Рішення № 46667090, 06.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/2087/13ц Головуючий у І інстанції Пухна О.М.Провадження № 22-ц/780/3372/15 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н. С.Категорія 58 06.07.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

06 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Гуля В.В., Касьяненко Л.І.

при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу Державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Інноваційно-промисловий банк», ОСОБА_4, державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області Прусов Владислав Миколайович, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання результатів проведення прилюдних торгів недійсними,-

встановила :

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», відділу державної виконавчої служби МРУЮ, третя особа «Публічне акціонерне товариство «Інноваційно - промисловий банк», ОСОБА_4 про визнання результатів проведення 10 грудня 2012 року прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме домоволодіння-незавершеного будівництвом житлового будинку, готовністю 77% з надвірними будівлями та спорудами і земельної ділянки, площею 0,1585 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 недійсними.

На обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що прилюдні торги проведені з порушенням встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим Положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, вимог Закону України « Про іпотеку», норм ЦК України.

Зокрема, вказувала на те, що заочним рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2011 року було визначено порядок звернення стягнення на іпотечне майно: а саме шляхом його продажу заставодержателем будь - якій особі покупцеві за ціною, що буде визначена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності. Тобто, рішенням суду визначено спосіб реалізації предмета іпотеки.

12 квітня 2012 року державним виконавцем ВДВС Броварського МРУЮ було відкрито виконавче провадження №32144124 про звернення стягнення на предмет іпотеки , належний ОСОБА_2 для задоволення вимог ПАТ «Іноваційно-промисловий банк» у розмірі 2 454002 грн.45 коп. на підставі виконавчого листа №2-404 від 14 червня 2011 року, виданого Броварським міськрайонним судом.

07 травня 2012 року державним виконавцем було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2

25 серпня 2012 року між ВДВС Броварського МРУЮ в Київській області та ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» був укладений договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме іпотечного майна, відповідно до якого останньому доручено було реалізацію арештованого майна на прилюдних торгах у порядку, встановленому законом.

За умовами договору, змінивши спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений судом, на прилюдні торги передано нерухоме майно (предмет іпотеки) - домоволодіння- незавершене будівництво житлового будинку (готовність 77%) з надвірними будівлями та спорудами і земельна ділянка, площею 0,1585 га за адресою АДРЕСА_1, і є власністю іпотекодавця ОСОБА_2

При цьому, позивачка вказувала на те, що про проведенню торгів, вона не була повідомлена, їй не було відомо про дату, час місце їх проведення, відсутня була інформація про те, що торги не відбулися і що мала місце переоцінка майна та призначення повторних торгів. Як їй стало відомо, прилюдні торги відбулися при наявності тільки одного покупця, який і став їх переможцем..

Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2013 року в задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 січня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було відхилено, рішення суду І інстанції було залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та ухвалою суду першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ЗО липня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково, рішення суду І інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду І інстанції.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2015 року в задоволенні позову позивачки відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

По справі встановлено, що 04 липня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Інноваційно-промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 87-2007, за умовами якого Банк відкрив Позичальнику кредитну лінію на споживчі потреби в сумі 180 000 грн. та 220 000 дол. США з терміном повернення до 02.07.2010 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 87-2007 від 04 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» було укладено іпотечний договір від 04.07.2007 року за реєстровим номером 2-1-1720, за умовами якого ОСОБА_2 було передано в іпотеку банку нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 0,1585 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером НОМЕР_1 та об»єкт незавершеного будівництва (77% готовності) - домоволодіння, що знаходиться на зазначеній земельній ділянці.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2011 року у справі №2-404/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Інпромбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1, а.с. 145) було звернуто стягнення на предмет іпотеки та встановлено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу Публічним акціонерним товариством «Інноваційно-промисловий банк» предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності.

Статтею 14 ЩІК України встановлено обов'язковість виконання судового рішення.

На підставі вказаного рішення суду ПАТ «Інпромбанк» було отримано виконавчий лист № 2-404 від 14.06.2011 року (т.1 а.с.66).

Вказаним виконавчим листом передбачено, що звернення стягнення на іпотечне майно ОСОБА_2 шляхом продажу ПАТ «Інпромбанк» будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки за ціною, визначеною на підставі висновку суб»єкта оціночної діяльності.

