Постанова № 4674706, 02.03.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2009 р.                                                                                           № 24733/08/2070

                                                  Харківський окружний адміністративний суд

в складі: головуючого –судді Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,

за участю: представника позивача –Маслієвої С.І., представника відповідача –Малахової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом

          Товариства з обмеженою відповідальністю «МТЗ –ФЕД»(в подальшому ТОВ «МТЗ –ФЕТ») до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (в подальшому ДПІ у Київському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення –рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МТЗ –ФЕД»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення –рішення №0000552303/0 від 21 липня 2008 р., № 0000552303/1 від 13 серпня 2008 р., №0000552302/2 від 22 жовтня 2008 р., якими донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 82592,40 гривень, податкові повідомлення –рішення №0000562303/0 від 21 липня 2008 р., №0000562303/1 від 13 серпня 2008 р., №0000562303/2 від 22 жовтня 2008 р., якими донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 113273,00 гривень, податкове повідомлення –рішення №0000812303/2 від 22 жовтня 2008 р., яким донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 15380,80 гривень, податкове повідомлення –рішення №0000822303/2 від 22 жовтня 2008 р., яким донараховано зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 297,50 гривень, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

Податкові повідомлення-рішення винесено з порушенням норм ст.ст. 3, 4, 5, 11 Закону України від 28 грудня 1994 року за № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», ст. 6 та пп..17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 р. №2181 «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У ході судового розгляду справи представник позивача –Маслієва С.І. –надала заяву про уточнення позовних вимог з урахуванням яких просить скасувати рішення суб’єкта владних повноважень, а саме: податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0000552303/0 від 21 липня 2008 р., №0000552303/1 від 13 серпня 2008 р., №0000552303/2 від 22 жовтня 2008 р. якими визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток разом з штрафними санкціями на загальну суму 182592,40 грн., податкові повідомлення –рішення №0000562303/0 від 21 липня 2008 р., №0000562303/1 від 13 серпня 2008 р., №0000562303/2 від 22 жовтня 2008 р., якими донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість разом із штрафними санкціями на загальну суму 169909,50 грн., податкове повідомлення –рішення №0000812303/2 від 22 жовтня 2008 р., яким донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 15380,80 грн., податкове повідомлення –рішення №0000822303/2 від 22 жовтня 2008 р. яким донараховано зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 297,50 грн. та визнати дії відповідача незаконними по здійсненню виїзної позапланової документальної перевірки та скасувати наказ від 12 вересня 2008 р. № 952 про проведення позапланової документальної виїзної перевірки.

У судовому засіданні представник позивача –Маслієва С.І. –підтримала заявлені позовні вимоги та просила задовольнити їх в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача - Малахова Ю.А., - заперечувала проти позову в повному обсязі, підтримала письмові заперечення, які знаходяться в матеріалах справи, додатково пояснивши суду наступне.

ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена виїзна планова перевірка ТОВ «МТЗ –ФЕД» з питань податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09 січня 2007 р. по 31 березня 2008 р., про що складений акт від 09 липня 2008 р. №3766/23-506/3457430. За результатами акту перевірки встановлені порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», у 2007 р., 2008 р. п. 1 ст. 14 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За результатами акту перевірки винесені податкові повідомлення –рішення, які на думку позивача винесенні відповідно діючого законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, установив такі обставини.

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень №0000552303/0 від 21 липня 2008 р., №0000552303/1 від 13 серпня 2008 р., №0000552303/2 від 22 жовтня 2008 р. про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток та штрафних санкцій на загальну суму 182592,40 грн., податкові повідомлення –рішення №0000562303/0 від 21 липня 2008 р., №0000562303/1 від 13 серпня 2008 р., №0000562303/2 від 22 жовтня 2008 р. якими донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість разом із штрафними санкціями на загальну суму 169 909,50 грн., був акт №3766/23-506/34757430 від 09 липня 2008 р. складений за результатами виїзної планової перевірки ТОВ "МТЗ-ФЕД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09 січня 2007 р. по 31 березня 2008 р.

Згідно зазначеного акту, при проведенні перевірки були виявлені порушення позивачем вимог п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. із врахуванням п.1.23 ст. 1, п.5.1, п.5.9 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року за № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період у розмірі 141590,50 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 р. у сумі 126 838,00 грн., за 1 квартал 2008 р. у розмірі 14 752,50 грн., а також порушення п.4.2 ст. 4 з урахуванням п.1.4 ст. 1 Закону України від 03 квітня 1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження підприємством податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 113 273,00 грн., у тому числі за жовтень 2007 р. у сумі 4800,00 грн., за грудень 2007 р. у сумі 96 671,00 грн., за березень 2008 р. у сумі 11802,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами акту перевірки винесені податкове повідомлення-рішення №0000552303/0 від 21 липня 2008 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 182 592,40 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000562303/0 від 21 липня 2008 р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 169 909,50 грн.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 21 грудня 2000 р. №2181 «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків скористався правом адміністративного оскарження і направив до відповідача скаргу від 24 липня 2008 р.

Рішенням ДПІ у Київському районі м. Харкова від 13 серпня 2008 р. №11808/10/25-020 скарга платника податків була залишена без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін. До того ж, відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення №0000552303/1 від 13 серпня 2008 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 182 592,40 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000562303/1 від 13 серпня 2008 р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 169 909,50 грн. тобто на ті ж самі суми, що вказані у попередніх податкових повідомленнях-рішеннях, які оскаржувалися.

Судом встановлено, що підстави та порядок прийняття та направлення платникам нових податкових повідомлень-рішень за процедурою адміністративного оскарження і узгодження податкових зобов’язань, встановлюються Законом України від 21 грудня 2000 р. №2181 «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».           Відповідно до ст. 6 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачається прийняття таких повідомлень-рішень тільки у разі часткового скасування оскаржених повідомлень-рішень або донарахування (додатково визначені) податкових зобов’язань та/або фінансових санкцій. Оскільки скарга не була задоволена, а оскаржені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, то у відповідача не було законного права приймати нові податкові повідомлення-рішення.

При подальшому оскаржені в межах адміністративного оскарження, позивач направив скаргу від 19 серпня 2008 р. до ДПА Харківської області. За результатами повторної скарги, ДПА у Харківській області рішенням від 16 жовтня 2008 р. №4278/10/25-103 (з урахуванням рішення від 21 серпня 2008 р. №3256/10/25-103 про подовження строку розгляду скарги до 17 жовтня 2008 р.), скаргу залишила без задоволення, а оскаржені повідомлення-рішення без змін, при цьому, відповідач оформив нові податкові повідомлення-рішення за №0000552303/2 від 22 жовтня 2008 р., якими визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 182 592,40 грн. і №0000562303/2 від 22 жовтня 2008 р., якою визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 169 909,50 грн. тобто аналогічні тим, що оскаржувалися до ДПА Харківської області. Але прийняття нових податкових повідомлень-рішень в такому випадку суперечить приписам Законом України від 21 грудня 2000 р. №2181 «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і в цій частині позов підлягає задоволенню.

Додатково, рішенням ДПА у Харківській області від 16 жовтня 2008 р. №4278/10/25-103, збільшено позивачу на 15380,00 грн. суму податкового зобов’язання з податку на прибуток (за основним платежем –247,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –15133,30 грн.), визначену у податковому повідомленні-рішенні №0000552303/0 від 21липня 2008 р. та збільшено на 297,50 грн. суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість (за основним платежем –198,00 грн., за штрафними санкціями –99,50 грн.), визначену у податковому повідомленні-рішенні №0000562303/0 від 21 липня 2008 р. З урахуванням розгляду повторної скарги відповідачем було прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2008 р. №0000812303/2, яким додатково визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15380,89 грн. і №0000822303/2, яким додатково визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 297,50 грн.

Із наданих до матеріалів справи податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2008 р. №0000812303/2 і №0000822303/2 вбачається, що вони оформлені на підставі акту перевірки від 07 жовтня 2008 р. №5236/23-5/34757430, складеного за результатами виїзної позапланової перевірки ТОВ "МТЗ-ФЕД" з питань визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 09 січня 2007 р. по 31 березня 2008 р.

ДПІ у Київському районі м. Харкова зазначає, що під час розгляду повторної скарги Державною податковою адміністрацією у Харківській області прийнято рішення від 12 вересня 2008 р. №3622/10/25-103 про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "МТЗ-ФЕД" на підставі п.4 ч. 6 ст. 11-1 Закону України від 04 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу України». Прийняте рішення від 12 вересня 2008 р. №3622/10/25-103 про проведення позапланової виїзної перевірки, ДПА у Харківській області обґрунтовує неможливістю зробити правильні висновки щодо визначення податкових зобов’язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій без проведення перевірки додатково наданих документів, поданих до повторної скарги, і керуючись п.4 ч.6 ст. 11-1 Закону України від 04 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу»зобов’язав ДПІ у Київському районі м. Харкова провести позапланову виїзну перевірку ТОВ "МТЗ-ФЕД" з питання визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 9 січня 2007 р. по 31 березня 2008 р.

Наказом від 24 вересня 2008 р. №952, ДПІ у Київському районі м. Харкова призначено позапланову виїзну перевірку ТОВ "МТЗ-ФЕД" на підставі п.4 ч.6 ст. 11-1 Закону України від 04 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу».

Оскільки Наказ ДПІ у Київському районі м. Харкова від 24 вересня 2008 р., №952 є внутрішнім документом податкового органу, він не є актом індивідуальної дії і не тягне за собою прав та обов’язків для платника податків, тому позовні вимоги в цій частині не можуть бути розглянуті у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд у цій частині закриває провадження по справі.

Відповідно до ч.6 ст.11-1 Закону України від 04 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу», встановлено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин наведених у переліку до цієї норми, зокрема, у випадку коли платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки, відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу».

Відповідно до первинної та повторної скарги, які подавалися до податкових органів за процедурою адміністративного оскарження, відсутні посилання платника податків на порушення закону посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової перевірки. У судовому засіданні представник відповідача теж не дав пояснення даному факту. Крім того, судом встановлено, що позапланова виїзна перевірка була ініційована вищестоящим органом державної податкової служб –ДПА у Харківській області.

Відповідно до ч. 6 ст. ст.11-1 Закону України від 04 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу», позапланова виїзна перевірка може ініціюватися вищестоящим органом державної служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податку, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справую. Доказів про службове розслідування або притягнення посадових осіб ДПІ у Київському районі суду не надавались.

Таким чином, суд приходить до висновку, що законодавчих підстав для проведення позапланової виїзної перевірки та складання акту за її результатами немає, а посилання відповідача на п.4 ч.6 ст.11-1 Закону України від 04 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу», як на підставу правомірності здійснення позапланової виїзної перевірки необгрунтовані, оскільки документально відповідачем не підтверджено.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України від 04 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу»не передбачено проведення перевірок більш ніж одного разу на календарний рік з тих самих питань, за той же самий період.

Згідно даних акту №3766/23-506/34757430 від 09 липня 2008 р. про результати виїзної планової перевірки ТОВ "МТЗ-ФЕД" і акту від 07 жовтня 2008 р. №5236/23-5/34757430, складеного за результатами виїзної позапланової перевірки ТОВ "МТЗ-ФЕД", перевірці підлягали тотожні питання за аналогічний період –дотримання вимог податкового законодавства, з визначенням сум податкового зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 09 січня 2007 р. по 31 березня 2008 р., що є підтвердженням перевищення повноважень наданих законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 04 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу»встановлено обмеження у підставах проведення позапланових виїзних перевірок, а також вимагається для її здійснення рішення суду. Враховуючи, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки судом, то дії відповідача в частині здійснення позапланової виїзної перевірки не мають законного статусу, а результати перевірки, викладені в акті позапланової виїзної перевірки від 07 жовтня 2008 р. №5236/23-5/34757430 є нелегітимними.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. №327, акт перевірки –службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації, суд зазначає, що докази, викладені в акті позапланової виїзної перевірки від 07 жовтня 2008 р. №5236/23-5/34757430, одержані з порушенням норм ст. 19 Конституції України, ст. 11-1 Закону України від 04 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу», тому не можуть бути підставою для прийняття законних та обґрунтованих рішень щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток і з податку на додану вартість.

Таким чином податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2008 р. №0000812303/2 і №0000822303/2 підлягають скасуванню.

Результати виїзної планової перевірки щодо правильності визначення суми податку на прибуток, викладені у акті від 09 липня 2008 р. №3766/23-506/34757430, податковий орган вказує на заниження ТОВ "МТЗ-ФЕД" суми скоригованого валового доходу у четвертому кварталі 2007 р. на 24000,00 грн. і у першому кварталі 2008 р. –на 59010,00 грн.

У ході перевірки встановлено, що у 1 кварталі 2008 р. ТОВ "МТЗ-ФЕД" на виконання умов договору поставки від 28 лютого 2008 р. №24М/08, укладеного з Підприємством "Термінал" ХОР ВОІ "СОІУ", було продано магістральні частини марки 482М.010. на загальну суму 3120 000,00 грн. в тому числі ПДВ 520 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними; №2-00000010 від 24 березня 2008 р. на суму 910 000,00 грн. (без ПДВ); №2-00000011 від 26 березня 2008 р. на суму 910 000,00 грн. (без ПДВ); №2-00000012 від 27 березня 2008 р. на суму 780 000,00 грн. (без ПДВ). Згідно договору, вартість однієї магістральної части складає 650,00 грн. без ПДВ. Умови договору не передбачають включення до вартості реалізованої продукції суми упаковки, а також умови відвантаження продукції в тарі продавця. При відвантаженні товару –магістральної частини марки 483м.010 покупцю, підприємством ТОВ "МТЗ-ФЕД" було списано як собівартість товару так і тари (дерев'яних ящиків) у кількості 1000 штук на загальну суму 59010,00 грн., що за даними бухгалтерського обліку відображено проводкою –Д-т 902 К-т 281.

ДПІ у Київському районі м. Харкова виходить з того, що за відвантаженні ящики від покупця не надходили грошові кошти, тому підприємством в порушення пп.4.1.6 ст. 4 та п.1.23 ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 року за № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено суму скоригованого валового доходу у сумі 59010,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача не погоджується з даним висновком, посилаючись на укладені договори, калькуляцію ціни до специфікації проданого товару та документи бухгалтерського обліку. Надані документи свідчать про укладення договору поставки №24М/08 від 28 лютого 2008 р. між ТОВ "МТЗ-ФЕД" і Підприємством "Термінал" ХОР ВОІ "СОІУ". За умовами договору постачальник –ТОВ "МТЗ-ФЕД" зобов’язаний поставити, а замовник -"Термінал" ХОР ВОІ"СОІУ" прийняти та оплатити продукцію згідно специфікації №1, в якій зазначається вид продукції, марка, кількість товару, ціна. Додатковою угодою від 04 березня 2008 р., сторонами встановлено, що постачальник здійснює поставку продукції у тарі, яка забезпечує схоронність товару при транспортуванні, а вартість тари входить до ціни вартості продукції. Тара є безповоротною. Ціна продукції за договором поставки включає: вартість напівфабрикатів, складових частин корпусу та кришки, вартість їх обробки, вартість пакувальних ящиків для доставки та схоронності товару, вартість витрат, пов’язаних зі збутом, певний розмір прибутку, що разом складає 649,73 грн. Загальна ціна продукції за договором - 650 грн. Даний факт підтверджується специфікацією №1 до договору №24М/08 від 28 лютого 2008 р. та калькуляцією ціни к специфікації до договору №24М/08 від 28 лютого2008 р.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 685 ЦК України, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не передбачено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Відповідно до підпункту 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 року за № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", справедлива ринкова ціна –це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутність будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а при їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) .

У березні 2008 р., на виконання умов договору №24М/08 від 28 лютого 2008 р., позивачем здійснено три господарських операції з продажу, суми яких ним віднесено до складу валового доходу за перший квартал 2008 р.; 24 березня 2008 р. за видатковою накладною №2-00000010, відвантажено 1400 шт. магістральних частин марки 482М.010., упаковані у дерев'яну тару у кількості 350 шт., в сумі 910 000,00 грн. (без ПДВ); 26 березня 2008 р. за видатковою накладною №2-00000011, відвантажено 1400 шт. магістральних частин марки 482М.010., упаковані у дерев'яну тару у кількості 350 шт., в сумі 910 000,00 грн. (без ПДВ); 27 березня 2008 р. за видатковою накладною №2-00000012, відвантажено 1200 шт. магістральних частин марки 482М.010., упаковані у дерев'яну тару у кількості 300 шт., в сумі 780 000,00 грн. (без ПДВ).

Віднесення підприємством до валового доходу суми 2600000,00 грн. без ПДВ від продажу товарів у звітному періоді цілком правомірні і відповідають приписам п.4.1. ст. 4 Закону України від 28 грудня 1994 року за № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»згідно яких, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами, а висновки податного органу про заниження суми скоригованого валового доходу у першому кварталі 2008 р. (стор. 13 акту перевірки від 09 липня 2008 р. №3766/23-506/34757430), зроблені при довільному трактуванні пп.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та п.1.23 ст. ст. 1 зазначеного Закону і не відповідають чинному законодавству.

Заниження позивачем скоригованого валового доходу на суму 24000,00 грн. у четвертому кварталі 2007 р., податковим органом встановлено на підставі акту від 31 жовтня 2007 р. №2-00000002 про списання підприємством ящиків (тари) у кількості 400 шт. у зв’язку з їх псуванням, з чого зроблено висновок, що ящики у кількості 400 шт. не були використані ТОВ "МТЗ-ФЕД" у власній господарській діяльності, а тому їх вартість не може бути списана на витрати (стор. 12 акту перевірки від 09 липня 2008 р. №3766/23-506/34757430). Але, відповідачем не надано до суду акту №2-00000002 від 31 жовтня 2007 р. або іншого документу в підтвердження господарської операції. Крім того, ні в акті перевірки від 09 липня 2008 р. №3766/23-506/34757430, ні у запереченнях до позовної заяви не вказано про дослідження відповідачем доказів яким чином була отримана тара, з вказівкою на договір, накладні; чи була тара предметом окремого договору купівлі-продажу або отримана у якості пакувального матеріалу; підлягала поверненню чи була безповоротною; на підставі яких документів встановлено справедлива ціна тари.

Відповідно до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки, висновки акту перевірки не підтверджуються матеріалами справи, використання перевіряючими п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року за № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»у якості підстави для збільшення скоригованого валового доходу у четвертому кварталі 2007 р. на суму 24000,00 грн., здійснено при довільному тлумаченні господарської операції, а тому є неправомірними.

Перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено їх завищення за четвертий квартал 2007 р. у сумі 483355,00 грн. ДПІ у Київському районі м. Харкова виходить з того, що в порушення п.5.1 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року за № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем передані прості векселі в рахунок купленого у липні 2007 р. агрегатного станку марки 483902М, вартістю 483355,00 грн. (без ПДВ) та при продажу цього ж самого агрегатного станка у вересні 2007 р., в оплату його вартості були передані прості векселя, лемітовані ТОВ "МТЗ-ФЕД". Тобто, векселя виписані підприємством "МТЗ-ФЕД" за оплату придбаного товару, до сплати не пред’являлися, грошові кошти не перераховувались (стор. 15 акту перевірки від 09.07.2008 р. №3766/23-506/34757430).

ТОВ "МТЗ-ФЕД" заперечує проти висновку вважаючи, що він суперечить нормам ст. ст. 5, 11 Закону України від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Надані до матеріалів справи документи свідчать про укладення договору від 22 червня 2007 р. № 136К/07 між ПП "Остекс" –постачальником і ТОВ "МТЗ-ФЕД" –покупцем на поставку товарів: агрегатного станка марки 483 902М, у кількості - 1 шт., вартістю 483 355,00 грн. (без ПДВ); ящиків марки 920.253-01-м, у кількості 1000 шт., вартістю 60000,00 (без ПДВ). Умовами договору передбачено за згодою сторін оплату можна здійснювати після спливу 90 календарних днів з моменту відвантаження товару, а також цінними паперами чи іншим засобом, не суперечливим чинному законодавству.

04 липня 2007 р. позивачем отримано товар, що підтверджується видатковою накладною від 04 липня 2007 р. №1353 на суму 543 355,00 грн. (без НДС), податковою накладною 1353/1 від 04.07.2007 р. на суму 652 026,00 грн. (в т. ч. 20% ПДВ). Оплата за поставлений товар частково проведена у грошовій формі у сумі 72000,00 грн. (з ПДВ), на суму 580 026,00 грн. були видані прості векселя, емітентом яких є позивач. Здійснення даної господарської операції та порядок проведення розрахунків не заперечується сторонами по справі.

У подальшому, використовуючи агрегатний станок марки 483902М у власній господарській діяльності, ТОВ "МТЗ-ФЕД" за договором від 19 вересня 2007 р. №15м/07 продав його іншій юридичній особі –ПП "Технотрейдцентр" за 492 418,00 грн. (без ПДВ), що підтверджується накладною від 21 вересня 2007 р. №2-00000044, податковою накладною від 21 вересня 2007 р. №47, довіреністю на отримання товару від 21 вересня 2007 р. серії ЯНЧ №955089. Розрахунки покупцем були частково проведені у грошовій формі у сумі 10875.60 грн., а на суму 580026,00 грн. ПП "Технотрейдцентр" були передані векселя, емітовані ТОВ "МТЗ-ФЕД". Здійснення даної господарської операції та порядок проведення розрахунків не заперечується сторонами по справі.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року за № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Однак, відповідач наполягає, що позивачем не виконанні зобов’язання по оплаті агрегатного станка по договору укладеного між ПП "Остекс" та ТОВ "МТЗ-ФЕД" від 22 червня 2007 р. № 136 К/07, так як грошові кошти не перераховувались, як компенсація вартості товару, векселя до сплати не пред’являлися .

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно Закону України від 05 квітня 2001 р. «Про вексельний обіг в Україні», у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.

Згідно Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про цінні папери і фондовий ринок», вексель –цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до наведених правил, сторони у договірних відносинах самостійно визначають порядок припинення зобов’язань або виконують приписи закону. Закон передбачає, припинення грошових зобов’язань за договором шляхом видачі векселів, компенсуючи їх грошовим зобов’язанням щодо платежу за векселем. Право вимоги про сплату певної грошової суми за векселем належить векселедержателю. Не пред’явлення векселедержателем до сплати векселя не породжує негативних наслідків для зобов'язаної за векселем особи і не змінює вартісні показники документів, наданих при продажу товару, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Господарська операція з купівлі-продажу товару –агрегатного станка марки 483 902М, ящиків у кількості 1000 шт. на загальну суму 543355,00 грн. (без ПДВ) була здійснена 04 липня 2007 р. і підтверджується видатковою накладною №1353 від 04 липня 2007 р., прибутковою накладною №2-00000046 від 04 липня 2007 р. Також, підприємством ТОВ "МТЗ-ФЕД" була отримана податкова накладна №1353/1 від 04 липня 2007 р. на загальну суму 652026,00 грн. у тому числі ПДВ –108671,00 грн. Дана операція була відображена у бухгалтерському обліку наступним чином: Д-т 28 К-т 631 на суму 543355,00 грн.; Д-т 64 К-т 631 на суму 108671,00 грн.

За даними податкового обліку позивача, вартість придбаного товару у сумі 543355,00 грн. була віднесена у 3 кварталі 2007 р. до складу валових витрат і підтверджується наданими документами –декларацією з податку на прибуток за третій квартал 2007 р., розрахунком доходів від продажу товару за третій квартал 2007 р., розрахунком витрат за третій квартал 2007 р.

Даний факт не заперечується відповідачем та підтверджуються даними перевірки, викладені у акті від 09 липня 2007 р. №3766/23-506/34757430. На сторінці 17 зазначеного акта, у наведеній таблиці вказується, що за дев'ять місяців 2007 розбіжностей між звітами поданими підприємством до податкової інспекції та дами перевірки немає. Також, немає зауважень з приводу правильності нарахування податку на прибуток за три квартали 2007 р., сплачений 09 листопада 2007 р. у сумі 170000,00 грн.

Суд зазначає, що податковий орган неправомірно зменшив валові витрати у 4 кварталі 2007 року на суму 483 355,00 грн. (без ПДВ) вартості агрегатного станка марки 483902 М, придбаного підприємством у липні 2007 року. Дії контролюючого органу, суперечать правилам п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994 року за № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", яким встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За перевіряємий з 09 січня 2007 р. по 31 березня 2008 р. період, податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова виявлено порушення норм п.4.2 ст.4 з урахуванням п.1.4 ст. 1 Закону України від 03 квітня 1997 р. «Про податок на додану вартість»у результаті заниження підприємством податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 113273,00 грн., у тому числі за жовтень 2007 р. у сумі 4800,00 грн., за грудень 2007 р. у сумі 96671,00 грн., за березень 2008 р. у сумі 11802,00 грн. (стор. 25 –висновки акту перевірки від 09 липня 2008 р. №3766/23-506/34757430).

Згідно відомостей акту планової виїзної перевірки від 09 липня 2008 р. №3766/23-506/34757430 заниження підприємством податкового зобов’язання за березень 2008 р. у сумі 11802,00 грн., обґрунтовується тим, що за відвантажені ящики у кількості 1000 шт., в які були упаковані магістральні частини марки 482М.010., продані ТОВ "МТЗ-ФЕД" на підставі договору поставки №24М/08 від 28 лютого 2008 р. Підприємству "Термінал" ХОР ВОІ "СОІУ", не надходило грошових коштів від покупця. На думку відповідача, несплата вартості пакувальної тари є свідченням заниження позивачем суми податку на додану вартість. Відповідачем, без посилання на документи податкового обліку, самостійно зроблено розрахунок вартості господарської операції з продажу тари –у сумі 59010,00 грн.(без ПДВ) і встановлено суму податку, що підлягає сплаті у розмірі 11802,00 грн.

Суд вважає, що доводи відповідача не обґрунтовані з наступних підстав.

Надані до матеріалів справи документи свідчать, що відповідно до договору поставки від 28 лютого 2008 р. №24М/08 та додаткової угоди від 04 березня 2008 р., укладені між ТОВ "МТЗ-ФЕД" і Підприємством "Термінал" ХОР ВОІ "СОІУ", до ціни поставленої продукції включається вартість тари, оскільки тара є безповоротною.

Судом встановлено, що тара за цією угодою не є самостійним предметом купівлі-продажу, а є обов’язковою умовою для транспортування та зберігання товару –магістральних частин марки 482М.010. За домовленістю сторін до ціни товару у розмірі 650,00 грн., включено всі витрати пов’язані з його виготовленням (закупкою комплектуючих, їх переробкою, зборкою тощо), транспортуванням та зберіганням (тари) і відповідає правилам п.4.1 ст. 4 Закону України від 03 квітня 1997 р. «Про податок на додану вартість»

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України від 03 квітня 1997 р. «Про податок на додану вартість», база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

24, 26, 27 березня 2008 р. позивачем здійснено три господарські операції з продажу 4000 магістральних частин марки 482М.010. у дерев'яній тарі у кількості 1000 шт., з оформленням та видачею податкових накладних від 24 березня 08 р. №9 на загальну суму 1092000,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 182000,00 грн., від 26 березня 2008 р. №10 на загальну суму 1092000,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 182000,00 грн., від 27 березня 2008 р. №11 на загальну суму 936000,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 156000,00 грн.

Згідно пп. 7.9.1. п.7.9 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 р. «Про податок на додану вартість», для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

У відповідності до цієї норми, ТОВ "ФЕД-МТЗ" оформлено декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року, з включенням у повному обсязі до податкової звітності сум податкового зобов’язання за податковими накладними від 24 березня 2008 р. №9, від 26 березня 2008 р.№10, від 27 березня 2008 р. №11.

Таким чином, заниження позивачем податкового зобов'язання у сумі 11802,00 грн. у березні 2008 р. судом не встановлено.

          За даними перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова, встановлено заниження ТОВ "МТЗ-ФЕД" податкового зобов’язання у грудні 2007 р. у сумі 96671,00 грн., обґрунтоване наступним, внаслідок порушень викладених в пп. 3.1.2 Акта перевірки, в результаті отримання від ПП "Остекс" товару –агрегатного станка без компенсації вартості придбаного товару, а саме ТОВ "МТЗ-ФЕД" не було здійснено компенсацію за придбаний товар (векселя до сплати не пред’являлись, грошові кошти не перераховувались, заборгованість за виданими векселями відсутня), в порушення п.4.2 ст. 4 з урахуванням п.1.4. ст. 1 Закону України від 03 квітня 1997 р. «Про податок на додану вартість», занижена база оподаткування в грудні 2007 р. у сумі 483355,00 грн. та податок на додану вартість у сумі 96671,00 грн. , відповідно сторінки 19-20 акту перевірки від 09 липня 2008 р. №3766/23-506/34757430).

В пп. 3.1.2 Акта перевірки від 09 липня 2008 р. №3766/23-506/34757430 мова йде про порушення у вигляді завищення валових витрат позивачем в 4 кварталі 2007 р. у сумі 483355,00 грн. вартості агрегатного станка марки 483 902М.

У ході судового розгляду вказані порушення були спростовані.

          Крім того, ствердження відповідача про заниження податкового зобов'язання з посиланням на господарську операцію з купівлі - продажу агрегатного станка марки 483 902М., де позивач є його покупцем, суперечить нормам Закону України від 03 квітня 1997 р. «Про податок на додану вартість».

          Відповідно до п.1.6. ст. 1 Закону України від 03 квітня 1997 р. «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 р. «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

          Згідно пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 р. «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

          З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору поставки, укладеного між ПП "Остекс" і ТОВ "МТЗ-ФЕД" від 22 червня 2007 р. № 136К/07, 04 липня 2007 р. позивачем придбано агрегатний станок марки 483902М., що підтверджується податковою накладною виписаною продавцем від 04 липня 2007 р. №1353/1. Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 р. «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2. ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 р. «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Надана до матеріалів справи податкова накладної від 04 липня 2007 р. №1353/1 містить всі передбачені Законом реквізити і не викликає з боку відповідача заперечень щодо її правильного оформлення. Згідно даних, вказаних у податкової накладної від 04 липня 2007 р. №1353/1, покупцем придбано агрегатний станок марки 483902М. за ціною 483355,00 грн. (без ПДВ), 1000 ящиків за ціною 60000,00 грн. (без ПДВ), загальна сума продажу складає 543355,00 грн. (без ПДВ), загальна сума коштів з ПДВ складає 652026,00 грн. (в тому числі ПДВ у сумі 108671,00 грн.).

Відповідно пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 р. «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

За даними податкового обліку ТОВ "МТЗ-ФЕД", податкова накладна від 04 липня 2007 р. №1353/1 вказана у реєстрі отриманих податкових накладних у період з 01 липня 2007 р. по 31 липня 2007р. і включена у декларацію з податку на додану вартість за липень 2007 р.

З огляду на викладене, заниження позивачем податкового зобов’язання у грудні 2007 р. у сумі 96671,00 грн. судом не виявлено.

В акті перевірки від 09 липня 2008 р. №3766/23-506/34757430, зазначається, що для підтвердження дотримання ТОВ "МТЗ-ФЕД" вимог податкового законодавства за період з 09 січня 2007 р. по 31 березня 2008 р., у ході планової виїзної перевірки були направлені запити стосовно проведення зустрічних перевірок ПП "Остекс" (код 33504933) та ПП "Технотрейдцентр" (код34665386): запит від 13 червня 2008 р.№4976/7/23-506 до Макіївської ОДПІ щодо проведення зустрічної перевірки ПП "Остекс" (код 33504933); запит від 19 червня 2008 р. №5129/7/23-506 до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецьк щодо проведення зустрічної перевірки ПП "Технотрейдцентр" (код 34665386).

Листом Макіївської ОДПІ від 23 березня 2008 р. №17251/7/23-311 повідомлено, що провести зустрічну перевірку немає можливості, в зв’язку з тим, що не встановлено місцезнаходження ПП "Остекс". Акт про незнаходження підприємця за юридичною адресою від 18 червня 2008 р. №653/23-3, Макіївською ОДПІ направлено до Головного відділу податкової міліції Макіївського ОДПІ про здійснення оперативно-розшукових заходів.

Листом ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 24 червня 2008 р. №25473/7/213-2 повідомлено, що провести зустрічну перевірку немає можливості з причин відсутності ПП "Технотрейдцентр" (код 34665386) за юридичною адресою. До відділу податкової міліції ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька направлено запит на встановлення місцезнаходження підприємства. Крім того, у листі зазначено, що підприємство у вересні 2007 р. декларувало наступні показники з ПДВ: Ряд.9.кол.Б Декларації –0,0 грн. (всього податкові зобов'язання); Ряд.17.кол.Б Декларації –0,0 грн. (всього податковий кредит); Ряд.21 Декларації –0,0 грн. (чиста сума зобов'язань).

Дана інформація була висловлена представником ДПІ у Київському районі м. Харкова в судовому засіданні, але документи (запит від 13 червня 2008 р.№4976/7/23-506 до Макіївської ОДПІ щодо проведення зустрічної перевірки ПП "Остекс", запит від 19 червня 2008 р. №5129/7/23-506 до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецьк щодо проведення зустрічної перевірки ПП "Технотрейдцентр" та повідомлення Макіївської ОДПІ від 23 червня 2008 р. №17251/7/23-311, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 24 червня 2008 р. №25473/7/213-2) на які посилається відповідач, не надавалися суду ні в оригіналах для огляду, ні в копіях. Оскільки, доводи відповідача, ґрунтуються на фактах не підтверджених певними доказами, без належної оцінки їх достовірності, суд вважає, такі доводи необґрунтованими.

ДПІ у Київському районі м. Харкова стверджує, що в результаті заниження ТОВ "МТЗ-ФЕД" бази оподаткування в жовтні 2007 р. у сумі 24000,00 грн. встановлено заниження підприємством суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті у сумі 4800,00 грн. У акті від 09 липня 2008 р. №3766/23-506/34757430 вказано (стор.18), що в перевіряємому періоді, згідно акту списання №2-00000002 від 31 жовтня 2007 р., підприємством було списано 400 ящиків (тара) у зв’язку з їх псуванням на загальну суму 24000,00 грн. За даними бухгалтерського обліку підприємства дана операція відображена проводкою Д-т93 К-т 281 на суму 24000,00 грн., тобто ящики у кількості 400 штук не бели використані підприємством у власній господарській діяльності, а списані на витрати

Відповідач , з цього приводу зазначається, що на підставі акту списання №2-00000002 від 31 жовтня 2007 р. по підприємству ТОВ "МТЗ-ФЕД" було списано ящики №920.253-01-м за ціною 60,00 грн. (без ПДВ), як відвантажені, але не відображені своєчасно у бухгалтерському обліку. У бухгалтерському обліку зазначена операція була відображена наступними записами: Д-т.93 "Витрати на збут" К-т 281.

В обґрунтуванні акту перевірки стверджується, що ящики (тара) не використовувались у господарській діяльності і тому неправомірно списані на витрати, у доводах відзиву на позовну заяву відповідач вказує, що ящики використовувались у господарській діяльності, були відвантажені, але своєчасно не відображені у бухгалтерському обліку.

Оскільки облігово –сальдові відомості є допоміжними, а не основними документами, у визначенні податкового зобов’язання, посилання відповідача тільки на дані бухгалтерського обліку є безпідставними.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставни, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «МЗТ –ФЕД»в частині визнання не чинним та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Київському районі м. Харкова №00005523303 від 21 липня 2008 р., № 0000552303/1 від 13 серпня 2008 р. № 0000552303/2 від 22 жовтня 2008 р. , № 0000562303/0 від 21 липня 2008 р., № 0000562303/1 від 13 серпня 2008 р., № 0000562303/2 від 22 жовтня 2008 р., №0000812303/2 від 22 жовтня 2008 р., № 0000822302/2 від 22 жовтня 2008 р.; визнання незаконними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова по здійсненню позапланової виїздної перевірки.

Оскільки позовні вимоги стосовно скасування наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова від 24 вересня 2008 р. № 952 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження по справі у зазначеній частині.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про державну податкову службу Украхни», Законом України «Проопадаткування прибутків підприємств», Законом України «Про цінні бумаги та папери і фондовий ринок», Заоном України «Про податок надодану вартість», ст.ст. 598, 632, 685 ЦК України , ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МТЗ –ФЕД»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення –рішення задовольнити частково.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0000552303/0 від 21 липня 2008 р., №0000552303/1 від 13 серпня 2008 р., №0000552303/2 від 22 жовтня 2008 р., №0000562303/0 від 21 липня 2008 р., №0000562303/1 від 13 серпня 2008 р., №0000562303/2 від 22 жовтня 2008 р., №0000812303/2 від 22 жовтня 2008 р., №0000822303/2 від 22 жовтня 2008 р.

Визнати незаконними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова по здійсненню позапланової виїзної перевірки.

В іншій частині провадження у справі закрити.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

          Постанову в повному обсязі виготовлено 06 березня 2009 р.

          Суддя                                                                      О.В. Присяжнюк