Постанова № 4667724, 15.09.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

ПОСТАНОВА   

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

15 вересня  2009 року Справа №2а-5627/09-1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Запотічного І.І. ,при секретарі судового засідання Жарській І.М розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про зобов'язання до прийняття рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет»,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про зобов'язання до прийняття рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» (свідоцтво №ІНФОРМАЦІЯ_1 серії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.06.1999 року, індивідуальний податковий номер ІНФОРМАЦІЯ_3).

Ухвалою суду від 04.09.2009р. відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд в попередньому судовому засіданні на 14.09.2009р. о 12 год. 45 хв.

На підставі поданого письмового клопотання представників сторін, судом відповідно до ч. 3 ст. 121 КАС України, було розпочато судовий розгляд даної справи 14.09.2009 року.

В результаті судового розгляду 14.09.2009р, судом було оголошено перерву до 15.09.2009 року.

В судовому засіданні представники позивачаОСОБА_1. таОСОБА_2позовну заяву підтримали повністю з мотивів, зазначених у позовній заяві. Зокрема, представники позивача вказують на те, що виходячи з факту визнання ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, останнє не здійснює господарської діяльності та не являється суб'єктом підприємницької діяльності відповідно до абзацу другого п. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тому, на думку представників Позивача, підприємство банкрут-ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» не може бути платником податку на додану вартість, оскільки не відповідає критеріям платника податку встановленим ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”.

 Також вони зазначили , що відповідно до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "г" цього пункту. Однак, Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова всупереч п.п. 9.5, 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» не прийнято рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість позивача.

Представник відповідача Сивак В.М. в судовому засіданні проти вимог позивача заперечив , додавши , що рішення по заяві позивача ще не прийняте .

Вивчивши матеріали справи та заслухавши в судовому засіданні думку представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обгрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

 З витягу від 20.08.2009р з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що 01.06.1999р. здійснено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет», згідно свідоцтва №ІНФОРМАЦІЯ_1 серії ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстроване платником податку на додану вартість 10.06.1999року, індивідуальний податковий номер №ІНФОРМАЦІЯ_3.

20.08.2009 року ліквідатор ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет», арбітражний керуючий ОСОБА_3. звернулась в ДПІ у Галицькому районі м. Львова з заявою про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою №3-ПДВ згідно додатку 3 до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року N79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000р. за N208/4429.

Вищезазначена заява була подана позивачем на підставі п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість та обгрунтована наявністю обставин, які зумовлюють необхідність анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет».

Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку відповідно до п.п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації, а саме протягом десяти днів від дня отримання заяви (п. 9.5 Закону України «Про податок на додану вартість»).

 Однак відповідачем не було надано позивачу та представником відповідача не представлено суду прийнятого рішення у відповідності до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість позивача.

 Разом з тим представник відповідача усно інформував суд про те, що на день розгляду даної справи податковим органом рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість позивача не прийнято.

Як вбачається із матеріалів справи постановою господарського суду Харківської області від 14.08.2009р. № Б-19/117-09, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія «Інтермаркет» (код ЄДРПОУ 13827416), визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, ліцензія серія ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.09.2007 року .

В газеті «Голос України» №152 (4652) від 15 серпня 2009 було опубліковано оголошення року про визнання ТзОВ " Торгова компанія «Інтермаркет» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Причинами анулювання реєстрації ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» в поданій 20.08.2009р. заяві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивачем було визначено одночасну наявність кількох підстав, а саме:

- п.п. «в» п.п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», особа звільняється від сплати податку на додану вартість згідно із Законом;

- пп. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону - звільнення від сплати податку з інших причин (указати) - підприємство визнано банкрутом.

В статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” надано визначення окремим термінам, що застосовуються в цьому Законі, зокрема:

“неплатоспроможність” - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності; “банкрутство” - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; “ліквідація” - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено перелік наслідків визнання боржника банкрутом, зокрема деякі з них полягають у тому, що:

- підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

- строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», платником податку є: будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

З огляду на викладене по переконанню суду, виходячи з факту визнання ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, позивач не здійснює господарської діяльності та не являється суб'єктом підприємницької діяльності відповідно до абзацу другого п. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, підприємство банкрут не може бути платником податку на додану вартість, оскільки не відповідає критеріям платника податку встановленим ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналізуючи норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, судом також встановлено, що відповідно до ст. 25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, визначені у ч. 1 вказаної статті, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Отже, правосуб'єктність ліквідатора визначена в Законі та він позбавлений права здійснювати повноваження, які не передбачені положеннями Закону та виходять за межі його компетенції.

Тому, податкові зобов'язання, які виникають в ліквідаційній процедурі, мають бути обумовлені саме в Законі, у зв'язку з чим на ліквідатора покладається відповідний обов'язок їх сплатити.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений нормами Закону.

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону).

Відповідно до ч. 7 ст. 30 Закону, ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі - основний рахунок. Отже, згідно з приписами Закону кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на даний основний рахунок боржника. З цього основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону (ч. 8 ст. 30 Закону), та проводяться такі виплати: поточні комунальні і експлуатаційні платежі та інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону).

Стаття 31 Закону розкриває склад витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (п.п. "г" п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону).

Оскільки сплата податку на додану вартість з продажу майна боржника значно знижує обсяг ліквідаційної маси, тому законодавець не визначає сплату суми податку на додану вартість як витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

По переконанню суду, підприємство банкрут, не здійснює господарської чи підприємницької діяльності в розумінні ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки відбувається процедура ліквідації банкрута, яка є припиненням діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Крім того, згідно із Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у позивача не може виникнути нових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, виходячи з норми пункту 7.8 ст. 7 Закону України N2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка визначає, що з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм цього Закону.

В свою чергу, Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, не передбачає виникнення нових зобов'язань в процедурі ліквідації підприємства-боржника, в тому числі і зобов'язань зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів).

З огляду на те, що наслідки визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поширюються на ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» після прийняття постанови господарського суду Харківської області від 14.08.2009р. №Б-19/117-09 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компіная «Інтермаркет» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, то у позивача не може виникати нових податкових зобов'язань в тому числі з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "г" цього пункту.

Однак, як встановлено судом Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова всупереч ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» не прийнято рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість позивача.

Вказане свідчить про наявність підстав до зобов'язання Відповідача прийняти рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет».

Керуючись ст.ст. 7-14,17,18,49,51,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова прийняти рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» (код ЄДРПОУ 13827416) (свідоцтво №ІНФОРМАЦІЯ_1 серії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.06.1999 року, індивідуальний податковий номер ІНФОРМАЦІЯ_3).

 Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 16.09.2009 р.   

Суддя Запотічний І.І.