Постанова № 46736678, 06.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 липня 2015 року 11:59 №826/7268/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон»

до

державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2015 №0001342207, від 09.04.2015 №0001352207,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 липня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Каргон» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2015 №0001342207, від 09.04.2015 №0001352207.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 18.03.2015 №7/26-58-22-06-11/38241508 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Авелин», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.04.2015 №0001342207, від 09.04.2015 №0001352207. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 18.03.2015 №7/26-58-22-06-11/38241508 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 09.04.2015 №0001342207, від 09.04.2015 №0001352207 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.09.2013 по 31.12.2014 по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Авелин».

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Каргон»:

пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 71000,00 грн.;

підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 63900,00 грн.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт від 18.03.2015 №7/26-58-22-06-11/38241508 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 09.04.2015 №0001352207, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання із податку прибуток у розмірі 79875,00 грн., у тому числі: 63900,00 грн. – основний платіж, 15975,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 09.04.2015 №0001342207, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання із податку на додану вартістьу розмірі 88750,00 грн., у тому числі: 71000,00 грн. – основний платіж, 17750,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.03.2015 №7/26-58-22-06-11/38241508 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Каргон» та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Авелин» за договором підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 28.10.2013 №28/10.13.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Каргон» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Авелин» (виконавець) укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 28.10.2013 №28/10.13, відповідно до якого, замовник доручає і зобов’язується прийняти, а виконавець бере на себе зобов’язання виконати будівельно-монтажні роботи на об’єкті: «Житлова та громадська забудова з автовокзалом на території по вулиці Кільцева дорога 1,1а,1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі міста Києва», перша черга будівництва, перший пусковий комплекс, ТРК і передати їх замовнику, а замовник зобов’язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 28.10.2013 №28/10.13; додаткової угоди № 1 до договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 28.10.2013 №28/10.13; протоколу узгодження договірної ціни; зведеного кошторису; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акту приймання-виконаних будівельних робіт; актів приймання-передачі виконаних робіт; податкових накладних за відповідні періоди; виписок по рахунку.

На обґрунтування ділової доцільності взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Авелин» та підтвердження реальності господарських операцій позивачем вказано на договір будівельного підряду від 14.04.2014 №6611, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Євро білд» (генпідряднк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Каргон» (підрядник), відповідно до якого Генпідрядник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати Генпідряднику відповідно до умов Договору та Проектної документації комплекс основних робіт по будівництву Об'єкта (надалі - Роботи) та Супутні загальнобудівельні роботи, безпосередньо пов'язані з основними Роботами, та роботи з поліпшення Об'єкту після вводу в експлуатацію в межах ліцензії Підрядника, а Генпідрядник зобов'язується надати Підряднику фронт робіт, забезпечити Підрядника Проектною документацією, здійснити приймання та сплатити вартість виконаних Підрядником та прийнятих Генпідрядником Робіт та використаних ним при цьому матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, за винятком наданих Генпідрядником, відповідно до умов Договору.

Об’єктом будівництва визначено: «Житлова та громадська забудова з автовокзалом на території по вулиці Кільцева дорога 1,1а,1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі міста Києва» перша черга будівництва, перший пусковий комплекс, ТРК.

Проаналізувавши зміст первинних документів, якими позивач обгрунтовує правомірність формування даних свого податкового обліку, зокрема, податкового кредиту, суд наголошує на тому, що наявність руху активів в процесі здійснення господарської діяльності, як і ділову, економичну доцільність взаємовідносин позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Авелин», зазначені документи не підтверджують.

А відтак, доводи контролюючого органу щодо створення позивачем видимості господарських операцій з метою мінімалізації податкового навантаження і отримання необгрунтованої податкової вигоди, знайшли своє підтвердженняч під час судового розгляду справи.

Так, відповідні первинні документи товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» (замовник) із товариством з обмеженою відповідальністю «Авелин» (виконавець) містять розбіжності в датах їх складання.

Зокрема, як встановлено судом, договір будівельного підряду №6611 укладений позивачем 14.04.2014, в той час, як договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт №28/10.13 по об’єкту визначеному у договорі будівельного підряду від 14.04.2014 №6611, на підставі якого, як зазначено позивачем, залучено до виконання товариство з обмеженою відповідальністю «Авелин», укладено останнім - 28.10.2013.

Тобто, із зазначеного вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «Авелин» виконувались роботи по об’єкту раніше, ніж вказаний у договорі будівельного підряду від 14.04.2014 №6611 об’єкт був переданий товариству з обмеженою відповідальністю «Каргон» для виконання робіт.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, під час проведення перевірки, контролюючим органом встановлено, що 16.01.2014 свідоцтво платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Авелин» було анульовано з підстав внесення до ЄДРПОУ запису про відсутність за місцезнаходженням.

Проте податкова накладна товариства з обмеженою відповідальністю «Авелин» №10, видана -17.01.2014, тобто після анулювання контролюючим органом реєстрації товариства як платника податку на додану вартість.

Суд наголошує на тому, що позивачем не надано суду доказів наявності у товариства з обмеженою відповідальністю «Авелин» ліцензії на провадження діяльності із виконання будівельно-монтажних робіт, трудових та виробничих ресурсів для виконання відповідного обсягу робіт, доказів неможливості виконання певного обсягу робіт власними силами, а також правильності ведення податкового обліку у спірному періоді.

За таких обставин, висновки акту перевірки державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 18.03.2015 №7/26-58-22-06-11/38241508 є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 09.04.2015 №0001352207 та від 09.04.2015 №0001342207 такими, що прийняти на підставі закону та в межах повноважень контролюючого органу.

Тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 337,25 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 3035,25 грн. (3372, 50грн. – 337,25 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» (03680, місто Київ. вулиця Виборзька, будинок 99, офіс 104, код ЄДРПОУ 38241508) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 3035,25 (три тисячі тридцять п’ять гривень) грн. 25 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 10.07.2015