Ухвала суду № 46641783, 16.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

16 грудня 2014 року м. Київ В/800/5319/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Леонтович К.Г.,

Мороза В.Ф.,

Мороз Л.Л.,

Черпіцької Л.Т.,

перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Саладін» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.09.2014 року у справі за позовом Кіровоградського міжрайонного природоохоронного прокурора до Кіровоградської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Саладін», про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2011 року Кіровоградський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Саладін», про визнання незаконним та скасування рішення від 22.07.2010 року № 3651 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Саладін» в оренду земельної ділянки в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 року позов Кіровоградського міжрайонного природоохоронного прокурора було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Кіровоградської міської ради від 22.07.2010 року № 3651 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Саладін» в оренду земельної ділянки в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища».

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 року було скасовано та ухвалено нову постанову, якою Кіровоградському міжрайонному природоохоронному прокурору було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.09.2014 року касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області було задоволено. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року - скасовано та залишено в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 року.

У заяві про перегляд Верховним Судом України зазначеної вище ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.09.2014 року заявник порушує питання про її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах скаржником надано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.11.2012 року.

У своїй заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Саладін» зазначає, що судами касаційної інстанції по-різному застосовано статті 60, 61 Земельного кодексу України.

Також, на думку скаржника, Вищий адміністративний суду України не застосував в ухвалі від 03.09.2014 року статті 87, 88, 89 Водного кодексу України.

Як вбачається з наданих суду документів, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03.09.2014 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.11.2012 року постановлено у справах, що виникли за різних фактичних обставин, внаслідок чого має місце застосування різних норм матеріального права та ухвалені різні за змістом судові рішення.

Так, оскаржуваною ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.09.2014 року було задоволено касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року - скасовано та залишено в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 року, якою визнано протиправним та скасовано рішення Кіровоградської міської ради від 22.07.2010 року № 3651 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Саладін» в оренду земельної ділянки в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища».

При цьому, Вищий адміністративний суд України перш за все виходив з того, що на час прийняття оскаржуваного по справі рішення Кіровоградської міської ради від 22.07.2010 року № 3651 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Саладін» в оренду земельної ділянки в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища» дія пункту 8.130 рішення відповідача від 28.12.2007 року № 405 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин» була зупинена у зв'язку зі зверненням прокурора з відповідним позовом до господарського суду, у зв'язку із чим суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення від 22.07.2010 року № 3651.

Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначив, що в силу статей 60, 61 Земельного кодексу України заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних) у межах прибережних захисних смуг, а отже і надання таких прибережних захисних смуг у складі земельних ділянок для будівництва.

Разом з тим, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.11.2012 року, якою касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області відхилено, судові рішення першої та апеляційної інстанцій - залишено без змін, суд касаційної інстанції погодився із обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про те, що розробку проекту водоохоронної зони р. Ворскла в межах Бричківської сільської ради не проведено та проект водоохоронної зони та прибережну захисну смугу р. Ворскла в межах Бричківської сільської ради, природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності уздовж зрізу води шириною 50 м не встановлено.

Вивчивши заяву, дослідивши рішення, на яке посилається заявник як на приклад неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає, що обставини даної справи не є подібними тим, що розглядалися в межах справи, на яку посилається заявник як на приклад неоднакового застосування норм матеріального права, ознаки неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах - відсутні, а отже відсутні передбачені пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для допуску даної справи до провадження у Верховному Суді України.

Враховуючи вищенаведене, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав, встановлених пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.

Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Саладін» в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Кіровоградського міжрайонного природоохоронного прокурора до Кіровоградської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Саладін», про визнання незаконним та скасування рішення, в порядку перегляду по цій справі ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.09.2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.Є. Донець

К.Г. Леонтович

В.Ф. Мороз

Л.Л. Мороз

Л.Т. Черпіцька