Ухвала суду № 46642524, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Київ К/800/32208/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Уманьгаз" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі № 823/531/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Уманьгаз" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області, начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області Захарченка Андрія Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство "Уманьгаз" звернулось в суд з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області, начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області Захарченка Андрія Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови №1520 від 26.12.2012 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувана постанова відповідачів є протиправною та безпідставною, оскільки позивач не здійснював будівництво, що регламентується Законом України "Про основи містобудування" та Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", а проводив плановий ремонт та реконструкцію мережі газопроводів від вул. Кулика до вул. С. Перовської в м. Умань у зв'язку з тим, що в серпні 2011 року, під час планового огляду газопроводів виявлено порушення охоронних зон газопроводів, що полягало у виконанні земельних робіт транспортом над газопроводами і в безпосередній близькості до них. Крім цього, як зазначено позивачем, у постанові не вказано, яке саме порушення, передбачене абзацом 2 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності" вчинив позивач.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову від 26.12.2012 року №1520 про накладення на публічне акціонерне товариство "Уманьгаз" штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 51 030,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, публічне акціонерне товариство "Уманьгаз" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з надходженням листа прокуратури Черкаської області №07/1-2431 вих-12 від 19.12.2012 року, на підставі наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області №688 від 19.12.2012 року та направлення на проведення перевірки № 1265-пп від 19.12.2012 року заступником начальника Уманського міжрайонного управління інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області Сетраковим С.І. проведено перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті будівництва під назвою: "Реконструкція газопроводу низького тиску по вул. Кулика-Пушкіна, та газопроводу середнього тиску від вул. Кулика до вул. С. Перовської в м. Умань".

За результатами перевірки складено акт від 24.12.2012 року, в якому зафіксовано, що: замовником, розробником проектної документації та виконавцем робіт з реконструкції газопроводів є позивач; позивачем у 2012 році проведено будівельні роботи з реконструкції на вищевказаному об'єкті без реєстрації декларації про початок будівельних робіт, не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду, об'єкт експлуатується без здачі в експлуатацію, чим допущено порушення пунктів 1.6, 1.23, 9.11 ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва", статті 11 Закону України "Про архітектурну діяльність", абзацу 1 частини першої статті 25 Закону України "Про основи містобудування", пункту 2 частини другої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", частини другої статті 25 Закону України "Про основи містобудування" та частини восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем складено протокол №1254 від 24.12.2012 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесено постанову №1520 від 26.12.2012 року про застосування до позивача штрафу в сумі 51 030,00 грн. за експлуатацію газопроводу без здачі його в експлуатацію шляхом реєстрації декларації про готовність до експлуатації.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутнє порушення приписів законодавства та, як наслідок, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за експлуатацію газопроводу не прийнятого в експлуатацію.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова винесена правомірно, а порушення позивачем норм законодавства в межах спірних відносин дійсно мали місце.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Згідно з пунктом 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції та однією з підстав для проведення такої перевірки є вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Статтями 8, 20 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз.

З огляду на викладене та враховуючи те, що оскаржувана перевірка проводилась на підставі вимоги прокуратури (лист №07/1-2431 вих. 12 від 19.12.2012 року), колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача були наявні законні підстави для проведення перевірки спірного об'єкту позивача та складання за її наслідками протоколу та відповідного акту.

Відносно оскаржуваної постанови колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем здійснено перенесення газопроводу низького тиску, який знаходився по вул. Пушкіна в місті Умань, з однієї ділянки цієї вулиці на іншу та прокладено нову ділянку газопроводу, яка з'єднує між собою новостворений газопровід по вул. Пушкіна із вже існуючим газопроводом по вул. С. Перовської.

Відповідно до абзацу 2 статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Частиною п'ятою статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

У відповідності до частини першої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Проектування об'єктів здійснюється на підставі ДБН А.3.1-5-2009 "Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва" затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 25.12.2009 року за №689 зі змінами, внесеними наказами Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 31.08.2010 року за № 334 та від 25.05.2011 року за № 53, а також ДБН А.2.2-3-2004 "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 20.01.2004 року за № 8 (чинних з 01.07.2004 року до 01.07.2012 року), та ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 03.03.2012 року за № 98 (чинних з 01.07.2012 року).

Згідно з додатком Б (обов'язковим) "Терміни та визначення" ДБН А.2.2-3-2004 "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", чинних з 01.07.2004 року до 01.07.2012 року, під новим будівництвом розуміється будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будинків, споруд, а також філій і окремих виробництв, що здійснюється на вільних площах із метою створення нової виробничої потужності або надання послуг, які після введення в експлуатацію будуть знаходитись на самостійному балансі; під реконструкцією розуміється перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).

Разом з цим, ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", чинним з 01.07.2012 року, передбачено, що будівництвом є нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва (пункт 3.1); об'єкт будівництва - будинки, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури (пункт 3.2); лінійний об'єкт інженерно-транспортної інфраструктури - наземні, надземні або підземні лінійні об'єкти для пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів, передачі електроенергії тощо (пункт 3.8).

Таким чином, зміна геометричних параметрів існуючих газопроводів є реконструкцією, яка, в свою чергу, є одним із видів будівництва.

Відповідно до абзацу 2 статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", чинного на момент проведення позивачем будівництва, до об'єктів будівництва віднесено також лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Крім того, відповідно до абзацу 1 частини першого та частини другої Розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" він набирає чинності з дня його опублікування. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507, інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.

До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та т. ін.

З огляду на наведене, судом апеляційної інстанції вірно зазначено про безпідставність тверджень позивача та суду першої інстанції про правомірність введення в експлуатацію газопроводів згідно з актами готовності об'єкта до експлуатації від 28.06.2012 року відповідно до пункту 3.21 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) від 01.10.1997 року № 254, які передбачають, що приймання закінченого будівництвом об'єкта систем газопостачання оформляється актом за формою обов'язкового додатка 9 СНиП 3.05.02-88, на підставі якого виконується пуск газу і видача власнику (замовнику) дозволу на проведення пуско-налагоджувальних робіт.

Згідно з частиною восьмою статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (частина 10 вказаної статті).

Відповідно до пункту 1.23 ДБН А.3.1-5-2009 "Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва" прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію здійснюється відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" шляхом реєстрації інспекцією архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації (в залежності від категорії складності об'єкта).

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 25 Закону України "Про основи містобудування" особи, винні у недотриманні державних стандартів, норм і правил при проектуванні і будівництві, несуть відповідальність, передбачену законом.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що законами може бути встановлено відповідальність і за інші види порушень містобудівного законодавства.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6 частини шостої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію об'єктів II категорії складності у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини третьої статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, відповідно до пояснень начальника виробничо-технічного відділу ПАТ "Уманьгаз" Діхтяренка В.П., копія яких наявна в матеріалах справи, його, згідно наказу №232 від 20.12.2012 року, призначено відповідальною особою від ПАТ "Уманьгаз". Згідно вказаних пояснень позивачем визначено категорію складності об'єктів будівництва як ІІ-га.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Уманьгаз" відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)