Постановою від 12.04.2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом.

Порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2005 року № 74/5 та Тимчасовим положенням. Питання реалізації іпотечного майна регулюється також нормами Закону України "Про іпотеку".

За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що згідно з цим Законом підлягають примусовому виконанню.

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України "Про виконавче провадження", ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), які в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" і Тимчасового положення, якими визначено загальний порядок реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, та норм Закону України "Про іпотеку", зокрема статей 33, 41- 49, якими визначено спеціальний порядок реалізації з прилюдних торгів предмета іпотеки, свідчить про наступне.

У разі, коли прилюдні торги з продажу майна проводились на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин не застосовуються, а застосовуються загальні норми, що регулюють правовідносини з реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, - норми Закону України "Про виконавче провадження" та Тимчасового положення.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014року Жв 6-200цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обоє 'язковою для судів.

У відповідності до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

У відповідності до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі опінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Як наголошувалося раніше, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2011 року по справі №2-404/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Інпромбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (том 1, а.с. 145) було встановлено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу Публічним акціонерним товариством «Інноваційно-промисловий банк» предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції, касаційною інстанцією було зазначено про те, що при вирішенні спору суди, перевіряючи законність процедури проведення публічних торгів, не звернули уваги на те, що підстав для проведення публічних торгів по реалізації іпотечного майна не було, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки згідно рішення суду мало проводитися у інший спосіб. Доказів про те, що цей спосіб у встановленому законом порядку був змінений, не подано.

Вирішуючи спір по суті, судом першої інстанції вказані висновки касаційної інстанції проігноровано, оцінку обставинам справи та правовідносинам, які випливають із встановлених обставин належним чином не надано, правову норму, що підлягає застосуванню, у даному випадку, належним чином не визначено.

При цьому, на думку колегії, безпідставним є посилання суду на рішення Броварського міськрайонного суду від 23 жовтня 2013 року, відповідно до якого було встановлено відсутність доказів порушення виконавчою службою Закону України «Про іпотеку» порядку і підготовки проведення прилюдних торгів», оскільки дії, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний характер оскарження.

Як вбачається зі змісту рішення Броварського міськрайонного суду від 23 жовтня 2013 року предметом оскарження ОСОБА_2 був акт державного виконавця. На обґрунтування висновків, суд зазначив, що прилюдні торги, що проведені 10 грудня 2012 року, за результатами яких було складено спірний акт, недійсними у визначеному законом порядку не визнавалися, а тому вимоги щодо визнання незаконним акту державного виконавця не підлягають до задоволення.

В той же час, предметом позову ОСОБА_2 по даній справі є визнання недійсними саме прилюдних торгів, наслідком яких стало порушення вимог закону щодо передачі предмету іпотеки на примусову реалізацію у спосіб, який суперечив судовому рішенню та вимогам ст..38 Закону України «Про іпотеку».

Зазначені вище обставини свідчать про те, що прилюдні торги з реалізації іпотечного майна, що належало ОСОБА_2 проведено з порушенням чинного законодавства, процедура проведення торгів не відповідає положенням, визначеним Правилами проведення торгів.

Крім того, встановивши, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2011 року, на виконання якого проведено прилюдні торги, реалізація предмета іпотеки мала бути шляхом надання права банку на продаж предмета іпотеки з укладанням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, а не шляхом продажу з прилюдних торгів, суд, на думку колегії, помилково, пославшись на ст..62 Закону України «Про виконавче провадження», дійшов висновку про те, що порушень встановлених законодавством правил проведення торгів не встановлено, а тому підстави для визнання їх недійсними відсутні.

У даному випадку, судом не було враховано, що у разі порушення забезпеченого іпотекою зобов»язання у кредитра виникає право звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості у порядку і спосіб, встановлений Законом України «Про іпотеку», а не стягнення заборгованості з іпотекодавця, що могло б давати підстави звернути стягнення на майно боржника у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

В силу ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким слід задовольнити позовні вимоги позивачки..

Керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія

Вирішила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати недійсними результати проведених прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, що належить ОСОБА_2 від 10 грудня 2010 року.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: