Рішення № 46683897, 06.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р.Справа № 922/3199/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Марго", м. Біла Церква до Товариства з обмеженою відповідальністюОВ "Сантагро" с.Іванівка про про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача: Щербак О.Г. (дов. вих. № 09-04-2/3 від 04.09.2014 року);

відповідача: Шаповалов Д.О. (дов. б/н від 04.03.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Марго" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро" про стягнення з останнього заборгованість за договором №05-03-8 від 05.03.2013 року - 172792,43 грн. з яких 140665,66 грн. основного боргу (за курсом станом на 27.04.2015 року), 3993,64 грн. пені та 28133,13 грн. 20% штрафу, крім того, до стягнення заявлено судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу від 05.03.2013 року №05-03-8, в частині повного та своєчасного розрахунку за переданий товар.

11.06.2015 року позивач через канцелярію суду надав клопотання (вх. №24057, а.с.50) про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідач через канцелярію суду 11.06.2015 року надав відзив на позовну заяву та документи для долучення до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що до позовної заяви позивачем не додано обґрунтованого розрахунку, з якого випливає ця сума , що свідчить про недодержання відповідачем порядку подання позовної заяви, який регламентується положеннями ст. 54, 57 ГПК України. Крім того відповідач зазначає, що у прохальній частині позовної заяви невірно зазначено реквізити відповідача та розмір судового збору.

15.06.2015 року позивачем через канцелярію суду надано заяву про долучення документів до матеріалів справи та виправлення описок, допущених у прохальній частині позову у реквізитах відповідача та розміру судового збору, який заявлено до стягнення з відповідача.

Розглянувши заяву позивача, судом встановлено, що дійсно у прохальній частині позовної заяви щодо стягнення з відповідача суми судового збору, позивачем невірно зазначено реквізити відповідача та розмір сплаченого судового збору.

Проте, у першому абзаці прохальної частини позову реквізити відповідача вказано вірно та з наявного платіжного доручення, який додано в якості доказу сплати судового збору вбачається, що сплачена сума судового збору відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір. А отже, при виготовленні позовної заяви позивачем допущено описку.

Враховуючи наведене, суд долучає заяву позивача про виправлення описки в позовній заяві до матеріалів справи та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

У межах строків, визначених ст. 69 ГПК України розгляд справи вікладався з 11.06.2015 року до 15.06.2015 року, з 15.06.2015 року до 06.04.215 року.

Представник відповідача 25.06.2015 року через канцелярію суду надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№25841). Зокрема, відповідачем надано власний контррозрахунок суми позовних вимог, згідно якого, сума основного боргу, штрафу та пені відповідає розрахунку згідно із інтернет сайту http://www.udinforum.com.

01.07.2015 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№ 26369), які досліджені судом у судовому засіданні 06.07.2015 року та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.07.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.07.2015 року надав усні пояснення, просив винести рішення у відповідності до норм чинного законодавства.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.07.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

05.03.2013 року між Приваним підприємством "Марго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантагро" укладено договір № 05-03-8 , відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) позивач зобов'язався передати а відповідач прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин (товар) відповідно до умов цього договору. (а.с. 13-16).

Відповідно до п. 9.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що конкретний асортимент, кількість ціна, строк постави та умови оплати товару наведені в специфікаціях до цього договору. Ціна товару визначена у національній валюті України в сумі, еквівалентній доларам США за максимальним курсом продажу міжбанківської валютної біржі гривні до долару США на дату , що передує даті підписання.

Загальна сума договору складається із суми вартості товару всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною (п. 3.2. Договору).

За змістом п. 4.1. договору, умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації до договору.

Сторони погодили, що покупець проводить оплату продавцю у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, відповідно до виставленого рахунку покупцю за максимальним курсом продажу міжбанківської валютної біржі (графа Мах за період /АSK) гривні до долару США на дату, що передує даті перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок продарця (пункт 4.2. договору.

Відповідно до п. 5.1 договору, право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, супровідних документів та підписання видаткових накладних на товар.

Згідно Специфікації № 1 від 17.04.2013 року (а.с. 17) сторони визначили перелік товару, що постачається на загальну суму 12 165,60 дол. США з ПДВ , що еквівалентно 99757,92 грн. з ПДВ перераховану по середньому курсу на міжбанку у розмірі 8,200 станом на 17.04.2013 року. Визначили графік оплати товару та умови поставки. Останній строк оплати по узгодженому графіку - 01.11.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 99757,32 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № РН-000401 від 24.05.2013 року, за якою передано товар "штефодім" в кількості 520 л. та "штефурон" в кількості 9 кг на загальну суму 85588,32 грн. (а.с. 18);

- № РН-000463 від 31.05.2013 року, довіреність №71 від 31.05.2013 року, за якою передано товар "штеф-альфа-цип" в кількості 160,00 л на суму 14169,60. (а.с. 19-20).

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково на суму 49867,85 грн. відповідно до банківських виписок БВ-0000072 від 19.04.2013 року на суму 1848,45 грн; БВ-0000086 від 16.05.2013 року на суму 40934,40 грн.; БВ-0000090 від 21.05.2013 року на суму 7085,00 грн. про що сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 року по 10.11.2013 року, за яким заборгованість відповідача перед позивачем станом на 11.11.2013 року складає 49867,85 грн. (а.с. 21).

Позивач зазначає, що оскільки останній терміном сплати за поставлений товар згідно специфікації визначено 01.11.2013 року, то з 02.11.2013 ТОВ "Сантагро" є простроченим боржником, у зв'язку із чим у позивача виникло право нарахування відповідачу пені та штрафу, визначених умовами п. 6.1.-6.2 договору.

Сума заборгованості станом на 27.04.2015 року (за курсом на день, що передує дню зарахування коштів) у розмірі 140665,66 грн.. 3993,64 грн. пені та 28133,13 грн. 20% штрафу відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу. Якщо строк оплати товарів, послуг не визначений договором або законодавчими актами, такий строк наступає з моменту виникнення у кредитора права на вимогу

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, умовами специфікації, підписаної сторонами, встановлено кінцевий термін оплати за поставлений товар до 01.11.2013 року.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та поставив відповідачеві товар, визначений у специфікації на загальну суму 99757,32 грн.

В свою чергу, відповідач порушив виконання своїх зобов'язань та сплатив вартість отриманого товару частково у сумі 49867,85 грн., у зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 49890,07 грн, що станом на 27.04.2015 року (за курсом на день, що передує дню зарахування коштів) становить 140665,66 грн.

Докази, які підтверджують оплату відповідачем отриманого товару за спірним договором в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у своєму контррозрахунку зазначив, що результати розрахунків позивача щодо суми основної заборгованості у розмірі 140665,66 грн. яка розрахована станом на дату подачі позовної заяви погоджуються із даними інтернет сайту http://www.udinforum.com. з урахуванням курсу долара США за максимальним курсом продажу на міжбанківській валютній біржі (6084,16 дол. США) , та узгоджується з умовами п. 3.1., 4.2. договору, а тому, враховуючи, що вартість поставленого позивачем товару на дату розгляду справи відповідачем не сплачена, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 140665,66 грн. є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 3993,64 грн. за період з 02.11.2013 року по 02.05.2014 року та 20% штрафу у сумі 28133,13 грн.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами п. 6.1. Договору встановлено, що в разі порушення строків виконання зобов'язань за цим договору сторона яка допустила прострочку, сплачує другій стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

В разі ухилення від оплати вартості товару та порушення термінів оплати покупець, крім пені сплачує продавцеві штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (п. 6.2. Договору).

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу пені в сумі 3993,64 грн. за період з 02.11.2013 року по 02.05.2014 року та встановлено, що відповідний розрахунок не суперечить нормам чинного законодавства та умовам договору, а тому сума пені у розмірі 3993,64 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 20% річних, судом встановлено, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства та умовам п. 6.2 договору, а тому сума 20% штрафу у розмірі 28133,13 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не спростовано викладені у позовній заяві обставини та несплачено суму боргу у визначені договором строки, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог. Сума основної заборгованості, що підлягає задоволенню становить 140665,66 грн., пеня у розмірі 3993,64 грн. за період з 02.11.2013 року по 02.05.2014 року та 20 % штрафу у розмірі 28133,13 грн.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 3455,85 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, п. 1 ч. 1 ст. 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро" (62521, Харківська обл. Вовчанський р-н, с.Іванівка, ЄДРПОУ 00707490) на користь Приватного підприємства "Марго" (09100, Київська обл. м. Біла Церква, вул. Шевченка, 158, р/р 26009428539 Київської регіональної Дирекції "Райффайзен банк Аваль" м.Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 20619598) суму основної заборгованості у розмірі 140665,66 грн., пеню у розмірі 3993,64 грн., 20 % штрафу у розмірі 28133,13 грн. та 3455,85 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 13.07.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова