Ухвала суду № 46738487, 09.07.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 р. Справа № 876/715/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Пліша М.А.

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трієра Фудз" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

26.11.2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трієра Фудз" (далі - ТзОВ Трієра Фудз) звернулось до суду з позовом до відповідача - Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2014 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 275 781,25 грн., у тому числі за основним платежем 220 625,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 55 156,25 грн., та № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 307 085,00 грн., у тому числі за основним платежем 245 668,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 61 417,00 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначає, що податковий орган безпідставно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.09.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, оскільки виявлені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства.

Позивач вказує, що відповідач не надав належної правової оцінки первинним документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ТзОВ Трієра Фудз. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 12.09.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що досліджені у судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товару крохмаль модифікований у ТзОВ Грант Тайм, а отже податковий кредит та валові витрати за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно. Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товару відбулася і товар в подальшому був використаний у господарській діяльності позивача та реалізований іншим контрагентам.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання сторони не зявились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Луцькою ОДПІ на підставі наказу від 14.08.2014 року № 1819 та направлення від 14.08.2014 року № 002041 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ Трієра Фудз з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ Грант Тайм за період з 01.07.2011 року по 30.06.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 29.08.2014 року № 7469/03-18-22-02/37107417, яким встановлено такі порушення:

- п. 44.1, п. 44.6, п. 44.7 ст. 44, п. 138.1, п. 138.4 п.п. 138.10.3, п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТзОВ Трієра Фудз занижено податок на прибуток по взаємовідносинах із ТзОВ Грант Тайм на загальну суму 220 625,00 грн., в т. ч. за 2012 рік на суму 80 500,00 грн., за 2013 рік на суму 140 125,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТзОВ Трієра Фудз завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ТзОВ Грант Тайм на загальну суму 245 667,00 грн., в т .ч. за жовтень 2012 року 26 667,00 грн., за листопад 2012 року 25000,00 грн., за грудень 2012 року -25 000 грн., за лютий 2013 року 27 667,00 грн., за травень 2013 року 27 667,00 грн., за червень 2013 року 27 667,00 грн., за серпень 2013 року 28 667,00 грн., за листопад 2013 року 14 333,00 грн., за грудень 2013 року 21 500,00 грн., за січень 2014 року 21 500,00 грн.

Позивач, не погодившись з висновками перевірки, викладеними в акті від 29.08.2014 року № 7469/03-18-22-02/37107417, подав письмові заперечення, однак листом Луцька ОДПІ від 10.09.2014 року № 13245/10/03-18-22-02 повідомила, що висновки зазначені в акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

12.09.2014 року Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 275 781,25 грн., у тому числі за основним платежем 220 625,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 55 156,25 грн., та № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 307 085,00 грн., у тому числі за основним платежем 245 668,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 61 417,00 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Пунктом 138.4 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

В контексті вищевикладеного, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що передумовою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за період, охоплений перевіркою, слугували правовідносини, що склалися у нього з ТзОВ Грант Тайм.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2012 року між ТзОВ Грант Тайм (постачальник) та ТзОВ Трієра Фудз (покупець) було укладено договір поставки № 26/09-1, відповідно до умов якого постачальник зобовязався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупця продукцію крохмаль модифікований в асортименті, а покупець зобовязався в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити товар. Відповідно до пункту 1.4 договору постачальник надає покупцю під час відвантаження товару необхідні документи, а саме: накладна, податкова накладна, копія сертифікату відповідності, копія гігієнічного висновку.

Так, факт придбання товару підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі товару Оплата за придбаний товар підтверджується також платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що з метою перевезення товару крохмаль модифікований між ТзОВ Трієра Фудз (відправник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) укладено договір перевезення вантажу від 26.12.2012 року, на виконання умов якого перевізник перевозив товар від ТзОВ Грант Тайм до ТзОВ Трієра Фудз, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 27.09.2012 року, від 16.11.2012 року, від 18.12.2012 року, від 30.01.2013 року, від 10.04.2013 року, від 10.06.2013 року, від 30.06.2013 року, від 04.11.2013 року, від 03.12.2013 року, від 09.01.2014 року, а також отримав плату за перевезення вантажу, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.12.2013 року № 32, від 23.09.2013 року № 209, від 29.08.2013 року № 177, від 11.02.2013 року № 27.

Як вбачається з витягу із картки ТзОВ Трієра Фудз по рахунку 23 за період з 06.08.2012 року по 30.06.2014 року, наявного в матеріалах справи, оприбуткування товару крохмаль модифікований відбувалося з рахунку 23 Виробництво на рахунок 201 Кредит. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що товар крохмаль модифікований використовувався підприємством для виробництва продукції - стабілізатор Ніжність, виробництво якої здійснювалось за допомогою спеціального обладнання розташованого за адресою: Луцький район, с. Гірка Полонка, вулиця Горохівська, 63В. На підтвердження зазначених обставин надав договір оренди складської та виробничої площі від 01.10.2011 року № 2-01/10/2011, укладений між ТзОВ Троянда та ТзОВ Трієра Фудз, договір продажу від 30.08.2011 року № 30082011, укладений між ТзОВ Протеїн, Технології, Інгредієнти Україна (продавець) та ТзОВ Трієра Фудз (покупець), відповідно до якого продавець передав у власність покупця змішувач СГ, паспорт на змішувач марки СГ, а також експлуатаційний дозвіл для потужностей (обєктів з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів від 16.11.2011 року № 45607/05/108. Наведене свідчить про наявність у позивача виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності.

Крім того, на підтвердження факту подальшої реалізації продукції стабілізатор Ніжність позивач надав договір поставки від 01.11.2012 року № 01/11-2012, укладений між ТзОВ Трієра Фудз та ТзОВ Лубенський молочний завод, договір поставки від 23.05.2011 року № 23/05-11, укладений між ТзОВ Трієра Фудз та ВАТ Новатор, договір поставки від 11.08.2010 року № 11/08, укладений між ТзОВ Трієра Фудз та ВАТ Ковельмолоко.

Як наслідок, встановлені судом обставини та досліджені докази, які підтверджують фактичний рух активів, свідчать про те, що операції з придбання позивачем товару крохмаль модифікований та його подальше використання у господарській діяльності є реальними і відповідають діловій меті підприємства.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги твердження відповідача про те, що товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, оскільки недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних не спростовують факт здійснення господарських операцій.

Доводи апелянта щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 16.04.2014 року № 1057/2659/22-02/38123047 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ Грант Тайм щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013 року по 28.02.2014 року, в якому зазначено, що згідно ІАІС системи Податковий блок ТзОВ ОСОБА_2 станом на момент проведення перевірки має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Дата зміну стану 27.03.2014 року. Крім того, проведеним співробітниками оперативного управління ДПІ у Шевченківському районі у м. Києві відпрацюванням ризикового платника податків було встановлено, що ТзОВ Грант Тайм має ознаки фіктивності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий Акт як доказ у справі судом не може братися до уваги, так як він не спростовує реальність господарських операцій, оскільки ним зафіксовано неможливість проведення зустрічної перевірки, а проведений аналіз господарської діяльності ТзОВ Трієра Фудз та його контрагента не узгоджується з повноваженнями податкового органу по факту неможливості проведення зустрічної перевірки. Висновки безтоварності можуть бути зроблені лише на підставі аналізу первинних документів, що не дотримано.

Слід зауважити, що сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася. Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки. Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам, колегія суддів зауважує, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданої господарської операції і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.

Слід зауважити, що висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом чи третіми особами вимог закону.

Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Також згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Тому, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також враховує, що характер придбання товарно-матеріальних цінностей відповідає видам діяльності позивача та доказам щодо реалізації придбаних ТМЦ для отримання прибутку.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що факт реального придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними документами встановленої форми. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт придбання товарно-матеріальних цінностей, також належно оформлені. Отже, реальність господарських операцій ТзОВ Трієра Фудз по придбанню товарно-матеріальних цінностей підтверджується долученими до справи письмовими доказами.

Тому, в даному випадку, встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Луцької ОДПІ, констатовані в акті перевірки від 29.08.2014 року № 7469/03-18-22-02/37107417, а тому податкові повідомлення-рішення від 12.09.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, винесені на підставі зазначеного акту перевірки, підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 р. по справі № 803/2400/14 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді Н.В. Ільчишин

ОСОБА_3

Ухвала складена в повному обсязі 14.07.2015 року.