Рішення № 46759147, 13.07.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.2015 Справа № 905/485/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглетехнік», м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Державного підприємства «Дзержинськвугілля»,м. Дзержинськ, Донецька область

про стягнення 26 960грн. 73коп.

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з’явився

від відповідача: представник не з’явився

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.07.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 312) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглетехнік», м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м. Дзержинськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №22-ТД.29.11-234 про закупівлю послуг від 05.12.2013р. у сумі 15 364грн. 38коп., пені у сумі 1 87грн. 74коп., 3% річних у сумі 450грн. 83коп. та інфляційних втрат у сумі 9 357грн. 78коп., всього 26 960грн. 73коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за вказаним договором щодо оплати наданих послуг. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216 Господарського кодексу України.

Представники позивача та відповідача про судові засідання 02.07.2015р. та 13.07.2015р. були повідомлені належним чином, про що свідчить реєстр поштових відправлень рекомендованої кореспонденції з повідомленням про вручення від 24.06.2015р. та реєстр поштових відправлень рекомендованої кореспонденції від 03.07.2015р., однак у засідання суду представників не направили, вимоги ухвал суду не виконали, зокрема, відповідач відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, при цьому, позивач у клопотанні вих. №07/07-1-юр від 07.07.2015р. просив розглядати справу з урахуванням наявних матеріалів та без участі представника підприємства.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомлених сторін та ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуглетехнік» (далі – виконавець) та Державним підприємством «Дзержинськвугілля» (далі – замовник) був укладений договір №22-ТД.29.11-234 про закупівлю послуг від 05.12.2013р. (далі – договір), за умовами якого виконавець зобов’язався протягом строку дії договору надати замовнику послуги, зазначені в специфікації до договору, а замовник зобов’язався прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент) послуг: пусконалагодження електрообладнання на горизонті 1146м. Кількісні характеристики послуг – 5 найменувань.

Ціна договору, згідно п. 3.1 договору, становить 32 147грн. 84коп., у т.ч. ПДВ 5 357грн. 97коп., що співпадає з даними договірних цін, підписаних сторонами на суму 5 011грн. 14коп. та на суму 27 136грн. 70коп.

Розрахунки, як домовились сторони у п. 4.1 договору, проводяться шляхом оплати замовником, протягом 90 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі послуг.

Згідно з п. 10.1, договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 05.03.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, у виконання прийнятих на себе зобов’язань за договором у грудні 2013р. позивачем були надані послуги на загальну суму 30 364грн. 38коп. з ПДВ, за наслідком чого сторонами було підписано акт приймання виконаних робіт за грудень 2013р. №1668 від 27.12.2013р. (форма КБ-2в) на суму 5 011грн. 14коп., у тому числі ПДВ 835грн. 19коп. та акт приймання виконаних робіт за грудень 2013р. №1669 від 27.12.2013р. (форма КБ-2в) на суму 25 353грн. 24коп., у тому числі ПДВ 4 225грн. 54коп.

Дані акти форми КБ-2в підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, що сторонами не заперечується, з огляду на що суд дійшов висновку, що вказані роботи на загальну суму 30 364грн. 38коп. з ПДВ були виконані позивачем належним чином та відповідачем прийняті в повному обсязі.

В свою чергу, у виконання прийнятих на себе зобов’язань за договором відповідачем були перераховані на користь позивача в якості оплати вартості наданих послуг грошові кошти у сумі 15 000грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача, з якої вбачається перерахування 30.12.2013р. платіжним дорученням №797 замовником виконавцю вказаної суми, при цьому, призначення платежу містить посилання на договір №30-29-ТД.29 11-234 від 05.12.2013р.

З огляду на те, що 30.10.2014р. між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається погодження між сторонами перерахування вказаної суми у розмірі 15 000грн. саме за договором №22-ТД.29.11-234 про закупівлю послуг від 05.12.2013р., суд дійшов висновку про помилкове посилання відповідачем у платіжному документі на договір №30-29-ТД.29 11-234.

При цьому, доказів повного виконання відповідачем зобов’язань за договором з оплати наданих позивачем послуг матеріали справи не містять, що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки станом на 30.10.2014р.

Несплата замовником повної вартості послуг у розмірі 15 364грн. 38коп., виконаних позивачем за договором №22-ТД.29.11-234 про закупівлю послуг від 05.12.2013р., й стала підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Розглядаючи даний спір про стягнення заборгованості за вказаним договором, суд виходить з наступного.

За приписами ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Підставою виникнення у сторін зобов’язань у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України є договір №22-ТД.29.11-234 про закупівлю послуг від 05.12.2013р., який відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору №22-ТД.29.11-234 про закупівлю послуг від 05.12.2013р., суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, отже, відносини між сторонами врегульовано положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, яка міститься в Главі 63, одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.

За змістом ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов’язку за договором стосовно оплати вартості наданих позивачем послуг протягом 90 банківських днів після підписання сторонами актів здавання-приймання робіт, як це визначено п. 4.1 договору.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, тобто до 13.05.2014р. за актами №1668 та №1669 від 27.12.2013р. включно. Вказане призвело до порушення відповідачем зобов’язання з оплати послуг як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №22-ТД.29.11-234 про закупівлю послуг від 05.12.2013р. у розмірі 15 364грн. 38коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 450грн. 83коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вказаної норми закону нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за період з 14.05.2014р. по 05.05.2015р. у сумі 450грн. 83коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 14.05.2014р. по 05.05.2015р., суд дійшов висновку, що вказаний розраунок є арифметично та методологічно вірним, отже є таким, що підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у сумі 9 357грн. 78коп., заявлених позивачем до стягнення за період з 14.05.2014р. по 05.05.2015р., суд дійшов висновку, що він є арифметично та методологічно вірними та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 14.05.2014р. по 14.11.2014р. у сумі 1 787грн. 74коп., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 7.2 укладеного договору передбачено, що за порушення строків оплати замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент виникнення зобов’язання за кожен день прострочення, але не більше ніж за шість місяців.

Також приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналіз чинного законодавства, а також умов договору свідчить про відсутність продовження строку нарахування пені, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем.

Отже, виходячи з того, що згідно з п. 4.1 договору днем прострочення сплати відповідачем вартості робіт є 14.05.2014р., то встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені спливає 13.11.2014р. включно.

Перевіривши розрахунок пені за період з 14.05.2014р. по 14.11.2014р., судом встановлено, що зазначений розрахунок не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на неправомірне включення позивачем до періоду нарахування 14.11.2014р.

Фактично розмір пені за період з 14.05.2014р. по 13.11.2014р., виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, складає 1 774грн. 70коп., на підставі чого суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення пені у сумі 13грн. 04коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

За вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, ч1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 610, 612, 625, 629, ч. 1 ст. 901, ст. 903 Цивільного кодексу України, ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» (85200, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. 50 років Жовтня, 19, ідентифікаційний код 33839013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглетехнік» (87503, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Київська, буд. 49-Б, кім. 4, ідентифікаційний код 32116851) заборгованість за договором №22-ТД.29.11-234 про закупівлю послуг від 05.12.2013р. у сумі 15 364грн. 38коп., пені у сумі 1 774грн. 70коп., 3% річних у сумі 450грн. 83коп., інфляційних втрат у сумі 9 357грн. 78коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 826грн. 12коп.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглетехнік» в частині стягнення з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» пені у сумі 13грн. 04коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 13.07.2015р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2015р.

Суддя Ю.С. Мельниченко