Рішення № 46759262, 09.07.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.2015р. Справа №905/487/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», Донецька область, м.Горлівка

до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», Донецька область, м.Маріуполь

про: стягнення 397020,79грн. боргу за активну електроенергію, 2797,32грн. боргу за реактивну електроенергію, 3847,60грн. – 3% річних, 39751,43грн. інфляційних, 32067,14грн. пені

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

09.07.2015р. з 11-50год. до 11-55год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», Донецька область, м.Горлівка звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», Донецька область, м.Маріуполь про стягнення 397020,79грн. боргу за активну електроенергію, 2797,32грн. боргу за реактивну електроенергію, 3847,60грн. – 3% річних, 39751,43грн. інфляційних, 32067,14грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: Договір про постачання електричної енергії №2024-201 від 12.12.2002р., Додаток №5 до нього та Додаткову угоду від 24.01.2006р.; акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за квітень – грудень 2014 року, а також на рахунки за ті самі періоди тощо.

До позову додає розрахунок основного боргу, сум пені, 3% річних та інфляційних (а.с.8-10).

Протягом розгляду справи позивач електронною поштою надіслав, зокрема, клопотання №51юр-1318/15 від 07.07.2015р. про розгляд справи без участі свого представника (а.с.60-64). При цьому витребувані від позивача ухвалою суду від 24.06.2015р. документи суду не надійшли.

Відповідач будь-яких пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання 09.07.2015р. не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи, а також про вимоги ухвали суду був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить штамп від 25.06.2015р. канцелярії господарського суду на ухвалі про порушення провадження у справі від 24.06.2015р. (а.с.1, зворотній бік).

Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в п.3.9.2, п.3.12 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом надати відзив на позов та не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки свого повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, наявні у матеріалах справи, з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, керуючись законом суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2002р. між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (позивач, Постачальник) та Єнакіївським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства «Донецькоблводоканал» (Споживач, відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії №2024-201 (далі – Договір, а.с.11-13).

З Загальних положень статуту ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (а.с.54-55) вбачається, що Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” змінило назву на Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго”, а надалі – на Публічне акціонерне товариство „ДТЕК Донецькобленерго”.

Таким чином, відбулась зміна найменувань позивача без зміни його організаційно-правової форми, що не свідчить про реорганізацію товариства, а Постачальником за Договором є позивач у даній справі.

Рішенням Донецької обласної Ради №5/11-322 від 14.09.2007р. «Про реорганізацію комунального підприємства «Донецькоблводоканал» діяльність комунального підприємства «Донецькоблводоканал» було припинено шляхом приєднання до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» та встановлено, що після приєднання до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» переходять усі майнові права та обов’язки комунального підприємства «Донецькоблводоканал» (п.1 Рішення, а.с.48).

Таким чином, Споживачем за Договором є відповідач у даній справі.

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику її вартість згідно з умовами Договору та додатків до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до підп.2.1.1. Договору Постачальник електричної енергії зобов’язався постачати електроенергію як різновид товарної продукції Споживачу в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 Договору в межах 925кВт приєднаної (дозволеної до використання) потужності.

Згідно з підп.2.2.2.-2.2.3. Договору Споживач зобов’язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №5 «Порядок розрахунків за електроенергію», а також оплачувати генерацію та споживання реактивної електричної енергії електроустановками Споживача згідно з Додатком №10 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії».

Відповідно до підп.4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених підп.2.2.2.-2.2.3. Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком №5 «Порядок розрахунків за електроенергію», Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня поточного року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.5. Договору).

Додатковою угодою від 24.01.2006р. до Договору сторони внесли зміни до Договору, зокрема, виклавши пункт 2 Додатку №5 «Порядок розрахунків за електроенергію» в наступній редакції:

« 2. Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії один раз за фактичними показниками споживання електричної енергії в термін згідно з пунктом 2.1.даної угоди.

2.1 Тривалість періоду для здійснення Споживачем розрахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

<…>

2.3. Розрахунковим періодом є період між датами зняття показів розрахункових приладів обліку. Період між датами зняття показів розрахункових приладів обліку на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця) і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду.»

Договір, Додаток №5 до нього та Додаткова угода від 24.01.2006р. підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками.

Відомості про наявність заяв будь-якої зі сторін про припинення дії Договору або про перегляд його умов у матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов’язання за Договором: у квітні – грудні 2014 року постачав відповідачу електричну енергію, на підтвердження чого надав суду Акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії), підписані сторонами та скріплені їхніми печатками (а.с.17-18, 21, 23-24, 27-28, 31, 34-35, 37-38, 40-41, 43-44, 51), а також рахунки на оплату за спожиту активну та реактивну електроенергію (а.с.19-20, 22, 25-26, 29-30, 32-33, 36, 39, 42, 45).

Виставлені рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать відповідні відмітки на них, зроблені уповноваженим представником Споживача за довіреністю №03-133 від 16.12.2013р. (а.с.50).

На порушення умов Договору, вимог ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та ст.193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) свої зобов’язання щодо оплати спожитої активної та реактивної електроенергії відповідач належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, і іншого відповідачем не доведено.

Заявлену до стягнення суму основної заборгованості суд визнає такою, що відповідає умовам Договору, а також первинним документам, що містяться у справі.

З урахуванням викладеного суд визнає вимоги позивача про стягнення 397020,79грн. заборгованості за активну електричну енергію за період червень – грудень 2014 року та 2797,32грн. заборгованості за реактивну електричну енергію за період листопад – грудень 2014 року – обґрунтованими, документально доведеними та такими, що не спростовані відповідачем і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідач виконав свій обов’язок з оплати спожитої у квітні та травні 2014 року активної електричної енергії з порушенням строків, визначених Додатком №5 до Договору в редакції Додаткової угоди від 24.01.2006р.

Під час встановлення кінцевих дат періодів існування заборгованості за квітень та травень 2014 року суд виходить з відомостей про дати погашення заборгованості, вказаних позивачем у розрахунку позовних вимог (а.с.8-9), оскільки іншого відповідачем не доведено.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у відповідача в періодах, за які здійснене нарахування пені, 3% річних та інфляційних, була наявна заборгованість перед позивачем.

Позивач з посиланням на підп.4.2.1. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 32067,14грн.

Суд зазначає, що вимоги про стягнення пені за період 03.06.2014р. – 16.06.2014р. заявлені позивачем за межами встановленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України строку спеціальної позовної давності (а.с.59), проте про застосування позовної давності відповідачем до винесення судом рішення у даній справі заявлено не було. Отже, суд розглядає вимоги про стягнення неустойки у заявленому обсязі на підставі приписів ч.ч.2, 3 ст.267 ЦК України.

Перевіривши наданий розрахунок пені (а.с.8-9), суд встановив, що її нарахування здійснене позивачем відповідно до умов Договору, приписів ч.6 ст.232 ГК України та Законів України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», але не є арифметично вірним.

З огляду на викладене та приписи ст.6, ч.ч.1, 3 ст.549, ст.627 ЦК України, ст.ст.216-218 ГК України стягненню на користь позивача підлягає пеня у сумі 31975,79грн., нарахована на заборгованість згідно з рахунками №15/2024:

за активну електроенергію:

- за травень 2014 року – у сумі 786,76грн. за період 03.06.2014р. – 03.07.2014р.;

- за червень 2014 року – у сумі 6023,98грн. за період 04.07.2014р. – 01.01.2015р.;

- за липень 2014 року – у сумі 6226,86грн. за період 02.08.2014р. – 30.01.2015р.;

- за серпень 2014 року – у сумі 4290,45грн. за період 03.09.2014р. – 06.02.2015р.;

- за вересень 2014 року – у сумі 3791,38грн. за період 03.10.2014р. – 06.02.2015р.;

- за жовтень 2014 року – у сумі 4828,68грн. за період 04.11.2014р. – 06.02.2015р.;

- за листопад 2014 року – у сумі 3608,58грн. за період 04.12.2014р. – 06.02.2015р.;

- за грудень 2014 року – у сумі 2309,95грн. за період 03.01.2015р. – 06.02.2015р.;

за реактивну електроенергію:

- за листопад 2014 року – у сумі 72,36грн. за період 04.12.2014р. – 06.02.2015р.;

- за грудень 2014 року – у сумі 36,79грн. за період 03.01.2015р. – 06.02.2015р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3847,60грн. та інфляційні у розмірі 39751,43грн.

Судом перевірено розрахунок 3% річних (а.с.8-9) та встановлено, що він не суперечить приписам ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», але є арифметично невірним.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 3847,57грн., нарахована на заборгованість згідно з рахунками №15/2024:

за активну електроенергію:

- за квітень 2014 року – у сумі 79,90грн. за період 07.05.2014р. – 20.05.2014р.;

- за травень 2014 року – у сумі 124,22грн. за період 03.06.2014р. – 03.07.2014р.;

- за червень 2014 року – у сумі 842,17грн. за період 04.07.2014р. – 06.02.2015р.;

- за липень 2014 року – у сумі 729,02рн. за період 02.08.2014р. – 06.02.2015р.;

- за серпень 2014 року – у сумі 483,10грн. за період 03.09.2014р. – 06.02.2015р.;

- за вересень 2014 року – у сумі 420,77грн. за період 03.10.2014р. – 06.02.2015р.;

- за жовтень 2014 року – у сумі 522,66грн. за період 04.11.2014р. – 06.02.2015р.;

- за листопад 2014 року – у сумі 386,63грн. за період 04.12.2014р. – 06.02.2015р.;

- за грудень 2014 року – у сумі 247,49грн. за період 03.01.2015р. – 06.02.2015р.;

за реактивну електроенергію:

- за листопад 2014 року – у сумі 7,71грн. за період 04.12.2014р. – 06.02.2015р.;

- за грудень 2014 року – у сумі 3,90грн. за період 03.01.2015р. – 06.02.2015р.

Судом перевірено розрахунок інфляційних (а.с.9-10) та встановлено, що інфляційні нарахування:

- на заборгованість квітня, яка виникла лише 07 травня – за період травень 2014 року,

- на заборгованість травня, яка виникла лише 03 червня – за період червень 2014 року,

- на заборгованість червня, яка виникла лише 04 липня – за період липень 2014 року,

- на заборгованість липня, яка виникла лише 02 серпня – за період серпень 2014 року,

- на заборгованість серпня, яка виникла лише 03 вересня – за період вересень 2014 року,

- на заборгованість вересня, яка виникла лише 03 жовтня – за період жовтень 2014 року,

- на заборгованість жовтня, яка виникла лише 04 листопада – за період листопад 2014 року,

- на заборгованість листопада (в тому числі за реактивну електричну енергію), яка виникла лише 04 грудня – за період грудень 2014 року,

- на заборгованість грудня (в тому числі за реактивну електричну енергію), яка виникла лише 03 січня – за період січень 2015 року

нараховані неправомірно з огляду на таке.

Позивачем здійснене нарахування інфляційних за періоди прострочення виконання, які не дорівнюють повному календарному місяцю, в той час як індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція (абз.3 3.2. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р.).

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає сума інфляційних у загальному розмірі 27809,20грн., нарахована на заборгованість згідно з рахунками №15/2024:

за активну електроенергію:

- за червень 2014 року у розмірі 7018,95грн. за період серпень 2014 року – січень 2015 року,

- за липень 2014 року у розмірі 7000,72грн. за період вересень 2014 року – січень 2015 року,

- за серпень 2014 року у розмірі 4046,15грн. за період жовтень 2014 року – січень 2015 року,

- за вересень 2014 року у розмірі 3309,74грн. за період листопад 2014 року – січень 2015 року,

- за жовтень 2014 року у розмірі 4145,45грн. за період грудень 2014 року – січень 2015 року,

- за листопад 2014 року у розмірі 2243,47грн. за період січень 2015 року,

за реактивну електроенергію:

- за листопад 2014 року у розмірі 44,72грн. за період січень 2015 року.

Суд відмовляє у стягненні інфляційних нарахувань, здійснених на заборгованість згідно з рахунками №15/2024:

за активну електроенергію:

- в сумі 2638,60грн. за період травень 2014 року на борг за квітень 2014 року,

- в сумі 487,55грн. за період червень 2014 року на борг за травень 2014 року,

- в сумі 188,01грн. за період липень 2014 року на борг за червень 2014 року,

- в сумі 375,44грн. за період серпень 2014 року на борг за липень 2014 року,

- в сумі 1085,69грн. за період вересень 2014 року на борг за серпень 2014 року,

- в сумі 967,45грн. за період жовтень 2014 року на борг за вересень 2014 року,

- в сумі 1271,81грн. за період листопад 2014 року на борг за жовтень 2014 року,

- в сумі 2171,10грн. за період грудень 2014 року на борг за листопад 2014 року,

- в сумі 2667,04грн. за період січень 2015 року на борг за грудень 2014 року,

за реактивну електроенергію:

- в сумі 43,27грн. за період грудень 2014 року на борг за листопад 2014 року,

- в сумі 42,00грн. за період січень 2015 року на борг за грудень 2014 року.

Судовий збір відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.6, 258, 267, 525, 526, 530, 549, 625, 627 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216-218, 232 Господарського кодексу України; Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96ВР; Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2015р. №85-VІІІ; підп.2.1. п.2 ч.2 ст.4, п.1 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України „Про судовий збір”; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», Донецька область, м.Горлівка до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», Донецька область, м.Маріуполь про стягнення 397020,79грн. боргу за активну електроенергію, 2797,32грн. боргу за реактивну електроенергію, 3847,60грн. – 3% річних, 39751,43грн. інфляційних, 32067,14грн. пені – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька область, м.Маріуполь, вул.К.Лібкнехта, буд.177а; код ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, проспект Леніна, 11; код ЄДРПОУ 00131268) 397020,79грн. боргу за активну електроенергію, 2797,32грн. боргу за реактивну електроенергію, 3847,57грн. – 3% річних, 27809,20грн. інфляційних, 31975,79грн. пені, 9269,09грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Винести ухвалу про повернення Публічному акціонерному товариству „ДТЕК Донецькобленерго” судового збору в сумі 0,31грн. у зв’язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.07.2015р. оголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 14.07.2015р.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 3 прим.:

1 – до справи, 2 – сторонам