Ухвала суду № 46642543, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/36244/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року

у справі №804/7336/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» (надалі - ТОВ «ФК «Дніпро»)

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Лівобережна ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У травні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013 року №0001061502 та №0001031502.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001061502 та №0001031502 від 26.03.2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ФК «Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, про що складено акт №901/22/32813827 від 26.02.2013 року.

Також, податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ФК «Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 3.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, про що складено акт №1167/22/3281382 від 20.03.2013 року.

Під час проведення перевірок, на думку податкового органу, було встановлено ряд порушень позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

- п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України ТОВ «ФК «Дніпро» у зв'язку з не підтвердженням витрат первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток;

- п.153.8 ст.153 ПК України, в результаті чого безпідставно завищений від'ємний фінансовий результат попереднього звітного року операцій з цінними паперами та не здійснено коригування у податковому обліку від'ємного фінансового результату попереднього звітного року операцій з цінними паперами;

- п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198. п.200.1 ст.200 ПК України, встановлено завищення податкового кредиту. Оскільки, на даному етапі перевірки не проведено зустрічні звірки з постачальниками товарів (послуг) та не можливо підтвердити суму з податку на додану вартість вересня 2012 року, що пов'язано з відсутністю підтвердженого факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету, за результатами перевірки показники ряд. 24 декларації підлягають зменшенню на відповідну суму;

- п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України в результаті несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб;

- п.п.14.1.36, п.п.14.1.231 ст.14, п.138.4 ст.138 ПК України ТОВ «ФК «Дніпро» у зв'язку з включенням до складу витрат витрати, які не пов'язані з господарською діяльністю, відповідно до вимог чинного законодавства, завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

За наслідками проведених перевірок Лівобережною ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.03.2013 року: №0001061502, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток; №0001031502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

В силу приписів ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом.146.12 статті 146 ПК України передбачено, що сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Як вбачається з акту перевірки, під час її проведення податковий орган дійшов до висновку, що надані ТОВ «ФК «Дніпро» для проведення документальної перевірки паперові носії з написом Акт виконаних робіт на поліпшення основних засобів не відповідають ознакам первинних документів, тому що не містять передбачених ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язкових реквізитів (не зазначено посаду підприємства виконавця, яка відповідала за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, дата і місце складання документу).

Разом з тим, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, позивачем, на підтвердження господарської діяльності, пов'язаної з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, були надані спірні первинні документи, що містять всі реквізити первинних документів, в тому числі посаду особи підприємства виконавця, яка відповідала за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, дату і місце складання документу.

Щодо завищення, на думку податкового органу, позивачем суми податкового кредиту, судами попередніх інстанцій було встановлено, що у позивача, у періоді що перевірявся, були договірні відносини з низкою підприємств на підставі укладених угод, а саме:

- ТОВ «МІЛЕНІУМ ФЛО», договори: №11040/Р від 01.04.2011р., №250612Т від 25.06.2012р., №210711 від 21.07.2011р.;

- ПВКФ «ЕЛЕКТРОМЕТАЛОПЛАСТ», договори: №1 від 28.04.2010р., №2 від 14.04.2001р., №3-08/11 від 02.08.2011р., №4-10/11 від 14.10.2011р., №4-11/11 від 03.11.2011р.;

- ПП «ДОНПРОМСЕРВІС», договори: №5-01/11 від 05.01.2011р., №3.07-с від 24.07.2012р.;

- ТОВ «ГРІНСПОРТ», договір №04-04/12 від 04.04.2012 року.

Відповідно до п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України закріплено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень зазначено, що на час її проведення не було проведено зустрічні звірки з вищезазначеними постачальниками товарів (послуг), а отже, не можливо підтвердити суму з податку на додану вартість вересня 2012 року, що пов'язано з відсутністю підтвердженого факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету. Отже, показники ряд. 24 декларації підлягають зменшенню на відповідну суму.

Разом з тим, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, позивачем було надано акти виконаних робіт, платіжні доручення, видаткові накладні та податкові накладні, які підтверджують відображення сум податку на додану вартість у відповідному розмірі у складі податкових зобов'язань ТОВ НВП «ДНІПРОСТРОЙСЕРВИС», ТОВ «МІЛЕНІУМ ФЛО», ПВКФ «ЕЛЕКТРОМЕТАЛОПЛАСТ», ПП «ДОНПРОМСЕРВІС», ТОВ «ГРІНСПОРТ» у періодах виписки податкових накладних.

Слід зазначити, що відповідні документи надавались підприємством до перевірки, бюджетне відшкодування ТОВ «ФК «Дніпро» не заявлялось.

Крім того, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, не проведення зустрічних звірок з постачальниками платника податку не впливає на право останнього на податковий кредит, оскільки в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Також, під час проведення перевірок, контролюючий орган дійшов до висновку, що у перевіряємому періоді позивачем було включено до складу витрат такі, що не пов'язані з господарською діяльністю, внаслідок чого було завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на відповідну суму.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що протягом перевіреного періоду ТОВ «ФК «Дніпро» понесені витрати, які не були враховані у податкових деклараціях, а саме: витрати на оплату праці; витрати по сплаті (нарахуванню) процентів за кредитами.

Також, позивачем до складу доходу в податковому обліку за 4 квартал 2011 року помилково включено позитивне значення курсових різниць.

Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Разом з тим, на підтвердження витрат на оплату праці та витрат по сплаті (нарахуванню) процентів за кредитами позивачем були надані: Довідка по нарахованій заробітній платі, з якої вбачається які саме суми витрат по оплаті праці понесені підприємством, які з них задекларовані у відповідних рядках, а які не відображені в податкових деклараціях; Довідка суми витрат по нарахуванню (сплаті) процентів за II-IV квартали 2012 року, які не були задекларовані.

Слід зазначити, що відповідні суми витрат були підтверджені податковим органом в додатку до акта планової перевірки «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ТОВ «Футбольний клуб «Дніпро» за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року».

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що віднесення позивачем витрат на оплату праці та процентів, нарахованих (сплачених) за кредитними договорами за цільовим використанням поповнення обігових коштів узгоджується з положеннями ПК України.

Щодо включення позивачем до складу доходу в податковому обліку за 4 квартал 2011 року позитивного значення курсових різниць, слід зазначити, наступне.

Між ТОВ «Футбольний клуб «Дніпро» та компанією «Hochtief Construction AG» (Німеччина) був укладений контракт №0305-М від 11.04.2005р. Ціна контракту виражена у євро. Згідно бухгалтерського обліку та наданих до перевірки документів, було встановлено наявність кредиторської заборгованості за вищезазначеним контрактом.

Відповідно до п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Разом з тим, у періоді, що перевірявся, при сплаті за вищезазначеним правочином відбулось зменшення курсу гривні.

На підтвердження відсутності позитивного значення курсових різниць ТОВ «Футбольний клуб «Дніпро» були надані: розрахунок курсових різниць за 4 квартал 2011 року; копія трансферного контракту професійного футболісту від 18.01.2011 року; копії відповідних платіжних доручень від 24.02.2011 року; копія акта від 04.07.2011 року приймання-передачі прав за трансферним контрактом від 18.01.2011 року; копії сторінок акта перевірки 1, 35, 36, на яких описана заборгованість ТОВ «ФК «Дніпро» за контрактом від 11.04.2005 року №0305-М з компанією «Hochtief Construction AG» (Німеччина); роздруківки з офіційного сайту НБУ щодо курсу євро станом на 30.09.2011 року та 31.12.2011 року.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун