Постанова № 46684440, 08.07.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 902/277/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Саврій В.А. ,

судді Демидюк О.О.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - Скорик О.О. (довіреність від 01.03.2015р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" на рішення господарського суду Вінницької області від 18 травня 2015 року у справі №902/277/15 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хавестер"

до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра"

про стягнення 64377,89 грн. заборгованості

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2015 року, рішенням господарського суду Житомирської області було задоволено позов ТОВ "Хавестер" до CТОВ "Довіра" про стягнення 64 377,89 грн. заборгованості і стягнуто з відповідача на користь позивача 47 880,00 грн. - основного боргу, 1192,41 грн. - 3 % річних; 13 114,33 грн. - інфляційних втрат; 5597,37 грн. - пені та 1827,00 грн. - судового збору.

Відповідач, у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки вважає, що докази виконаних робіт у позивача відсутні, а наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт підписані невідомою особою.

Також, зазначає, що, в порушення умов Договору, виконавець, не погоджував з замовником обсяги виконаних робіт, не підписував відповідних відомостей, актів передачі полів.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки між сторонами було укладено Договір №ДГ-0000233 від 25 квітня 2014 року, що є дійсним і відповідачем не оскаржувався, а надані відповідачу послуги прийняті останнім, що підтверджується актом виконаних робіт, який підписаний керівниками сторін, відповідно до п.2.3 Договору.

Крім того, зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, представником відповідача, в судовому засіданні 06 квітня 2015 року, було подано заяву про продовження строку вирішення спору на 15 днів для надання можливості з укласти позивачем мирової угоди, після чого підприємство отримало направлений відповідачем проект договору про реструктуризацію боргу, що підтверджує наявність заборгованості та належне виконання позивачем робіт по Договору №ДГ-0000233.

15 червня 2015 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 08 липня 2015 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу і просить відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду Вінницької області залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представник відповідача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

25 квітня 2014 року, між СТОВ "Довіра", як замовником, та ТОВ "Хавестер", як виконавцем, було укладено Договір №ДГ-0000233 на виконання робіт по посіву сільськогосподарських культур, згідно умов якого виконавець зобов'язався виконати роботи по посіву соняшнику та кукурудзи своєю технікою, а замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх вартість. (а.с.14-17)

Відповідно п.2.3 Договору, після проведення робіт по посіву сільськогосподарських культур разом із оформленням останньої "Відомості про обсяги виконаних робіт" замовник зобов'язаний надати представнику виконавця завірену довідку про обсяг виконаних робіт, на основі якої формується "Акт здачі-прийняття робіт".

Остаточна площа посіву та вартість виконаних робіт визначається сторонами по факту виконання робіт, згідно п.2.3 Договору, складанням акту здачі-прийняття робіт.

Відповідно до п.4.1. Договору, виконавець за власний рахунок зобов'язаний до початку виконання робіт доставити на адресу замовника (або поля) техніку та передати її замовнику на підставі підписаного "Акту передачі техніки".

Відповідно до п.6.1 Договору, вартість робіт становить 280 грн. за один оброблений гектар для посіву соняшника або кукурудзи

Відповідно до п.6.5 Договору, замовник зобов'язується протягом 10 банківських днів, після підписання "Акту здачі-прийняття робіт", оплатити виконану роботу.

30 квітня 2014 року, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000023 відповідачем було прийнято виконані позивачем роботи по посіву кукурудзи і соняшника на суму 47 880,00 грн. без бідь-яких зауважень та претензій. (а.с.12)

12 грудня 2014 року, ТОВ "Хавестер" направило СТОВ "Довіра" претензією №110 про оплату боргу у розмірі 47 880,00 грн., яка залишена без відповіді і задоволення. (а.с.18)

05 березня 2015 року, ТОВ "Хавестер" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до СТОВ "Довіра" про стягнення 64 377,89 грн. - заборгованості, з яких 47 880,00 грн. - основний борг, 1086,15 грн. - 3 % річних, 10045,22 грн. - інфляційних втрат, розрахованих за період прострочення оплати виконаних робіт - з 19 травня 2014 року по 18 лютого 2015 року. (а.с.3-5)

