Рішення № 46686892, 07.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/3950/14-ц 07.07.2015 07.07.2015 07.07.2015

Провадження №22-ц/784/1418/15

Головуючий першої інстанції: Беспрозванний В.В.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Довжук Т.С., Шолох З.Л.

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит на заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (далі ПАТ Банк Фінанси та Кредит) до ОСОБА_3, треті особи: Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції, Управління державної міграційної служби в Миколаївській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2014 року ПАТ Банк Фінанси та Кредит звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позивач зазначав, що 12 липня 2007 року між ТОВ Банк Фінанси та Кредит (правонаступником якого є - ПАТ Банк Фінанси та Кредит) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 207-kis-2007, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 50 000 доларів США. на строк до 11 липня 2022 року зі сплатою 15,00 % річних. З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 12 липня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку ТОВ Банк Фінанси та Кредит земельну ділянку площею 0,07 га, наданої для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, та житловий будинок з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями, які знаходяться по вул. Красносільська, 5. в м. Миколаєві.

Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2010 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит заборгованість по кредитному договору в розмірі 384250 грн. 49 коп. Проте, відповідач рішення не виконує, кредитні платежі не сплачує, внаслідок чого станом на 20 червня 2014 року заборгованість за кредитним договором становить 2429104 грн. 50 коп., яка складається з: 29120, 52 доларів США, що еквівалентно 345212 грн. 49 коп. строкової заборгованості за кредитом; 15 489, 04 доларів США, що еквівалентно 183616 грн. 57 коп. простроченої заборгованості за кредитом; 371, 75 доларів США, що еквівалентно 4406 грн. 95 коп. строкової заборгованості по відсоткам, 34160,87 доларів США, що еквівалентно 404963 грн. 89 коп. простроченої заборгованості за відсотками, 1490904 грн. 60 коп. - пені за прострочення заборгованості по кредиту та відсоткам.

Посилаючись на викладене, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що була стягнута заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2010 року в розмірі 384250 грн. 49 коп.,:

- звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання ПАТ Банк Фінанси та Кредит права продажу від свого імені будь-якій особі покупцеві предмету іпотеки: житлового будинку з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями загальною площею 80,50 кв.м., житловою площею 61, 10 кв.м., та земельну ділянку, площею 0, 07 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, які знаходяться в м. Миколаєві по вул. Красносільська, 5, за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначено субєктом оціночної діяльності на момент продажу майна;

- надати ПАТ Банк Фінанси та Кредит право підпису договору купівлі-продажу, отримати в органах Державного реєстру прав на нерухоме майно, у нотаріуса ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на предмет іпотеки: земельну ділянку, площею 0,07 га, наданої для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та житлового будинку з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями житловою площею 61,10 кв.м., загальною площею 80,50 кв.м., які знаходяться по вул. Красносільській, 5, в м. Миколаєві, право на отримання довідки про склад сімї та зареєстрованих у житловому будинку по вул. Красносільській, 5, в м. Миколаєві осіб, подавати від імені ОСОБА_3 в органи Державної реєстрації прав, нотаріусу документи, необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, згідно правовстановлюючих документів та отримувати останні, а також подавати відповідні заяви, документи та отримувати останні, а також подавати відповідні заяви, документи та отримувати інші документи від імені ОСОБА_3 які повязані з оформленням (реєстрацією) права власності , право здійснювати будь-які платежі, що стосуються предмету іпотеки, який підлягає зверненню стягненню за цим рішенням;

- виселити ОСОБА_3 з житлового будинку по вул. Красносільській, 5, в м. Миколаєві та визнати такою, що втратили право користування жилим будинком по вул. Красносільській, 5, в м. Миколаєві, а також усіх інших зареєстрованих мешканців;

- передати предмет іпотеки в управління Банку на підставі ст. 34 Закону України «Про іпотеку»

Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2015 року у задоволенні позову ПАТ Банк Фінанси та Кредит - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ Банк Фінанси та Кредит, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення, та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджуються матеріалами справи, що 12 липня 2007 року між ТОВ Банк Фінанси та Кредит (правонаступником якого є - ПАТ Банк Фінанси та Кредит) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 207-kis-2007, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 50000 доларів США. на строк до 11 липня 2022 року зі сплатою 15,00 % річних. З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 12 липня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку ТОВ Банк Фінанси та Кредит земельну ділянку площею 0,07 га, наданої для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, та житловий будинок з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями, які знаходяться по вул. Красносільська, 5. в м. Миколаєві (а.с. 22-29).

Кредитодавець свої зобовязання виконав повністю та видав позичальнику обумовлену договором суму. Проте, у порушення умов договору ОСОБА_3 свої зобовязання за кредитним договором виконувала неналежним чином, у звязку з чим заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2010 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит заборгованість по кредитному договору станом на 13 травня 2009 року в загальному розмірі 384250 грн. 49 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 44609,56 доларів США, що еквівалентно 342329грн.30коп., заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом в сумі 2740,69 доларів США; що еквівалентно 21031грн.78коп., заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом в сумі 767, 46 доларів США, що еквівалентно 5889грн. 41коп., пені в розмірі 15000грн.00коп. (а.с. 36-38).

Згідно листа Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 17.06.2015р. № 13401 кошти на виконання зазначеного рішення від ОСОБА_3 не надходили (а.с. 140).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд виходив з того, що з 7 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» яким встановлена заборона на примусове звернення стягнення на іпотечне майно, що є забезпеченням валютних кредитів. В задоволенні решти позовних вимог ПАТ Банк Фінанси та Кредит суд також відмовив, оскільки вони є похідними від вищевказаної вимоги.

Колегія суддів не може повністю погодитися з даним висновком суду першої інстанції.

Так, пунктом 1 Закону України № 1304-VІІ встановлено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 29.04.2014р. відповідач є власником двох обєктів нерухомого житлового майна: будинку № 5, житловою площею 61,10 кв.м., загальною площею 80,50 кв.м., по вул. Красносільська в м. Миколаєві, що є предметом даного судового спору, та житлового будинку, загальною площею 231,7кв.м., житловою площею 162,3 кв.м., за адресою: Херсонська обл., Голопристаньський район, с. Залізний Порт, вул.. 1 Травня, будинок 135-а (а.с. 30-35).

До того ж відповідно до відомостей адресно-довідкового бюро УМВС України в Миколаївськівй області ОСОБА_3 та копії паспорту відповідачки вбачається, що за адресою спірного майна вона не зареєстрована: на час укладання кредитного та іпотечних договорів вона була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, звідки її було знято 05.05.2009р. (а.с. 43, 123).

За такого встановлена Законом України № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборона на примусове звернення стягнення на іпотечне майно на правовідносини сторін не розповсюджується.

Відповідно до ст.589 ЦК України та ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобовязаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 11 укладеного між сторонами договору іпотеки встановлено, що саме Іпотекодержателю належить право вибору способу звернення стягнення на іпотечне майно, одним з яких є продаж Банком цього майна від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (пункт 11.3.2.).

У позасудовому порядку сторони зазначеного питання не вирішили.

За такого, вимоги ПАТ Банк Фінанси та Кредит про звернення стягнення в межах визначеного заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2010 року боргу на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,07 га, наданої для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, та житловий будинок з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями, житловою площею 61,10 кв.м., загальною площею 80,50 кв.м., які знаходяться по вул. Красносільська, 5. в м. Миколаєві, шляхом їх продажу публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит з укладанням договору купівлі продажу будь яким способом з іншою особою покупцем за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид квартир, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності, з наданням ПАТ Банк Фінанси та Кредит права отримання витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні даних позовних вимог є помилковим.

Згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК УРСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення) - предмета іпотеки у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015р. у справі № 6-875цс15.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 передано в іпотеку ПАТ Банк Фінанси та Кредит будинок, який було одержано відповідачкою у власність на підставі Свідоцтва про право особистою власності на будинок, виданого 22.12.1994р. виконавчим комітетом Корабельної районної ради м. Миколаєва (а.с.46-47), а не за рахунок кредитних коштів.

За таких обставин, відсутні передбачені законом підстави для виселення мешканців іпотечного будинку без надання їм іншого постійного житла. Проте Багком не зазначено у позовній заяві адресу такого іншого постійного житла.

За такого, у задоволенні позовних вимог ПАТ Банк Фінанси та Кредит до ОСОБА_3 про виселення та зняття з реєстрації слід відмовити.

Відповідно до ст.34 Закону України "Про іпотеку" після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеки нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

З зазначеного випливає висновок про те, що позовна заява, а за ним і рішення суду про передачу іпотечного майна, на яке звернуто стягнення, в управління іпотекодержателю повинні відповідати положенням глави 70 ЦК України, якою закріплений окремий вид договірних зобов'язань - управління майном.

Згідно з ст.1029 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

У зв'язку з цим, і позовна заява, і рішення суду повинні містити усі істотні умови, передбачені законодавцем для договору управління майном, на яких таке управління здійснюється, а також інші необхідні умови, зокрема: перелік майна, що передається в управління; розмір і форму плати за управління майном; строк дії управління; права та обов'язки управителя; здійснення управління майном; право управителя на плату та на передачу управління іншій особі; відповідальність управителя тощо.

При цьому, в силу принципу диспозитивності суд не може вийти за межі вимог, заявлених позивачем.

Позовна заява ПАТ Банк Фінанси та Кредит не містить усіх умов, передбачених главою 70 ЦК України, і необхідних для передачі йому в управління іпотечного майна, на яке звернуто стягнення, а тому, за прямої заборони цивільно-процесуального законодавства щодо можливості виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача про передачу йому в управління предмету іпотеки є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволенні позову ПАТ Банк Фінанси та Кредит.

Згідно положень ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування судового збору в розмірі 243грн. 60коп.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит задовольнити частково.

Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 207-kis-2007 від 12 липня 2007 року, укладеним між ТОВ Банк Фінанси та Кредит (правонаступником якого є - ПАТ Банк Фінанси та Кредит) та ОСОБА_3 в розмірі 384250 грн. 49 коп., звернути стягнення в межах боргу на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,07 га, наданої для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, та житловий будинок з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями, житловою площею 61,10 кв.м., загальною площею 80,50 кв.м., які знаходяться по вул. Красносільська, 5. в м. Миколаєві, шляхом їх продажу публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит з укладанням договору купівлі продажу будь яким способом з іншою особою покупцем за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид квартир, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності, з наданням ПАТ Банк Фінанси та Кредит права отримання витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит відшкодування судового збору в розмірі 243грн. 60коп. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді