Постанова № 46736688, 10.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2015 року 09:00 № 826/5241/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Старк Україна» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Старк Україна» (надалі - ТОВ «Старк Україна» або позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві або відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкової вимоги форми «Ю» від 27.02.2015 року № 2077-23 і рішення від 16.03.2015 року № 23/26-52-23-31 про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилається на протиправність податкової вимоги форми «Ю» від 27.02.2015 року № 2077-23 і рішення від 16.03.2015 року № 23/26-52-23-31 про опис майна у податкову заставу, оскільки ТОВ «Старк Україна» в порядку та установлені чинним законодавством строки виконало свій обов'язок зі сплаті єдиного податку за звітний період 4-ий квартал 2014 року в сумі 5 638,72 грн., шляхом подання платіжного доручення від 10.02.2014 року № 14 до обслуговуючого банку. Проте, з вини банку перерахування податку на відповідний рахунок органу казначейської служби здійснено не було, що, в силу норм п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, звільняє платника податку (позивача) від відповідальності за несплату такого податку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду у судовому засіданні на 13.05.2015 року.

У судове засідання, призначене на 13.05.2015 року, з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність оскаржуваних податкової вимоги форми «Ю» від 27.02.2015 року № 2077-23 і рішення від 16.03.2015 року № 23/26-52-23-31 про опис майна у податкову заставу. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на дані витягу з облікової картки платника єдиного податку з юридичних осіб ТОВ «Старк Україна» за 2015 рік, де станом на 28.02.2015 року обліковується сума непогашеної заборгованості з названого податку в сумі 5 638,72 грн.

Суд у судовому засіданні 13.05.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що на адресу ТОВ «Старк Україна» надійшли податкова вимога від 27.02.2015 року № 2077-23 (надалі - Податкова вимога), згідно якої станом на 26.02.2015 року за платником обраховується податкова заборгованість з єдиного податку з юридичних осіб у сумі 5 638,72 грн., та рішення від 16.03.2015 року за № 23/26-52-23-31 про опис майна ТОВ «Старк Україна» у податкову заставу (надалі - Рішення про опис майна у податкову заставу).

Не погоджуючись з правомірністю даних Податкової вимоги та Рішення про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся до суду.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому, нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Так, податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Зокрема, базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з податку на додану вартість визначені нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Відповідно до п. 59.1 і 59.3 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Така податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2011року № 2346-ІІІ (надалі - Закон № 2346-ІІІ), банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів..

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом (п. 8.3 ст. 8 Закону № 2346-ІІ).

Положенням п. 22.4 ст. 22 цього Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Проведення самого переказу грошей, в силу положень п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III, є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п. 30.1 ст. 30 зазначеного Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 Закону № 2346-ІІІ, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Так, згідно норм абз. 2 п. 32.2 ст. 32 Закону № 2346-ІІІ, у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

З системного аналізу викладених норм видно, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 року К/800/65943/13, від 26.02.2014 року № К/800/13275/13, від 15.12.2014 К/800/45490/14 та в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року № 826/18885/14.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у справі матеріалів, 10.02.2015 року, тобто у строки встановлені нормами п. 57.1 ст. 57 ПК України, позивачем до Філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» у м. Києві (МФО 300937) було подано платіжне доручення від 10.02.2015 року № 14 на перерахування коштів (єдиного податку за ставкою 5% за 4-ий квартал 2014 року) у сумі 5 638,72 грн., що підтверджується відповідною відміткою банку про одержання 10.02.2015 року на вказаному розрахункового документі.

У відповідності до п. 20.1 ст. 20 Закону № 2346-ІІІ, ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Пунктом 21.1 ст. 21 цього Закону передбачено, що ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - члена платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем спеціального платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; 6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем 10.02.2015 року ініційовано переказ коштів в оплату єдиного податку шляхом подання платіжного доручення від 10.02.2015 року № 14.

Проте, з невідомих для позивача причин, Банком переказ коштів в сумі 5 638,72 грн. за дорученням свого клієнта здійснено не було, що засвідчується даними виписки Банку по особовому рахунку ТОВ «Старк Україна» за період з 01.01.2015 року по 06.05.2015 року (зокрема, за даними останньої станом на 29.01.2015 року залишок коштів на рахунку товариства складав 8 442,33 грн., де відсутні відомості про проведення операцій за 10.02.2015 року) та витягом з особової картки платника єдиного податку з юридичних осіб - ТОВ «Старк Україна» за 2015 рік (остання операція за 28.02.2015 року), - за даними якого за позивачем з 19.02.2015 року обраховується недоїмка по сплаті єдиного податку по Податкові декларації реєстр. № 9080358211 від 09.02.2015 року в сумі 5 638,72 грн.

Про даний факт невиконання Банком свого обов'язку по перерахуванню суми податку за дорученням клієнта позивач повідомив відповідача 07.03.2015 року шляхом подання до канцелярії податкової інспекції письмового листа з доданою до нього копією платіжного доручення від 10.02.2015 року № 14 (копія якого наявна в матеріалах справи).

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про те, що подання до установи банку платіжного доручення на перерахування суми грошового зобов'язання по єдиному податку за 4-ий квартал 2014 року у розмірі 5 638,72 грн. було здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки та обов'язок позивача щодо сплати такого грошового зобов'язання у вказаній сумі припинився 10.02.2015 року, у зв'язку з чим у контролюючого органу не було підстав для виставлення оскаржуваної Податкової вимоги за відсутності сформованої у законодавчо встановленому порядку суми податкової заборгованості.

Що ж до позовних вимог позивача про скасування оскаржуваного Рішення про опис майна у податкову заставу від 16.03.2015 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 88.1 і 88.2 ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно до пп. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Отже, виходячи зі змісту вказаних вище норм ПК України, право податкової застави виникає виключено з дня виникнення податкового боргу.

Положеннями п. 2.1 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 572 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1841/24373), встановлено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, з урахуванням того, що станом на день винесення рішення про опис майна у податкову заставу, податковий борг позивача був сформований всупереч норм ПК України, зазначене рішення від 16.03.2015 року № 23/26-52-23-31, в свою чергу, було прийнято з порушенням пп. 89.1.1 п. 89.1 ст.89 Податкового кодексу України, п. 2.1. Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, а тому також є протиправним.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Приписами ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Старк Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві форми «Ю» від 27.02.2015 року № 2077-23.

3. Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 16.03.2015 року № 23/26-52-23-31 про опис майна у податкову заставу.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Старк Україна» (ідентифікаційний код 36563939, адреса місцезнаходження: 02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 6, кв. 327) судові витрати у розмірі 255,78 грн. (двохсот п'ятдесяти п'яти грн. 78 копійки) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок