Рішення № 46656749, 24.06.2015, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8067/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 червня 2015року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої - судді Білінської Г.Б.

при секретарі Папінко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ „Львівгаз", Кабінету Міністрів України, третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними умов договору, відновлення становища з газопостачання, визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати недійсними умови Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання , відновлення становища з газопостачання у його квартирі по АДРЕСА_1, визнання дій ПАТ „Львівгаз" по ненаданню відповідей на його звернення неправомірними .

В ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 неодноразово уточнював свої вимоги, які остаточно сформулював у наступному варіанті :

- визнати недійсними деякі умови публічних договорів ,затверджених Постановами КМУ №938 від 05.07.2006 р. та №119 від 22.02.2012 р. , як такі ,що суперечать Закону України „Про захист прав споживачів",

- відновити становище , що існувало до порушення прав позивача, як споживача газу, згідно рішення суду від 20.03.2014 р.

- визнати неправомірними дії керівників ПАТ „Львівгаз" щодо порушення норм Закону України „Про звернення громадян" ,зокрема щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 01.07.2014 р.

- зобов'язати керівників ПАТ „Львівгаз" виконувати умови публічного договору,що укладений за рішенням суду від 24.05.1999 р. ,виконавчого листа від 18.06.1999 року щодо надання послуг з газопостачання .

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та дав пояснення, аналогічні тим уточненням позовів ,які подавались у судових засіданнях.

Представник відповідача ПАТ „Львівгаз" позовні вимоги заперечила та пояснила, що працівниками ПАТ „Львівгаз" було виявлено у квартирі відповідача самовільне встановлення двохфункційного котла на місці пічки та газового водонагрівача у ванній кімнаті без відповідної проектно-технічної документації. У зв'язку з цим, на підставі чинних нормативно-правових актів щодо надання населенню послуг з газопостачання складалися відповідні акти, після чого позивачеві скеровувалися попередження щодо необхідності реєстрації газового приладу із роз'ясненням порядку та переліку документів для цього. Проте, позивачем не вжито жодних дій щодо такої реєстрації, у зв'язку із чим після численних попереджень позивача, у передбаченому законом порядку було припинено газопостачання до квартири позивача. Позивачу неодноразово роз'яснювався порядок дій щодо відновлення газопостачання та перелік необхідних для цього документів. Однак, позивач не вчинивши жодних дій для цього ,безпідставно звинувачує працівників ПАТ „Львівгаз" у порушенні його прав. Вважає позов безпідставним та просить у його задоволенні відмовити. Стосовно надання відповідей на звернення ОСОБА_1, ПАТ „Львівгаз" давало вичерпні відповіді на всі заяви позивача, включаючи і заяву від 01.07.2014 р.

Представник Кабінету Міністрів України позовні вимоги в частині визнання недійсними умов Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання заперечив та пояснив, що умови оспорюваного договору не суперечать нормам Закону України „Про захист прав споживачів". Окрім цього, вважає, що оскільки Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання затверджений Постановою Кабінету Міністрів України , оскарження його може бути лише в порядку адміністративного судочинства.

Треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали та просять задовольнити їх у повному обсязі.

Треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_7 у судове засідання не з'явились з невідомих причин, хоча належним чином повідомлялись про день та час розгляду справи судом.

З"ясувавши обставини справи, заслухавши доводи сторін, вивчивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

У судовому засіданні з"ясовано, що квартира АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_1 , 30.11.2012 р. відключена ПАТ „Львівгаз" від газопостачання на підставі складеного акту про те, що працівниками ПАТ „Львівгаз" виявлено самовільне підключення мешканцями квартири газових приладів.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 20.03.2014 р. частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ „Львівгаз" та визнано неправомірними дії ПАТ „Львівгаз" щодо відключення квартири АДРЕСА_1, власником якої є позивач , від газопостачання.

Рішення залишено без змін Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.06.2014 р.

Як ствердив у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 після набрання чинності вказаним рішенням ситуація не змінилась, його квартира і надалі відключена від газопостачання ,а працівники ПАТ „Львівгаз" надалі вимагають у нього виготовити проектно-технічну документацію реконструкції газової мережі в квартирі та сплатити кошти за реєстрацію газових приладів у квартирі.

Цю обставину не заперечила і представник ПАТ „Львівгаз" у судовому засіданні.

Відповідачем ПАТ „Львівгаз" у судовому засіданні не надано належних і допустимих доказів того, що позивачем було самовільно проведено переобладнання газової системи, чим порушено Правила безпеки систем газопостачання України, та того, що ситуація по експлуатації встановлених у квартирі ОСОБА_1 газових приладів змінилась після винесених судом рішень.

Положеннями п.6.14 Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженого постановою НКРЕ 19.04.2012 р. №420 передбачено, що у випадку реконструкції чи технічного переоснащення об'єкта газоспоживання,що не призводить до зміни місця розташування газових приладів \пристроїв\ та збільшення пропускної потужності мереж СГТСУ в точці приєднання, в установленому порядку вносяться відповідні зміни до проектної документації внутрішнього газопостачання без видачі технічних умов.

Оскільки відповідачем не доведено факту реконструкції та переобладнання внутрішньої системи газопостачання у квартирі та враховуючи рішення апеляційного суду Львівської області від 20.03.2014 р., що має преюдиційне значення, суд прийшов до переконання , що вимоги ОСОБА_1 в цій частині позову є підставними .

Відтак, суд вважає за необхідне зобов'язати ПАТ „Львівгаз" відновити газопостачання квартири АДРЕСА_1 та внести зміни у проекту документацію внутрішнього газопостачання за рахунок виконавця - ПАТ „Львівгаз" .

Позивач ОСОБА_1 просить визнати неправомірними дії керівників ПАТ „Львівгаз" з порушення норм ст..ст.16,18,19 ЗУ „Про звернення громадян", а саме - позивач вважає за необхідне, щоб за його участю головний інженер ПАТ „Львівгаз" та інші керівники ПАТ „Львівгаз" розглянули рішення суду від 20.03.2014 р. , його причини і підстави ,та скаргу позивача від 01.07.2014 р. \"уточнення предмету позову „ від 22.06.2015 р.\

Із змісту скарги ОСОБА_1 на ім'я головного інженера ПАТ „Львівгаз" ,зареєстрованої у ПАТ „Львівгаз" за №3Г-3746 01.07.2014 р. \ а.с.4 т.3\ вбачається, що ОСОБА_1 просить надати відповідь по суті технічного стану газопроводу , розглянути питання безпеки у споживанні газу в його квартирі при наявності газових приладів, які ним замінені , та роз'яснити ,в чому полягає порушення ним Правил Держнаглядохоронпраці.

Відповідно до ст..3 Закону України „Про звернення громадян" скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян,порушених діями \ бездіяльністю\, рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,установ,організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з ч.1 ст. 7 ЗУ „Про звернення громадян" звернення ,оформлені належним чином і подані у встановленому порядку ,підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ст..19 ЗУ „Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи ,організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян,засоби масової інформації,їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його скаргу, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги та суть прийнятого рішення.

Згідно зі ст..20 вказаного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня надходження,

Із матеріалів справи вбачається, що на скаргу ОСОБА_1 від 01.07.2014 р. головою правління ПАТ „Львівгаз" 23.07.2014 р., тобто в строк, передбачений ЗУ „Про звернення громадян" направлена відповідь \ т.3 а.с.8\ , у якій роз'яснена позиція ПАТ „Львівгаз" щодо можливості прийняття в експлуатацію газових приладів та укладення договору про надання послуг з газопостачання після приведення газової мережі та газових приладів у квартирі по АДРЕСА_1 у відповідність до нормативних документів, на які покликається ПАТ „Львівгаз" .

Щодо особистої участі ОСОБА_1 при розгляді даної скарги, скаржник у своєму зверненні від 01.07.2014 р. на цьому не настоює.

Відтак, суд вважає невірним покликання позивача на неправомірність дій ПАТ „Львівгаз" щодо ненадання відповіді на його скаргу від 01.07.2014 р. лише з тих підстав, що сама відповідь не задовольнила скаржника за своїм змістом і не вирішила питання відновлення газопостачання у його квартирі.