24 березня 2015 року, позивач звернувся з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 47880,00 грн. - основного боргу, 1 192,41 грн. - 3% річних та 13 114,33 грн. - інфляційних втрат, за період прострочення оплати виконаних робіт - з 19 травня 2014 року по 24 березня 2015 року. (а.с.28-29)

31 березня 2015 року, позивач звернувся з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 47880,00 грн. - основного боргу, 5 597,37 грн. - пені, 1 192,41 грн. - 3 % річних та 13 114,33 грн. інфляційних втрат, за прострочення оплати виконаних робіт - з 19 травня 2014 року по 24 березня 2015 року. (а.с.44-47)

18 травня 2015 року, рішенням господарського суду Житомирської області було задоволено позов ТОВ "Хавестер" до CТОВ "Довіра" про стягнення 64 377,89 грн. - заборгованості та стягнуто з відповідача на користь позивача 47 880,00 грн. - основного боргу, 1192,41 грн. - 3 % річних; 13 114,33 грн. - інфляційних втрат; 5597,37 грн. - пені і 1827,00 грн. - судового збору. (а.с.79-83)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути вимога про примусове виконання зобов'язання та відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено з матеріалів справи, 25 квітня 2014 року, між сторонами було укладено Договір №ДГ-0000233 на виконання робіт по посіву сільськогосподарських культур, згідно умов якого позивач зобов'язався виконати роботи по посіву соняшнику та кукурудзи своєю технікою, а відповідач ці роботи прийняти та оплатити їх вартість.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.5 Договору, сторони погодили, що замовник зобов'язався, після прийняття виконаних робіт, на підставі актів здачі-прийняття робіт своєчасно протягом 10 банківських днів здійснити оплату цих робіт виконавцю.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач виконав свої зобов'язання по Договору №ДГ-0000233 на виконання робіт по посіву сільськогосподарських культур від 25 квітня 2014 року і передав проведені ним роботи по посіву соняшнику та кукурудзи своєю технікою за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000023 на загальну суму 47 880,00 грн. (а.с.12)

Проте, відповідач свої обов'язки за Договором №ДГ-0000233 на виконання робіт по посіву сільськогосподарських культур від 25 квітня 2014 року, виконав не в повному обсязі, прийнявши роботи та підписавши акт №ОУ-0000023 здачі-прийняття робіт (надання послуг), він не провів, протягом 10 банківських днів, оплату отриманих ним послуг, чим допустив заборгованість перед позивачем у розмірі 47 880,00 грн., а тому вимога про стягнення цієї суми основного боргу з відповідача є правомірною, обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Посилання відповідача на те, що між сторонами не погоджувались обсяги виконаних робіт і не підписувались відповідні відомості та акти передачі полів, а акт №ОУ-0000023 здачі-прийняття виконаних робіт від 30 квітня 2014 року підписано не замовником, а невідомою особою, колегією суддів оцінюється критично і відхиляються як безпідставні, оскільки зазначений акт №ОУ-0000023 підписано керівниками сторін по договору, скріплено їх печатками, а також цей акт затверджено цими ж особами сторін та завірено печатками. Клопотань про проведення експертизи на предмет відповідності підписів та дійсності відтисків печаток відповідачем в ході судового розгляду не заявлялось. А відсутність погоджувальних актів на обсяги виконання робіт та актів передачі полів не впливають на факт виконання робіт по Договору та обов'язку відповідача оплатити прийняті ним роботи за актом №ОУ-0000023 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Позивач, крім основного боргу за Договором №ДГ-0000233 на виконання робіт по посіву сільськогосподарських культур від 25 квітня 2014 року, просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог), у зв'язку з затримкою розрахунку, також: 5 597,37 грн. - пені; 1 192,41 грн. - 3% річних та 13 114,33 грн. - інфляційних втрат.

Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, де пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат та пені, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про законність та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 1192,41 грн. - 3% річних, 13 114,33 грн. - інфляційних втрат та пені в розмірі 5597,37 грн., які нараховані за період з 19 травня 2014 року по 24 березня 2015 року, відповідають вимогам чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 18 травня 2015 року у справі №902/277/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.Справу №902/277/15 повернути господарському суду Волинської області.

Справу №902/277/15 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Демидюк О.О.