Постанова № 4667229, 13.07.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2009 року Справа № 2а-3214/09/0870

(13 год. 47 хв.)

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Малиш Н.І.

при секретарі Рожик О.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Думкар» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 14.05.2009р. №0001622302/0 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 30930 грн. та від 14.05.2009 року №0001612302/0 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 35073 грн. 40 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Кравцов В.М., довіреність від 07.07.2009р. № 20

від відповідача: Драч В.М.; довіреність від 20.08.2008р, №11750/10/10-010,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2009 року до Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Думкар» (ТОВ «Думкар» або позивач) Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя (ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя або відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень 14.05.2009р. №0001622302/0 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 30930 грн. та від 14.05.2009 року №0001612302/0 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 35073 грн. 40 коп.

В позовній заяві вказано, що в період з травня 2008 року до липня 2008 року з питань дотримання ТОВ «Думкар» податкового та іншого законодавства ДПІ Жовтневого району м. Запоріжжя була проведена внепланова виїзна перевірка. За результатами вказаної перевірки відповідачем були встановлені порушення, внаслідок яких відповідачем було винесено податкові повідомлення рішення: від 14.05.2009 року №0001622302/0, згідно якого ТОВ «Думкар» нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30 930 грн. та від 14.05.2009 року №0001612302/0, згідно якого ТОВ «Думкар» нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 35 073 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з сумою штрафних санкцій та підставами їх нарахування ТОВ «Думкар» просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 14.05.2009р. №0001622302/0 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 30930 грн. та від 14.05.2009 року №0001612302/0 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 35073 грн. 40 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши, що відповідачем проведена внепланова виїзна перевірка. За результатами вказаної перевірки відповідачем були встановлені порушення, внаслідок яких винесено неправомірні податкові повідомлення рішення: від 14.05.2009 року №0001622302/0, згідно якого ТОВ «Думкар» нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30 930 грн. та від 14.05.2009 року №0001612302/0, згідно якого ТОВ «Думкар» нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 35 073 грн. 40 коп. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суми, включені до податкового кредиту підтверджуються податковими накладними. Крім того, зазначає, що відсутність звітів Виконавця про надання транспортно-експедиційних послуг, актів прийому-передачі товару, накладних, дорожніх листів та інших документів при здійсненні ТОВ «Думкар» не є порушенням при здійсненні господарської діяльності і вважає, що документами, які підтверджують правомірне віднесення ТОВ «Думкар» до складу валових витрат грошових коштів та правомірне включення сум податку на додану вартість до складу дозволеного податкового кредиту є квитанції залізниці та акти, складені на підставі договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ессентрік» на транспортно-експедиторське обслуговування №02/1. Просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, зазначених у запереченнях проти адміністративного позову. Зокрема зазначає, що позивачем порушено п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме неправомірне внесення до валових витрат ТОВ «Думкар» за 2008 рік витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності у сумі 103101 грн. В акті перевірки зазначені наступні причини неправомірного внесення вищезазначеної суми: при використанні позивачем транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «Думкар» відсутні звіти Виконавця про надані транспортно-експедиційних послуги, акти прийому-передачі товару, товарно-транспортні накладні, або дорожні листи вантажного автомобіля, письмової заявки на транспортно-експедиторське обслуговування ТОВ «Думкар» з узгодженими тарифами та вартістю послуг (яка є невід'ємною частиною договору), в актах виконаних робіт не зазначено від якого постачальника було проведено завантаження щебеню та відсіву, в який саме вид транспортного засобу, від якого міста завантаження до якої станції, кому було передано щебінь та відсів, по якому маршруту було проведено експедирування вантажу, до якого покупця, до якої станції розвантажування, найменування транспортного засобу (назва, модель, реєстраційний номер), яким супроводжувався вантаж, не надано підтвердження щодо передачі вантажу уповноваженій особі одержувача, зазначеного у супровідних документах. Також виявлені порушення п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме неправомірне включення до складу дозволеного податкового кредиту суми ПДВ в травні 2008 року у сумі 12526 грн. 80 коп. та в липні 2008 року у сумі 8093 грн. 33 коп. підстави неправомірного включення аналогічні підставам неправомірного внесення до валових витрат ТОВ «Думкар» за 2008 рік витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності. В своїх запереченнях посилається на ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України вважаючи, що ТОВ «Думкар» здійснювало перевезення  вантажу і укладення договору перевезення вантажу повинні підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Просить у позові відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

В період з травня 2008 року до липня 2008 року з питань дотримання ТОВ «Думкар» податкового та іншого законодавства ДПІ Жовтневого району м. Запоріжжя була проведена внепланова виїзна перевірка (акт перевірки від 29.04.2009 року №51/23-2/33795170). Внаслідок перевірки відповідачем були виявлені порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме неправомірне внесення до валових витрат ТОВ «Думкар» за 2008 рік витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності у сумі 103101 грн. В акті перевірки зазначені наступні причини неправомірного внесення вищезазначеної суми: при використанні позивачем транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «Думкар» відсутні звіти Виконавця про надані транспортно-експедиційних послуги, акти прийому-передачі товару, товарно-транспортні накладні, або дорожні листи вантажного автомобіля, письмової заявки на транспортно-експедиторське обслуговування ТОВ «Думкар» з узгодженими тарифами та вартістю послуг (яка є невід'ємною частиною договору), в актах виконаних робіт не зазначено від якого постачальника було проведено завантаження щебеню та відсіву, в який саме вид транспортного засобу, від якого міста завантаження до якої станції, кому було передано щебінь та відсів, по якому маршруту було проведено експедирування вантажу, до якого покупця, до якої станції розвантажування, найменування транспортного засобу (назва, модель, реєстраційний номер), яким супроводжувався вантаж, не надано підтвердження щодо передачі вантажу уповноваженій особі одержувача, зазначеного у супровідних документах.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме неправомірне включення до складу дозволеного податкового кредиту суми ПДВ в травні 2008 року у сумі 12526 грн. 80 коп. та в липні 2008 року у сумі 8093 грн. 33 коп. підстави неправомірного включення за аналогічними підставами неправомірного внесення до валових витрат ТОВ «Думкар» за 2008 рік витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності.

За результатами вказаної перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення рішення: від 14.05.2009 року №0001622302/0, згідно якого ТОВ «Думкар» нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30 930 грн. та від 14.05.2009 року №0001612302/0, згідно якого ТОВ «Думкар» нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 35 073 грн. 40 коп.

В акті перевірки ДПІ Жовтневого посилається на ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України вважаючи, що ТОВ «Думкар» здійснювало перевезення вантажу і укладення договору перевезення вантажу повинні підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Крім того, відповідач в поданих до суду запереченнях та в акті перевірки зазначав, що підставою для складання податкових накладних є наявність транспортної накладної. Відсутність транспортних накладних спричинила неправомірне віднесення ТОВ «Думкар» до складу валових витрат грошових коштів та неправомірне включення позивачем сум податку на додану вартість до складу дозволеного податкового кредиту.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Але поряд з цим ст. 929 Цивільного кодексу України встановлює , що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Проте згідно з формулюванням норм законодавства наявність в договорі зобов'язань щодо укладання договору перевезення не вважається обов'язковою. Отже, навіть якщо в договорі не буде зобов'язань по організації перевезення, укладенню договору перевезення і ін., він все одно вважатиметься договором транспортної експедиції, якщо в ньому будуть передбачені зобов'язання по виконанню або організації виконання експедитором однієї з послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

10.02.2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Думкар» було укладено договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ессентрік» на транспортно-експедиторське обслуговування №02/1, а не договір перевезення, як це зазначено відповідачем. В п. 5.3 договору зазначено, що остаточний розрахунок за платежами за транспортно-експедиторські послуги проводиться замовником на підставі рахунка - фактури Експедитора й Акта про виконання транспортно-експедиторських послуг. Позивачем до суду надані всі копії відповідних рахунків - фактур та Актів про виконання транспортно-експедиторських послуг. Також надані копії реєстрів залізничних квитанцій, які на думку позивача, додатково підтверджують факт перевезення. На підставі цих документів ТОВ «Думкар» були складені та подані відповідні податкові накладні. Інших документів, які підтверджують факт надання транспортно-експедиторських послуг в договорі між позивачем та ТОВ «Ессентрік» не передбачено.

Згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» від 03. 04.1997р. №168/97- ВР (далі Закон №168/97-ВР) п. 1.3. ст. 1 платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.п 7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

При проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок.

У відповідності до п. 5.1. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункту 1.32 ст. 1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надає визначення господарської діяльності - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статті 1. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надає визначення господарської операції - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та поняття первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;.

Крім того ст 9. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Тому надані до суду та досліджені акти прийому транспортно-експедиторських робіт можна вважати первинними документами бухгалтерського обліку та документами, що підтверджують ведення господарської діяльності ТОВ «Думкар».

Таким чином позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Думкар» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 14.05.2009р. №0001622302/0 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 30930 грн. та 35073 грн. 40 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158 - 163 КАС України, ст. ст. 1, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.1,5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Думкар» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 14.05.2009р. №0001622302/0 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 30930 грн. та 35073 грн. 40 коп. задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя від 14.05.2009р. №0001622302/0 у сумі податкового зобов'язання у розмірі 30930 (тридцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя від 14.05.2009р. №0001612302/0 у сумі податкового зобов'язання у розмірі 35073 (тридцять п'ять тисяч сімдесят три) грн.. 40 коп. стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Думкар» (69095, м. Запоріжжя, вул. Горького, 159-а кв.48) 3 (три) грн.. 40 коп. судового збору.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Думкар» (69095, м. Запоріжжя, вул. Горького, 159-а, кв. 48) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повне рішення виготовлено 17 липня 2009 року.

Суддя Н.І.Малиш