Постанова № 4668286, 30.07.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2009 року   № 2а-510/09/0970

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

 головуючого - судді Гундяка В.Д.,

при секретарі Бітківській Г.П.,

за участю: представника позивачаОСОБА_1.,

представника відповідача Калуської об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_2.,

представника відповідача відділу Держкомзему у м.КалушіОСОБА_3.,

представника третьої особи ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Лукор” до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції, відділу Держкомзему у м.Калуші, третя особа: Калуська міська рада про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство “Лукор” звернулося з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним. При розгляді даної справи господарським судом Івано-Франківської області до участі у справі було залучено другого відповідача - Калуський міський відділ земельних ресурсів та третю особу Калуську міську раду. В подальшому Івано-Франківським окружним адміністративним судом проведено заміну відповідача Калуського міського відділу земельних ресурсів правонаступником - відділом Держкомзему у м.Калуші.

Позовні вимоги ЗАТ “Лукор” мотивувало тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що винесене всупереч чинному законодавству без врахування всіх обставин справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2005 року за №585-23/1-31256759-4688/0 позивачу безпідставно донараховано земельний податок з юридичних осіб, оскільки розрахунок земельного податку податковим органом був виконаний як для земель в межах населеного пункту, де земельний податок значно вищий. Однак межі міста Калуша до 2005 року не були затверджені в установленому законом порядку, а тому на думку позивача землі, які перебувають в користуванні ЗАТ “Лукор”, у 2003-2004 роках знаходились за межами м.Калуша. Таким чином представник позивача вважає, що земельний податок для ЗАТ “Лукор” повинен був нараховуватись відповідно до ст.8 ЗУ “Про плату за землю” як для земель за межами населеного пункту.

 Представник відповідача Калуської об'єднаної державної податкової інспекції  в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що вважає позовну вимогу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення . Вважає, що Калуська оДПІ правомірно, у повній відповідності з вимогами п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на підставі ЗУ “Про плату за землю” винесла оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача відділу Держкомзему у м.Калуші в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними, оскільки з 1993 року по 2005 рік згідно даних державного земельного кадастру, вся територія ВАТ “Оріана” і ЗАТ “Лукор” знаходилася в межах міста Калуша. Суду пояснив, що дані державного земельного кадастру щорічно затверджуються рішенням органів місцевого самоврядування, після чого формується єдина система земельно-кадастрової інформації на рівні держави. Матеріали грошової оцінки земель м.Калуша розроблені Київським науково-дослідним і проектним інститутом містобудування в 2000 році, затверджені на сесії міської ради 31.10.2000 року, після проведення державної землевпорядної експертизи 4 серпня 2000 року у Державному комітеті України по земельних ресурсах. Зауважень з приводу меж міста Калуша не виникало. Тому позива2003-2004 роках ч у зобов'язаний нараховувати та сплачувати земельний податок згідно грошової оцінки земель м.Калуша.

Представник третьої особи в судовому засіданні суду пояснив, що підставою для обчислення плати за землю є дані державного земельного кадастру. Розрахунки земельного податку позивачем розраховані не на підставі довідки виданої Калуським міським відділом земельних ресурсів згідно даних державного земельного кадастру. Тому вважає, що Калуською оДПІ правомірно, у відповідності з чинним законодавством донараховано ЗАТ “Лукор” земельного податку за 2003 в сумі 2 305 658,54 грн. та 2004 рік в сумі 103 497,22 грн.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що Калуською оДПІ була проведена документальна перевірка Закритого акціонерного товариства “Лукор” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по податку на додану вартість за період червень-вересень та грудень 2004 року і січень 2005 року, по інших податках та неподаткових платежах за період з 01.07.2003 року по 31.12.2004 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 11.05.2005 року № 28/23-1/31256759, згідно якого встановлено порушення ч.1 ст.7 ЗУ “Про плату за землю”, а саме заниження суми земельного податку за 2003 рік у сумі 2 305 658,54 грн. та за 2004 рік - 103 497,22 грн.

На підставі даного Акту перевірки Калуською оДПІ в м.Івано-Франківську було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 585-23/1-31256759-4688/0 від 13.05.2005 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по земельному податку на загальну суму 3 613 733,64 грн., в тому числі 2 409 155,76 грн. основного платежу та 1 204 577,88 грн штрафних санкцій.

Суд погоджується з законністю та обгрунтованістю прийнятого Калуською оДПІ рішення виходячи з наступного.

У відповідності до чинного законодавства України використання землі в Україні є платним.

Згідно з ч.1 ст.7 ЗУ” Про плату за землю” ставка земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюється в розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У відповідності до визначення даного в ст. 193 чинного Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ - державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.93 року N 15, передбачено, що державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду  землі, обліку кількості та якості земель , бонітування грунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Як було встановлено в судовому засіданні шляхом огляду земельно-кадастрового звіту по м. Калуші ЗАТ “Лукор” користується земельною ділянкою в розмірі 499, 0383 га саме в межах м.Калуша , що підтверджується розробкою по формі 6-зем, яка міститься в даному звіті.

При цьому суд не може прийняти до уваги посилання позивача на невизначеність у 2003-2004 роках належності даної земельної ділянки до того чи іншого населеного пункту та наявність спору з даного приводу з наступних мотивів.

У відповідності до пункту 29 частини першої статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України (з 1996 року) належить встановлення і зміна меж районів і міст. Однак Конституція України 1996 року в цьому питанні не має зворотної дії і раніше встановлені компетентними на той час органами межі міста Калуша не могли бути скасовані.

Судом встановлено, що в 1952 році площа міста Калуш згідно кадастрових звітів становила 814,0 га.. В 1959 році, згідно урядових рішень, на базі Калуського родовища калійних солей та існуючого Калуського калійного комбінату було розпочато будівництво нового Калуського хіміко-металургійного комбінату в складі магнієвого і калійних заводів, хімфабрики, ТЕЦ та об'єктів промисловості будівельних матеріалів, а також нового житлового будівництва на території яка примикає з півночі до існуючої на той час забудови міста.

У відповідності до чинного в той час законодавства, в межах визначеної компетенції Рада Міністрів УРСР прийняла пропозицію Станіславського облвиконкому і розпорядженням 1328-р від 20.10.1961 р. відвела під будівництво Калуського хіміко-металургійного комбінату 2216,7 га   землі із землекористування колгоспів за згодою загальних зборів членів колгоспів та інших землекористувачів з наданням відповідної компенсації господарствам, установам та окремим громадянам.

Виконком Калуської районної ради (а в той час місто Калуш - було містом районного підпорядкування) 23.12.1962 видав Калуському ХМК акт на постійне користування відведеною землею. На підставі цього акту землею користувались правонаступники ХМК - концерни «Хлорвініл», «Оріана», ВАТ «Оріана» яка і повернула за згодою земельні ділянки на яких розташований ЗАТ «Лукор» до земель запасу міста.

Івано-Франківський облвиконком в межах компетенції відповідно до "Положення про рядок віднесення населених пунктів до категорії міст, селищ міського типу і робітничих селищ  Української РСР”, затвердженого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30.12.1956 рішенням № 521 від 13.10.1964 відніс села Хотінь, Підгірки і Мостище до категорії робітничих селищ, підпорядкувавши їх Калуській міській раді Калуського району та з метою введення порядку у використанні земель зобов'язав обласний відділ комунального господарства провести обмір міських земельних фондів і результати цього обміру нанести на карти утворених міських поселень. З цього часу земельні ділянки, якими в даний час користується ЗАТ  "Лукор" перебувають в межах міста Калуша, обліковуються в даних державного земельного кадастру та у складі державного реєстру земель за містом Калуш.   Калуський ХМК у 1975 перейменований в Калуське в/о "Хлорвініл ", у 1991 реорганізовано в державний концерн "Хлорвініл", який в свою чергу у 1994 перейменований в державний концерн "Оріана", а у 1995 року перетворений у ВАТ "Оріана". Дані обставини згідно ч.2 ст. 72 КАС України доказування не потребують, як такі, що визнані судом загальновідомими.

В 2000 за участю ВАТ "Орана" на базі його майна створено ЗАТ "Лукор", при цьому в якості внеску до статутного фонду ВАТ “Оріана” передала ЗАТ “Лукор” і нерухоме майно- приміщення цехів, господарські будівлі і т.д., внаслідок чого земельні ділянки на яких розміщені дані об”єкти перейшли в користування позивача.

В судовому засіданні встановлено, що в 1965 році Київський інститут Діпроміст Держбуду УРСР розробив, а Івано-Франківський облвиконком в межах компетенції відповідно до Наказу Держкомбуду СРСР від 28.07.1964 р. № 143 "Вказівки про порядок затвердження генеральних планів міст і селищ міського   типу СРСР", підпунктом "б" п. 2 якого було визначено компетенцію виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих по затвердженню генеральних планів, встановленню меж населених пунктів в межах області  черговості і пріоритетності забудови іншого використання територій.

Згідно Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 року, введеного в дію з 01.01.1971, межа міста - зовнішня межа земель міста, яка відмежовує їх від  інших земель єдиного державного земельного фонду і визначається на основі генерального плану або техніко-економічних основ розвитку міста.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні картографічних матеріалів, зокрема генерального плану м.Калуш чітко видно, що земельна ділянка, якою тепер користується ЗАТ "Лукор" з 1965 року знаходиться в міських межах м.Калуша.

Посилання представника позивача на те, що зміни меж міста Калуша, куди ввійшли земельні ділянки ЗАТ “Лукор,” встановлені рішенням Верховної Рад України, яке вступило в законну силу тільки 17.05.2005 року, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 1972 році виконавчий комітет Івано-Франківської обласної ради депутатів трудящих і обком КПУ порушили клопотання про віднесення міста до категорії міст обласного підпорядкування та про зміну смуги міста Калуша.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 20 березня 1972 р. № 532 місто Калуш віднесено до категорії міст обласного підпорядкування і включено села Підгірки і Хотінь в смугу міста. На картографічних матеріалах до даного Указу чітко видно, що земельні ділянки якими в даний час користується ЗАТ "Лукор" знаходяться саме в межах міста Калуша.

Згідно довідки до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 20 березня 1972 року №532   «Про віднесення міста Калуша Івано-Франківської області до категорії міст обласного підпорядкування» територія міста Калуш у 1972 році становила 4087 га , в тому числі під житловою та іншою забудовою - 821 га, в користуванні хіміко-металургійного комбінату - 1992 га , інших промислових підприємств і організацій - 326 га, держлісфонду - 973 га. Значну частину земель міста, що не освоєна підприємствами, використовували колгоспи.

Рішенням виконкому Івано-Франківської обласної ради від 06.06.1979 р. № 184 "Про затвердження генплану м. Калуш"  визначено перспективний план розвитку міста, зокрема промислова забудова в північно-західному напрямку від центра міста за рахунок земель які використовують колгоспи, житлова забудова в південно східному напрямку від центра міста в бік колишнього села Підгірки. Відповідно до генерального плану розвитку міста, який розроблено Київським інститутом "Діпроміст" виконком Івано-Франківської обласної ради г рішенням від 16.04.1985 р. № 131 "Про встановлення межі міста Калуша..."   встановив межу міста Калуша, за проектом складеним Івано-Франківським філіалом інституту "Укрземпроект". Територія в межах міста становила 4739,2 га, в т. ч. 2773,3 га   земель промисловості, транспорту, установ і організацій, 330,9 га лісів, 1500,8 га земель сільськогосподарського призначення, які використовувались колгоспами та 130,2 га земель запасу.

Положення Конституції УРСР 1978 року (в первинній редакції) також не передбачали компетенції Верховної Ради чи Президії Верховної Ради затверджувати межі міст, як це передбачає нині чинна Конституція України 1996 року.

З прийняттям у 1996 році Конституції України, п. 29 ст. 85 якої вперше віднесено до повноважень Верховної Ради України встановлення і зміна меж районів і міст, а також враховуючи те, що відповідно до п. 2 ст. 174 нового ЗКУ рішення про встановлення і зміни меж сіл, селищ приймаються обласною радою за поданням районних та відповідних сільських та селищних рад, а також те, що в новому ЗКУ виникла "законодавча прогалина" відносно - правового статусу земель ради за межами населеного пункту, якщо на ній немає об'єктів комунальної власності, Калуська міська рада рішенням сесії від 28.04.2004 № 479 "Про погодження проекту землеустрою та встановлення межі міста Калуша" звернулась до Івано-Франківської обласної ради погодити проект землеустрою по встановленню межі міста Калуш в існуючих межах Калуської міської ради площею 6453,5 га та ввійти з клопотанням про його затвердження до Верховної Ради України.

Рішенням сесії Івано-Франківської обласної ради від 14.09.2004 р. № 475-12 погоджено проект землеустрою по встановленню межі міста Калуш в існуючих межах Калуської міської ради площею 6453,5 га та 23.09.2004 за № 14-110/363/002 надіслано з клопотанням про його затвердження до Верховної Ради України.

Верховна Рада України 8 квітня 2005 прийняла Постанову № 2537- IV "Про встановлення меж міста Калуш Івано-Франківської області", якою включено у межі міста 1435,4 га   земель, які знаходяться у віданні Калуської міської ради, затверджено загальну площі міста - 6453,5 гектара та встановлено межі міста Калуш згідно з додатком. На додатку до цієї Постанови який досліджувався в судовому засіданні чітко видно, що 1435,4 га земель, які із земель Калуської міської ради включено у межі міста знаходяться в протилежному від промислової зони кінці міста , і що довкола земель, які використовує ЗАТ "Лукор" існуюча межа міста та межа Калуської міської ради, що затверджується як межа міста Калуш Постановою Верховної Ради України від 8 квітня 2005 № 2537-IV співпадали і не змінювались.

Одночасно суд враховує, що у 2003-2004 роках позивачем добровільно та самостійно подавались розрахунки сум земельного податку на підставі відповідних рішень міської та обласної Рад, як для земель в межах м.Калуша. Крім того на переконання суду факт звернення ЗАТ “Лукор” до Калуської міської Ради щодо прийняття відповідних рішень по земельних ділянках прямо свідчить про усвідомлення позивачем належності вищезгаданих земельних ділянок до території м.Калуша, оскільки згідно чинного законодавства Калуська міська Рада вправі розпоряджатись виключно землями в межах міста Калуша.

На підставі вищевикладеного суд приходить до переконання, що дані зміни не стосувались земельних ділянок якими користується ЗАТ “Лукор" і які знаходилися і знаходяться саме в межах міста Калуша.

Суд не враховує посилання представника позивача на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2005 року у справі за №А-5/131, так як при розгляді даної справи суд касаційної інстанції скасовуючи рішення господарських судів, встановив, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області ві 09.09.2005 по справі № А-5/131, виходячи з приписів ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, не має преюдиціального значення при розгляді даної (№ А-5/109) справи , оскільки всупереч положенням зазначеної процесуальної норми права суди першої й апеляційної інстанцій помилково надали преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, за участю інших сторін, ототожнивши факти, встановлені вказаним судом, з їх юридичною оцінкою. Згідно ч.5 ст.227 КАСУ висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи. Таким чином суд не може визнати постанову Господарського суду Івано-Франківської області ві 09.09.2005 по справі № А-5/131 належним та допустимим доказом.

Суд також залишає без до уваги посилання представника позивача на акт документальної перевірки від 27.04.2004 року в якому міститься висновок органів ДПС щодо правомірності сплати земельного податку, так як при проведенні даної перевірки ДПІ не вела контроль за площами і фактичним місцезнаходженням земельних ділянок ЗАТ “Лукор”, тому при проведенні даної документальної перевірки посадові особи оДПІ були позбавлені можливості встановити порушення розміру сплати земельного податку внаслідок невірного визначеного позивачем статусу земель.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивач був зобов'язаний здійснювати розрахунки земельного податку на підставі довідки виданої Калуським міським відділом земельних ресурсів у відповідності до вимог ст.13 ЗУ “Про плату за землю”, тобто згідно даних державного земельного кадастру.

За таких обставин позовні вимоги безпідставні та до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162, ч.5 ст.227 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.

Строк подання заяви про апеляційне оскарження рахується з 04.08.09, як дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя В.Д. Гундяк