Ухвала суду № 46741571, 08.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/9991/74402/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13 квітня 2011 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року

у справі № 2а-189/11/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство»

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09 листопада 2005 року №0003082310/1 та №1000022310/1 (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 07 грудня 2007 року).

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13 квітня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13 квітня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13 квітня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя провела виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство» з питань відшкодування з бюджету податку на додану вартість за липень 2005 року, за результатами якої був складений акт № 07/10/23-423/30394016/95 від 28 вересня 2005 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, пункту 6.5 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено зобов'язання по ставці 20 % за липень 2005 року на суму 4582760,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету за липень 2005 року, на суму 4059851,00 грн., та відповідно до завищення бюджетного відшкодування за липень 2005 року на суму 490146,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що виконані позивачем ремонтні роботи за укладеними 20 грудня 1999 року контрактами № 4199011 та № 4199012 з військовою частиною 90073 (згідно додаткових угод Генеральний замовник - Міністерство оборони Російської Федерації, військова частина 25029) підлягали оподаткування за ставкою 20%, а застосування позивачем нульової ставки вартості матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, включених до вартості ремонту по замовленню Міністерства оборони Російської Федерації було неправомірним, оскільки відсутні оформлені належним чином відповідні вантажні митні декларації, які підтверджують факт їх вивезення за межі митної території України.

09 листопада 2005 року ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003082310/1, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 5683791,40 грн., у тому числі: 4059851,00 грн. - за основним платежем, 1623940,40 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

09 листопада 2005 року ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 1000022310/1, яким згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ТОВ «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за липень 2005 року на 490146,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України, з огляду на що позивач неправомірно застосував нульову ставку оподаткування податком на додану вартість до вартості таких робіт. Також, суд виходив з того, що за відсутності документального підтвердження факту вивезення товарно-матеріальних цінностей, використаних при здійсненні ремонту, за межі митної території України, операції з поставки нерезиденту таких товарно-матеріальних цінностей оподатковуються за ставкою 20%, а податкові зобов'язання визначаються на дату першої з подій, визначеної підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

За змістом підпункту 3.1.1 пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з частиною 1 статті 5 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) митною територією України є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Відповідно до статті 14 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року (ратифікованої Верховною Радою України 24 березня 1999 року) підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації провадять податкові відрахування відповідно до законодавства України.

Положеннями абзацу 1 статті 40, абзацу 1 статті 74, статті 132 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Військова техніка, укомплектована повністю військовою командою, та бойові повітряні судна, а також військові кораблі, судна забезпечення Військово-Морських Сил, які перетинають митний кордон України, підлягають митному оформленню. Товари, що переміщуються через борти іноземних військових кораблів на митну територію України або у зворотному напрямку, підлягають митному контролю та митному оформленню.

Відповідно до підпункту 4.3.1 Інструкції про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними, затвердженої наказом Державної митної служби України від 17 вересня 2004 року № 678 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), військові кораблі та судна забезпечення військово-морських сил, які перетинають митний кордон України, підлягають митному оформленню.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України, з огляду на що позивач неправомірно застосував нульову ставку оподаткування податком на додану вартість до вартості таких робіт.

Статтею 8-А Протоколу від 02 квітня 1999 року «Про внесення змін та доповнень до Угоди про створення зони вільної торгівлі, укладеної між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 15 квітня 1994 року» передбачено, що договірні сторони у взаємній торгівлі не обкладають непрямими податками (податком на додану вартість, акцизами) товари (роботи, послуги), які експортуються однією з договірних сторін на митну територію іншої Договірної Сторони. Пунктом 1 цієї статті передбачено, що обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою, а також звільнення від акцизів товарів, які експортуються. Пунктом 2 вказаного протоколу передбачено, що звільнення товарів (робіт, послуг) від податку на додану вартість застосовується лише у тих державах-учасницях Угоди, в яких обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою взагалі не передбачено національним законодавством.

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить « 0» відсотків до бази оподаткування.

Згідно абзацу 10 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у позивача відсутні вантажні митні декларації на вказані вище роботи (послуги) та ремонтні матеріали. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що за відсутності документального підтвердження факту вивезення товарно-матеріальних цінностей, використаних при здійсненні ремонту, за межі митної території України, операції з поставки нерезиденту таких товарно-матеріальних цінностей оподатковуються за ставкою 20%, а податкові зобов'язання визначаються на дату першої з подій, визначеної підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13 квітня 2011 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13 квітня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ Н.Г. Пилипчук