Постанова № 4674974, 21.05.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2009 р.                                                                                           № 2а- 37103/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді-Самойлової В.В.

при секретарі- Каплоух В.О.

за участю прокурора - Сластіна Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастрой ХХІ" до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Мегастрой ХХІ" в порядку адміністративного судочинства ставить питання щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова № 0000322302/0 від 12.03.09р. про донарахування податкового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 25196088 грн. та № 0000312302/0 від 12.03.09р. про донарахування податкового зобов"язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 37933883,90 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення –рішення суперечать ст. 19 Конституції України та вказує на невірне тлумачення відповідачем змісту ст. 215 ЦК України в акті перевірки. Також позивач посилається на порушення відповідачем п.п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10 серпня 2005 р., а саме: відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

У судовому засіданні представники позивача Вишневецька Т.А., Гаврилова Л.О. підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Межирицький А.О., просив у задоволенні позову відмовити, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивачем порушені п.5.1. ст. 5, п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: товариство занизило податок на прибуток в сумі 20996741,25 грн. та порушено п. 7.4.1, п.7.4.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: товариство занизило податок на додану вартість в сумі 16797385 грн.

Представник прокуратури Московського району м.Харкова Сластін Ю.О., який бере участь у справі із захисту інтересів держави на боці відповідача, проти позову заперечує, посилаючись на те, що зазначені податкові повідомлення рішення прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та не підлягають скасуванню і просить відмовити у його задоволенні.

Заслухавши сторони, дослідивши докази, суд приходить висновку про задоволення позову, як законного та обґрунтованого зі слідуючих підстав.

Встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Мегастрой ХХІ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт перевірки № 902/23-212/33118603 від 19 лютого 2009 р.

          На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесені та направлені на адресу позивача податкові повідомлення –рішення №0000312302/0 від 12.03.2009 р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 37933883,90 грн. (в т.ч. основний платіж –20996741,00 грн., штрафні санкції –16937142,90 грн.) та №0000322302/0 від 12.03.2009 р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 25196088,00 грн. (в т.ч. основний платіж - 16797392,00 грн., штрафні санкції - 8398696,00 грн.).

Відповідачем в акті перевірки встановлені порушення п.5.1. ст. 5, п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 7.4.1, п.7.4.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку з зайвим віднесенням до складу валових витрат суми послуг по управлінню проектом, отриманих від ТОВ «Керуюча компанія «Індустрія розвитку»у розмірі 275000,00 грн. за договором № 01 від 01.11.2007 р. на послуги по управлінню проектом.

В акті перевірки відповідач вказує, що проекти будівництва об’єктів надавались замовником, були виконані спеціалізованою організацією, яка має відповідну ліцензію на проектні роботи, а отже ТОВ «Мегастрой ХХІ»не має жодного відношення до виконання проектних робіт.

Судом встановлено, що 01.11.2007 р. між позивачем та ТОВ «Керуюча компанія «Індустрія розвитку»укладено договір на послуги по управлінню проектом, відповідно до п.2.1. якого ТОВ «Керуюча компанія «Індустрія розвитку»зобов’язалось надати, а позивач прийняти та оплатити комплекс послуг, які пов’язані з реалізацією проекту будівництва супермаркетів, торгівельних центрів та інших об’єктів на території України. Відповідно до п. 4.1 Договору, комплекс послуг, які надаються консультантом замовнику з управління проектом передбачає наступні етапи: управління проекту, супровід проектування та погодження проектно-кошторисної документації на об’єкт, організація та супровід робіт з комплектації об’єкта ресурсами, організація та супровід будівництва об’єкта, організація та виконання робіт по здаванню об’єкта в експлуатацію спільно з Замовником.

Положення вказаного договору є дійними, оскільки вони не визнані недійсними в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, надати послугу тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У зв’язку з виконанням зобов’язань за договором від 01.11.2007 р., позивач отримав від ТОВ «Керуюча компанія «Індустрія розвитку»послуги, що підтверджується актами виконаних робіт №ИД-002 за грудень 2007 р. на суму 75000,00 грн., ПДВ 15000,00 грн., №ИД-004 за лютий 2008 р. на суму 41666,67 грн., ПДВ 8333,33 грн., №ИД-005 за квітень 2008 р. на суму 158333,33 грн., ПДВ 31666,67 грн.

Надані послуги були оплачені позивачем. Розрахунки були здійснені шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «Керуюча компанія «Індустрія розвитку», що підтверджується виписками руху коштів по банківському рахунку позивача.

П. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункти 5.3 - 5.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містять посилання, що віднесення до складу витрат, понесених витрат за отримані послуги по управлінню проектами є неправомірним. Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Факт того, що товариством були понесені витрати у зв’язку з отриманням послуг по управлінню проектами, підтверджується вказаними вище актами наданих послуг, а також виписками про рух коштів по рахунку позивача.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено цей документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарського операції.

Акти наданих послуг, якими підтверджуються факт надання послуг по управлінню проектом, містять вказані реквізити.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату послуг, в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку послуг - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи приписи зазначених статей Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», суд доходить до висновку про те, що висновок відповідача про порушення п.5.1. ст. 5, п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 7.4.1, п.7.4.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку з віднесенням до складу валових витрат суми послуг по управлінню проектом, отриманих від ТОВ «Керуюча компанія «Індустрія розвитку» за договором №01 від 01.11.2007 р. на послуги по управлінню проектом є безпідставним.

Також в акті перевірки встановлено укладення ТОВ «Мегастрой ХХІ»з ТОВ «Міткохер»нікчемних угод, тобто таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків. Внаслідок встановлення нікчемності таких угод, ДПІ у Московському районі м. Харкова зроблено висновок про заниження ТОВ «Мегастрой ХХІ»податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість та порушення п.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що між ТОВ «Міткохер»та позивачем укладені договір підряду №2007-12-10/1 від 10.12.2007 р. на суму 1737403,33 грн., ПДВ 347480,67 грн. на виконання загально будівельних робіт на будівництві торгівельного комплексу за адресою м. Керч, вул. Горького; договір підряду №2007-12-10-1/1 від 10.12.2007 р. на суму 1809124,17 грн., ПДВ 361824,83 грн. на виконання загальнобудівельних робіт за адресами м. Кривий Ріг, вул. 23 Лютого, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, м. Кривий Ріг, вул. Незалежності; договір підряду №2007-12-11/1 від 11.12.2007 р. на суму 39003,33 грн., ПДВ 7800,67 грн. на виконання загальнобудівельних робіт на будівництві торгового комплексу за адресою м. Херсон, пр-т 200-річчя Херсона; договір підряду №2008-01-02 від 01.02.2008 р. на суму 6297365,11 грн., ПДВ 1259473,02 на виконання загальнобудівельних робіт за адресами м. Кривий Ріг, вул. 23 Лютого, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, м. Кривий Ріг, вул. Незалежності; договір підряду №2007-02-01 від 02.02.2008 р. на суму 157471,67 грн., ПДВ 31494,33 грн. на виконання робіт по монтажу систем вентиляції багатоповерхового житлового будинку по пр. Л.Свободи, кут пр. Перемоги; договір підряду №2008-02-05-1 від 05.02.2008 р. на суму 16716000,00 грн., ПДВ 3343200 грн. на виконання загальнобудівельних робіт на будівництві торгового комплексу «Метро Кеш енд Кері»Таіровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, с. Мизикевича, ж/м «Дружний»масив №10; договір підряду №2008/06/02-1 від 06.02.2008 р. на суму 12144,00 грн., ПДВ 2428,8 грн. на виконання робіт по ізоляції трубопроводів в топочних №1,2 торгового комплексу ЗАТ «Євротек»за адресою м. Керч, вул. Горького, 2Д; договір підряду №2008-25-02/1 від 25.02.2008 р. на суму 13865,06 грн., ПДВ 2773,01 грн. на виконання робіт по ізоляції трубопроводів в топочній торгового комплексу ЗАТ «Євротек»за адресою м. Кривий Ріг, вул. Незалежності України, 16Б; договір підряду №2008-03-05 від 05.03.2008 р. на суму 25100 грн., ПДВ 5020,00 грн. на виконання робіт по ізоляції топочної м Кривий Ріг; договір підряду №2008-03-15/1 від 15.03.2008 р. на суму 1983333,33 грн., ПДВ 396666,67 грн. на виконання загально будівельних робіт на будівництві торгового центру Таіровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, с. Мизикевича, ж/м «Дружний», масив №10; договір підряду №2008-03-18/1 від 18.03.2008 р. на суму 812585,50 грн., ПДВ 162517,10 грн. на виконання загальнобудівельних робіт на будівництві торгового комплексу за адресою м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна; договір підряду №2008-04-02 від 02.04.2008 р. на суму 135585 грн. ПДВ 27117 грн. на виконання робіт по монтажу систем вентиляції багатоповерхового житлового будинку в м. Харків, кут пр. Л.Свободи та пр. Перемоги; договір підряду №2008-05-10/1 від 10.05.2008 р. на суму 27605425,27 грн. ПДВ 5521085,50 грн. на виконання загально будівельних робіт на будівництві торгового комплексу «Метро Кеш енд Кері»по ул. Вовчинецькій в с. Вовчинецьк, Івано-Франківської обл., договір підряду №2008-06-23/1 від 23.06.2008 р. на суму 13400583,00 грн. ПДВ 2680116,60 грн. на виконання загальнобудівельних робіт на будівництві торгового комплексу «Метро Кеш енд Кері»по Євпаторійському шосе на території Мирнівської сільської ради Сімферопольського району АР Крим; договір підряду №2008-06-27/1 від 27.06.2008 р. на суму 8048336,50 грн., ПДВ 1609667,30 грн. на виконання загальнобудівельних робіт на будівництві торгового комплексу «Метро Кеш енд Кері»по вул. Вовчинецькій в с. Вовчинецьк Івано-Франковської області.

Вказані договори підряду визнані відповідачем нікчемними.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з абз. 1 ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

ДПІ у Московському районі м. Харкова не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов’язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

ДПІ у Московському районі м. Харкова, використовуючи в акті перевірки такий термін, як «нікчемний правочин», не звертає уваги на те, що згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним ; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; ч. 2 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок тощо.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів підряду визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у Замовника –на отримання результатів певної роботи, у Підрядника –на отримання оплати за виконану роботу. Ні якої іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків з боку продавця та «штучне»зменшення бази оподаткування з боку покупця) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов’язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договору внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними закінчуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб’єктним складом: між покупцем і державою та продавцем і державою.

Поза увагою ДПІ у Московському районі м. Харкова залишився той факт, що як ТОВ «Мегастрой ХХІ», так і ТОВ «Міткохер» виконали умови договорів підряду, чим і підтвердили факт їх укладання, зокрема, сторонами договорів були підписані акти виконаних робіт, Замовником оплачені виконані Підрядником роботи, що підтверджується копіями виписок руху коштів по рахунках позивача, а також актами виконаних робіт.

Відповідно до п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10 серпня 2005 р., за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до п. 2.3.4 вказаного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем до ДПІ у м. Іллічівськ Одеської області було надіслано запити на проведення зустрічної перевірки ТОВ «Міткохер»з питання взаємовідносин з ТОВ «Мегастрой ХХІ». Станом на день складання акту перевірки відповідь відповідачем не отримана.

Інформація про відсутність у ТОВ «Міткохер»трудових ресурсів, основних фондів та обладнання для виконання укладених підрядних договорів отримана відповідачем на підставі даних податкової звітності ТОВ «Міткохер»без дослідження будь-яких документів ТОВ «Міткохер».

Судом встановлено, що ТОВ «Міткохер»має право на проведення будівельної діяльності, що підтверджується нотаріально завіреною копією ліцензії серії АВ №389311 від 07.12.2007 р.

Таким чином, суд вважає, що висновок про відсутність у ТОВ «Міткохер»трудових ресурсів та обладнання для надання послуг за договорами підряду у ДПІ у Московському районі м. Харкова ґрунтується на припущенням та зроблений перевищенням меж повноважень, наданих Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними правочини та відображати такі висновки в акті перевірки. Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

          Правочини, визнані ДПІ у Московському районі м. Харкова нікчемними, не були визнані недійсними в судовому порядку.

Таким чином, висновки акту перевірки про нікчемність укладених ТОВ «Мегастрой-ХХІ»з ТОВ «Міткохер»угод суперечать ст. 19 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. ст. 204, 215 Цивільного кодексу України, а також вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10 серпня 2005 р.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких умов, факти вказаних в акті перевірки порушень, слід вважати недоведеними.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 37933883,90 грн. (в т.ч. основний платіж –20996741,00 грн., штрафні санкції –16937142,90 грн.) та суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 25196088,00 грн. (в т.ч. основний платіж - 16797392,00 грн., штрафні санкції - 8398696,00 грн.), тому податкові повідомлення –рішення №0000312302/0 від 12.03.2009 р. та №0000322302/0 від 12.03.2009 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Законом України „Про податок на додану вартість”, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

А тому при таких обставинах, вказані дії відповідача не можуть вважатися законними та обгрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, що суперечить вимогам ст. 22 Конституції України, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 159 КАС України, ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість”, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастрой ХХІ" № 0000322302/0 від 12.03.09р. про донарахування податкового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 25196088 грн. та № 0000312302/0 від 12.03.09р. про донарахування податкового зобов"язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 37933883,90 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Самойлова В.В.