Ст..16 Закону України „Про звернення громадян" передбачає право громадянина у разі незгоди його із прийнятим рішенням за його скаргою звертатись безпосередньо до суду Таким правом скористався позивач ОСОБА_1, пред'явивши позов до ПАТ „Львівгаз" .

Позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсними окремі умови Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 05.07.2006 р. із змінами ,внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2012 р. , які ,на думку позивача , суперечать нормам ст..ст. 17,18,19,20,21 Закону України „Про захист прав споживачів"

З'ясувавши позицію позивача та представника Кабінету Міністрів України, суд вважає, що такі вимоги до задоволення не підлягають.

У ч.2 ст.18 Закону України „Про захист прав споживачів" закріплено ,що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача.

Несправедливість договірних умов може бути ,якщо у таких передбачено безповоротне зобов'язання споживача виконувати умови договору, з якими він не мав можливості ознайомитися до укладення договору, надання можливості продавцю, постачальнику чи виконавцю послуги без вагомої причини змінювати в односторонньому порядку будь-які характеристики продукту чи послуги або розірвання договору в односторонньому порядку, заборона звернення в суд та інше.

Верховний Суд України в постанові від 10.10.2012 року у справі за позовом ТзОВ „Ковальське-Житлосервіс" до Ос.-1 про зобов'язання укласти договір, яка в силу ст.. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України ,сформулював правову позицію, яка , на думку суду, стосується позовної вимоги ОСОБА_1 у даній справі.

Свобода договору, закріплена у ст..ст.6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.

У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень \ ч.3 ст.6 ЦК України\. Так, ст..ст. 19,20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачають обов'язок споживача укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.

П.4 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. №2246, регламентовано, що послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним і газорозподільним підприємствами відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку .

На виконання окресленого законодавчого припису Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 р. №938 \у редакції постанов КМУ від 22.02.2012 №119 та №74 від 02.03.2015 р. \ затверджено Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання. Зазначений Типовий договір оприлюднений у встановленому порядку \ ч.1 ст.630 Цивільного Кодексу України\, відтак він набув силу нормативного акту, а його положення мають характер правових норм.

Тобто , положення Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання носять імперативний характер ,а тому є обов'язковими для застосування.

Ч.2 ст.16 ЦК України передбачає ,як спосіб захисту цивільних прав та інтересів, визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування їх посадових і службових осіб.

Ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає визнання судом нормативно-правового акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Нормами цивільно-процесуального судочинства, в межах якого поданий позов ОСОБА_1, такий спосіб захисту не передбачений.

Укладення договору на надання послуг з газопостачання є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір не суперечить Типовому договору.

У разі відмови споживача послуг від укладення індивідуального договору, виходячи з положень ст.ст. 3, 6, 12-15, 20, 630, 642, 643 ЦК України виконавець послуг вправі звернутись до суду захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п.1 ч.2 ст.6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Споживач може ставити питання про визнання недійсною з підстав несправедливості конкретної оферти, тобто договору ПАТ „Львівгаз" про надання населенню послуг з газопостачання, який за своєю правовою природою є договором приєднання і укладення якого здійснюється лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Верховний Суд України зазначає, що некоректним є застосування терміну „недійсність" по відношенню до нормативно-правових актів , оскільки право не може бути недійсним - воно або є, або ні.

Зміст оскаржуваних умов Типового договору не суперечать актам цивільного законодавства - Закону України «Про захист прав споживача», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилам надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. №2246, Правилам безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці №254 від 01.10.1997р., оскільки спрямований на дотримання безпеки системи газопостачання.

Керуючись ст.ст. 10,62,213-215, 209, 218 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 3,6 ,16, 630,642-643 ЦК України, ст.ст. 16-19 Закону України «Про захист прав споживачів», суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ПАТ „Львігаз" відновити газопостачання квартири АДРЕСА_1 та внести зміни у проектну документацію внутрішнього газопостачання квартири за рахунок виконавця.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд протягом десяти днів.

Суддя: Г. Б. Білінська