Постанова № 4675037, 17.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2009 р.                                                                                 № 2-а- 37979/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І,С.,

при секретарі судового засідання Козар Т.А.,

за участю представників сторін:

прокурора - Сластін Ю.О.,

позивача - Поярко І.В.,

відповідача - Колядинський Р.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Росресурс", приватного підприємства "Метснаб" про стягнення суми ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувшись до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "РОСРЕСУРС", приватного підприємства "Метснаб", в якій просить суд стягнути з ПП "Метснаб" в доход держави грошові кошти в сумі 13 433 455, 62 грн.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, в обґрунтування яких пояснив, що в ході перевірки дотримання вимог податкового законодавства з боку ТОВ "ТД "Росресурс" було встановлено, що в лютому та травні 2008 року між ТОВ ТД "Росресурс" та ПП "Метснаб" було укладено чотири договори поставки товарно - матеріальних цінностей.

На думку позивача, дані правочини у формі договорів поставки не відповідають вимогам законодавства та є нікчемними.

Пунктом 1 статті 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Відповідно до п. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Порушення моральних засад суспільства, на думку позивача, полягає у здійсненні платником податків - ПП "Метснаб" діяльності, яка суперечить суті підприємництва, як діяльності, метою якої згідно з ст. 42 ГК України є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Позивач звертає увагу суду, що в даному випадку, ПП "Метснаб" не мало та не могло мати на меті отримання прибутку та соціальних результатів від здійснення господарської діяльності, оскільки його посадові особи взагалі не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

В той же час, відображення даного правочину в податковому обліку ТОВ "ТД "Росресурс" призвело до наступних наслідків: підприємство в лютому - липні 2008 р. занизило свої податкові зобов'язання на суму 3 078 587 грн. з податку на додану вартість та на суму 3 849 486,25 грн. з податку на прибуток підприємств. Отже, укладання даного правочину з боку ТОВ "ТД "Росресурс" мало на меті заволодіння державним майном, тобто порушувало публічний порядок.

Відповідно до п. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, оскільки нікчемні правочини, які згідно з витратними накладними та податковими накладними були укладені між ТОВ "ТД "Росресурс" та ПП "Метснаб", не створюють ніяких юридичних наслідків, то збільшення ТОВ "ТД "Росресурс" податкового кредиту з ПДВ та валових витрат на підставі таких правочинів суперечить ст. 228 ЦК України, ст.3 п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок на прибуток".

Представник відповідача - ПП "Медснаб" в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача - ТОВ "ТД "Росресурс" в судовому засіданні позов не визнав, пояснив суду, що заяви з боку ДПІ у Московського району м. Харкова стосовно недійсності (нікчемності) договорів, укладених товариствами не відповідає дійсності, оскільки вищевказані договори укладені з дотриманням усіх вимог, передбачених Цивільним законодавством (статті 203 ЦК України), з додержанням обов'язкових умов дійсності правочину, з волевиявленням сторін, зміст цих договорів не суперечить актам цивільного законодавства, договори мають печатки підприємств та підписи уповноважених осіб, сторін за договором, які мають необхідний об'єм цивільної право-дієздатності, тому у будь - якому випадку такі договори створюють реальне настання правових наслідків, обумовлені ними.

Укладені договори не можуть порушувати публічний порядок, оскільки, згідно із частиною першою статті 228 Цивільного Кодексу України, порушення публічного порядку це порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної, юридичної осіб, держави.

В даному випадку, на думку відповідача нікчемність правочину прямо не встановлена законом, сторони за договором не заперечують його дійсність, тому такий правочин може бути визнаний нікчемним лише у судовому порядку (ч. з ст. 215 ЦКУ). Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Укладені між відповідачами правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договорів не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Установчі документи ТОВ «ТД «Росресурс»не визнано недійсними, податкова звітність подавалась до органів державної податкової служби відповідно до діючого законодавства, державна реєстрація товариства не скасована, від оподаткування прибутки та доходи не приховувались, договори не суперечать цілям юридичної особи, зазначеним у законі, що регулює її діяльність, тому не має жодних підстав вважати договори недійсними (нікчемними).

