Ухвала суду № 46741562, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/9991/8467/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Шевцової Т.М.,

представника відповідача - Морозова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року

у справі № 2а-9854/09/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000894120/0 від 03 серпня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2010 року позов був задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000894120/0 від 03 серпня 2009 року, винесене СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП. Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присуджено на користь ВАТ «Укртранснафта».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Укртранснафта», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну позивача - ВАТ «Укртранснафта» його правонаступником - ПАТ «Укртранснафта».

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засідання представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП була проведена планова документальна виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Укртранснафта» за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складений акт від 28 липня 2009 року №282/41-20/31570412.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які полягали у неутриманні та несплаті податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України у вигляді доходів від послуг типу «інжиніринг» на загальну суму 13557063,34 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що у періоді, який перевірявся, ВАТ «Укртранснафта» виплачувало на користь нерезидента - Компанії «MMG AM Nova Kft» (Угорщина) згідно контракту від 07 лютого 2008 року № 52/К/08 (№ 1001-8/005-00), проте належним чином оформленої довідки про підтвердження статусу податкового резидента (країни фіскальної резиденції) позивачем податковому органу надано не було, а надана ВАТ «Укртранснафта» довідка від 29 травня 2008 року, видана компетентними органами Угорської Республіки, не є підставою для звільнення від оподаткування доходів, виплачених на користь вказаного нерезидента, оскільки не містить апостиля.

03 серпня 2009 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000894120/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВАТ «Укртранснафта» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 6100678,50 грн., у тому числі: 2033559,50 грн. - за основним платежем, 4067119,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача були правові підстави для звільнення від оподаткування доходів, виплачених на користь нерезидентів, оскільки довідка від 29 травня 2008 року, видана компетентними органами Угорської Республіки, відповідає вимогам положень пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470, з урахуванням положень Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка набрала чинності для України 22 грудня 2003 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно абзацу 1 пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

За приписами підпункту «в» абзацу 2 пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг».

Відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до частини 1 статті 7 Конвенції між Україною і Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (дата підписання - 19 травня 1995 року, дата набуття чинності для України - 24 червня 1996 року) прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

Положення міжнародних договорів, які відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, мають пріоритет згідно зі статтею 19 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та частиною 2 статті 19 Закону України «Міжнародні договори України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) над положеннями національного законодавства.

Таким чином, положення вказаної вище Конвенції визначають, що оподаткування прибутку, виплаченого на користь резидента Договірної Держави, буде відбуватись саме на території цієї Договірної Держави.

Порядок застосування вищезгаданої Конвенції регламентується положеннями Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень абзаців 1-3 пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Таким чином, аналіз положень вказаної вище Конвенції та зазначеного вище Порядку свідчить, що для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зокрема при виплаті на користь нерезидента (резидента Договірної держави) доходів від послуг типу «інжиніринг» буде відбуватись у випадку підтвердження того, що нерезидент, на користь якого здійснюється виплата, є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, у розумінні цього міжнародного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Укртранснафта» до перевірки була надана довідка від 29 травня 2008 року, видана компетентними органами Угорської Республіки та її офіційний переклад, які підтверджували, що Компанія «MMG AM Nova Kft» є резидентом Угорської Республіки (т.1 арк. справи 145-146). Проте, вказана довідка не містила апостиля.

Відповідно до положень статті 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (дата підписання - 05 жовтня 1961 року, дата набуття чинності для України 22 грудня 2009 року) єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами, відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Статтею 22 Договору між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах (дата підписання - 02 серпня 2001 року, дата набуття чинності для України 08 березня 2002 року) визначено, що у процесі застосування Договору документи і переклади, видані чи засвідчені органами правосуддя чи іншими компетентними відомствами однієї з Договірних Сторін у рамках своєї компетенції та правомочності, при умові, якщо вони підписані та скріплені офіційною печаткою, ніякого подальшого засвідчення не потребують.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в статті 7 Конвенції між Україною і Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень надання такої довідки не передбачено, а Кабінет Міністрів України має повноваження приймати відповідні рішення для забезпечення реалізації Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які прямо віднесені цим Законом до його компетенції пунктом 22.32 цього Закону), однак не має повноваження встановлювати підстави звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України та підстави відмови у звільненні від оподаткування таких доходів, якщо це не передбачено в міжнародному договорі.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга скарзі СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна