Вирок № 46667859, 02.06.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

В И Р О К 415/1349/15-к

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1-кп/415/210/15

м. Лисичанськ 02.06.15 року

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Дядько Л.І.,

за участі:

секретаря Власенко О.М.,

прокурора

Сухіна Д.В. ,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовій залі Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Новодружеськ Луганської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не інваліда, не працюючого, раніше судимого: 23 березня 2010 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.263 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком на 1 рік 6 місяців, 20 червня 2011 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.1, 70,71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнену 31 січня 2013 року з Никитівської ВК Донецької області за постановою Никитівського районного суду м. Горлівка Донецької області від 23 січня 2013 року на підставі ст.81 КК України умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 7 місяців 29 днів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.185, 297 ч.3 КК України.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця міста Лисичанськ Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не інваліда, не працюючого, не судимого: зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженці м. Сєверодонецьк, Луганської області, громадянці України, з професійно-технічною освітою, не заміжній, не судимої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючій за адресою: АДРЕСА_5,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 297 КК України,

встановив:

В середині листопада 2014 року, в вечірній час, більш точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, перелізши через паркан, з дачної ділянки АДРЕСА_6, розташованої в районі Лисичанського заводу по виробництву кисню і рідких газів, повторно, таємно викрав металеві вироби, які належать потерпілій ОСОБА_5 та становлять для неї матеріальну цінність як лом чорного металу, загальною вагою 130 кг. вартістю 260 грн. (з розрахунку 2 грн. за 1 кг.), чим останній було завдано майнову шкоду на загальну суму 260 грн.

12 січня 2015 року, в вечірній час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, з опор лінії електропостачання, які розташовані на перехресті вулиць Шкільна та Курчатова м. Новодружеська, повторно, таємно викрав 215 метрів телефонного розподільчого кабелю ТПП 10х2х0,4 вартістю 4 грн. 83 коп. за один метр, на загальну суму 1039 грн. 22 коп., який належав Харьківській філії ЦТП №14 міста Лисичанська Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», чим завдав зазначеному підприємству майнову шкоду на суму 1039 грн. 22 коп.

12 січня 2015 року, в вечірній час,більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, з опор лінії електропостачання, які розташовані на перехресті вулиць Матросова та Пархоменко м. Новодружеська, повторно, таємно викрав 35 метрів телефонного розподільчого кабелю ТПП 20х2х0,4 вартістю 8грн.94коп. за один метр, на загальну суму 312грн.86 коп., який належав Харьківській філії ЦТП №14 міста Лисичанська Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», чим завдав зазначеному підприємству майнову шкоду на суму 312 грн.86 коп.

12 січня 2015 року, в вечірній час,більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, з опор лінії електропостачання, які розташовані на перехресті вулиць Сметаніна та Орджонікідзе м. Лисичанська, повторно, таємно викрав 12 метрів телефонного розподільчого кабелю ТПП 20х2х0,4 вартістю 8 грн.95коп. за один метр, на суму 107 грн.40 коп., та 35 метрів телефонного розподільчого кабелю ТПП 10х2х0,4 вартістю 4грн.83коп. за один метр, на суму 169грн.50коп., а всього на загальну суму 276грн.40коп., який належав Харьківській філії ЦТП №14 міста Лисичанська Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»,чим завдав зазначеному підприємству майнову шкоду на суму 276грн.40коп.

14 січня 2015 року, в вечірній час,більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, з опор лінії електропостачання,які розташовані на вулиці Капусти м. Новодружеська, повторно таємно викрав 125 метрів телефонного розподільчого кабелю ТПП 20х2х0,4 вартістю 8грн.94коп. за один метр, на суму 1117грн.50 коп., та 100 метрів телефонного розподільчого кабелю ТПП 10х2х0,4 вартістю 4грн.83коп. за один метр, на суму 483грн., а всього на загальну суму 1600грн.50коп.,який належав Харьківській філії ЦТП №14 міста Лисичанська Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», чим завдав зазначено підприємству майнову шкоду на суму 1600грн.50коп.

В період часу з 07 березня по 06 квітня 2015 року,більш точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, маючи умисел на наругу над могилами за попередньою змовою між собою, приходили на територію кладовища «Зелена Роща», що знаходиться за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Радянська, будинок 17, де з метою подальшого викрадення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 демонтували могили наступних померлих громадян: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_14, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_15, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_16, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_17, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_18 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_18, ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_19, ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_20, ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_21 та ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_22, ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_23, ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_24, ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_24, ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_25, ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_26, ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_26, ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_26, ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_23, ОСОБА_24 ІНФОРМАЦІЯ_27, ОСОБА_25 ІНФОРМАЦІЯ_28, ОСОБА_26 ІНФОРМАЦІЯ_29, ОСОБА_27 ІНФОРМАЦІЯ_30, ОСОБА_28 ІНФОРМАЦІЯ_19, ОСОБА_29 ІНФОРМАЦІЯ_31, ОСОБА_30 ІНФОРМАЦІЯ_23.

Під час демонтування вищевказаних могил, ОСОБА_4 реалізовуючи спільний умисел на вчинення наруги над могилами за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів спільно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3, стояла біля них та здійснювала огляд прилеглої території з метою попередження останніх про надходження можливої небезпеки.

Після демонтування металевих виробів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпорядилися ними на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину за ст.ст.185 ч.2, 297 ч.3 КК України визнав повністю і показав, що події, а також час та спосіб скоєння ним кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Він дійсно скоїв всі крадіжки металевих виробив та телефонного кабелю у період з листопаду 2014 року по 14 січня 2015 року. Викрадене майно продавав , а гроші витрачав на особисті потреби, а саме на їжу так як не було роботи. Крім того з березня 2015 року по квітень 2015 року він запропонував співмешканці ОСОБА_4 та знайомому ОСОБА_3 на кладовищі « Зелена Роща» демонтувати могили, а металеві вироби з могил здавати на пункт прийому металу. Таким чином вони демонтували кілько могил. Шкоду не відшкодовував. У скоєному щиро розкаюється и просить його суворо не карати.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 провину за ст.297 ч.3 КК України визнав повністю і пояснив, що дійсно в період з березня 2015 року по квітень 2015 року вони з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ходили від п'яти до семі разів на кладовище «Зелена Роща», більш всього в нічний час за пропозицією ОСОБА_2, де демонтували могили, а металеві вироби здавали на метал. Виручені гроші разом витрачали на їжу. В скоєному щиро кається.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 провину за ст.297 ч.3 КК України визнала повністю і пояснила , що вона мешкає разом з ОСОБА_2. В період з березня 2015 року по квітень 2015 року вони з співмешканцям та знайомим ОСОБА_3 ходили приблизно чотири або п'ять разів на кладовище «Зелена Роща», за пропозицією ОСОБА_2, де останній з ОСОБА_3 демонтували могили, а вона стояла біля них та здійснювала огляд прилеглої території. Металеві вироби здавали на метал, а виручені гроші разом витрачали на їжу та сигарети. В скоєному щиро кається.

Потерпіла ОСОБА_5, представники потерпілих ОСОБА_31, ОСОБА_32 в судове засідання не з'явилися , повідомили в телефонному режиму, що згодні на розгляд справи за їх відсутністю, цивільний позов про відшкодування шкоди не заявляють.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні свою провину визнали повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Обвинувачені проти даного рішення суду не заперечували.

Суд, допитавши обвинувачених та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинувачених, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки) повторно, доведена у повному обсязі, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч.2 ст.185 КК України.

Крім того повністю доведена винність ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в наруги над могилами за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, тобто в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 297 КК України.

При призначенні обвинуваченим покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, та тяжкого злочину, дані про особу обвинувачених, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 раніше не судимі,обвинувачений ОСОБА_2 має непогашені судимості, в побуті всі обвинувачені характеризуються задовільно, не працюють, вину визнали у повному обсязі, у скоєному щиро розкаялися.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинувачених, згідно ст. 66 КК України, суд визнає їх щире каяття та визнання своєї провини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є рецидив злочину.

Враховуючи викладене, беручи до уваги тяжкість вчинених злочинів, обставини, що пом'якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкціями ч.3 ст.297 КК України, разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинувачених, яки вперше притягуються до кримінальної відповідальності, задовільно характеризуються в побути, щиро розкаялися в скоєному, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства і тому до їх слід застосувати вимоги ст.75 КК України, звільнивши останніх від відбування покарання із випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених п.п.3, 4 ч.1 ст.76 КК України, що буде необхіднім та достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_3, та попередження нових злочинів.

На думку суду обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно призначити покарання в вигляді позбавлення волі, оскільки він звільнившись умовно-достроково з місць позбавлення волі 31 січня 2013 року, де відбував покарання за злочини проти власності, через нетривалий час після того як закінчився термін невідбутного покарання, скоїв п'ять аналогічних злочинів проти власності, і крім того тяжкий злочин проти громадського порядку та моральності, не прийняв мір к відшкодуванню шкоди і тому покарання в вигляді позбавлення волі буде необхіднім та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_2,ОСОБА_4, ОСОБА_3 на досудовому слідстві не обирався.

В судовому засіданні також прокурором не було заявлене клопотання про обрання запобіжного заходу як обвинуваченому ОСОБА_2 так і обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта за проведення трасологічних експертиз в сумі 687 грн.60 коп.

Потерпіла ОСОБА_5, представник потерпілого ОСОБА_31 та ОСОБА_32 цивільний позов про відшкодування шкоди не заявили, що не позбавляє їх права звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ч. 3 ст. 349 , ст. ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, ч.3 ст.297 КК України і призначити йому покарання за ч.2 ст.185 КК України 3(три) року позбавлення волі, за ст.297 ч.3 КК України 4 ( чотири) року позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) року.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно ОСОБА_2 не обирати.

Початок строку покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_2.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.297 ч.3 КК України і призначити йому покарання 4 (чотири) року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) року.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:

повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.297 ч.3 КК України і призначити їй покарання 4 (чотири) року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:

повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Речові докази: відрізки телефонного кабелю, який знаходиться в камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України повернути Харківській філії ЦТП №14 ПАТ «Укртелеком» міста Лисичанська.

Ножиці по металу, яки знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганської області - знищити.

Три металеві рейки, яки знаходяться на зберіганні у ОСОБА_32 повернути «КП Лисичанська ритуальна служба».

Чоловічу куртку, яка належить ОСОБА_3 і знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України повернути ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта за проведення трасологічних експертиз в сумі 687 грн. ( шістсот вісімдесят сім гривень) 60 коп. за наступними реквізитами (рахунок №31117115700051, код бюджетної класифікації 24060300, одержувач коштів УДКСУ м. Лисичанська, ідентифікаційний код 37800278, банк одержувача ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Лисичанський міський суд Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ст.532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному ст.376 КПК України.

Суддя