Ухвала суду № 46688946, 07.08.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5481/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Суворова В.О., Артеменка І.А.

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2015 року по справі за позовом комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року КП ЖКС «Черьомушки» звернулося до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги посилаючись на те, що відповідач мешкає у квартирі АДРЕСА_1, має на дану квартиру рахунок № НОМЕР_1.

У звязку з невиконанням боржником зобовязань по своєчасному внесенню платежів за надані житлово-комунальні послуги, виникла заборгованість, яка за період з січня 2010 року по 30.09.2013 року склала суму у загальному розмірі 15346,22 грн.

У звязку з тим, що відповідач не виконує належним чином своїх обовязків по внесенню платежів, позивач змушений був звернутися з вказаним позовом до суду.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2014 року позовні вимоги КП ЖКС задоволено в повному обсязі, стягнуто на користь КП ЖКС «Черьомушки» заборгованість з ОСОБА_2 по оплаті за користування житловим приміщенням та комунальними послугами квартири АДРЕСА_2 в сумі 15346,22 грн.; стягнуто на користь КП ЖКС «Черьомушки» з ОСОБА_2 витрати за сплату судового збору в розмірі 229,40 грн.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2014 року скасовано, у задоволенні позовних вимог КП ЖКС «Черьомушки» відмовлено.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 28 січня 2015 року касаційну скаргу КП ЖКС «Черьомушки» задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2015 року позовні вимоги КП «ЖКС «Черьомушки» задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 користь КП «ЖКС «Черьомушки» суму заборгованостіза житлово-комунальні послугив розмірі 11158,07 грн., стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь КП «ЖКС «Черьомушки» суму оплаченого судового збору в розмірі 243,60 грн. В задоволенні інших позовних вимог КП «ЖКС «Черьомушки» відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги КП ЖКС «Черьомушки» залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов частково, суд обґрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 є власниками квартири № в буд. № 23-а по вул.. Люстдорфська дорога у м. Одесі, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно №21715259 від16 травня 2014 року.

Вказаний будинок знаходиться на балансі та обслуговується КП «ЖКС «Черьомушки», особовий рахунок за №9377923007 відкрито на ОСОБА_2 Вказані обставини були визнані сторонами по справі, що виключило необхідність їх доказування (ст. 61 ЦПК України).

Згідно довідки (витягу з домової книги про склад сімї та реєстрацію) №1740 від 01 вересня 2014 року, у зазначеній квартирі постійно проживає та зареєстрована ОСОБА_2

Однак, як свідчать розрахункові документи, з 01 листопада 2010 року по квартирі нерегулярно оплачуютьсякомунальні та інші послуги. Як зазначалось, відповідач ОСОБА_2 вказаної заборгованості не визнає та свідчить про неналежне надання послуг з боку ЖКС та відсутність укладеного договору між сторонами.

Проте як свідчать матеріали справи, 25 червня 2012 року між КП «ЖКС «Черьомушки» та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, згідно п.1 якого КП «ЖКС «Черьомушки» зобовязалось надавати ОСОБА_2 послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій квартир №№5,7 по вул. Люстдорфська дорога, 23-а у м. Одесі, а споживач зобовязалась своєчасно оплачувати вказані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором. При цьому розмір щомісячної плати за послуги на момент укладення договору встановлено на рівні 140,94 грн. з тарифом 1,74 грн. за 1кв.м., що встановлено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року.

У звязку з тим, що сторона відповідачів заперечувала факт укладення відповідного договору, суд зазначив наступне.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

В силу ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобовязаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг,підготовлений виконавцем на основі Типового договору.

Згідно ст. 68 Житлового кодексу УРСР, Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Кабінетом Міністрів України від 08 жовтня 1992 року, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обовязок споживача комунальних послуг щомісячно вносити плату за комунальні послуги.

На підставі ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обовязок виконавця послуг підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

При цьому, обовязок власника квартири укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п.7 Правил користування приміщенням житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року.

Виходячи з викладеного, відмова або зволікання з укладенням вищезазначеного договору та несплата за надані послуги є порушенням законодавства. Необхідність укладення договору передбачена закономі його укладення визначено як обовязок, а не право сторін. Даний висновок підтверджується також ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа №6-6651св.12), де зазначено, що відсутність письмового договору не може бути підставою для звільнення від сплати вартості отриманих відповідачем послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року за №529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Як передбачає ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Як зазначає законодавець в ст. 319 ч.ч.1,2,4,5 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обовязків власник зобовязаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобовязує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

При цьому, згідно ст. 322 ч.1 ЦК України, власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з викладеного, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зобовязані утримувати відповідне майно, що включає в тому числі і оплату комунальних послуг.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів суми заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд обґрунтовано звернув увагу на наступне.

Згідно ст. 67 ЖК УРСР, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Заявляючита обґрунтовуючи позовні вимоги, сторона КП «ЖКС«Черьомушки» виходила з розрахунку боргу за квартирою № 7 в буд. № 23-а по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі, згідно якого загальна заборгованість по особовому рахунку перед КП «ЖКС «Черьомушки» складає 16718,61 грн.. При цьому розрахунок виконано з 01 листопада 2010 року по 28 лютого 2015 року включно.

В силу ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ч.1 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, товоно підлягає виконанню у цейстрок(термін).Зобовязання, строк(термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати,підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як наводить ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч.1 ЦК України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось, не зважаючи на суму боргу згідно розрахунку в розмірі 16718,61 гривень, сторона позивача просила суд стягнути з відповідачів суму боргу в розмірі 11443,51 гривень, тобто фактично застосовуючи при формулюванні вимог строк позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як чітко встановлює ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як зазначалось, загальна сума боргу розрахована позивачем починаючи з 01 листопада 2010 року по 28 лютого 2015 року, в той час як повноважна особаКП «ЖКС «Черьомушки»первісно звернулась до суду з даним позовом 12 листопада 2013 року.

Але як вбачається з представлених розрахунків, загальна сума боргу прорахована стороною позивача за більш тривалий попередній період, оскільки станом на 01 листопада 2010 року відповідачам вже нараховано 5560,54 грн. в якості боргу. Походження та період нарахування даної суми документально не підтверджено.

Ураховуючи викладене, суд обґрунтовано погодився зКП «ЖКС «Черьомушки», що в даному випадку підлягає врахуванню позовна давність та не підлягають стягненню нарахування, що стосуються періоду до 12 листопада 2010 року.

У звязку з цим,загальна сума боргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 за надані комунальні послуги, що підлягає стягненню з боржників на користь КП «ЖКС «Черьомушки»становила 16718,61 5560,54 = 11158,07 грн., а не 11443,51 грн. як то зазначено у позові.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання апелянта на відсутність між сторонами договору про надання послуг, неправильний спосіб захисту своїх прав обраний позивачем, неналежне визначення судом відповідача, неправильне стягнення судового збору, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.О. Суворов

ОСОБА_4