, актом звірки взаємних розрахунків за станом на 31.05.2015р., та сторонами не заперечується.

Разом із тим, в порядку частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач твердить про те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме за накладною БФ-0012515 від 25.02.15 на суму 1085,44 грн. допустив прострочення суми основного грошового зобов'язання в розмірі 710,32 грн. протягом 51 дня, а за накладною БФ-0014494 від 11.03.15 на суму 2231,42 грн. допустив прострочення протягои 37 днів, що, на думку позивача, надає йому право на нарахування та стягнення штрафу, передбаченого пунктом 5.4 Договору 20% від простроченої суми всього в сумі 588,35 грн.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Пунктом 4.2 Договору сторони передбачили, що покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару окремо шляхом перерахування 100% вартості на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару. Разом із тим, суд звертає увагу на те, що у заявлених до стягнення накладних БФ-0012515 від 25.02.2015р. та БФ-0014494 від 11.03.2015р., які, в порядку пункту 1.2 Договору, є невід'ємною його частиною, зазначений інший строк оплати, а саме накладна БФ-0012515 від 25.02.2015р.на суму 1085,44 грн. мала бути оплачена до 18.03.2015р., а накладна БФ-0014494 від 11.03.2015р. на суму 2231,42 грн. мала бути оплачена 01.04.2015р.

Пунктом 3.5 Договору сторони домовились, що представник покупця, який підписав накладну, є уповноваженою особою на підписання накладних з урахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції, що поставляється. За таких обставин, суд дійшов висновку, що підписавши зазначені накладні, сторони в порядку частини 1 ст. 651 та ст. 654 ЦК України в належній формі дійшли згоди про зміну умов пункту 4.2 Договору стосовно строку оплати поставленого товару за вказаними накладними.

За таких обставин, хронологія виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором виглядає наступним чином:

підставаКінцевий строк оплатиФактично сплачено Прострочена заборгованість Період простроченняНакладна від 25.02.15 на суму 863,08 грн. 05.05.15 - 863,08 грн. Накладна від 25.02.15 на суму 450,22 грн. 05.05.15 - 450,22 грн. Накладна від 25.02.15 на суму 311,58 грн. 05.05.15 - 311,58 грн. Накладна БФ-0012515 від 25.02.15 на суму 1085,44 грн.18.03.1505.05.15 - 375,12 грн.1085,4447 днів (19.03.15 - 04.05.15) 13.05.15 - 710,32 грн.710,3255 днів (19.03.15 - 12.05.15)Накладна БФ-0014494 від 11.03.15 на суму 2231,42 грн. 01.04.1513.05.15 - 2231,42 грн.2231,4241 день (02.04.15 - 12.05.15)Всього 4941,74 грн. 4941,74 грн.0 Судом встановлено, що за спірною накладною від 25.02.2015р. БФ-0012515 заборгованість в сумі 1085,44 грн. була прострочена на 47 днів, а заборгованість в сумі 710,32 грн. була прострочена на 55 днів; за спірною накладною від 11.03.2015р. БФ-0014494 заборгованість в сумі 2231,42 грн. була прострочена на 41 день.

Відповідно до частини 1 ст. 546, частини 1 ст. 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що при порушення покупцем строку оплати на 30 днів, сплачується штраф в розмірі 10% від простроченої суми.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що при порушення покупцем строку оплати на 45 днів, сплачується штраф в розмірі 20% від простроченої суми.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

За таких обставин умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, а по-друге, такий штраф за порушення зобов'язання має бути передбачений Договором, при чому штраф є одноразовою, а не триваючою санкцією.

Таким чином, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за спірною накладною від 25.02.2015р. БФ-0012515 позивач набув право нараховувати та стягувати з відповідача штраф в розмірі 1085,44 грн. * 20% = 217,09 грн.; у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за спірною накладною від 11.03.2015р. БФ-0014494 позивач набув право нараховувати та стягувати з відповідача штраф в розмірі 2231,42 грн. * 10% = 223,14 грн.

Загальна сума штрафу за заявленими до стягнення накладними становить 440,23 грн.

Щодо посилань відповідача на невірний розрахунок штрафних санкцій позивачем як на підставу для відмови в позові, суд зазначає, що відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - публічного акціонерного товариства «ЖЛК-Україна» на користь позивача - приватного підприємства «Торговий дім «Поляуков» 440,23 грн. штрафу, та покладає на сторін судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства «Торговий дім «Поляков» задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «ЖЛК-Україна» (09133, Київська обл., Білоцерківський район, смт. Терезине, вул. Першотравнева, буд. 2, ідентифікаційний код 00445794)

на користь приватного підприємства «Торговий дім «Поляков» (18005, м. Черкаси, Придніпровський район, вул. Чехова, буд.41, ідентифікаційний код 32268131)

440,23 грн. (чотириста сорок гривень двадцять три копійки) штрафу,

1367,04 грн. (одну тисячу триста шістдесят сім гривень чотири копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 16.07.2015р.

Суддя О.В. Конюх