Крім того, відповідач пояснив, що ПП «Метснаб»зверталося до Господарського суду Харківської області із позовом до ПП «Ярс»про визнання договорів не дійсними (договорів, що стали об'єктом перевірок з боку ДПІ), де у якості третіх осіб на стороні відповідача брали участь ДПІ у Московському районі м. Харкова, ТОВ «ТД «Промсталь», ТОВ «ТД «Росресурс», ТОВ «Український промисловий ресурс». Рішенням Господарського суду Харківської області від 13 квітня 2009 року у позові щодо визнання договорів не дійсними відмовлено повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог врахувавши таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним Підприємством «Метснаб»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Росресурс»було укладено договір купівлі продажу № 6.06 від 26.05.2008 р., договір купівлі-продажу № 6.05 від 25.05.2008 р., договір № 3.03 від 25.02.2008 р., договір купівлі - продажу № 4.02 від 01.02.2008 р.. За вказаними договорами Приватне підприємство «Метснаб»зобов’язалось передати у власність ТОВ «ТД «Росресурс»визначений у договорах товар. На виконання договорів ПП «Метснаб»виписано податкові накладні. Зазначені договори було підписано уповноваженими особами сторін та скріплено печатками підприємств. Факт отримання товару та проведення сплати коштів за отриманий товар відповідачем ТОВ «ТД «Росресурс»та відповідачем ПП «Метснаб»не заперечувався. Договори укладені з дотриманням вимог, передбачених статтею 203 Цивільного Кодексу України, з додержанням обов’язкових умов дійсності правочину, з волевиявленням сторін, зміст договорів не суперечить актам цивільного законодавства, підписані особами, які мають необхідний об’єм цивільної право-дієздатності, тому у будь-якому випадку такі договори створюють реальне настання правових наслідків, обумовлені ними.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Частина 1 ст. 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов’язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як «нікчемний правочин», відповідач не звернув уваги на те, що згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Відповідачем, при використанні терміну «нікчемний правочин», не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі –ГК України) встановлено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Частиною 2 ст. 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов’язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов’язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов’язану сторону певних обов’язків; допускають односторонню відмову від зобов’язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Позивач не звернув увагу на те, що згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Метснаб»зверталося до Господарського суду Харківської області із позовом до ПП «Ярс»про визнання договорів не дійсними (договорів, що стали об’єктом перевірок ДПІ у Московському районі м. Харкова та предметом розгляду даної справи), де у якості третіх осіб на стороні відповідача брали участь ДПІ у Московському районі м. Харкова, ТОВ «ТД «Промсталь», ТОВ «ТД «Росресурс», ТОВ «Український промисловий ресурс». Рішенням Господарського суду Харківської області від 13 квітня 2009 року у позові щодо визнання договорів не дійсними відмовлено повністю. Серед договорів, що стали об’єктами розгляду справи, є договір № 4.02 від 01.02.2008 року, укладений між ПП «Метснаб»та ТОВ «ТД «Росресурс».

Рішенням Господарського суду Харківської області було встановлено факт дійсності та правомірності укладення спірних договорів. Висновки суду, викладені у рішеннях, є обставинами, що не потребують доказування. Рішення ухвалюється судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у справі, підтверджених необхідними доказами. Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ґрунтуються на обставинах, що звільнені від доказування.

Що стосується посилання позивача на висновки акту №138/230/31940799 від 14.01.2009 р., то незнаходження особи за її юридичною адресою не є підставою для визнання договорів недійсними.

Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов до висновку, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів пра-вомірність прийнятого ними спірного рішення.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних oci6, прав та інтересів юридичних oci6 у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, оргaнів місцевого самоврядування, їхніх посадових i службових ociб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Украіни у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди серед іншого перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у cnoci6, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням вcix обставин справи. При розгляді даної справи судом встановлено, що оскаржуване рішення прийняте без належного обґрунтування та не на підставах, передбачених чинним законодавством України.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 158, 159, чч.1,2 ст. 160, ст.161 - 163, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Росресурс", приватного підприємства "Метснаб" про стягнення суми –відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі, та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений 22.07.2009 року.

Суддя                                                                       Чалий І.С.