Ухвала суду № 46686307, 21.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3995/13 21.10.2013 21.10.2013 21.10.2013

Провадження №22-ц/784/3212/13

Провадження№ 22ц/784/3212/13 Головуючий у 1-ї інстанції Коновець М.С.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Ямкової О.О.,

при секретарі: Орельській Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2013 року

за його позовом

до Заводського районного суду м. Миколаєва, Державної казначейської служби України

про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Заводського районного суду м. Миколаєва, Державної казначейської служби України про стягнення на його користь 60 грн. 30 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної йому діями суду при розгляді справи.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2013 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 до Заводського районного суду м. Миколаєва відмовлено, а позов в частині вимог до Державної казначейської служби України повернуто позивачу для подання до належного суду.

Позивач ОСОБА_2 подав на зазначену ухвалу судді апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати.

В обґрунтування скарги апелянт посилається на помилковість висновків судді, так як вони суперечать національному та міжнародному законодавству, і порушення ним вказівок апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали заяви і перевіривши зазначені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 до Заводського районного суду м. Миколаєва, суддя вірно керувався п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України та обґрунтовано виходив з того, що розгляд судом позовних вимог, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), повязаних з розглядом справи, нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

Тому ухвала в цієї частині постановлена з дотриманням норм процесуального і матеріального права, а тому скасуванню не підлягає.

Разом з тим, повертаючи позовну заяву ОСОБА_2 до Державної казначейської служби у звязку з порушенням позивачем правил підсудності, суддя помилково вважав, що в даному випадку підсудність не була визначена ухвалою судді апеляційного суду Миколаївської області і до неї повинні застосовуватися загальні правила.

Проте, з такими висновками суду погодитися неможливо.

Так, положеннями статей 62, 126 і 129 Конституції України передбачено, що матеріальна і моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюється лише закону, вплив на них у будь-якій спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, повязаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, так як це буде порушувати принцип незалежності судів і заборону втручання в її вирішення належним судом.

Тому застосування частини шостої статті 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема, суду, які не повязані зі здійсненням правосуддя, виправленням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади.

Тобто вимоги, які заявлені позивачем до Державної казначейської служби повязані з фактичним оскарженням ним процесуальних дій суду (суддів), а тому їх підсудність, що визначена ухвалою судді апеляційного суду Миколаївської області, не може бути змінена ухвалою судді місцевого суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України доводи апелянта в цієї частині є обґрунтованими та є усі підстави для скасування ухвали судді про повернення позову до Державної казначейської служби України з передачею матеріалів позовної заяви на новий розгляд для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження.

Керуючись статтями 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2013 року в частині відмови у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 до Заводського районного суду м. Миколаєва залишити без змін.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2013 року в частині повернення позову ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першій інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і в частині скасування ухвали суду першій інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. В іншій частині може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Головуюча Судді