Ухвала суду № 46699088, 08.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Музичко С.Г., Прокопчук Н.О.

при секретарі: Кутц А.В.

за участю:

представника позивача Шепель І.М.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року в справі за позовом Кредитної спілки «Співдружність» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року КС «Співдружність» звернулася до суду з вищевказаним позовом з урахуванням збільшення позовних вимог просила стягнути з відповідачів інфляційні втрати на суму 45 314,93 грн., три відсотки річних на суму 17 441,80 грн. та витрати по сплаті судового збору 627,57 грн., а всього 63 384,30 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06.04.2015 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інфляційні витрати в сумі 19 337,18 грн., 3 % річних в сумі 9 307,87 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 286,46 грн., а всього в сумі 28 931,51 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі. Апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість рішення. В обґрунтування своїх доводів вказує, що виконує рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18.12.2009 відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 30.01.2014 та сплачена більша частина боргу. Зазначила, що судом першої інстанції невірно застосовано строки позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що необхідно застосувати до даних правовідносин строки позовної давності.

Справа № 759/18537/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/8228/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко В.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2008 між КС «Співдружність» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №80715/с, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 70 000 грн. на строк до 18.07.2009 (а. с. 44-45). З метою забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору 18.07.2008 між КС «Співдружність» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №80715/ (а. с. 46-47). КС «Співдружність» повністю виконала взяті на себе зобов'язання. Відповідачі свої зобов'язання за договором не виконували, у зв'язку з чим кредитна спілка вимушена була звернутися до суду з позовом про стягнення суми заборгованості. 18.12.2009 Солом'янським районним судом м. Києва винесено рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КС «Співдружність» боргу по кредитному договору в сумі 321 908,04 грн. (а. с. 12). Вказане рішення набрало законної сили 29.12.2009.19.01.2010 Солом'янським районним судом м. Києва видано виконавчі листи № 2-3083-1/09 щодо виконання вищевказаного рішення (а. с. 13). 04.07.2010 головним державним виконавцем ВДВС Львівського МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом про стягнення з відповідачів солідарно боргу в сумі 95 608,04 грн. (а. с. 25). 21.08.2010 державним виконавцем винесено постанову про завершення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-3083-1/09 щодо боржника ОСОБА_2 відповідно до ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження»(а. с. 13). 05.07.2011 державним виконавцем ДВС Оболонського РУЮ м. Києва винесено постанову про повернення виконавчого листа № 2-3083-1/09 щодо боржника ОСОБА_3 за заявою стягувача відповідно до п. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження»(а. с. 14). У зв'зку з тим, що рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18.12.2009 повністю боржником не виконане, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статтей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що відповідач, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен був належно їх виконувати.

Матеріали справи свідчать, що 18.12.2009 Солом'янським районним судом м. Києва винесено рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КС «Співдружність» боргу по кредитному договору в сумі 321 908,04 грн., яке набрало законної сили 29.12.2009 (а. с. 12).

Згідно з ч. 1 ст. 599 ЦК Українизобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи із положень вищевказаних норм права, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачів індексу інфляціїта трьох відсотків річних.

Доводи апелянта про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції ухвали Апеляційного суду м. Києва від 30.01.2014, якою надано розстрочку виконання вищезгаданого рішення суду, колегія суддів вважає також таким, що не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки аналіз норм права, які регулюють вказані правовідносини, дає можливість зробити висновок про те, що надання судом відстрочки чи розстрочення виконання рішення суду не змінює строків виконання зобов'язання, які встановлені сторонами в договорі, а лише надає боржнику час, протягом якого не здійснюються виконавчі дії з метою можливості добровільного виконання рішення суду, не впливає на обов'язок боржника сплатити заборгованість, а в разі прострочення оплати відповідні санкції, встановлені договором чи законом, зокрема, річні та інфляційні втрати.

Також, необґрунтованим на думку колегії суддів є посилання апелянта на безпідставне не застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки підстави застосування останнього не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, 314, 315, 325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: С.Г. Музичко

Н.О.Прокопчук